Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №904/3476/25 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: підряду, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №904/3476/25

Суддя: Дармін Михайло Олександрович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3476/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

від позивача: Богомол Олена Михайлівна (в залі суду) - представник Дніпропетровської обласної прокуратури, посвідчення № 069928 від 01.03.2023р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025р. у справі № 904/3476/25 (суддя Ліпинський О.В., повне рішення складено 10.11.2025)

за позовом Керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, с. Глеюватка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон", м. Кривий Ріг

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (далі - Глеюватська сільська рада, позивач, замовник) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «Лібертон» (далі - ТОВ «КЦ «Лібертон», відповідач, підрядник), у якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 26.12.2024 до Договору про закупівлю № 106 від 17.07.2023, укладену між Глеюватською сільською радою та ТОВ «КЦ «Лібертон», та стягнути з відповідача на користь Глеюватської сільської ради 1 392 007,38 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додатковою угодою № 4 строк виконання робіт з реконструкції будівлі Недайводської амбулаторії загальної практики сімейної медицини продовжено з 25.12.2024 до 25.12.2025 за відсутності документально підтверджених об`єктивних обставин, що є підставою для визнання її недійсною (ст. ст. 203, 215 ЦК України, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»); у зв`язку з простроченням виконання робіт вартістю 7 733 374,31 грн відповідач має сплатити пеню за п. 13.3 Договору за період з 26.12.2024 по 23.06.2025. Підставою для представництва прокурор зазначив неналежне здійснення Глеюватською сільською радою захисту інтересів держави (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 у справі № 904/3476/25 Позов прокурора задоволено в повному обсязі. Визнано недійсною додаткову угоду №4 до Договору про закупівлю №106 від 17.07.2023, укладеного між Глеюватською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «Лібертон». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «Лібертон» на користь Глеюватської сільської ради пеню у розмірі 1 392 007,38 грн і на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 19 129,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що строк виконання робіт є істотною умовою договору підряду, а норми Закону України «Про публічні закупівлі» є спеціальними щодо зміни договорів про закупівлю; відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 цього Закону та пп. 4 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, строк виконання робіт може бути продовжено лише за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин (з посиланням на постанови Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22, від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).

Суд зазначив, що воєнний стан, повітряні тривоги та блокування кордонів на час укладення Договору в липні 2023 року тривали вже більше року, тому не є обставинами, які дають підстави для зміни істотних умов; за календарним графіком у редакції додаткової угоди № 3 від 07.02.2024 придбання обладнання для маломобільних груп населення мало здійснюватися з початку серпня 2024 року, а договір на поставку вертикального підйомника ALPIN відповідач уклав лише наприкінці вересня 2024 року, тож неможливість завершення робіт до 25.12.2024 пов`язана з недотриманням відповідачем графіка; крім того, за листом постачальника від 09.12.2024 поставка очікувалася орієнтовно 28.12.2024, що виключало об`єктивні причини для продовження 26.12.2024 строку робіт аж до 25.12.2025. Такі дії сторін, на думку суду, суперечать принципам публічних закупівель (ст. 5 Закону; постанова Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18) та інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), що є підставою для визнання додаткової угоди № 4 недійсною.

Оскільки додаткова угода № 4 недійсна з моменту вчинення (ст. ст. 216, 236 ЦК України), на думку суду першої інстанції, відповідач мав виконати роботи до 25.12.2024; суд перевірив розрахунок пені за п. 13.3 Договору, нарахованої на вартість невиконаних робіт 7 733 374,31 грн (яка, за висновком суду, не заперечувалася сторонами) за період з 26.12.2024 по 23.06.2025, визнав його арифметично правильним і задовольнив позов повністю; судовий збір поклав на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням, ТОВ «КЦ «Лібертон» подало апеляційну скаргу. У ній відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 у справі № 904/3476/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Прохання щодо розподілу судових витрат апеляційна скарга не містить.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

ТОВ «КЦ «Лібертон» вважає, що суд першої інстанції не дослідив повною мірою докази, що призвело до хибних висновків: договір на поставку вертикального підйомника ALPIN з ТОВ «СПАРТАК ПЛЮС» від 25.09.2024 укладено в межах строку, передбаченого календарним графіком (серпень–листопад 2024 року); поставку було зірвано з причин, пов`язаних із воєнним станом (затримки митного оформлення комплектуючих, блокування пунктів пропуску, нестача водіїв), що підтверджено листами постачальника та митного брокера; постачальник не поставив товар і в обіцяний строк (28.12.2024), договір з ним у 2025 році розірвано; затримку виконання робіт спричинила також несвоєчасна оплата замовником акта виконаних робіт від 12.09.2024; додатковою угодою № 6 від 17.07.2025 фінансування на 2025 рік встановлено в розмірі 0,00 грн.

На думку скаржника, виникла істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК України), яку сторони визнали об`єктивною, а продовження строку відповідає пп. 4 п. 14.2 Договору, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пп. 4 п. 19 Особливостей; форма документального підтвердження обставин законом не визначена і встановлюється замовником. Апелянт вважає також, що прокурор не довів порушення інтересів держави, негативних фінансових наслідків для бюджету та інтересів мешканців, а задоволення позову не відповідає принципу пропорційності; вимога про стягнення пені є похідною і також не підлягає задоволенню.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу (вих. № 58-1415вих-26), згідно з яким заперечує проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а доводи скаржника такими, що не спростовують висновків суду, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор зазначає, що звернення з позовом в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради є правомірним, оскільки спір стосується захисту інтересів держави та територіальної громади у сфері використання бюджетних коштів і дотримання законодавства про публічні закупівлі. На думку прокурора, укладення додаткової угоди № 4 без належних правових підстав та продовження строку виконання робіт порушують інтереси територіальної громади, принципи добросовісної конкуренції, максимальної економії й ефективності використання бюджетних коштів, а також негативно впливають на доступність і якість медичної допомоги для мешканців села Недайвода та прилеглих населених пунктів.

Прокурор також наголошує на наявності підстав для представництва інтересів держави, оскільки Глеюватська сільська рада, будучи розпорядником бюджетних коштів і стороною договору, самостійно не вжила належних заходів для захисту інтересів територіальної громади. Зокрема, до звернення з позовом прокуратура повідомила сільську раду про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів щодо стягнення штрафних санкцій, однак рада повідомила, що відповідні санкції до відповідача не застосовувалися. За таких обставин прокурор вважає, що ним дотримано вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України, а звернення до суду було необхідним для ефективного захисту інтересів держави.

Заперечуючи проти доводів скаржника про затримку виконання робіт унаслідок несвоєчасної оплати виконаних робіт замовником, прокурор зазначає, що відповідні платежі були здійснені органами Казначейства, а після оплати акта виконаних робіт від 12.09.2024 відповідач продовжував виконувати роботи, що підтверджується наступними актами від 18.12.2024 та 23.12.2024. На думку прокурора, наведені обставини спростовують твердження про те, що затримка оплати унеможливила своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Крім того, прокурор звертає увагу, що на момент укладення додаткової угоди № 4 значний обсяг робіт та постачання обладнання залишався невиконаним, зокрема не було поставлено підйомник для осіб з інвалідністю ALPIN та інше обладнання. Водночас відповідач не надав належних документальних доказів затримки поставки обладнання, неможливості його придбання в іншого постачальника або наявності об`єктивних обставин, які перешкоджали виконанню решти робіт у встановлений договором строк. За твердженням прокурора, посилання на воєнний стан, повітряні тривоги, ускладнення логістики та блокування кордонів саме по собі не підтверджує наявності достатніх правових підстав для продовження строку виконання робіт.

Стосовно доводів скаржника про непоставку обладнання його контрагентом - ТОВ «СПАРТАК ПЛЮС» - та відсутність фінансування на виконання робіт у 2025 році прокурор вказує, що порушення зобов`язань контрагентом належить до господарського ризику відповідача та не звільняє його від відповідальності за невиконання зобов`язань перед замовником. Відсутність бюджетного фінансування у наступному році, на думку прокурора, також не спростовує факту порушення строків виконання робіт за первісним договором і не свідчить про правомірність укладення додаткової угоди № 4. При цьому прокурор зазначає, що підйомник ALPIN замовнику так і не поставлено.

Підсумовуючи наведене, прокурор вважає, що додаткову угоду № 4 укладено без належних правових підстав, унаслідок чого вона суперечить інтересам держави та територіальної громади. На переконання прокурора, суд першої інстанції повно й усебічно дослідив обставини справи, правильно встановив факт порушення відповідачем строків виконання робіт та надав належну правову оцінку спірним правовідносинам, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Глеюватська сільська рада не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025р. у справі № 904/3476/25.Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.05.2026 об 10:30 годин.

22.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про надання до Криворізької північної окружної прокуратури копії апеляційної скарги ТОВ «Комерційний центр «Лібертон», подану на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 у справі №904/3476/25.

22.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву.

04.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 представників сторін доведено до відома що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025р. у справі № 904/3476/25 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні № 511.

25.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Кіщак Анни Андріївни надійшла заява про відкладення судового засідання, вмотивоване прийняттям адвокатом участі в іншому судовому процесі в задоволені якого судом апеляційної інстанції відмовлено через те, що наведені причини неявки є неповажними в розумінні частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2026 о 09:50 год.

28.05.2026 канцелярією Центрального апеляційного господарського суду було зареєстроване клопотання Глеюватської сільської ради про розгляд справи без їх участі.

06.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон", Кіщак Анни Андріївни, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Дарміна М.О. у відпустці, відповідно до п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №1 від 01.04.2025р., розгляд справи № 904/4994/25, призначеної на 09 червня 2026 року не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у зв`язку з усуненням зазначених обставин а саме виходом з відпустки судді-доповідача розгляд справи презначено на 27.10.2026 о 11:30 год.

26.10.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон", Кіщак Анни Андріївни надійшло клопотання про відкладення судового засідання, вмотивоване прийняттям нею участі в іншому судовому провадженні.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2026 представників сторін доведено до відома що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025р. у справі № 904/3476/25 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні № 207.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 906/26 від 26.10.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєв І.М., Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2026 справу № 904/3476/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Кощеєв І.М., Соп`яненко О.Ю.

Колегія суддів, порадившись на місці визнала наведені в клопотанні представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон", Кіщак Анни Андріївни від 26.10.2026 доводи про відкладення судового засідання у зв`язку з прийняттям нею участі в іншому судовому провадженні неповажними в розумінні частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України

Разом з тим, враховуючи подання 06.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про участь в режимі відеоконференції, суд апеляційної інстанції здійснив двічі спроби доєднати представника скаржника Кіщак Анну Андріївну до відеоконференції, яка, відповідно, перебуваючи на відеозв`язку не доєдналася до судового засіданння.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі “Цихановський проти України” (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ “Смірнова проти України” (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), “Карнаушенко проти України” (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з усталеною судовою практикою та вишенаведеними рішеннями ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 про оголошення перерви, явка учасників справи обов`язковою в судове засідання не визнавалася, враховуючи відсутність обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу доступу до правосуддя і виснує про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а обставини наведені в клопотанні про відкладення розгляду справи, наведені представником скаржника Кіщак Анни Андріївни про відкладення судового засідання, вмотивоване прийняттям нею участі в іншому судовому провадженні визнає неповажними в розумінні частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, враховуючи подання раніше, 06.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон", Кіщак Анни Андріївни, заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, яке було судом задоволено, було здійснено спробу під`єднати представника скаржника до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка відповідно, від`єдналася від участі.

27.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: за результатами закупівлі, проведеної Глеюватською сільською радою у червні 2023 року (ідентифікатор UA-2023-06-21-018061-a), 17.07.2023 між Глеюватською сільською радою (замовник) та ТОВ «КЦ «Лібертон» (підрядник) укладено Договір про закупівлю № 106 на виконання робіт з реконструкції будівлі Недайводської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Глеюватський центр первинної медико-санітарної допомоги» Глеюватської сільської ради за адресою: вул. Рората, 107а, с. Недайвода, Криворізький район, Дніпропетровська область, з договірною ціною 34 240 561,74 грн, у тому числі ПДВ 5 706 760,29 грн; пунктом 2.1 Договору строк виконання робіт визначено до 25.12.2024 включно, пунктом 15.2 - строк дії Договору до 31.12.2024; пунктом 13.3 передбачено сплату підрядником пені у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення; підпунктом 4 пункту 14.2 - можливість продовження строку виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, форма підтвердження яких визначається замовником; пунктами 17.1, 17.2 - звільнення від відповідальності за обставин непереборної сили за умови письмового повідомлення про них протягом 14 календарних днів; додатковими угодами № 1 від 17.07.2023, № 2 від 11.12.2023 та № 3 від 07.02.2024 сторони змінили умови Договору щодо попередньої оплати та розподілу договірної ціни за роками фінансування; за календарним графіком у редакції додаткової угоди № 3 придбання обладнання для маломобільних груп населення передбачено у серпні–листопаді 2024 року; 25.09.2024 ТОВ «КЦ «Лібертон» уклало з ТОВ «СПАРТАК ПЛЮС» договір купівлі-продажу обладнання № 8/9-24 на поставку вертикального підйомника для осіб з інвалідністю ALPIN зі строком поставки не пізніше 09.11.2024; листами від 04.11.2024 № 3-11/24 та від 09.12.2024 № 2-12/24 постачальник повідомив про затримку поставки комплектуючих і орієнтовну дату поставки - 28.12.2024; листом від 25.10.2024 № 25/10-1 відповідач повідомив замовника про неоплату акта виконаних робіт від 12.09.2024 і неможливість виконувати роботи за графіком у зв`язку із затримкою фінансування; листом від 31.10.2024 № 2070/0/2-24 замовник повідомив, що документи на оплату зареєстровано в казначействі 12.09.2024 і розглядається питання продовження строку дії договору; оплату за цим актом здійснено 31.10.2024, за актами від 18.12.2024 і 23.12.2024 - відповідно 23.12.2024 і 24.12.2024; 26.12.2024 сторони уклали додаткову угоду № 4, якою виклали п. 2.1 Договору в редакції «Строк виконання робіт: до 25 грудня 2025 року включно», змінили розподіл договірної ціни (на 2023 - 9 517 789,65 грн на 2024 рік - 16 989 397,78 грн, на 2025 рік - 7 733 374,31 грн) без зміни загальної ціни та продовжили строк дії Договору до 31.12.2025; у преамбулі угоди підставою зазначено затримку поставки підйомника ALPIN через небезпечні обставини, викликані воєнним станом, повітряні тривоги та блокування кордонів; станом на 26.12.2024 залишилися невиконаними роботи на суму 7 733 374,31 грн з ПДВ; листом від 17.04.2025 № 58-3138ВИХ-24 прокурор звернувся до Глеюватської сільської ради щодо встановленого порушення та вжиття заходів зі стягнення пені; листом від 23.05.2025 № 958/0/2-25 сільська рада повідомила, що санкції до відповідача не застосовувалися.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність у прокурора підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та недоведеності порушення інтересів держави з огляду на наступне:

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Аналогічні положення містить частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 наголосила, що «захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. … Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно…» (пункт 93). У тій самій справі, предметом якої була недійсність додаткових угод до договору про закупівлю, Велика Палата визнала підставою представництва «усвідомлену пасивну поведінку … розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля …, та зобов`язане ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади» (пункт 107), а позивачем – розпорядника бюджетних коштів, який є стороною спірних правочинів (пункт 108).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, «бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк» (пункт 38), а «прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності» (пункт 43). При цьому «прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів» (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, пункт 5.6).

Як встановлено судом і не заперечується апелянтом, листом від 17.04.2025 № 58-3138ВИХ-24 прокурор повідомив Глеюватську сільську раду – замовника за Договором і розпорядника бюджетних коштів – про встановлене порушення, а у відповідь рада листом від 23.05.2025 № 958/0/2-25 повідомила, що санкції до відповідача не застосовувалися; з відповідним позовом рада до суду не зверталася і в цій справі заяв по суті не подавала. Отже, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а бездіяльність компетентного органу підтверджена.

Доводи апелянта про те, що прокурор не довів негативних фінансових наслідків для місцевого бюджету, оскільки загальну ціну Договору не змінено, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне:

Інтерес держави у спорах цієї категорії полягає насамперед у дотриманні встановленого законом порядку зміни істотних умов договорів про закупівлю, принципів публічних закупівель та у виконанні зобов`язань за договором, укладеним за бюджетні кошти, у погоджені строки. Висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 щодо підстав представництва не пов`язують їх з обов`язком прокурора окремо доводити фінансові втрати бюджету. Крім того, Велика Палата, спираючись на практику Суду Європейського Союзу, зазначила, що «зміна також може вважатися істотною, якщо вона змінює економічний баланс договору на користь підрядника в спосіб, який не був передбачений умовами початкового договору» (пункт 148). Додаткова угода № 4, укладена 26.12.2024 – вже після спливу строку виконання робіт (25.12.2024), фактично звільнила підрядника від відповідальності за прострочення, передбаченої пунктом 13.3 Договору, тобто змінила економічний баланс договору на користь підрядника і позбавила місцевий бюджет надходжень від пені.

Твердження скаржника про відсутність скарг мешканців с. Недайвода та незастосування сільською радою санкцій до відповідача не спростовують відсутність порушення інтересів держави, а навпаки, підтверджують неналежне здійснення радою захисту цих інтересів, що і стало підставою для представництва прокурора.

Доводи апелянта про невідповідність оскаржуваного рішення принципу пропорційності колегія суддів відхиляє з наступних підстав: Відповідач, беручи участь у процедурі закупівлі та укладаючи Договір у липні 2023 року в умовах воєнного стану, добровільно погодився на строк виконання робіт і на відповідальність за його порушення. Визнання недійсною додаткової угоди, укладеної з порушенням закону, та стягнення договірної неустойки є передбаченими законом наслідками порушення, а не втручанням у мирне володіння майном відповідача. Статус відповідача як підприємства, визнаного критично важливим, та відсутність зауважень до якості і ціни виконаних робіт не змінюють обсягу його договірних обов`язків. Клопотання про зменшення розміру пені відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не заявляв, а тому це питання з урахуванням частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів не розглядається.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду у справах № 910/15262/18 і № 910/6091/19 щодо відсутності порушеного права як самостійної підстави для відмови у позові колегія суддів відхиляє, оскільки у цій справі порушення інтересів держави в особі органу, який є стороною оспорюваного правочину, встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт. Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та тотожного за змістом підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися у разі продовження строку дії договору та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Аналогічну умову містить підпункт 4 пункту 14.2 Договору.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк виконання робіт), шляхом продовження такого строку, «однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження» (постанови від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, пункт 79).

Отже, для правомірного продовження строку виконання робіт необхідна сукупність умов: (1) обставини мають бути об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі сторін і не охоплюються звичайним підприємницьким ризиком; (2) вони мають виникнути після укладення договору; (3) вони мають бути документально підтверджені на момент внесення змін; (4) між ними і неможливістю виконати зобов`язання у первісний строк має існувати причинний зв`язок, а тривалість продовження має бути співмірною з такими обставинами. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України наявність цих умов оцінюється на момент вчинення правочину, тобто станом на 26.12.2024.

Як підставу продовження строку в преамбулі додаткової угоди № 4 сторони зазначили небезпечні обставини, викликані воєнним станом, повітряні тривоги, блокування кордонів для українських перевізників та пов`язану з цим затримку поставки підйомника для осіб з інвалідністю ALPIN.

Воєнний стан, повітряні тривоги та пов`язані з ними ускладнення логістики, у тому числі блокування пунктів пропуску і нестача водіїв, існували на момент укладення Договору 17.07.2023 і були відомі відповідачу. Верховний Суд у постанові від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 виснував, що «обставини, які були відомі сторонам або об`єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов`язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору» (пункт 5.22), а тому «не створюють для сторін правових підстав для внесення змін до істотних умов договору, зокрема щодо продовження строку його дії чи строків виконання зобов`язань» (пункт 5.24).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що затримка поставки підйомника ТОВ «СПАРТАК ПЛЮС» є об`єктивною обставиною, з огляду на те, що вона є порушенням зобов`язання контрагентом відповідача за іншим договором, стороною якого замовник не є.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.04.2024 у справі № 927/782/23, «у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій» (пункт 66). Вибір постачальника, строків укладення з ним договору та строків поставки, а також ризик порушення постачальником своїх зобов`язань належать до сфери підприємницького ризику підрядника. Відповідач також не довів, що ТОВ «СПАРТАК ПЛЮС» є єдиним можливим постачальником підйомника ALPIN чи аналогічного обладнання.

При цьому колегія суддів зауважує, що затримка поставки з боку контрагента відповідача не є об`єктивною обставиною в розумінні пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Обставини, на які посилається апелянт, не були документально підтверджені перед замовником на момент укладення додаткової угоди № 4.

Так, за інформацією самої Глеюватської сільської ради від 05.06.2025 № 1058/0/2-25, додаткову угоду № 4 ініційовано відповідачем і укладено за результатами переговорів, оскільки закінчувався строк дії Договору, а письмових документів, що підтверджують затримку поставки устаткування, відповідач не надавав. Доводи апелянта про те, що форму документального підтвердження визначає замовник, колегія суддів відхиляє як такі що ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Незалежно від форми, документальне підтвердження має існувати та бути наданим замовнику до внесення змін, а роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 нормативно-правовим актом не є і не скасовує вимоги закону про документальне підтвердження обставин. Сама лише згода сторін, висловлена в додатковій угоді, не є документальним підтвердженням об`єктивних обставин (довід 9).

Листи ТОВ «СПАРТАК ПЛЮС» від 04.11.2024 і від 09.12.2024 та лист ТОВ «ІМЕКС КР» від 03.11.2024, на які посилається апелянт, не підтверджують існування об`єктивних обставин, що вимагали продовження строку виконання робіт на цілий рік. Як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно з листом постачальника від 09.12.2024 поставку підйомника очікували орієнтовно 28.12.2024, тобто через два дні після укладення додаткової угоди № 4, тоді як строк виконання робіт продовжено до 25.12.2025. Така тривалість продовження не співмірна з обставиною, на яку посилалися сторони.

Апелянт також не довів причинного зв`язку між затримкою поставки одного виробу і невиконанням робіт загалом. Станом на 26.12.2024 залишилися невиконаними роботи на суму 7 733 374,31 грн з ПДВ, значну частину яких становить вартість устаткування, і відповідач не надав доказів того, що неможливість своєчасно виконати решту робіт та поставити інше устаткування була зумовлена саме затримкою поставки підйомника ALPIN.

Доводи апелянта про те, що затримку виконання робіт спричинила несвоєчасна оплата замовником акта виконаних робіт від 12.09.2024, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що, хоча затримка фінансування витрат замовника прямо названа в пункті 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» серед обставин, які можуть бути підставою продовження строку, ця обставина не зазначена в додатковій угоді № 4 як підстава продовження строку. Так, Верховний Суд у постанові від 25.02.2026 у справі № 904/3471/24 зазначив, що з урахуванням того, що підставами для укладення спірних додаткових угод було зазначено лише певні обставини, «обставини щодо невиконання/неналежного виконання замовником своїх обов`язків (що не було зазначено як підстава для укладення додаткових угод) значення для оцінки правомірності укладення спірних додаткових угод не мають» (пункт 77). Колегія суддів враховує, що оплату за цим актом здійснено 31.10.2024, майже за два місяці до спливу строку виконання робіт, а роботи після цього тривали, що підтверджується актами виконаних робіт від 18.12.2024 і 23.12.2024, оплаченими відповідно 23.12.2024 і 24.12.2024 (довід 3 відзиву прокурора). Доказів того, що затримка оплати на 50 днів унеможливила виконання робіт до 25.12.2024, відповідач не надав.

Доводи апелянта про розірвання у 2025 році договору з ТОВ «СПАРТАК ПЛЮС» та про встановлення додатковою угодою № 6 від 17.07.2025 нульового фінансування на 2025 рік відхиляються колегією суддів як такі, що не впливають на оцінку дійсності додаткової угоди № 4, оскільки ці обставини виникли після її укладення, а підстави недійсності правочину оцінюються на момент його вчинення (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України). Ці обставини не могли бути документальним підтвердженням станом на 26.12.2024 а тому не свідчать про об`єктивну неможливість виконати роботи до 25.12.2024. Крім того, як слушно зазначає прокурор, встановлення нульового фінансування на 2025 рік після спливу первісного строку виконання робіт не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення, яке вже настало.

Посилання апелянта на істотну зміну обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України) колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне:

Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22 виснував, що частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України та частина 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» «не знаходяться у підпорядкуванні одна до одної, водночас вказані норми знаходяться у взаємодії, оскільки застосування ст.652 ЦК (зміна істотних умов договору за рішенням суду) можливе виключно у випадках, коли така зміна допускається ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі"» (пункт 44). Отже, стаття 652 Цивільного кодексу України не розширює переліку підстав зміни істотних умов договору про закупівлю. До того ж, «надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ» (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, пункт 60), а обставини воєнного стану та ризик порушення зобов`язань постачальником, як зазначено вище, на момент укладення Договору були відомі і передбачувані.

Наведені апелянтом постанови Верховного Суду, в яких продовження строків визнано правомірним, ухвалені за інших фактичних обставин. Зокрема, у справі № 904/4822/25 суди встановили наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, які зумовили укладення спірних додаткових угод (постанова Верховного Суду від 16.06.2026, пункт 5.28), а у справі № 916/2550/24 зобов`язання за договором були виконані в повному обсязі, а перевищення строку було незначним (постанова Верховного Суду від 17.02.2026, пункт 60). У справі, що переглядається, таких обставин не встановлено: документального підтвердження об`єктивних обставин замовнику не надавалося, строк продовжено на рік, а роботи на суму 7 733 374,31 грн на час розгляду справи не виконані.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додаткова угода № 4 укладена за відсутності передбачених пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підпунктом 4 пункту 19 Особливостей та підпунктом 4 пункту 14.2 Договору підстав, суперечить меті та принципам публічних закупівель і на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсною. Доводи апелянта про те, що продовження строку було спрямоване на досягнення мети Договору (довід 11), а суд першої інстанції не дослідив доказів (доводи 1, 7), не знайшли свого підтвердження: суд оцінив усі докази, на які посилається апелянт, а незгода апелянта з наданою судом оцінкою не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Оскільки додаткова угода № 4 визнана недійсною, строк виконання робіт визначається пунктом 2.1 Договору в первісній редакції – до 25.12.2024 включно, а з 26.12.2024 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 13.3 Договору за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення. Суд першої інстанції перевірив розрахунок пені, нарахованої на вартість невиконаних робіт 7 733 374,31 грн за період з 26.12.2024 по 23.06.2025, та визнав його правильним. Апелянт заперечує проти стягнення пені лише як вимоги, похідної від вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 4, і не наводить доводів щодо бази, періоду чи арифметичної правильності розрахунку. Оскільки основна вимога задоволена правомірно, підстав для відмови у стягненні пені немає. Відповідний підхід підтверджується постановою Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 904/3471/24, якою разом із визнанням недійсними додаткових угод про продовження строку виконання робіт залишено без змін стягнення з підрядника неустойки.

Інші доводи учасників справи колегією суддів враховані, але не спростовують наведених висновків. Колегія суддів зважає на те, що, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, пункт 29).

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, що додаткова угода № 4 від 26.12.2024 до Договору про закупівлю № 106 від 17.07.2023 укладена за відсутності документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, обґрунтовано визнав її недійсною та стягнув з відповідача пеню за прострочення виконання робіт. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «КЦ «Лібертон» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 у справі № 904/3476/25 – залишенню без змін.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025р. у справі № 904/3476/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025р. у справі № 904/3476/25 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 28 694,25 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 29.10.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Ю. Соп`яненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua