Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №501/3888/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 501/3888/18

провадження № 61-14656св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду

від 14 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Назарової М. В.,

Коновалової В. А., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 16 серпня 2018 року о 08 год 43 хв на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , на сина позивача, неповнолітнього ОСОБА_4 впали ворота, внаслідок чого він помер на місці через отримані травми, які не сумісні з життям.

За результатом огляду місця події від 16 серпня 2018 року встановлено, що вхід на територію подвір`я відповідача відбувався через металеву хвіртку та автоматичні металеві ворота. На момент огляду місця події встановлено, що ворота були в несправному стані та спирались зсередини на кам`яні стовбці.

ОСОБА_2 проживає в Німеччині, у літній період часу проживає за зазначеною адресою у м. Чорноморськ, дозволив за винагороду членам сім`ї позивача, яка складалась з позивача, її чоловіка, сина, дідуся і бабусі, проходити через його подвір`я, оскільки дорога до подвір`я на АДРЕСА_2, де розташований будинок позивача, було зруйновано внаслідок природних катаклізмів, від чого відбувся зсув ґрунту у море.

Позивач стверджувала, що, дозволивши її сім`ї проходити через своє подвір`я, ОСОБА_2 повинен був ужити заходів безпеки, які унеможливили б настання негативних наслідків, а саме - смерть сина позивача.

Станом на 16 серпня 2018 року металеві ворота були в несправному стані, оскільки вони не закривались автоматично, були приставлені до металевих стовбців. Враховуючи, що ворота не були закріплені, при наближенні сина позивача впритул до воріт вони впали на нього та спричинили йому тілесні ушкодження, не сумісні з життям.

Про те, що ОСОБА_2 не вжив заходів з ремонту воріт, знав як він сам, так

і члени його сім`ї, а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка працювала у нього, голова правління ГО «ЖБТ 9 мікрорайон» ОСОБА_11, які у кримінальному проваджені № 12018160160000788 від 17 серпня 2018 року за частиною першою статті 115 КК України надали покази про те, що ворота були приставлені до стовбців, і внаслідок їх падіння загинув син позивача.

Позивач стверджувала, що спричиненням смерті її сина відповідач завдав їй матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на поховання сина, поминальний обід і становить 28 448,01 грн, та моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі

5 000 000,00 грн та обґрунтовує втратою єдиного сина та неймовірними стражданнями через це, її важким психологічним станом здоров`я, що неможливо передати, та втратою нормального людського життя.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 28 448,01 грн та моральну шкоду

в розмірі 5 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 17 липня 2024 року

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у матеріалах справи немає достатніх

і допустимих доказів вини ОСОБА_2 , а відповідно, і підстав деліктної відповідальності.

При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги висновок комплексної судової будівельно-технічної експертизи та безпеки життєдіяльності від 03 жовтня

2022 року № КСЕ-19/116-22/8673КСЕ-19/107-22/6778 та відхилив інші судові висновки. Крім того, суд урахував, що станом на час розгляду справи відповідач не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12018160160000788 від 17 серпня 2018 року, а посилання на конкретну фізичну особу в контексті її зв`язку зі злочином можливе лише у випадку, коли вона перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (постанова Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 727/8388/17).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_7 задоволено частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 липня 2024 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 28 448,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутність обвинувального вироку жодним чином не може бути перешкодою для захисту потерпілою особою своїх цивільних прав у цивільному процесі, а відмова особі у такому не ґрунтується на нормах статті 6 Конвенція про захист прав людини

і основоположних свобод, складовою якої є право на справедливий суд. Факт смерті малолітнього сина позивача від падіння залізних відкатних воріт на території домоволодіння ОСОБА_2 доведений належними і допустимими доказами, і він сторонами не оспорюється. Надаючи оцінку діям/бездіяльності ОСОБА_2 , які спричинили смерть сина позивача, суд урахував висновки експерта від 27 лютого 2020 року № 19-267 та від 26 червня 2023 року

№ 23-3308 і зазначив про доведеність вини відповідача у нещасному випадку, що стався з малолітнім сином позивача, чого відповідач не спростував і що

є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 28 448,00 грн. Вирішуючи питання про компенсацію моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн, апеляційний суд врахував характер та обсяг страждань позивача, яка втратила єдину дитину, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, пов`язаних зі смертю найріднішої людини - сина, що сталася внаслідок нещасного випадку, форму вини відповідача, засади розумності, пропорційності та справедливості.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 липня 2024 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд фактично визнав

ОСОБА_2 винним у загибелі малолітньої дитини, чим порушив його права, оскільки він не мав жодного статусу у кримінальному провадженні

№ 12018160160000788 від 17 серпня 2018 року. Крім того, цим висновком порушується принцип невинуватості. Позивач не надала належних і допустимих доказів наявності вини відповідача. Оскільки позивач не довела вини відповідача, підстав для відшкодування моральної і матеріальної шкоди немає.

Інші аргументи учасників справи

05 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від

14 жовтня 2025 року - без змін.

Додаткові пояснення мотивовані тим, що у касаційній скарзі немає аналізу доказів, їх спростування чи наведення аргументів щодо неправильності їх оцінки апеляційним судом. Відповідач повинен був забезпечити надійне кріплення несправних металевих воріт огорожі. Відповідач не надав доказів, які свідчили

б про відсутність його вини, або обставин, які звільняли б його від відповідальності.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Іллічівського міського суду Одеської області.

02 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

16 серпня 2018 року о 08 год 43 хв на подвір`ї будинку

АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , на сина позивача, неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впали зсувні ворота, унаслідок чого він помер на місці через отримані травми, які не сумісні з життям.

Згідно з договором про організацію та проведення поховання від 27 серпня

2018 року № 042934 щодо поховання ОСОБА_8 та квитанцією про оплату 16 серпня 2018 року сплачено за копання могили 753,01 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № 18/08 за послуги з організації похоронного ритуалу виконано роботи на суму 27 695,00 грн.

Згідно з висновком судово-медичного експерта від 30 серпня 2018 року

№ 72/217, який складений на підставі ухвали Іллічівського міського суду Одеської області, при дослідженні трупа ОСОБА_8 , вік 6 років, виявлені такі тілесні ушкодження: забиті рани лоба в кількості трьох, численні переломи кісток обличчя, численні садна обличчя та правого колінного суглоба; крововиливи в м`яких тканинах голови і лівій скроневій м`язі з відкритим переломом кісток склепіння та основи черепа, вогнища забою з розтрощенням головного мозку і мозочка; крововиливи під плеврою легень. Усі тілесні ушкодження утворилися одномоментно за короткий проміжок часу, що передував настанню смерті, від дії тупого предмета внаслідок падіння воріт

і містять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя. Смерть дитини ОСОБА_8 перебуває в прямому причинному зв`язку з виявленими тілесними ушкодженнями, вказаними в пункті 1, та настала від забою і набряку головного мозку.

За фактом загибелі ОСОБА_8 зареєстровано кримінальне провадження № 12018160160000788 від 17 серпня 2018 року.

Згідно з протоколом огляду місця події вхід на територію цього подвір`я відбувався через металеву хвіртку та автоматичні металеві ворота. На момент огляду місця події, проведеного 16 серпня 2018 року в період часу з 09 год 30 хв до 10 год 20 хв, встановлено, що ворота знаходяться у вертикальному положенні та сперті зсередини до кам`яних стовпів; ворота відкриваються за допомогою зубчастого механізму, накатом по направляючій трубі, яка вмонтована в землю; при огляду воріт відносно вулиці праве колесо розташоване на направляючій трубі, ліве колесо розташоване на землі і на краю направляючої труби; зубчаста направляюча понизу воріт розташована не на зубчастій шестерні електричного механізму, за допомогою якою відкриваються та закриваються ворота.

Відповідно до висновку експерта від 27 лютого 2020 року № 19-267, складеного на підставі ухвали судді Іллічівського міського суду Одеської області від

21 грудня 2018 року у межах кримінального провадження

№ 12018160160000788, на питання про те, яка причина нещасного випадку, що стався 16 серпня 2018 року на території домоволодіння

АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 , та призвів до загибелі ОСОБА_8 , і які обставини його зумовили; та дії (бездіяльність) яких осіб з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням цієї події, зазначено, що:

1) причинами настання 16 серпня 2018 року нещасного випадку

з ОСОБА_8 на території домоволодіння, яке належить ОСОБА_9 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 стали: несправність металевих воріт огорожі домоволодіння, падіння несправних металевих воріт огорожі домоволодіння на ОСОБА_8 ;

2) в цій ситуації дії власника домоволодіння ОСОБА_2 не відповідають вимогам статті 151 ЖК України в частині того, що він не забезпечив надійного кріплення несправних металевих воріт огорожі, що призвело до їх падіння на ОСОБА_8 і його смертельного травмування.

Відповідно до проведених досліджень, а також аналізуючи дії осіб, причетних до події, на відповідність вимогам нормативно-правових актів з безпеки життєдіяльності, експерт дійшов висновку, що в цій ситуації ОСОБА_2 мав можливість запобігти настанню надзвичайної події, проте з причин, які повинні бути встановлені слідчим шляхом, нею не скористався. ОСОБА_2 повинен був забезпечити надійне кріплення несправних металевих воріт огорожі.

Таким чином, в розглянутій ситуації дії власника домоволодіння

АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не відповідають статті 151 ЖК України в частині того, що він не забезпечив надійного кріплення несправних металевих воріт огорожі свого домоволодіння, що призвело до їх падіння на ОСОБА_8 і його смертельного травмування, і з технічної точки зору, перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням нещасного випадку.

В діях інших осіб, причетних до події, не встановлено відступів від нормативно-правових актів з безпеки життєдіяльності, які з технічної точки зору перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням нещасного випадку - смертельним травмуванням ОСОБА_8 .

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2022 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 призначено комплексну будівельно-технічну експертизу та експертизу безпеки життєдіяльності.

Згідно з висновком експертів від 03 жовтня 2022 року № КСЕ-19/116-22/8673,

№ КСЕ-19/107-22/6778:

1) відповідність металевих зсувних воріт огорожі домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СниП, стандартам, технічним умовам тощо) неможливо перевірити у зв`язку з відсутністю регламентованих вимог до улаштування воріт на території садибної забудови;

2) технічну причину падіння металевих зсувних воріт огорожі домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке сталося

16 серпня 2018 року, виявити неможливо у зв`язку з експлуатаційним періодом. Деталі наведено у дослідницькій частині висновку;

3) що спричинило падіння металевих зсувних воріт огорожі домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке сталося

16 серпня 2018 року, виявити неможливо у зв`язку з експлуатаційним періодом. Деталі наведено у дослідницькій частині висновку;

4) встановити, чи міг ОСОБА_2 передбачити і усвідомлювати падіння металевих зсувних воріт огорожі домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке сталося 16 серпня 2018 року, не надається за можливе. Деталі наведено у дослідницькій частині висновку;

5) причиною нещасного випадку, який стався 16 серпня 2018 року на території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 , та призвів до загибелі ОСОБА_8 , є падіння металевих зсувних воріт, однак встановити обставини, які його зумовили, не видається за можливе. Детальніше наведено у дослідницькій частині висновку;

6) встановити, дії (бездіяльність) яких осіб з технічної точки зору перебувають

у причинному зв`язку з настанням даної події, не є можливим. Деталі наведено

у дослідницькій частині висновку.

Ухвалою Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 21 березня 2023 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 призначено повторну експертизу безпеки життєдіяльності за матеріалами справи

№ 501/3888/18.

Згідно з висновком експерта від 26 червня 2023 року № 23-3308 причинами настання 16 серпня 2018 року на території домоволодіння яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 , нещасного випадку з ОСОБА_8 , стали:

- падіння несправних металевих воріт огорожі домоволодіння на

ОСОБА_8 ;

- несправність металевих воріт огорожі домоволодіння;

- відсутність забезпечення власником домоволодіння надійного кріплення несправних металевих воріт огорожі.

Для запобігання нещасному випадку з ОСОБА_8 власнику домоволодіння необхідно було:

- тримати металеві ворота огорожі в справному стані;

- забезпечити надійне кріплення (розміщення) несправних металевих воріт огорожі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що ухвалою слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області від 30 січня 2026 року

у справі № 01/2333/18 (провадження № 1-кс/501/36/26), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2026 року, в задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката Слаблюка В. М. на постанову слідчого СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області Яблонської І. П. від 11 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження № 12018160160000788 від 17 серпня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 115 КК України, відмовлено. Матеріали кримінального провадження

№ 12018160160000788 від 17 серпня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 2 частиною другою статті 115 КК України повернено до СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області.

Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя зазначив, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є законною, вмотивованою,

і такою, що винесена в межах чинного законодавства та компетенції слідчого.

Також, слідчий суддя погодився з доводами слідчого про те, що вичерпано можливості отримати додаткові докази у справі.

З ухвали слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області від

30 січня 2026 року у справі № 01/2333/18 (провадження № 1-кс/501/36/26) відомо, що 11 грудня 2025 року слідчий винесла постанову про закриття кримінального провадження № 12018160160000788 від 17 серпня 2018 року.

На обґрунтування постанови, слідчий, зокрема, зазначає, що в ході досудового розслідування виконано всі необхідні та можливі слідчі і процесуальні дії, пов`язанні із збиранням та перевіркою доказів. Під час досудового розслідування не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи, не встановлено, дії чи бездіяльність яких осіб з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку, та вичерпано можливості їх отримати.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Кримінальна та цивільна відповідальність за шкоду - як різновиди юридичної відповідальності - мають різні правову природу та склад. Кримінальна відповідальність спрямована на покарання злочинця за вчинення злочину, тоді як цивільна відповідальність має на меті відшкодування шкоди потерпілому.

Так, кримінальна відповідальність настає за вчинення злочину, тобто суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, та предметом доказування

є склад певного злочину, що включає об`єктивну сторону (діяння, наслідки, причинний зв`язок), суб`єктивну сторону (вина, мотив, мета), суб`єкт злочину (особа, яка досягла певного віку та є осудною) та об`єкт злочину. Метою такого є покарання винного, виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів.

Водночас цивільна відповідальність має іншу правову природу і настає за порушення цивільних прав та інтересів, передбачена ЦК України та іншими нормативно-правовими актами. Її складом є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між ними та вина. Метою такого є відшкодування шкоди, відновлення порушених прав.

Аналіз наведеного свідчить про те, що основними відмінностями вказаних видів юридичної відповідальності є: кримінальна відповідальність - покарання, цивільна - відшкодування шкоди, в їх основі лежить: в першому випадку - злочин, у другому - порушення цивільних прав; обидві мають різну мету: карати та відшкодовувати завдану шкоду.

В деяких випадках особа може нести як кримінальну, так і цивільну відповідальність за одне й те саме діяння, наприклад, якщо заподіяна шкода

є наслідком злочину.

Отже, відсутність обвинувального вироку жодним чином не може бути перешкодою для захисту потерпілою особою своїх цивільних прав у цивільному процесі, а відмова особі у такому захисті не ґрунтується на нормах статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою якої

є право на справедливий суд.

За наведених підстав аргументи заявника про те, що суд фактично визнав

ОСОБА_2 винним у загибелі малолітньої дитини, чим порушив його права, оскільки він не мав жодного статусу у кримінальному провадженні

№ 12018160160000788 від 17 серпня 2018 року, є безпідставними.

Крім того, позивач, подаючи позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не просить притягнути відповідача до кримінальної відповідальності, вона просить відшкодувати шкоду, завдану неналежним виконанням своїх обов`язків у межах цивільного права.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди,

а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду

в повному розмірі.

За змістом частини другої статті 1166 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також той факт, що саме неправомірними діями відповідача завдано шкоду позивачу.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2026 року

у справі № 751/11243/23 (провадження № 61-10427св25).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі смертю члена сім`ї чи близького родича.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня

2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) та постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які

в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Установивши, що смерть сина позивача настала внаслідок бездіяльності відповідача стосовно утримання свого майна в належному стані, що встановлено висновками експертів, а матеріали справи не містять доказів існування непереборної сили або умислу потерпілого на заподіяння шкоди самому собі, апеляційний суд дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування моральної шкоди позивачу та витрат на поховання.

В касаційній скарзі немає аргументів щодо незгоди з висновком апеляційного суду про розмір стягнених майнової та моральної шкоди.

Наявність у батьків обов`язку з виховання та піклування за дитиною, а також відповідальності за його життя та здоров`я не звільняє відповідача від його обов`язку здійснювати догляд за своєю власністю та нести відповідальність

у встановленому законом порядку.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду у справі, зазначеній заявником

у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська