Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №296/8783/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №296/8783/26

Суддя: Пацко О. О.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 296/8783/26

Провадження № 2/279/3425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Пацко О.О., з секретарем Зубковою І.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Коростені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, зазначивши, що 10.08.2025 року між ТОВ "ФК "Авіа Груп" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 143138, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 6200,00 грн., стоком на 90 днів, зі сплатою 0,72% на добу. 19.12.2025 року між ТОВ "ФК "Авіа Груп" та ТОВ "ФК "Венера Фінанс" укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до якого позивач набув право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 143138.

Оскільки, відповідач порушила умови договору, станом на 20.02.2026 року має заборгованість в розмірі 11767,60 грн., з яких: 6200,00 грн. сума заборгованості за основним боргом, 4017,60 грн. заборгованість за відсотками, 1550,00 грн. послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту (комісія). Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, понесені судові витрати та витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 15500,00 грн.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача адвокат Майстренко М.С. подав до суду відзив, в якому вказав що відповідачка заперечує проти задоволення позову в заявленому обсязі. Предметом заперечень є, зокрема, законність стягнення комісії за пунктом 1.4 кредитного договору, належне підтвердження всіх складових заборгованості та співмірність витрат на професійну правничу допомогу. Наведення арифметичного контррозрахунку не є визнанням позову, частковим визнанням позовних вимог або відмовою від права заперечувати проти належності й достатності доказів позивача. Щодо неправомірності стягнення комісії в розмірі 1 550,00 грн Пунктом 1.4 договору передбачено комісію в розмірі 25 % від суми кредиту за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, зокрема за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, пов`язаних із кредитом, та юридичне оформлення. Зазначена умова поєднує декілька видів дій кредитодавця в межах одного платежу, без визначення вартості кожної з них. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно надавати визначену законом інформацію щодо кредитної заборгованості. Частиною п`ятою статті 12 цього Закону встановлено, що умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, визначеними законом, є нікчемними. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 сформулювала підхід, за яким умова щодо плати за надання інформації, що повинна надаватися споживачеві безоплатно, не відповідає вимогам законодавства. Водночас законодавство допускає комісії за окремі послуги з обслуговування споживчого кредиту. Тому предметом перевірки є правова природа саме передбаченої пунктом 1.4 договору комісії. У цьому випадку договір не розмежовує плату за послуги, що можуть надаватися на платній основі, та плату за інформаційне обслуговування, яке у визначених законом випадках є безоплатним. Більше того, посилання в договорі на «юридичне оформлення», «надання кредиту» та «повернення кредиту» саме по собі не дозволяє встановити перелік самостійних додаткових послуг, вартість яких становить 1 550,00 грн. Вважаю, що суд має надати окрему правову оцінку такій умові, з`ясувати її відповідність імперативним положенням законодавства та перевірити законність вимоги про стягнення повної суми комісії. Заявлена комісія підлягає виключенню із суми стягнення в тій частині, в якій суд встановить відсутність належних правових підстав її нарахування. Враховуючи неподільний характер визначеної договором суми, сторона відповідачки просить відмовити у стягненні всієї комісії 1 550,00 грн, якщо позивач не доведе правових підстав для її стягнення в заявленому обсязі. Відповідно до пунктів 1.2–1.3 кредитного договору кредит надавався строком 90 днів за ставкою 0,72 % на добу. За умови незмінного залишку основної заборгованості розрахунок становить: 6 200,00 ? 0,0072 ? 90 = 4 017,60 грн. Отже, арифметично заявлена сума процентів відповідає договірній формулі. Водночас відповідність математичної формули не замінює належного доказування вихідних обставин: дати фактичного надання коштів, тривалості користування ними, величини заборгованості та врахування платежів, якщо вони здійснювалися. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 передбачає припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування. За наданими позивачем документами нарахування 4 017,60 грн відповідає 90 дням кредитування. Тому сторона відповідачки не стверджує без належних доказів, що ця конкретна сума включає проценти за період після закінчення строку кредитування. Також, позивач посилається на договір факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року та витяг із реєстру боржників. Відповідно до статей 512, 514, 517, 1077–1082 Цивільного кодексу України перехід права вимоги здійснюється в обсязі та на умовах, передбачених законом і відповідним правочином. Набуття права вимоги не легалізує нарахування, які суперечать імперативним нормам законодавства або не випливають із належно встановленого грошового зобов`язання. Отже, навіть у разі доведеності переходу права вимоги позивач повинен довести правомірність кожної заявленої складової боргу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зменшити витрати на професійну правничу допомогу з 15500,00 грн до 1500,00 грн.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 6 200,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 6 200,00 грн * 0,72 % = 44,64 грн на день. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 90 календарних днів. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить: 44,64 грн * 90 днів = 4 017,60 грн; Крім того, відповідно до умов договору, за надання, обслуговування та супроводження фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Товариства плату у розмірі 25 % від суми наданого кредиту. Враховуючи, що сумакредиту становить 6 200,00 грн, розмір зазначеної плати складає 1 550,00 грн (6 200,00 грн * 25 % = 1 550,00 грн). Загальна заборгованість за Кредитним договором становить: 6 200,00 грн — сума основного боргу; 4 017,60 грн — нараховані проценти; 1 550,00 грн — Послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту. Усього: 11 767,60 грн. Таким чином, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Щодо комісії за обслуговування та супроводження фінансового кредиту Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. , Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку/фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо нарахування відсотків, комісії за обслуговування та супроводження фінансового кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. 19.12.2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2. Відповідно до його умов, первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з цим Реєстром, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача. Первісний кредитор гарантував, що йому належить право вимоги за всіма кредитними договорами, які були відступлені, у тому числі за кредитним договором № 143138 від 10.08.2025є. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, розмір відступленої заборгованості становить 11 767,60 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 200,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 4 017,60 грн та послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту (комісія) в розмірі 1 550,00 грн. Просив позовні вимоги ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Майстренко М.С. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, просив в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, врахувавши доводи щодо неправомірності нарахування комісії, недоведеності заявлених вимог та неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 10.08.2025 року між ТОВ "ФК "Авіра Груп" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №143138, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 6200,00 грн., стоком на 90 днів, зі сплатою 0,72% на добу, періодичність платежів-14 днів. Кредитний договір був укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі, містить підпис одноразовим ідентифікатором.

Позивачем надано докази надання відповідачу коштів в розмірі 6200,00 грн.

19.12.2025 року між ТОВ "ФК "Авіра Груп" та ТОВ "ФК "Венера Фінанс" укладено договір факторингу №19122025/2 відповідно до якого позивач набув право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №143138.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Оскільки, відповідач порушив умови договору, має заборгованість в розмірі 10217,60 грн., з яких: 6200,00 грн. сума заборгованості за основним боргом,4017,60 грн. заборгованість за відсотками.

При цьому, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії так як вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Оскільки відповідачем не оспорено факт укладення кредитного договору та його умови, то правильність і правомірність визначення інших зобов`язань за ним судом не оцінюється.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору належним чином не виконує, істотно їх порушує, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України (86,82%).

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: акт про отримання правової допомоги від 29.09.2026 року, платіжна інструкція від 29.09.2026 року, рахунок на суму 15500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення частково тотожних за змістом документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 3000,00 грн.. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст.4-12,141,247,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,549,610-612,628,629,638,1048,1050 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" 10217 (десять тисяч двісті сімнадцять) грн. 60 коп. заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 143138 від 10.08.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" судовий збір в розмірі 2311,49 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Суддя Пацко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua