Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №646/4294/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 646/4294/23

провадження № 51-4489 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221140000534, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Жданівки Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , який фактично проживав у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Вироком Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_7 скасовано та ухвалено свій, яким останньому призначено покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 15 травня 2023 року приблизно о 09 год, перебуваючи в магазині «LifeCell», що на просп. Гагаріна, 22 у м. Харкові, з метою заволодіння чужим майном напав на ОСОБА_8 , обхопивши рукою та здавлюючи за шию, змусив останню закрити на замок вхідні двері. В подальшому, зв`язавши потерпілій руки та заклеївши липкою стрічкою рота, погрожуючи предметом, який ОСОБА_8 сприймала як вогнепальну зброю (пістолет), ОСОБА_7 заволодів майном на загальну суму 78 657,50 грн, завдавши матеріальну шкоду фізичній особі-підприємцю « ОСОБА_9 ».

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, призначити останньому покарання за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Вважає, що апеляційним судом допущено неправильне застосування положень статей 50, 65, 69, 75 КК України при призначенні засудженому покарання через не врахування всіх даних, які характеризують його та містяться в матеріалах кримінального провадження, а також наявність медичних документів про стан здоров`я ОСОБА_7 та дають підстави для звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, як було зроблено місцевим судом.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу та просив змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 , призначити останньому покарання за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України та звільнити на підставі ст. 75 КК Україні. Зазначив, що стан здоров`я засудженого сильно погіршився.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_10 вважала за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 4 ст. 187 КК України в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке згідно з вимогами ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 дотримався наведених вимог матеріального права.

Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом одночасно положень статей 69 та 75 КК України і вважав, що засудженому слід призначити покарання, яке належить відбувати реально. Зокрема, вважав, що засудженому необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

Апеляційний суд частково погодився із зазначеними доводами сторони обвинувачення і скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та обрав таке покарання, що належить відбувати реально. При цьому, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК України формальних критеріїв, а і з особливостей конкретного кримінального правопорушення, а саме, ретельного готування до вчиненого злочину.

Разом із тим, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, суд зважив на обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, вчинення злочину вперше, повне визнання своєї винуватості, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції усупереч твердженням захисника, належно умотивувавши своє рішення, визнав їх такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_7 мінімальне покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність- незастосування положень статей 69 та 75 КК України та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженої через суворість.

Вирок апеляційного суду у цій частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і недостатнім для досягнення його мети колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставою для зміни вироку апеляційного суду, не встановлено.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст. 84 КК України особа, яка під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, звільняється від покарання. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95цього Кодексу. Крім того, особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи. Питання про звільнення особи від покарання за хворобою може бути вирішенов порядку виконання вироку за правилами п. 6 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України.

За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3