Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №446/438/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 446/438/25

провадження № 51-1606км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року вкримінальному провадженні № 12024141420000307за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 вересня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 зазначеного Кодексу у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

2. Відповідно до ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_5 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

3. Оскарженою ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

4. Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він 02 грудня 2024 року близько 16:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за кермом технічно справного автомобіля марки «Honda» моделі «HR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі Н-17 сполученням «Львів-Луцьк» 19 км + 100 м у напрямку м. Луцька неподалік с. Новий Став Львівського району Львівської області, діючи всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно з якою учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, грубо порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, підпункту «б» пункту 2.3., підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, дорожньої розмітки 1.1. (вузька суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка», при проходженні заокругленої ділянки дороги в лівий бік здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, що призвело до зіткнення з автомобілем марки « Lexus» моделі «NX200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , яка рухалась в зустрічному напрямку до м. Львова, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

5. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) належним чином не перевірив доводи в апеляційній скарзі прокурора, у тому числі щодо безпідставного застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому, не дав на них вичерпних відповідей та не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав її необґрунтованою, формально погодившись з висновками суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання, яке, на переконання прокурора, є несправедливим унаслідок надмірної м`якості. При цьому не надав належної оцінки тому факту, що на момент ДТП ОСОБА_5 був позбавлений права керувати транспортними засобами за вчинене раніше адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, перебував на обліку в нарколога і вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння.

6. На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення засудженого, його захисника та потерпілої.

Позиції інших учасників судового провадження

7. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.

8. Засуджений та його захисник просили відхилити касаційну скаргу.

9. Потерпіла, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце касаційного розгляду, в судове засідання суду касаційної інстанції не з`явилася. У запереченні на касаційну скаргу прокурора не заперечувала проти розгляду справи за її відсутності. Просила залишити без задоволення касаційну скаргу, вважаючи її безпідставною.

Мотиви Суду

10. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

11. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

12. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

13. Обґрунтованість засудження і правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286-1 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

14. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

15. Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

16. При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім прямо передбачених у цій статті випадків, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

17. Відхиляючи доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, у якій порушувалось питання про недотримання місцевим судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, та погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо виду й міри визначеного ОСОБА_5 покарання, апеляційний суд послався на те, що: він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, одружений, являється інвалідом третьої групи, має на утриманні двох малолітніх дітей, працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, підтримує волонтерський рух, на обліку в психолога не перебуває, перебуває на обліку у нарколога. Також апеляційний суд урахував, що обвинувачений на час вчинення ДТП притягувався до адміністративної відповідальності та був позбавлений права керувати транспортними засобами.

18. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнав його щире каяття, яке полягало в тому, що обвинувачений дійсно шкодує про вчинене, негативно оцінює свої злочинні дії та їхні наслідки і готовий понести покарання за вчинене; своєчасне добровільне відшкодування завданої потерпілій шкоди. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, суд не встановив.

19. Обґрунтовуючи своє рішення про можливість застосування положень ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_5 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений ним злочин, апеляційний суд виходив із того, що відсутність обтяжуючих та наявність кількох пом`якшуючих покарання обставин істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, оскільки його щире каяття та жаль свідчать про усвідомлення наслідків своїх дій і недопущення їх у майбутньому, а добровільне відшкодування збитків потерпілій вказує про вжиття вичерпних та необхідних заходів, які компенсували завдану її здоров`ю шкоду.

20. При цьому суд урахував особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, вчинив необережний нетяжкий злочин, має сім`ю, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, бере активну участь у діяльності, спрямованій на гуманітарну допомогу в умовах війни в Україні, що у своїй сукупності вказує на виключно позитивну характеристику особи обвинуваченого ОСОБА_5 та за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання, дає підстави для застосування ст. 69 КК України.

21. Крім того, при прийнятті такого рішення апеляційним судом було взято до уваги позицію потерпілої, яка брала участь в апеляційному розгляді та підтвердила, що не має жодних претензій до обвинуваченого, прийняла його вибачення і відшкодування шкоди, просила його суворо не карати та не позбавляти волі.

22. Наведені вище обставини знайшли підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження у межах процедури касаційного перегляду. ОСОБА_5 дійсно не намагався уникнути відповідальності за вчинене, визнав свою винуватість та прагнув виправити наслідки своїх дій. У результаті ДТП він став інвалідом ІІІ групи. При цьому продовжує працювати і займатися суспільно корисною діяльністю. Добровільно звернувся до реабілітаційного центру для проходження курсу реабілітації від залежностей. У його особистості відбуваються позитивні зміни.

23. Колегія суддів касаційного суду вважає, що встановлені у цьому кримінальному провадженні та враховані судами попередніх інстанцій обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_5 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений ним злочин. А дані про особу ОСОБА_5 та його посткримінальна поведінка свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

24. Водночас під час визначення конкретного виду й міри покарання ОСОБА_5 суди, хоча й врахували, проте не надали достатньої оцінки тому факту, що він, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами за вчинене раніше адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перебуваючи на обліку в нарколога, знову керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і спричинив ДТП. Ненадання належної оцінки зазначеній обставині призвело до призначення ОСОБА_5 покарання, яке не повною мірою відповідає ступеню тяжкості та конкретним обставинам вчиненого ним злочину і його особі та є несправедливим унаслідок надмірної м`якості.

25. Такий підхід апеляційного суду не сприяв досягненню завдань кримінального провадження і перешкодив постановленню законного та обґрунтованого судового рішення. У зв`язку із цим є підстави для задоволення вимог касаційної скарги сторони обвинувачення і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити рішення згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3