Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №375/2118/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Суд: Рокитнянський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №375/2118/26

Суддя: Смик М. М.

Справа № 375/2118/26

Провадження № 1-кп/375/155/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026111250000229, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 1 вересня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Рокитне Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області, який зареєстрований на АДРЕСА_1 , та фактично проживає по АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з освітою повною загальною середньою, не депутат, не адвокат, інвалід 2 групи, одруженого, має на утриманні має малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код платника податків – НОМЕР_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

26 серпня 2026 року близько 14 год ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_8 перебували за місцем свого проживання – АДРЕСА_2 , де спільно вживали алкогольні напої.

В подальшому, 26 серпня 2026 року близько 18 год до будинку зайшла дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_6 та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин і особистої неприязні до ОСОБА_9 між останніми виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_6 взявши руками за коси ОСОБА_8 почала витягувати останню з приміщення власного будинку.

В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заподіяння своїй дружині ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 діючи умисно, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді заподіяння шкоди для здоров`я потерпілої ОСОБА_6 кулаком правої руки наніс один удар в область ребр з лівої сторони тулу остатньої. Внаслідок удару потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на грудній клітині по середньо-паховій лінії зліва, уламкового перелому 10-го ребра зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості, що потягли тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Частиною 1 статті 122 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Позиції сторін та інших учасників судового провадження

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз`яснивши положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

У зв`язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що 28 серпня 2026 року перебував за місцем свого проживання, де разом з ОСОБА_8 вживав алкогольні напої; у подальшому додому повернулась дружина – ОСОБА_6 і почався спочатку словесний конфлікт, а потім бійка, під час якої він вдарив дружину. Додаткова вказував, що щиро розкаявся у вчиненому.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 122 КК України заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до статті 65 КК України та пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжуючі покарання.

ОСОБА_3 раніше не судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії не тяжкого, також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від злочину.

Крім того, судом також враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійне місце проживання.

Обставиною, яка відповідно до статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовність нести покарання за вчинене.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої статті 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Балканов проти росії від 9 червня 2005 року, Ісмалова проти росії від 29 листопада 2007 року).

Виходячи з викладеного, а також те, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 діяння не є тяжким злочином, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік в межах санкції частини 1 статті 122 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на положення, закріплені в частині 1 статті 75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої особи без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов`язків.

Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, його щире бажання виправитись, відсутність тяжких наслідків від злочину, беручи до уваги, позитивну характеристику, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному статтями 75,76 КК України.

Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за правилами статті 69 КК України, не зважаючи на його щиросердне каяття, - відсутні.

Також, враховуючи, що кримінальне правопорушення пов`язане із домашнім насильством, наявні підстави для застосування до обвинуваченого обмежувального заходу в порядку статті 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 368, 371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавленням волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи або навчання.

На підставі пункту 5 частини 1 статті 91-1 КК України направити ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників на строк два місяці, до органу місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_3 .

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_10

Оригінал: reyestr.court.gov.ua