Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №486/1520/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Суд: Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №486/1520/26

Суддя: Далматова Г. А.

Справа № 486/1520/26

Провадження № 2/486/1670/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючої судді Далматової Г.А.,

при секретарі Манзенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача Дідух К.О., відповідач ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, представник третьої особи Нестеренко І.В.,

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2026 року до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області, через підсистему електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє через свого представника адвоката Дідух К.О., до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Крім неї у вказаній квартирі зареєстровані відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_2 . Основним квартиронаймачем вищевказаної квартири є ОСОБА_3 . Сторони по справі та інші учасники справи є між собою родичами. Третя особа ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком, відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 – її сини.

Відповідач не проживає у вищевказаній квартирі з 2019 року, не несе витрати на утримання квартири, комунальні платежі не сплачує, має заборгованість зі сплати за надані комунальні послуги, інших домовленостей між позивачем та відповідачем, а також третіми особами не встановлено, чим підтверджує втрату свого інтересу до житла. Оплату всіх комунальних платежів здійснює третя особа ОСОБА_4 .

У зв`язку з чим, вона була змушена звернутися до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху. 07 серпня 2026 року недоліки позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради.

Ухвалою суду від 29 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради про об`єднання в одне провадження справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (№ 486/1520/26) зі справою за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (№ 486/1276/26), закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно і належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні у режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Зазначила, що всі учасники справи є родичами між собою. ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 тривалий час не проживає, витрат по її утриманню не несе. Зазначила, що з вказаної квартири його ніхто не виганяв.

Відповідач та тертя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином.

Третя особа ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_6 з 2019 року не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , з того часу не телефонував, вважає, що він за кордоном. Комінальні послуги сплачує він як допомогу матері.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі уповноваженого представника, заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи, що відповідач фактично не обізнаний про наявність справи, оскільки всі документи направляються за адресою, де він фактично не проживає. Акт про його непроживання не може бути єдиним доказом по справі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення, про що в судовому засіданні постановлена відповідна ухвала.

Заслухавши представника позивача, третю особу, свідків, дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки про склад сім`ї та реєстрацію від 25 листопада 2025 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 – квартиронаймач, ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_2 - син.

Родинні відносини між вказаними особами підтверджуються долученими до позовної заяви копіями свідоцтв про народження та копією рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 листопада 2025 року про розірвання шлюбу.

Також, згідно довідки від 22 лютого 2019 № 297, за відомостями Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .

Водночас, як вбачається з акту про непроживання № 25 КП ЖЕО ПМР від 04 травня 2026 року, ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 зі слів сусідів не проживає з 2019 року.

Відповідно до довідки № 131 від 28 травня 2026 року, виданої Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради, за період з 01 січня 2019 року по 31 травня 2026 року включно за особовим рахунком НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 кошти за полуги утримуються з заробітної плати ОСОБА_7 . Станом на 01 травня 2026 року заборгованість відсутня.

Як вже було зазначено вище, ОСОБА_2 згідно довідки про склад сім`ї та реєстрацію станом на 25 листопада 2025 року залишається зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 , кватрира не приватизована.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_3 . Їй відомо, що ОСОБА_9 проживав у квартирі АДРЕСА_4 даного будинку та є родичем ОСОБА_1 . З 2018 – 2019 року ОСОБА_2 не бачила.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_5 останні два роки. Проте, з родиною позивача ОСОБА_1 знайома більше 26 років, оскільки працювала разом з позивачкою. Їй відомо, що батько у 2022 році пропав, а брат ОСОБА_11 десь поїхав у 2018 році, з того часу його не бачила.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №569/4373/16-ц (провадження №14-298цс19) зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Згідно із статтями 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору судом.

При цьому ч.3 ст.71 ЖК України передбачені випадки, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, а саме у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК України, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №201/10924/13-ц).

Разом з тим, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа №464/7923/16-ц).

Оскільки ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 більш, ніж шість місяців без поважних причин, він втратив право користування нею, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Про судові витрати позивачем вимоги не заявлялось.

Керуючись ст.ст.12,81,141, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне ім`я третьої особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий.

Повне ім`я третьої особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне найменування третьої особи: виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, місцезнаходження: вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, ЄДРПОУ 20910974

Суддя Г. А. Далматова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua