Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №140/6351/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6351/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт-Борн» про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт-Борн» (далі – ТОВ «Софт-Борн», товариство, відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Софт-Борн», що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей в межах суми податкового боргу в розмірі 12 580,00 грн.

ГУ ДПС у Волинській області було надіслано на адресу ТОВ «Софт-Борн», а саме: 45407, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Автобусна, буд. 8, податкову вимогу форми «Ю» від 05.04.2023 №0000317-1302-0320 рекомендованим листом «з повідомленням про вручення» поштового відправлення, яка була повернута податковому органу – 22.05.2023 «за закінченням терміну зберігання». Втім, з моменту виставлення податкової вимоги і станом на дату подання позовної заяви податковий борг відповідачем в розмірі 12 580,00 грн не погашений.

Також ГУ ДПС у Волинській області було подано позовну заяву про стягнення податкового боргу з рахунків ТОВ «Софт-Борн» у сумі 12 580,00 грн та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №140/31434/23, яке набрало законної сили 02.03.2024, позов задоволено.

Також ГУ ДПС у Волинській області було подано позовну заяву про стягнення податкового боргу з рахунків ТОВ «Скіл Траст» у сумі 1 798 060,66 грн та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №140/6605/23, яке набрало законної сили 14.07.2023, позов задоволено.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №140/31434/23 Позивачем у період з 04.11.2025 по 28.04.2026 надсилались до банківських установ понад 108 електронних платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) коштів, проте такі електронні платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів були повернуті банківськими установами без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у товариства відсутні активи для погашення боргу.

ГУ ДПС у Волинській області було складено відповідний Акт про відсутність майна № 11 від 07.05.2026.

Зауважує, що за змістом норм чинного податкового законодавства підставою для звернення податкового органу до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, що у є підставою для звернення до суду із даним позовом (арк. спр. 1-5).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 43).

Копія вказаної ухвали була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця знаходження – Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Автобусна, будинок 8, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення було повернуте на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку по причині повернення «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.03.2026 не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Проте, у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №140/31434/23, яке набрало законної сили 02.03.2024, позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків ТОВ «Софт-Борн» в дохід Державного бюджету податковий борг у сумі 12 580,00 грн (арк. спр. 26-27).

ГУ ДПС у Волинській області було надіслано на адресу ТОВ «Софт-Борн» податкову вимогу форми «Ю» від 05.04.2023 № 0000317-1302-0320рекомендованим листом «з повідомленням про вручення» поштового відправлення, яка була повернута податковому органу – 22.05.2023 (арк. спр. 8-10).

ГУ ДПС у Волинській області вжито заходи з метою виявлення майна, яке може бути використано для погашення його податкового боргу, а також заходи для стягнення податкового боргу.

Зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом №8 3-0.2210-2084/2-26 від 05.05.2026 повідомлено про відсутність у відповідача зареєстрованих земельних ділянок на території Волинської області (арк. спр. 11); Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області листом від №08-15/2802 від 22.04.2026 (вх. №7766/5 від 22.04.2026) зазначило про відсутність у відповідача тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних, причіпних та начіпних машин (арк. спр. 1); Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці листом №3Х/3.2/5825-26 від 21.04.2026 (вх. №7701/5 від 21.04.2026) зауважило про відсутність у відповідача зареєстрованого рухомого майна (арк. спр. 22).

На підставі зазначених листів, а також інформації з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивачем 07.05.2026 складено акт про відсутність майна №11 (арк. спр. 23, 25).

Податковим органом задля примусово списання (стягнення) коштів в сумі 12580,00 грн надіслано платіжні інструкції № ЕПІ-0320-1302-000925093 від 28.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000920443 від 27.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000913549 від 24.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000900118 від 23.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000895209 від 22.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000888198 від 21.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000881159 від 20.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000872383 від 17.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000865709 від 16.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000850074 від 15.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000843036 від 14.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000836513 від 13.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000830438 від 10.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000823537 від 09.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000805475 від 08.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000801232 від 07.04.2026; № ЕПІ-0320-1304-000793629 від 06.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000779678 від 03.04.2026; № ЕПІ-0320-1304-000758988 від 02.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000757174 від 01.04.2026; № ЕПІ-0320-1302-000750087 від 31.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000727847 від 27.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000712234 від 26.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000691582 від 24.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000684699 від 23.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000672177 від 20.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000657187 від 19.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000641304 від 18.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000634643 від 17.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000400613 від 16.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000613316 від 13.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000598092 від 12.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000582640 від 11.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000576073 від 10.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000569400 від 09.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000554976 від 06.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000539343 від 05.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000517707 від 03.03.2026; № ЕПІ-0320-1302-000498875 від 27.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000483435 від 26.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000468463 від 25.02.2026; № ЕПІ-0320-1304-000459907 від 24.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000449856 від 23.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000446426 від 20.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000430885 від 19.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000421614 від 18.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000413852 від 17.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000404098 від 16.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000391947 від 13.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000376795 від 12.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000355442 від 11.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000352790 від 10.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000338558 від 09.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000323571 від 06.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000305137 від 05.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000290134 від 04.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000283428 від 03.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000269685 від 02.02.2026; № ЕПІ-0320-1302-000245084 від 30.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000229920 від 29.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000228583 від 28.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000217294 від 27.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000202493 від 26.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000200845 від 23.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000183010 від 22.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000170771 від 21.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000163013 від 20.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000145452 від 19.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000130690 від 16.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000090863 від 13.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000076105 від 12.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000059489 від 09.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000045371 від 07.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000030448 від 06.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000027229 від 05.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000012218 від 02.01.2026; № ЕПІ-0320-1302-000396069 від 30.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000383439 від 29.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000370245 від 26.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000351452 від 25.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000337018 від 24.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000323201 від 23.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000309565 від 22.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000300937 від 19.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000294674 від 18.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000285823 від 17.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000280065 від 16.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000268091 від 15.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000261782 від 12.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000246247 від 11.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000233043 від 10.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000218243 від 09.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000202161 від 08.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000189831 від 05.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000185166 від 04.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000175927 від 03.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000171557 від 02.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000165484 від 01.12.2025; № ЕПІ-0320-1302-000159340 від 28.11.2025; № ЕПІ-0320-1302-000156593 від 27.11.2025; № ЕПІ-0320-1302-000152138 від 26.11.2025; № ЕПІ-0320-1302-000141707 від 24.11.2025; № ЕПІ-0320-1302-000119247 від 18.11.2025; № ЕПІ-0320-1302-000088570 від 12.11.2025; № ЕПІ-0320-1302-000082572 від 11.11.2025; № ЕПІ-0320-1302-000070388 від 06.11.2025; № ЕПІ-0320-1302-000062888 від 04.11.2025 (арк. спр. 28-37), які були повернені без виконання у зв`язку із відсутністю на рахунку платника коштів.

Згідно із довідкою ГУ ДПС у Волинській області станом на 06.05.2026 у ТОВ «Софт-Борн» наявна заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 12 580,00 грн (арк. спр. 7).

З метою здійснення заходів погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу (далі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 06.06.2023 у справі №360/4856/20, від 18.10.2022 у справі №380/9147/21, від 25.01.2024 у справі №825/1982/18 і відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, згідно із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 28.11.2021 у справі № 825/2351/18, підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Суд наголошує, що у цій справі контролюючим органом доведено наявність у відповідача податкового боргу, а також надано належні та допустимі докази відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу.

Оскільки у відповідача відсутнє майно, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу, суд погоджується з доводами позивача про можливість накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку в межах суми податкового боргу в розмірі 12 580,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо застосування заходів накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу в розмірі 12 580,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною другою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт-Борн» (45407, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Автобусна, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43654584) про накладення арешту на кошти та інші цінності – задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт-Борн», що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей в межах суми податкового боргу 12 580,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович