Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №750/5469/18 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 750/5469/18

провадження № 51-6103км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270010001872, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 28

ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 289 КК України.

Історія справи і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 вересня 2024 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді штрафу:

- за ч. 1 ст. 358 КК України в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання;

- ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5

ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання;

- ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 цього Кодексу звільнено від призначеного покарання.

Також його засуджено до покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 26 січня 2026 року скасував вирок районного суду щодо ОСОБА_8 , а кримінальне провадження щодо нього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, закрив на підставі п. 6 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК України.

Водночас цей суд кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2

ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 289 КК України, закрив на підставі п. 5 ч. 1

ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку з його смертю.

Судові рішення щодо ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржуються

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у не встановленому органом досудового розслідування місці та невстановлений час, розуміючи протиправність своїх дій, діючи умисно, самостійно вклеїв свою фотокартку на третій сторінці у паспорті серії НОМЕР_1 громадянина України, виданому на ім`я ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим здійснив підроблення офіційного документа.

Далі 13 березня 2018 року приблизно о 15:00 ОСОБА_6 за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, маючи при собі підроблений паспорт, прибули до приміщення підрозділу ТОВ «Автокредит Плюс», що розташований за адресою: просп. Миру, 192,

м. Чернігів, з метою укласти договорів лізингу на ім`я ОСОБА_9 та незаконно заволодіти транспортним засобом, де потім ОСОБА_6 за пособництва вказаної особи, яке виразилося в придбанні паспорта громадянина України, сплаті коштів за проведення аукціону, укладенні договору страхування, перебуваючи у приміщенні вказаного підприємства, з корисливих мотивів, з метою оформлення лізингового договору на автомобіль марки «Hyundai», модель «Santa Fe», д. р. н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що офіційний документ - паспорт серії НОМЕР_4 громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_9 , є завідомо підробленим, використав його зі своєю фотокарткою для підтвердження особи під час укладення договору.

Разом з тим 13 березня 2018 року приблизно о 16:45 ОСОБА_6 за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, перебуваючи за тією ж адресою, з корисливих мотивів та метою особистого збагачення, діючи умисно, незаконно, використовуючи завідомо підроблений документ - паспорт серії НОМЕР_4 громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_9 , шляхом обману, оскільки знали наперед, що не будуть сплачувати кошти за придбаний на праві лізингу автомобіль марки «Hyundai», модель «Santa Fe», д. р. н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , а використання паспорта на ім`я іншої особи унеможливить стягнення з них коштів за договором, пред`явлення їм претензій щодо повернення автомобіля в разі несплати коштів за договором, всупереч волі власника, заволодів вказаним транспортним засобом, який належить

ТОВ «Автокредит Плюс», шляхом запуску двигуна та руху по автодорозі

Київ - Чернігів - Нові Яриловичі в напрямку м. Києва.

Чернігівський апеляційний суд вироком від 26 березня 2026 року рішення районного суду щодо ОСОБА_6 скасував.

Ухвалив свій вирок, яким ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді штрафу:

- за ч. 1 ст. 358 КК України в розмірі 510 грн;

- ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України в розмірі 850 грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України його звільнено від вказаних покарань.

При цьому ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Також ухвалено виключити з фактичних обставин кримінального провадження, визнаних судом доведеними щодо ОСОБА_6 , слова: «та пособництві у підробці», «та вказав ОСОБА_6 на необхідність самостійно вклеїти у вказаний паспорт свою фотокартку, з метою підробки та подальшого використання вказаного паспорта у майбутньому» і «на прохання ОСОБА_8 ».

У решті вирок районного суду залишено без змін.

Не погоджуючись із вироком апеляційного суду, засуджений подав касаційну скаргу, у якій просить пом`якшити йому покарання із застосуванням положень

ст. 75 КК України.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи щодо наявності невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений просить змінити вирок апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість і пом`якшити йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, правової кваліфікації дій та застосування до нього п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання.

На обґрунтування доводів засуджений посилається на те, що апеляційний суд

не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про його особу, стану його здоров`я, обставини, яка пом`якшує йому покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, що в сукупності давало суду підстави застосувати ст. 75 КК України

під час призначення йому покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Учасники судового провадження заперечення на касаційну скаргу

засудженого не подавали.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, варто зазначити, що висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, кваліфікація його дій та застосування до нього

п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК Українив касаційній скарзі не оспорюються.

Що ж стосується покарання, то положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

До того ж відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене

ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Суворо індивідуальний підхід під час призначення покарання з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили тяжкі злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили менш небезпечні кримінальні правопорушення.

Тобто, залежно від конкретних обставин кримінального провадження, особи винного, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

У результаті перевірки матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів встановила, що районний суд, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наслідки вчиненого, дані про особу засудженого, який не працює, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, його позитивну характеристику за місцем проживання, вік ОСОБА_6 , стан здоров`я, те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, наявність обставини, що пом`якшує покарання, - вчинення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих обставин, відсутність обставин, що його обтяжують, та дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням із встановленим іспитовим строком 2 роки.

Необхідно зауважити, що це рішення районний суд ухвалив у результаті нового розгляду, призначеного за рішенням апеляційного суду, яке постановлено після касаційного перегляду кримінального провадження і скасування постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 березня

2021 року ухвали апеляційного суду.

Далі згадане вище рішення районного суду щодо ОСОБА_6 було предметом перевірки апеляційного суду, за результатами якої скасовано.

Під час апеляційної процедури суд надав, крім іншого, оцінку всім доводам апеляційної скарги прокурора і дійшов висновку про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, у зв`язку із чим ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України і призначив йому покарання, яке він має відбувати реально, проте в мінімальних межах санкції зазначеної норми закону, при цьому без конфіскації майна.

Варто зазначити, що постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року, якою, крім іншого, задоволено скаргу прокурора та скасовано відповідне рішення апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, мотивована, зокрема, тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку. Суд касаційної інстанції зазначив, крім іншого, те, що в разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким, зокрема, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням

ст. 75 КК України слід вважати м`яким.

У свою чергу апеляційний суд дійшов законного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про те, що призначене засудженому ОСОБА_6 покарання з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням зі встановленим іспитовим строком не забезпечить досягнення мети покарання.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що апеляційний суд на підставі всебічного, повного та неупередженого з`ясування обставин кримінального провадження в їх сукупності взяв до уваги поведінку ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового провадження, яка вказувала на те, що він відповідних висновків стосовно своїх дій та спричинених негативних наслідків не зробив, щиро не розкаявся, вину визнав частково, оскільки заперечив частину сформульованого обвинувачення.

Тож, з урахуванням наведених обставин, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, цей суд ухвалив рішення про необхідність скасування вироку районного суду в частині визначеного покарання та призначення покарання, яке ОСОБА_6 має відбувати реально.

Водночас зазначені засудженим відомості щодо його особи, обставина, яка пом`якшує покарання, дані про його вік та стан здоров`я були враховані судом апеляційної інстанції, який призначив засудженому покарання у мінімальних межах ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років

без конфіскації майна.

Зі свого боку колегія суддів погоджуються з таким висновком апеляційного суду.

До того ж інших обставин, які можуть пом`якшити ОСОБА_6 покарання, крім визначеної районним судом обставини - вчинення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих обставин, апеляційний суд не встановив.

Апеляційний суд, ухвалюючи новий вирок та обираючи засудженому вид і розмір покарання, яке останній має відбувати реально, належним чином мотивував своє рішення про те, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, є покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, із чим погоджується і колегія суддів. Таким чином, відсутні підстави вважати покарання, призначене без застосування ст. 75 КК України, явно несправедливим.

Тож переконливих доводів про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість унаслідок незастосування положень ст. 75 КК України з касаційної скарги засудженого не вбачається та перевіркою матеріалів провадження

не встановлено.

Доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судом апеляційної інстанції норм кримінального процесуального закону під час розгляду цього кримінального провадження в частині призначення ОСОБА_6 покарання, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирок апеляційного суду належним чином мотивований і відповідає приписам статей 370, 420 КПК України.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому ОСОБА_6 покарання, яке він має відбувати реально.

Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам

статей 50, 65 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3