Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №162/596/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/596/26

Провадження № 2/162/470/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д.,

за участі секретаря судового засідання Смаль Т.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом 14 липня 2026 року.

Ухвалою від 20 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розглянуто справу з повідомленням сторін.

Судовий розгляд справи відкладався, у тому числі у зв`язку з неявкою відповідача та встановлення судом його місця перебування.

Відповідач, який належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, у судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав.

Позивач проти заочного розгляду справи не заперечив.

Ухвалою від 07 жовтня 2026 року постановлено провести заочний розгляд цієї справи.

У судове засідання 28 жовтня 2026 року сторони не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

Розгляд справи завершено 28 жовтня 2026 року.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що він 05 травня 2017 року позичив відповідачу 700 доларів США. ОСОБА_2 зобов`язався повернути кошти не пізніше 05 листопада 2017 року та виплачувати щомісячно 8 % від суми боргу. На підтвердження цього ОСОБА_2 написав розписку. Оскільки в оговорені строки боржник свого зобов`язання не виконав, ОСОБА_1 звернувся до суду. Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 25 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з відповідача у користь позивача 2772 долари США заборгованості, з яких 700 доларів США – сума позики, 2072 долари США – проценти. Незважаючи на це, ОСОБА_2 боргу не повернув. ОСОБА_1 отримав виконавчий лист та звернувся у виконавчу службу для примусового виконання рішення суду. Станом на 11 червня 2026 року борг ОСОБА_2 складає 2108,42 доларів США.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 у його користь проценти за користування чужими коштами відповідно до договору позики від 05 травня 2017 року за три роки за період з 14 липня 2023 року по дату прийняття рішення судом, вирішити питання про судові витрати.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач будь-яких заяв по суті справи не подавав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

З боргової розписки від 05 травня 2017 року слідує, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 700 доларів США, які мав повернути до 05 листопада 2017 року та щомісяця виплачувати по 8 % від суми позики (а.с. 10).

Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2020 року у справі № 162/438/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з відповідача у користь позивача 2772 долари США заборгованості відповідно до договору позики від 05 травня 2017 року, з яких 700 доларів США – сума позики, 2072 долари США – проценти. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 7-9).

На примусовому виконанні Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області перебуває виконавчий лист, виданий Любешівським районним судом Волинської області 05 листопада 2020 року у справі № 162/438/20 про стягнення з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 боргу за договором позики. Станом на 11 червня 2026 року залишок нестягнутої заборгованості складає 2108,42 доларів США та 700 гривень на правничу допомогу (а.с. 11).

У відповідь на запит головний державний виконавець Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Міщук І.В. листом № 16599 від 05 жовтня 2026 року повідомила ОСОБА_1 , що боржник ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , примусове стягнення за виконавчим листом № 162/438/20 від 05 листопада 2020 року здійснювалось із грошового забезпечення боржника. Згідно із звітом про здійснені відрахування ОСОБА_2 призупинено нарахування грошового забезпечення з 20 листопада 2025 року за фактом самовільного залишення військової частини.

Норми права, які застосував суд. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності із статтею 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності з частиною четвертою статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною першою статті 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1046 ЦК визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою у момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи наведене вище законодавство, суд констатує, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного цим договором строку, на який вона надавалася. Релевантні висновки з цього приводу містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16.

З дослідженої в ході судового розгляду розписки вбачається, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 700 доларів США до 05 листопада 2017 року. Відповідач зобов`язався щомісяця сплачувати проценти у розмірі 8 %. Договором позики не передбачено обов`язок боржника сплачувати відсотки до повного погашення заборгованості.

Позивач уже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відповідно до розписки від 05 травня 2017 року. Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 25 серпня 2020 року у справі № 162/438/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з відповідача у користь позивача 2772 долари США, з яких 700 доларів США – сума позики, 2072 долари США – проценти. За рішенням суду позивачу видано виконавчий лист, який на цей час перебуває на примусовому виконанні Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області.

У зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року не підлягають стягненню з відповідача у користь позивача 3 % річних від простроченої суми боргу відповідно до положень статті 625 ЦК.

Таким чином, позов до задоволення не підлягає, заявлені позивачем вимоги є безпідставними.

Між тим, суд зауважує, що позивач не позбавлений права вимагати ефективного виконання рішення суду у справі № 162/438/20 від 25 вересня 2020 року у порядку, встановленим розділом Х Закону України «Про виконавче провадження», розділом VII ЦПК.

Питання розподілу судових витрат.

Позивач звільнений від оплати судового збору при поданні позовної заяви на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК у зв`язку із відмовою у позові витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 2 тисячі гривень стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265, 282 ЦПК, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити повністю.

Витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у сумі 2 (дві) тисячі гривень стягненню з відповідача ОСОБА_2 не підлягають та залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення з врахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.Д. Глинянчук