Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №557/1606/26 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2-о/557/80/2026

Справа 557/1606/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Пацка Д.В.,

секретар судового засідання Довгалець Н.М.,

номер справи 557/1606/26,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

представник заявника адвокат Олексюк Р.Р.,

заінтересовані особи:

ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 - адвокат Бруснік І.А.

Служба у справах дітей Гощанської селищної ради,

Відділення поліції № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області,

за участю:

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Олексюка Р.Р.,

заінтересованих осіб:

ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_2 - адвоката Брусніка І.А.

представника Відділення поліції № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Воробей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника Олексюк Р.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 . Заява мотивована тим, що 13.03.2026 близько 22 год ОСОБА_1 перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_1 разом з малолітньою донькою, а її колишній чоловік ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, вчинив сварку з побутових питань, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував, у зв`язку із чим потерпіла викликала поліцію. Такі дії носять періодичний характер. ОСОБА_1 та її донька перебували у стані сильного душевного хвилювання, плакали. ОСОБА_2 зловживає алкоголем і проявляє до ОСОБА_1 агресію, в тому числі фізично, кидав на ліжко, погрожував вигнати з дому, постійно вживав нецензурну лайку, чим завдав психологічної шкоди, порушив пункт 14 статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидії домашньому насильству» та скоїв правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП. Словесні образи, погрози, у тому числі щодо доньки, приниження, переслідування, залякування від ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_1 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди психологічному здоров`ю. Після тривалої відсутності зараз ОСОБА_2 знову проживає із ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 .

Спільне перебування в одному будинку з кривдником викликає в потерпілої та її доньки відчуття страху, тривоги, невпевненості, пригнічення. Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 28.08.2026 у справі № 557/397/26 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 . Постановою Рівненського апеляційного суду від 09.10.2026 постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 28.08.2026 у справі № 557/397/26 залишено без змін. Вважають, що шляхом видачі обмежувального припису можливо припинити насильницькі дії, що вчиняються заінтересованою особою. Просить видати обмежувальний припис терміном 6 (шість) місяців, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього наступні обов`язки: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 та її донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; обмеження спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_3 ; заборона наближатися на відстань ближче 100м до місця проживання (перебування), місця навчання, місця роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 ; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби особисто і через третіх осіб.

27 жовтня 2026 року представник заінтересованої особи подав до суду письмові заперечення на заяву про видачу обмежувального припису, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців із застосуванням зазначених у заяві заходів тимчасового обмеження прав, просить відмовити. В обґрунтування зазначає, що заявницею не надано суду доказів , на підставі яких можна зробити висновки про наявність ризиків домашнього насильства, про продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. ОСОБА_2 вважає, що наведені в заяві загальні твердження без належної конкретизації та перевірки не можуть бути достатньою підставою для встановлення обмежувального припису. Оскільки, суду не надано достатніх належних, допустимих, та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованою особою відносно заявниці, настання наслідків його вчинення, що надавало б правову підставу для видачі обмежувального припису.

Ухвалою суду від 23.10.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

В судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Представник заінтересованої особи Відділення поліції № 5 Рівненського РУП Воробей М.О. вважає, що є підстави для видачі обмежувального припису

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Гощанської селищної ради Кухман О.В. у судове засідання не з`явилась, подала клопотання про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей селищної ради.

Заслухавши пояснення заявника, її представника та заінтересовану особу, його представника та представника ВП № 5 Рівненського РУП, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 жовтня 2026 року, постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційну скаргу його захисника Брусніка І.А. - без задоволення.

Відповідно до інформації наданої службою у справах дітей Гощанської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку селища Гоща взято на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах у зв`язку з жорстоким поводженням з дитиною (вчинення насильства психологічного характеру стосовно дитини).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність видачі обмежувального припису заявник аргументувала систематичним вчиненням ОСОБА_2 відносно неї психологічного насильства, однак, доказів, які б вказували на те, що заявник у справі ОСОБА_1 є особою, відносно якої систематично вчиняється домашнє насильство, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_3 має бути доведено належними доказами, оскільки рішення суду, яке обмежує конституційне право особи на житло не може грунтуватись на припущеннях та виключно на словах ОСОБА_1 .

Сам факт виклику ОСОБА_1 правоохоронних органів до ОСОБА_2 в зв`язку із порушенням спокою та порядку проживання у будинку свідчить про наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що останній вчиняє щодо неї систематичне психологічне, економічне чи фізичне насильство, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 систематичного та довготривалого психологічного та/або фізичного насильства щодо неї та її доньки, а також ризиків, які можуть наступити у майбутньому у випадку не видачі щодо ОСОБА_2 обмежувального припису, а тому законні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису у суду відсутні.

З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник був звільнений при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 82, 350-1-350-8, 354-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 29.10.2026.

Суддя Д.В. Пацко