Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №140/6492/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №140/6492/26

Суддя: Смокович Віра Іванівна

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6492/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №104047 від 05.05.2026 про застосування до ТОВ “ВОЛМАРО” адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000 гривень; визнати протиправною та скасувати постанову управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №104048 від 05.05.2026 про застосування до ТОВ “ВОЛМАРО” адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2026 року на ділянці дороги М 06 529 км 200 м уповноваженими службовими особами відділу державного контролю на наземному транспорті у Львівській області було проведено перевірку транспортного засобу SCANIA R420, НОМЕР_1 та складено акт №ЕАР011968 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.03.2026 р. Відповідно до вказаного акту уповноваженими службовими особами під час перевірки виявлені порушення відповідальність за які передбачена абзацами 3, 15 частини першої статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

За результатами розгляду справи 05 травня 2026 року начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області було винесено оскаржувані постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №104047 від 05.05.2026 року та №104048 від 05.05.2026 року.

Позивач вважає винесені постанови необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Щодо постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №104047 від 05.05.2026 року позивач вважає, що вона винесена за відсутності належних і допустимих доказів наявності складу правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», так як товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, який підтверджує факт перевезення вантажу, його найменування, кількість, масу, маршрут перевезення, а також містить відомості про вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача. Транспортний засіб рухався у повній відповідності до товарно-транспортної накладної №103 від 06.03.2026 року, оформленої на день перевезення, і маса брутто (загальна маса вантажу з транспортним засобом) становила 40,100 кг., що не перевищувала встановлених нормативів.

А відтак, первинні транспортні документи не підтверджують наявності перевищення вагових параметрів. Однак, під час здійснення рейдової перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено зважування транспортного засобу, за результатами якого нібито встановлено перевищення вагових параметрів через що транспортний засіб був заблокований. Разом із тим слід вказати, що зазначене зважування не може вважатися достовірним, оскільки фактично здійснювалися кілька послідовних спроб зважування, результати яких суттєво відрізнялися між собою, що підтверджується матеріалами відеофіксації які додаються до матеріалів справи. (зокрема, фрагментом відеозапису 20260310093125MEDIA на 00:01:15 хвилині ).

Додатково слід зазначити, що питання щодо проведення повторного зважування порушувалося позивачем в адвокатських запитах від 24.03.2026 року та 25.03.2026 року, копії яких додаються до матеріалів справи. Однак у відповіді №1204/33/2/23-26 від 02.04.2026 року, наданій уповноваженими службовими особами відділу державного контролю на наземному транспорті у Львівській області, зазначене питання фактично не було вирішено по суті та залишене без належного реагування. Фактична відсутність будь-яких дій, спрямованих на зменшення ваги вантажу, відсутність результатів повторного зважування, а також неналежна фіксація повторного контролю свідчать про відсутність належного підтвердження факту перевищення габаритно-вагових норм, у зв`язку з чим висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Звертає увагу суду, що після розблокування о 10 год. 20 хв. (час розблокування зафіксовано в акті про блокування/розблокування транспортного засобу від 10.03.2026 р.) водій відправився на самостійне контрольного зважування, яке відбулося на ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт», за результатами якого було зафіксувало 40 430 кг. маси брутто (загальної маси вантажу з транспортним засобом), що не перевищує встановлених габаритно-вагових норм (копія квитанції на зважування №ВЗП00070437 від 10.03.2026 р. додається).

Щодо постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №104048 від 05.05.2026 року позивач вказує, що постанова винесена за відсутності належних і допустимих доказів наявності складу правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки під час перевірки не було встановлено відсутності документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Транспортний засіб SCANIA R420, днз НОМЕР_1 був обладнаний справним цифровим тахографом, що підтверджується доданою копією протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу Ідентифікаційний №UA-020 №029695R від 17.07.2025 р. Водій під час перевірки мав при собі діючу картку водія та використовував її, що свідчить про належну фіксацію режиму праці та відпочинку. Відповідно, інформація про діяльність водія за період, зазначений в акті перевірки, не була відсутня, а зберігалася у цифровому вигляді та могла бути отримана шляхом зчитування електронним засобом. При цьому акт перевірки не містить відомостей про те, що посадовими особами здійснювалися дії щодо зчитування даних з тахографа або картки водія, або що водій відмовив у наданні доступу до таких даних. Отже, висновок про «ненадання інформації» фактично ґрунтується лише на відсутності її паперової форми (роздруківки), що не є тотожним відсутності інформації як такої.

Відтак, у даному випадку не доведено відсутності документів передбачених статей 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відсутній склад правопорушення, передбачений абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону.

Просить скасувати постанови управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ “ВОЛМАРО” адміністративно – господарських штрафів у розмірі 34 000 гривень (арк.спр.1-6).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 КАС України (арк. спр. 25).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 18.06.2026 позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що 10.03.2026 посадовою особою Укртрансбезпеки П`ятибратом Р.О. на підставі направлення на рейдову перевірку №ЕНР000453 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ «Волмаро». Водій надав для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб (далі – ТЗ), товарно-транспортну накладну (далі – ТТН), протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00794-01376-25, №00794-01377-25, дані роботи тахографа за період 03.03.2026 – 09.03.2026. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Сканія, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозився вантаж (внутрішнє перевезення) за відсутності у водія на момент перевірки роздруківки даних роботи тахографа щодо водія Боровика Миколи, за 07.03.2026, 08.03.2026, бланк підтвердження діяльності за вказані дні також відсутній, що зафіксовано в Акті №ЕАР011968 від 10.03.2026. За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено перевищення вагових норм. Зокрема було встановлено, що загальна вага транспортного засобу склала 42,78 т, при допустимій нормі 40 т., що складає 6,95% перевищення параметрів від нормативу; навантаження на строєні осі становило 12,77 т., при допустимій нормі 11,5 т., що склало 11% перевищення. Як наслідок, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №ЕАР011968 від 10.03.2026, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №ОАВ 002994 від 10.03.2026. Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №00229 від 10.03.2026 складена на підставі сформовано пунктом габаритно-вагового контролю талону про зважування 10.03.2026 о 09:28 год. Копії Акту №ЕАР011968, Довідки №00229, Акту №002994 були вручені водію ОСОБА_1 під підпис.

По постанові №104048 від 05.05.2026 просить суд врахувати наступне.

Згідно з положеннями статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Зокрема, такі документи, як особиста картка водія та роздруківка, що належать до категорії «інші документи, передбачені законодавством» ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», як того вимагає ЄУТР, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Інструкція №385 повинні знаходитись у водія під час перевезення та бути наявними на момент проведення перевірки.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази) №ЕАР011968 від 10.03.2026 де інспекторами Укртрансбезпеки зафіксовано відсутність інформації по режиму праці та відпочинку водія за 07.03.2026, 08.03.2026,- тобто роздруківки та міститься посилання на те, які саме документи були відсутніми під час перевірки. За умов невикористання особистої картки водія, така роздруківка й не може бути надана. Невикористання особистої картки водія спричиняє неможливість зробити і надати роздруківку роботи тахографа, що й мало місце в даній справі та встановлено, що у водія відсутні документи, передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На вимогу інспектора водій ОСОБА_1 надав для перевірки дані з тахографа за період 03.03.2026 - 09.03.2026. Дослідивши вміст останньої було встановлено, що карткою Боровика Миколи не зроблено записів про режим роботи й відпочинку її власника за кілька днів. Тобто, кілька днів, що входить до періоду 03.03.2026 – 09.03.2026 картка була відсутньою, так як не використовувалась, і відповідно з огляду на невикористання зазначеної картки не зареєстровано режиму праці та відпочинку водія у вказаний період і неможливо зробити саму роздруківку. Водночас, із даних роботи тахографа від 10.03.2026 07:22 (UTC) чітко вбачається, що картка, а відповідно й роздруківка за 07.03.2026, 08.03.2026 були відсутніми. Факт відсутності таких документів на момент проведення перевірки є правовою підставою для застосування до Перевізника санкцій – зокрема, винесення Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

По постанові №104047 від 05.05.2026 представник відповідача звертає увагу суду на наступне.

Так, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Сканія, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 проводився у зоні габаритно-вагового контролю, що відповідає вимогам Порядку №879.

При зважуванні о 09:28 виявлено факт перевищення встановлених законодавством параметрів. За результатами вказаного зважування складено Акт №002994, Довідку №00229 та заблоковано ТЗ задля приведення параметрів ТЗ у відповідність, про що о 09:45 складено Акт №001880. Водій привів параметри ТЗ у відповідність, відтак о 10:53 було проведено повторне зважування (чек надається). За результатами повторного зважування встановлено, що вагові параметри приведено у відповідність, а тому ТЗ було розблоковано, що також зафіксовано в Акті №001880.

Зауважує, що твердження позивача про проведення зважування на вагах ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт» не спростовує наявність порушення і одночасно не свідчить про несправність ваги Відповідача, оскільки таке зважування було проведене після приведення параметрів у відповідність.

Крім того, справність вимірювального засобу підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 33/3983 від 15.09.2025, яким встановлено, що вага електронна автомобільна відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010.

Щодо посилання на ТТН уважає, що позивачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом. Зокрема, доказів зважування вказаних транспортних засобів на вагах, результатів такого зважування та внесення цих результатів до ТТН не надано. Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей. Верховний Суд в постанові від 31.07.2019 р. у справі №802/518/17 а дійшов висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.02.2019 р. у справі №805/3598/16-а.

Просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті – відмовити в повному обсязі (арк.спр.31-41).

Представник позивача у відповіді на відзив від 22.06.2026 підтримала позицію, викладену в позові та додала, що твердження відповідача щодо проведення повторного (контрольного) зважування о 10 год. 53 хв. викликає обґрунтовані сумніви з огляду на наявні у справі докази та суперечності в документах, поданих самим відповідачем. Так, акт про блокування/розблокування транспортного засобу, який був вручений водію безпосередньо під час проведення габаритно-вагового контролю та долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, містить відомості про розблокування транспортного засобу о 10 год. 20 хв. Водночас до відзиву відповідачем долучено примірник акта про блокування/ розблокування транспортного засобу з аналогічними реквізитами та змістом, однак із зазначенням іншого часу розблокування транспортного засобу — 10 год. 50 хв. При цьому варто вказати, що позивачем до позовної заяви долучено примірник акта, який був вручений водію безпосередньо під час проведення перевірки та оформлення її результатів, а відтак містить первинно зафіксовані відомості щодо обставин проведення габаритно-вагового контролю. Водночас аналіз примірника акта, долученого відповідачем до відзиву, свідчить про наявність очевидних розбіжностей із примірником, наданим позивачем, зокрема щодо часу розблокування транспортного засобу. Більше того, візуально вбачається наявність ознак внесення виправлень у відповідну графу (час розблокування) документа, що викликає обґрунтовані сумніви щодо незмінності його змісту після первинного оформлення. Таким чином, у матеріалах справи наявні два документи одного змісту, які містять різні відомості щодо часу розблокування транспортного засобу, що ставить під сумнів достовірність таких доказів та потребує їх належної оцінки судом. Враховуючи, що саме результати габаритно-вагового контролю стали підставою для складання відповідних актів та винесення оскаржуваних постанов відносно автомобільного перевізника “Волмаро”, наявність наведених суперечностей викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності таких результатів та не дає можливості вважати їх належною підставою для притягнення позивача до відповідальності. Відтак результати зважування, а також складені на їх підставі акти та інші документи не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про наявність у діях позивача порушення вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”. За відсутності належних та достовірних доказів факту вчинення порушення оскаржувані постанови є необґрунтованими та підлягають скасуванню (арк.спр.73-77).

Представником позивача 19.06.2026 подано заяву про забезпечення адміністративного позову, яка зареєстрована канцелярією суду 22.06.2026.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 у задоволенні заяви представника ТзОВ «ВОЛМАРО» про забезпечення позову відмовлено.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ТзОВ «ВОЛМАРО» з 30.06.2023 зареєстровано, як юридична особа із наявним основним видом економічної діяльності за КВЕД – 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 9).

Відповідно до договору оренди транспортного засобу № 2024-2 від 01.03.2024 року та акту приймання-передачі від 01.03.2024 року транспортний засіб SCANIA R420, державний номерний знак НОМЕР_1 , був переданий у тимчасове платне користування ТОВ «Волмаро» (зворот арк.спр.11-12 зворот).

Посадовою особою Укртрансбезпеки відділу державного контролю на наземному транспорті у Львівській області Пятибратом Р.О. 10.03.2026 року на підставі направлення на рейдову перевірку №ЕНР000453 на ділянці дороги М 06 529 км 200 м було проведено рейдову перевірку (перевірка на дорозі) транспортного засобу SCANIA R420, НОМЕР_1 , який на підставі договору оренди належить ТзОВ «ВОЛМАРО» та складено акт №ЕАР011968 проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.03.2026 (далі – акт перевірки) (зворот арк. спр. 15).

Вказаним актом виявлено порушення перевезення вантажів транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344-III). Водій надав для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб (далі – ТЗ), товарно-транспорну накладну (далі – ТТН), протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00794-01376-25, №00794-01377-25, дані роботи тахографа за період 03.03.2026 – 09.03.2026. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Сканія, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозився вантаж (внутрішнє перевезення) за відсутності у водія на момент перевірки роздруківки даних роботи тахографа щодо водія ОСОБА_1 , за 07.03.2026, 08.03.2026, бланк підтвердження діяльності за вказані дні також відсутній, що зафіксовано в Акті №ЕАР011968 від 10.03.2026, що передбачено законодавством (07.03.2026, 08.03.2026) Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 р. №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, або бланку підтвердження діяльності водія, відсутня товарно-транспортна накладна.

Відповідальність за вказане порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено перевищення вагових норм. Зокрема було встановлено, що загальна вага транспортного засобу склала 42,78 т, при допустимій нормі 40 т., що складає 6,95% перевищення параметрів від нормативу; навантаження на строєні осі становило 12,77 т., при допустимій нормі 11,5 т., що склало 11% перевищення. Як наслідок, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №ЕАР011968 від 10.03.2026, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №ОАВ 002994 від 10.03.2026. Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №00229 від 10.03.2026 складена на підставі сформовано пунктом габаритно-вагового контролю талону про зважування 10.03.2026 о 09:28 год. Копії Акту №ЕАР011968, Довідки №00229, Акту №002994 були вручені водію ОСОБА_1 під підпис.

Відповідно до вказаного акту інспекторами під час перевірки виявлено порушення відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Укртрансбезпекою 02.04.2026 на адресу позивача надіслано лист №25417/25/24-26, яким повідомлено, що розгляд справи відбудеться у приміщення Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 05.05.2026 з 10 по 12 годину та отримано 03.04.2026 представником позивача Бурденюк (арк.спр.50 – зворот арк.спр.50).

ТзОВ «ВОЛМАРО» не погоджуючись із вказаними постановами про накладення штрафу, звернулося з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344), Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010№385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом № 2344-III.

Згідно із статтею 1 Закону №2344-ІІІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;

внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частин чотирнадцятої та сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин сімнадцятої, вісімнадцятої, двадцять першої статті 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, що на підставі направлення на рейдову перевірку №ЕНР000453 посадовою особою Укртрансбезпеки відділу державного контролю на наземному транспорті у Львівській області Пятибратом Р.О. 10.03.2026 року на ділянці дороги М 06 529 км 200 м було проведено рейдову перевірку (перевірка на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо транспортного засобу SCANIA R420, НОМЕР_1 , який на підставі договору оренди належить ТзОВ «ВОЛМАРО» (арк.спр.56).

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку та Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2025 за №666/44072) (далі – Вичерпний перелік).

Пунктом 1 глави ІІ Вичерпного переліку наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення:

1) посвідчення водія відповідної категорії;

2) реєстраційні документи на транспортний засіб;

3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж;

4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;

5) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв);

7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія;

8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду;

9) у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1511-III «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)».

Відповідно до ст.18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48 Закону №2344 віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Зазначене підтверджується висновком Верховного Суду, який у постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17 зазначив: «54. Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Згідно з положеннями ст.49 Закону №2344 водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

Таким чином, картка водія для тахографа - це пластикова карта з вбудованим мікрочіпом, що забезпечує ідентифікацію та аутентифікацію водія з використанням шифрувальних (криптографічних) засобів. Вона дозволяє зчитувати з цифрового пристрою записану і збережену інформацію про дотримання водієм (конкретним) режиму праці та відпочинку, контролю швидкості і часу руху автомобіля.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.4 Положення №340)

07.09.2005 прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР),укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева».

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю інформації про режим роботи та відпочинку за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт чи роздруківок, надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Таким чином, інформація щодо режиму праці та відпочинку водія відтворюється у роздруківці (якщо на ТЗ встановлено цифровий тахограф), тахокартах (якщо на ТЗ встановлено аналоговий тахограф), за допомогою бланку підтвердження діяльності (якщо водій не працював, виконував іншу роботу).

Як вбачається з матеріалів справи Актом №ЕАР011968 від 10.03.2026 зафіксовано відсутність інформації по режиму праці та відпочинку водія у період 07.03.2026, 08.03.2026 - тобто роздруківки. В акті перевірки є посилання на те, які саме документи були відсутніми під час перевірки.

01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» № 1534-IX, яким абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що такі документи, як особиста картка водія та роздруківка, що належать до категорії «інші документи, передбачені законодавством» ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», як того вимагає ЄУТР, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Інструкція №385 повинні знаходитись у водія під час перевезення та бути наявними на момент проведення перевірки.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, зокрема для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. До переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством, віднесено, зокрема протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Водночас Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

При цьому, Відповідно до п. 6.4 Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відтак, перевізник зобов`язаний вести облік роботи та відпочинку водія на власному підприємстві та забезпечувати його підтверджуючими документами щодо режиму роботи та відпочинку водія за поточний та 28 попередніх днів перед кожної поїздкою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі №600/3906/22-а.

Таким чином, оскільки водієм не надано роздруківок чи бланку підтвердження діяльності за вказаний інспектором період, то правильним є висновок відповідача про порушення автомобільним перевізником ТОВ «ВОЛМАРО» ст. 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 у справі №802/1836/17-а та від 01.07. 2020 у справі №К/9901/22356/18 зазначено, що приписи Закону №2344-ІІІ зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів (роздруківки даних роботи тахографа щодо водія ОСОБА_1 , за період 07.03.2026, 08.03.2026), становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Суд не встановив порушень з боку відповідача щодо юридичної кваліфікації правопорушення, вчиненого позивачем.

Щодо постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу до позивача №104047 від 05.05.2026 року суд керується наступним.

Відповідно до пунктів першого, четвертого Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення) основними завданнями Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, що не заперечується сторонами.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Нормами частини четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами” .

В силу вимог пункту 3, абзацу четвертого пункту 4 Правил № 30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі – Порядок №879).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами. Відповідно до п. 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до Розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255, 1. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю розташовується в зоні габаритно-вагового контролю з урахуванням технічних характеристик зважувального обладнання, визначених виробником, та вимог законодавства із забезпечення безпеки дорожнього руху. 2. Зона габаритно-вагового контролю, на якій розташовується пересувний пункт габаритно-вагового контролю, повинна мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 3) ширину не менше ніж 7,0 м.

Відповідно до п. 20 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Відповідно до п. 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно з п. 24 Порядку №879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Як підтверджується матеріалами справи після приведення водієм параметрів ТЗ у відповідність, о 10:53 було проведено повторне зважування, що підтверджується чеком. За результатами повторного зважування встановлено, що вагові параметри приведено у відповідність, а тому ТЗ було розблоковано, що також зафіксовано в Акті №001880.

Також, відповідно до пп. 12 п. 2 Порядку №879, повторне вимірювання і зважування - будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю , з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання.

Так, відповідно до пп. 8, 9 п. 2 Порядку №879, стаціонарний пункт габаритно вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.

Відтак, повторне зважування можливе виключно в межах одного пункту габаритно-вагового контрою, що оснащене тим самим обладнанням та тільки після приведення у відповідність вагових норм.

Відповідно до Порядку супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування для здійснення габаритно вагового контролю, а також заборони подальшого руху такого автомобільного транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 р. № 513.

Посадова особа складає акт про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу згідно з додатком 2 шляхом установлення на колесо транспортного засобу блокуючого номерного пристрою (блокіратора) в таких випадках: 1) відмови водія транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, виконати рішення про супроводження транспортного засобу; 2) відмови водія транспортного засобу привести вагові або габаритні параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами в зоні габаритно вагового контролю після встановлення порушення вагових або габаритних параметрів. Розблокування транспортного засобу посадовою особою здійснюється в таких випадках: 1) згоди водія на супроводження транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів); 2) приведення вагових або габаритних параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами в зоні габаритно-вагового контролю. 16. Посадова особа, що зняла з колеса транспортного засобу блокуючий номерний пристрій (блокіратор), робить відмітку про розблокування в акті про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу.

Судом не береться до уваги твердження позивача про проведення зважування у на вагах ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт» оскільки воно не спростовує наявність порушення і одночасно не свідчить про несправність ваги відповідача, так як таке зважування було проведене після приведення параметрів у відповідність.

Крім того, до твердження представника позивача про те, що перевищення виявлене у результаті кількох послідовних зважувань суд ставиться критично, з огляду на таке. Автомобіль на ваги (під час зважування) повинен заїжджати повільно – зі швидкістю не більше 5 – 6 км на годину, а у нашому випадку згідно талонів про зважування – 2,6, 2,7 км/год. Така швидкість є робочим діапазоном, який дозволяє належно визначити вагові параметри. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019. Із відеозапису убачається, що інспектор наголосив на необхідності дотримання робочої швидкості проїзду через вагу, натомість водій вказаного не дотримався, що привело до необхідності наступного проїзду з дотриманням вимог.

Щодо зважувального обладнання під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку №879) суд вказує наступне.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути укомплектований документом про відповідність та/або свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Справність вимірювального засобу підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 33/3983 від 15.09.2025, яким встановлено, що вага електронна автомобільна відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010. При цьому, чинним законодавством не встановлено вимоги щодо необхідності зазначення інформації про вимірювальне обладнання, за допомогою якого здійснюється зважування транспортного засобу у будь-якому документі, що складається. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 справа №819/1381/16. Вказане свідоцтво про повірку містить всі необхідні метрологічні характеристики для такого типу обладнання (діапазон вимірювання ваг, межі допустимих похибок при визначенні навантажень як на одиничну вісь, так і групу осей, а також діапазон швидкості руху автомобіля під час здійснення зважування).

Письмовими матеріалами справи підтверджується, що результати зважування зафіксовані талонами.

Відповідно статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності. У відповідності до статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Згідно статті 12 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», наукові метрологічні центри у сферах діяльності, визначених положеннями про них та нормативно-правовими актами, зокрема, проводять оцінку відповідності засобів вимірювальної техніки. Відповідно до статті 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Відповідно до пунктів 1, 2 Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94 (далі – Технічний регламент № 94), цей Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/ або вводяться в експлуатацію (введення в експлуатацію - використання засобу вимірювальної техніки за призначенням споживачем (користувачем) в Україні в перший раз (пункт 4 Технічного регламенту № 94)) для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями. Дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що є медичними виробами та/або медичними виробами для діагностики in vitro.

Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь зазначені у пункті 52 названого Додатку.

Відповідно до пункту 53 Технічного регламенту № 94 у декларації про відповідність зазначається про те, що виконання суттєвих вимог, визначених у додатку 2, та вимог, зазначених у відповідних національних стандартах та технічних специфікаціях для певних засобів вимірювальної техніки, було доведено.

Так, відповідно до Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.10.2016 № 1747, міжповірочний інтервал для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь становить 1 рік.

Відповідне свідоцтво про повірку видане повноваженим органом у сфері метрології, є належним доказом на підтвердження даних про застосування при проведенні процедури вимірювання та зважування дорожніх транспортних засобів коректних та достовірних засобів вимірювання.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 33/3983 від 15.09.2025 вага електронна автомобільна відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010, тим самим підтверджується про справність вимірювального засобу (арк.спр. зворот 55).

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд констатує, що за результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено перевищення вагових норм. Зокрема було встановлено, що загальна вага транспортного засобу склала 42,78 т, при допустимій нормі 40 т., що складає 6,95% перевищення параметрів від нормативу; навантаження на строєні осі становило 12,77 т., при допустимій нормі 11,5 т., що склало 11% перевищення. Вказані порушення зафіксовані посадовими особами Укртрансбезпеки в акті №ЕАР011968 від 10.03.2026. Також був складений акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №ОАВ 002994 від 10.03.2026. Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №00229 від 10.03.2026 складена на підставі сформовано пунктом габаритно-вагового контролю талону про зважування 10.03.2026 о 09:28 год. Копії Акту №ЕАР011968, Довідки №00229, Акту №002994 були вручені водію ОСОБА_1 під підпис.

Отже, на підставі письмових матеріалів справи суд доходить висновку, що товариство, здійснюючи перевезення вантажу (ячмінь) з перевищенням вагових норм загальної маси двоосного автомобіля (42,78 т, при допустимій нормі 40 т., що є перевищенням норми на 6,95%) та навантаження на одиночну вісь (12,77 т., при допустимій нормі 11,5 т., що склало 11%), допустив порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху за що транспортний перевізник повинен нести відповідальність, яка передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо посилання представника позивача на ТТН, яка була наявна у водія суд уважає, що позивачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом. Зокрема, доказів зважування вказаних транспортних засобів на вагах, результатів такого зважування та внесення цих результатів до ТТН не надано. Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей. Верховний Суд в постанові від 31.07.2019 р. у справі №802/518/17 а дійшов висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.02.2019 р. у справі №805/3598/16-а.

Не заслуговують на увагу суду доводи представника позивача про розбіжності деяких документів щодо часу їх складання, зокрема, акт про блокування/розблокування транспортного засобу вручений водію містить відомості про розблокування транспортного засобу о 10 год. 20 хв., а до відзиву відповідачем долучено примірник акта про блокування/ розблокування транспортного засобу з аналогічними реквізитами та змістом, однак із зазначенням іншого часу розблокування транспортного засобу — 10 год. 50 хв. оскільки письмовими матеріалами підтверджується, що акт про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу було складено 10.03.2026 об 08:45 (блокування) та підписано водієм ОСОБА_2 так само і розблокування, яке проведено 10.03.2026 об 10:50 також підписано водієм Боровиком М. без зауважень. Крім того матеріали справи містять фото та чек, з якого убачається, що транспортний засіб Сканія, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 був заблокований та розблокований о 10:53 (арк.спр. зворот 48-49). І незначні на думку суду розбіжності в часі не спростовують сам факт блокування автомобіля.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567, матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Окрім того, частиною третьою статті 15 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» визначено, що адміністративно-господарські санкції застосовуються до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більш як через один рік з дня його вчинення, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”.

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Отож, положеннями Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та прийняття органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що листом від 02.04.2026 за №25417/25/24-26 управління державного нагляду (контролю) у Волинській області повідомило ТзОВ «ВОЛМАРО» про дату, час та місце розгляду справи про порушення, яке вручено представнику товариства 05.04.2026 (арк.спр.500-зворот арк.спр. 50).

Суд звертає увагу, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи однак жодних письмових пояснень щодо спростування обставин перевірки, які лягли в основу складеного акту не надав, що свідчить, на думку суду, про ухилення від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Такий розподіл тягаря доказування забезпечує процесуальну рівновагу: відповідач доводить наявність законних і фактичних підстав для штрафу, а позивач конкретні факти, якими він спростовує висновки органу контролю, зокрема, заявлену ним мету та характер перевезення.

За результатами розгляду справи 05 травня 2026 року начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області було винесено постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №104047 від 05.05.2026 року у розмірі 17000 грн. та №104048 від 05.05.2026 року у розмірі 17000 грн. щодо порушення статті 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацами 3, 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-III (арк.спр.52-53 зворот).

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд уважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Цей принцип вимагає, з одного боку, реального захисту особи від свавільного втручання держави, а з іншого - послідовного застосування зрозумілих і передбачуваних законодавчих вимог, спрямованих на забезпечення безпеки автомобільних перевезень, належного обліку вантажу та додержання режиму праці й відпочинку водіїв. Застосування верховенства права не означає звільнення суб`єкта господарювання від чітко встановлених законом обов`язків лише з мотивів незгоди з їх практичним навантаженням або посилання на відсутність прибутку від окремої поїздки.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Тому суд оцінює не тільки формальні твердження сторін, а й увесь масив доказів, наданих на підтвердження фактичного змісту спірної операції. Водночас принцип офіційного з`ясування обставин не звільняє учасників справи від процесуального обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, і не надає суду права замінювати собою орган контролю шляхом пошуку нових, не покладених в основу спірної постанови фактичних підстав відповідальності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.09.2010 №19-рп/2010 наголосив, що адміністративне судочинство має особливості у процесуальних правах та обов`язках учасників, а також у повноваженнях суду щодо збирання і дослідження доказів, покликані забезпечити реальну можливість захисту особи у спорі із суб`єктом владних повноважень. Суд ураховує цей підхід, однак зазначає, що посилений стандарт судового контролю не означає автоматичної переваги тверджень приватної особи над документально та технічно зафіксованими результатами перевірки. Вирішальним є зміст, взаємний зв`язок і доказова сила кожного доказу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 звернула увагу, що покладений частиною другою статті 77 КАС України на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення не усуває передбаченого частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Такий розподіл тягаря доказування забезпечує процесуальну рівновагу: відповідач доводить наявність законних і фактичних підстав для штрафу, а позивач конкретні факти, якими він спростовує висновки органу контролю, зокрема, заявлену ним мету та характер перевезення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua