Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №905/169/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 905/169/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026

та ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025

у справі № 905/169/25

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

про визнання банкрутом, -

представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Донецької області на стадії розпорядження майном перебуває справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - ТОВ "Краснолиманське", боржник), провадження у якій було відкрито ухвалою цього суду від 26.03.2025.

26.03.2025 на офіційному веб-порталі Судової влади України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ТОВ "Краснолиманське" за № 75623.

Короткий зміст заявлених вимог у справі про банкрутство

20.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 (заявник/скаржник), інтереси якого представляє адвокат Трун Ольга Валентинівна, подав до господарського суду у порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) заяву (вх. № 2496/25 від 21.04.2025) про грошові вимоги до боржника в розмірі 130 154,20 грн, що складаються із заборгованості з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 78 068,48 грн та компенсації частини втраченого заробітку у розмірі 52 085,72 грн.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.06.2026 у справі № 905/169/25 заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника (вх. № 2496/25 від 21.04.2025) залишено без руху, встановлено заявнику п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення виявлених недоліків заяви шляхом надання суду документів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 4844,80 грн за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 повернуто заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трун О. В., про грошові вимоги в розмірі 130 154,20 грн разом з додатками згідно переліку (вх. № 2496/25 від 21.04.2025).

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що недоліки заяви з грошовими вимогами до боржника заявником не були усунуті, що є підставою для повернення такої заяви відповідно до приписів частини другої статті 46 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Апеляційне оскарження та короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 11.08.2025 (про повернення заяви), ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі № 905/169/25.

Постановою Верховного Суду від 24.03.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 905/169/25 скасовано; справу направлено для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи зазначену ухвалу апеляційного господарського суду, виходив з того, що встановивши пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження та визнавши неповажними підстави такого пропуску, однак безпідставно не залишивши при цьому апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про можливість відмови у відкритті апеляційного провадження за відповідною апеляційною скаргою заявника на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі № 905/169/25 залишено без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що складовою кредиторської вимоги, що заявляється ОСОБА_1 , є середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, однак звільнення від сплати судового збору, передбачене пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на означені вимоги, тому місцевий господарський суд правильно виснував про необхідність сплати судового збору, доказів чого матеріали заяви не містили, у зв`язку з чим обґрунтовано залишив таку заяву без руху.

Також апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення заявника та його представниці про хід розгляду судової справи, однак недоліків поданої заяви з кредиторськими вимогами усунуто не було, у зв`язку з чим оскаржуваною ухвалою від 11.08.2025 правомірно повернуто таку заяву.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що повернення заяви з підстав, передбачених статтею 46 КУзПБ, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Скаржник - ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що полягає такому:

- суд першої інстанції фактично позбавив заявника права на представництво його інтересів через адвоката (представницю не було долучено до справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС) "Електронний суд"), чим порушив норми частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України, які встановлюють обов`язок надсилання судових рішень безпосередньо через систему ЄСІКС "Електронний суд";

- суд апеляційної інстанції не врахував ту обставину, що заявник не міг виконати ухвалу про залишення заяви без руху, оскільки не був ознайомлений з нею;

- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2021 у справі №910/20604/20 та від 14.09.2021 у справі №909/548/16 та враховані апеляційним судом, не є релевантними, оскільки, в них не досліджувалося питання про повідомлення через систему ЄСІКС "Електронний суд".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

11.06.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2026 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Васьковський О. В., Погребняк В. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.06.2026 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 22.07.2026 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у справі № 905/169/25, призначив касаційну скаргу до розгляду на 14.09.2026 о 14:50.

Ухвалою від 14.09.2026 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги заявника на 19.10.2026 о 11:25.

У судових засіданнях 14.09.2026 та 19.10.2026 представниця скаржника адвокат Трун О. В. участі не взяла, решта учасників справи явку представників також не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті у судовому засіданні 19.10.2026 за відсутності учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у цій справі, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції від 11.08.2025 про повернення заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника.

У цьому зв`язку предметом касаційного дослідження є правомірність повернення заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство через неусунення недоліків такої заяви.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені приписами статей 162-164 ГПК України.

Водночас спеціальні вимоги щодо форми та змісту заяви кредитора з вимогами до боржника у справі про банкрутство передбачені положеннями частин першої - четвертої статті 45 КУзПБ.

Так, абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Абзац десятий частини третьої статті 45 КУзПБ унормовує, що до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги заявника складаються з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 78 068,48 грн та компенсації частини втраченого заробітку у розмірі 52 085,72 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до пунктів 1 та 15 частини першої статті 5 цього Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 дійшла висновку про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, так як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Такої ж правової позиції дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у постанові № 755/12623/19.

Як зазначалось, складовою кредиторської вимоги, що заявляється ОСОБА_1 , є середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11.03.2025 у справі № 226/1944/24 у сумі 78 068,48 грн.

Зважаючи на зазначене та викладену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано керувався необхідністю сплати судового збору за подання заяви в частині грошових вимог із визнання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 10 частини 2 статті 4 цього Закону ( у редакції Закону, чинній на дату подання заяви з грошовими вимогами) було передбачено, що за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, заявник повинен був сплатити судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 844,80 грн (3 028,00 х 2 х 0,8), про що було вказано і самим заявником за текстом поданої заяви.

З огляду на зазначене, встановивши невідповідність заяви ОСОБА_1 вимогам частини третьої статті 45 КУзПБ (відсутність доказів сплати судового збору), суд першої інстанції правомірно залишив таку заяву без руху ухвалою від 24.06.2026, надавши заявнику строк для усунення недоліків заяви у визначений в ухвалі спосіб у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, чим вжив належних заходів щодо сприяння скаржнику у реалізації ним своїх прав.

Водночас щодо дотримання вимог закону в частині вручення представниці заявника копії ухвали від 24.06.2026 про залишення заяви без руху Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

За змістом ухвали від 24.06.2026 (про залишення без руху заяви ОСОБА_1 , інтереси якого представляла адвокат Трун О. В.) така [ухвала] постановлена за відсутності учасників судового процесу та поза межами судового засідання.

Частиною п`ятою статті 242 ГПК України серед іншого унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до приписів частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Абзацом першим частини шостої статті 6 ГПК України визначено, що, зокрема, адвокати реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (абзац перший частини сьомої статті 6 ГПК України .

Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника (вх. № 2496/25 від 21.04.2025), подана від його імені представницею адвокатом Трун О. В., містить відомості про наявність у цього адвоката електронного кабінету в системі ЄСІКС "Електронний суд".

Більше того, матеріали заяви містять докази (квитанції про доставку) надсилання копії цієї заяви та доданих до неї документів боржнику та розпоряднику майна саме до їх електронних кабінетів, зареєстрованих в системі "Електронний суд", що додатково підтверджує наявність у представниці заявника адвоката Трун О. В. власного електронного кабінету в цій системі.

Однак, доказів надсилання представниці заявника - ОСОБА_1 адвокату Трун О. В. копії ухвали від 24.06.2026 (про залишення заяви без руху) в електронній формі за допомогою системи ЄСІКС "Електронний суд" на виконання вимог частини сьомої статті 6, частин п`ятої та одинадцятої статті 242 ГПК України, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною другою статті 46 КУзПБ якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

За змістом ухвали від 24.06.2026 заявнику було встановлено судом строк на усунення недоліків заяви протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.

Оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання представниці заявника адвокату Трун О. В. копії ухвали від 24.06.2026 в електронній формі за допомогою системи ЄСІКС "Електронний суд" відповідно до вимог процесуального закону, суд першої інстанції передчасно постановив ухвалу від 11.08.2025 на підставі приписів частини другої статті 46 КУзПБ про повернення заяви Черкашина В. О. про грошові вимоги до боржника (вх. № 2496/25 від 21.04.2025).

У цьому зв`язку Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про порушення судом першої інстанції, з висновками якого в цій частині помилково погодився апеляційний господарський суд, вимог процесуального закону під час постановлення ухвали від 11.08.2025 про повернення заяви.

Мотиви суду апеляційної інстанції в частині того, що належним повідомленням є надсилання представниці заявника адвокату Трун О. В. на вказану у заяві адресу рекомендованого поштового повідомлення, яке повернулось за закінченням строку зберігання, Верховний Суд вважає також помилковими, адже процесуальний закон вимагає надсилання копії судових рішень, зокрема, адвокатам виключно в електронній формі у відповідний спосіб - шляхом направлення до електронного кабінету за допомогою системи ЄСІКС "Електронний суд", а матеріали цієї справи не містять доказів звернення представниці ОСОБА_1 адвоката Трун О. В. до суду із заявою про отримання копій судових рішень у цій справі, зокрема ухвали від 24.06.2026, у паперовій формі.

Крім того, оскільки інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляла адвокат Трун О. В., то встановлені апеляційним судом обставини здійснення повідомлення для ОСОБА_1 щодо змісту ухвали від 24.06.2026 (про залишення заяви без руху) на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України, як і оприлюднення ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вочевидь є недостатніми для висновку про належне вручення представниці заявника копії зазначеного судового рішення (ухвали).

У контексті подібних правовідносин Верховний Суд погоджується з позицією апеляційного господарського суду про те, що заявник кредиторських вимог має цікавитись ходом розгляду справи судом, оскільки саме він ініціював відповідне судове провадження. Така позиція кореспондує висновку Європейського суду з прав людини у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (параграф 53).

Проте, у цьому випадку, саме суд першої інстанції недотримав вимоги процесуального закону щодо способу надсилання копії судового рішення (ухвали) представниці заявника адвокату Трун О. В.

Верховний Суд звертає увагу, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Здійснене судами першої та апеляційної інстанцій правозастосування призвело до нівелювання процесуальних вимог, якими визначено способи надсилання копії судового рішення учасникам справи, що порушило права заявника на доступ до суду. Крім того, заява, яку повернуто оскаржуваною ухвалою, була подана з дотриманням строку, визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ, відтак повторне звернення із такою заявою (право на що встановлене частиною третьою статті 46 цього Кодексу) все ж призведе до недотримання зазначеного строку та, як наслідок, до позбавлення заявника права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Отже, порушивши вимоги процесуального закону щодо надсилання копії ухвали від 24.06.2026 (про залишення заяви без руху) представниці заявника адвокату Трун О. В. в електронній формі за допомогою системи ЄСІКС "Електронний суд", суд першої інстанції передчасно та безпідставно постановив оскаржувану ухвалу від 11.08.2025 про повернення заяви.

Залишаючи зазначену ухвалу місцевого господарського суду від 11.08.2025 без змін, суд апеляційної інстанції безпідставно не перевірив наявність у матеріалах справи доказів надсилання копії ухвали від 24.06.2026 (про залишення заяви без руху) в електронній формі саме до електронного кабінету представниці заявника адвоката Трун О. В. через підсистему "Електронний суд", чим також порушив відповідні норми процесуального права.

Наведеним підтверджується обґрунтованість доводів скаржника у цій частині. При цьому аргументи касаційної скарги про нерелевантність врахованих апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.09.2021 у справі №910/20604/20 та від 14.09.2021 у справі №909/548/16, є безпідставними, позаяк за змістом оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не посилався на зазначені постанови Верховного Суду та не цитував наведених у них правових висновків.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується лише з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково, зокрема для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

Зважаючи на допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що не було виправлене апеляційним господарським судом, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду зі стадії вирішення питання прийняття до розгляду чи повернення заяви з грошовими вимогами за наслідком усунення чи неусунення заявником її недоліків відповідно.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 (про повернення заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника) у справі № 905/169/25 скасувати.

3. Справу № 905/169/25 в скасованій частині (щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника) передати для продовження розгляду до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк