Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №908/3063/21 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3063/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Соп`яненко О.Ю. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Джепи Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

арбітражний керуючий: Усачов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 (повний текст якої складено 15.07.2026, суддя Юлдашев О.О.) у справі № 908/3063/21

кредитори:

1. Головне управління ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ ВП 44118663 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166);

2. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)

3. Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Атоменергомаш” (адреса 01032, м. Київ, вул. Павла Скоропадського Гетьмана 59, ЄДРПОУ 26444970)

боржник – Державне підприємство “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”, код ЄДРПОУ 36418685 (71312, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Леніна, 553)

учасники :

1. Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9);

2. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 43315529 (54020 Україна, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3063/21 про банкрутство Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 09.03.2023, зокрема:

- затверджено звіт арбітражного керуючого Усачова О.М. про нарахування і виплату основної грошової винагороди за період виконання повноважень розпорядника майна з 24.11.2021 до 30.11.2022 у розмірі 239 400,00 грн;

- припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”;

- припинено повноваження розпорядника майна боржника Усачова О.М.;

- визнано Державне підприємство “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке” банкрутом;

- відкрито ліквідаційну процедуру;

- ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 362 від 27.02.2013.

24.06.2026 через підсистему “Електронний суд” від ліквідатора надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 908/3063/21.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 клопотання ліквідатора призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2026. Кредиторам запропоновано надати пояснення та заперечення щодо поданого клопотання.

30.06.2026 через підсистему “Електронний суд” ліквідатор подав заяву про затвердження звітів про нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого під час процедур розпорядження майном та ліквідації Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”, а також про стягнення основної грошової винагороди з кредиторів пропорційно розміру їхніх визнаних судом вимог.

Ліквідатор просить:

- затвердити звіт про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна за період з 01.01.2023 до 28.02.2023 у розмірі 40 200,00 грн;

- затвердити звіт про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 01.03.2023 до 31.05.2026 у розмірі 898 605,00 грн;

- стягнути загальну суму невиплаченої основної грошової винагороди 938 805,00 грн з кредиторів пропорційно до розміру визнаних судом кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 закрито провадження у справі № 908/3063/21 про банкрутство Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”, код ЄДРПОУ 36418685 (71312, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Леніна, 553).

Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Процедуру ліквідації та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Усачова О.М. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 362 від 27.02.2013) припинено.

Затверджено звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Усачову Олегу Миколайовичу за виконання ним обов`язків розпорядника майна Державного підприємства “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО “ЗАПОРІЗЬКЕ” за період з 01.01.2023 по 28.02.2023, нарахованої, але не сплаченої, у розмірі 40 200,00 грн (сорок тисяч двісті грн, 00 коп.).

Затверджено звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Усачову Олегу Миколайовичу за виконання ним обов`язків ліквідатора Державного підприємства “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО “ЗАПОРІЗЬКЕ” за період з 01.03.2023 по 31.05.2026, нарахованої, але не сплаченої, у розмірі 898 605,00 грн (вісімсот дев`яносто вісім тисяч шістсот п`ять грн 00 коп.).

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича кошти в якості основної грошової винагороди, нарахованої арбітражному керуючому у справі № 908/3063/21, в сумі 600 553,56 грн (шістсот тисяч п`ятсот п`ятдесят три грн 56 коп.).

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича кошти в якості основної грошової винагороди, нарахованої арбітражному керуючому у справі № 908/3063/21, в сумі 334 026,82 грн (триста тридцять чотири тисячі двадцять шість грн 82 коп.).

Стягнуто з АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Атоменергомаш” на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича кошти в якості основної грошової винагороди, нарахованої арбітражному керуючому у справі № 908/3063/21, в сумі 4224,62 грн (чотири тисячі двісті двадцять чотири грн, 62 коп.).

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 27.07.2026 звернулося через підсистему “Електронний суд” до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 про закриття провадження у справі № 908/3063/21 про банкрутство Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке” скасувати в повному обсязі;

- направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області;

- стягнути з Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке” на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, р/р НОМЕР_1 в філії ЗОУ АТ “Державний ощадний банк України”, код ЄДРПОУ 20490012) витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що закриття провадження у справі №908/3063/21 призведе до порушення права Скаржника на стягнення заборгованості з Боржника у судовому порядку.

На думку ГУ ПФУ в Запорізькій області, ліквідатор не забезпечив повноту ліквідаційної процедури та належний пошук активів боржника, не підтвердив отримання або відновлення первинної та бухгалтерської документації, банківських виписок, не довів вжиття всіх можливих заходів щодо виявлення майна, дебіторської заборгованості та підстав для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.

Апелянт зазначає, що закриття провадження призведе до зростання боргу перед Пенсійним фондом на виплату та доставку вказаних пенсій, що не забезпечить належний баланс приватних і публічних інтересів, принцип правової визначеності та право учасників на розгляд справи протягом розумного строку та стягнення боргу

Окремо Кредитор зазначає, що територію Кам`янсько-Дніпровської міської територіальної громади віднесено до переліку територіальних громад, що перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з 27.02.2022 року. Оскільки саме на цій території знаходиться боржник - Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» (юридична адреса - Запорізька обл., Камянсько-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Леніна, буд. 553) - ліквідатор, з початку тимчасової окупації вказаної території, не може виконувати належним чином та в повному обсязі свої обов`язки, передбаченні Кодексом України з процедур банкрутства.

Скаржник вважає, що підтверджуючих документів про проведену роботу за вказаний період ліквідатором не надано. А отже, існує невідповідність між розміром нарахованої основної грошової винагороди ліквідатора, арбітражного керуючого та обсягом фактично виконаних ним дій.

На підставі чого, Головне управління вважає, що вимоги ліквідатора є не обґрунтованими та не підтвердженими, а сума нарахованої винагороди не відповідає обсягу виконаних дій. А отже, нарахування основної винагороди має розглядатись саме у світлі виконаної роботи, а не в залежності від кількості звітних періодів.

2.1. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги ГУ ДПС в Запорізькій області.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Головне управління ДПС в Запорізькій області 27.07.2026 звернулося через підсистему “Електронний суд” до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 про закриття провадження у справі № 908/3063/21 про банкрутство Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке” скасувати в повному обсязі;

- поновити строк на апеляційне оскарження;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 по справі №908/3063/21 в частині стягнення з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича кошти в якості основної грошової винагороди, нарахованої арбітражному керуючому у справі № 908/3063/21, в сумі 600 553,56 грн (шістсот тисяч п`ятсот п`ятдесят три грн 56 коп.);

- скасувати наказ, виданий на підставі оскаржуваної ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 по справі № 908/3063/21.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ліквідатором за період дії ліквідаційної процедури фактично не вживались дії щодо реалізації своїх повноважень відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства. Додаткові заходи в інтересах кредитора тривалий час не вчинялись. За результатами обговорення вчинених ліквідатором заходів та дослідження наданих ним документів, ГУ ДПС у Запорізькій області прийшло до висновку про несхвалення звіту ліквідатора.

На підставі чого, Головне управління вважає, що вимоги ліквідатора є необґрунтованими та непідтвердженими, а сума нарахованої винагороди не відповідає обсягу виконаних дій. А отже, нарахування основної винагороди має розглядатись саме у світлі виконаної роботи, а не в залежності від кількості звітних періодів.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги ГУ ПФУ в Запорізькій області та ГУ ДПС у Запорізькій області

Усачов Олег Михайлович, скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подав відзиви на апеляційні скарги ГУ ПФУ в Запорізькій області та ГУ ДПС у Запорізькій області, в яких заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Доводи відзивів зводяться до того, що апеляційні скарги Головного управління ПФУ у Запорізькій області та ГУ ДПС у Запорізькій області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки провадження закрито через неможливість завершення ліквідаційної процедури внаслідок тимчасової окупації з 27.02.2022 території с. Велика Знам`янка, де зареєстрований боржник та розташоване його майно.

Арбітражним керуючим зазначено, що ГУ ПФУ у своїй скарзі сам підтверджує факт окупації та те, що ліквідатор з початку окупації не може повноцінно виконувати обов`язки, отже факт наявності підстави для закриття справи апелянтом не спростовується. Закриття провадження не є підставою для списання боргу чи припинення підприємства. Скасування мораторію за ухвалою суду не звужує, а відновлює можливість ПФУ стягувати заборгованість у загальному порядку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 913/355/21.

Ліквідаційна процедура триває понад три роки (з 09.03.2023). ОСОБА_1 вважає наполягання Скаржників на її продовженні до деокупації фактичною вимогою про безстрокову судову процедуру та безпідставне зростання витрат, що суперечить інтересам самих кредиторів. В свою чергу, Апелянти не зазначили жодної конкретної дії, яку ліквідатор міг би реально вчинити в умовах окупації для реалізації майна.

Щодо нарахування та стягнення винагороди ліквідатор зазначив, що винагорода (898 605,00 грн за 39 місяців виконання обов`язків ліквідатора та 40 200,00 грн розпорядника майна) нарахована у найменшому встановленому законом розмірі - 3 мінімальні заробітні плати за кожний місяць (ч. 2 ст. 30 КУзПБ). Зменшення цієї суми означало б виплату нижче закону, що є неприпустимим.

Ліквідатор посилається на те, що ним подавались необхідні звіти до системи «Електронний суд», здійснювався розшук активів, розглядались вимоги кредиторів та приймалась участь у судових засіданнях. В той же час, Скаржниками не заявлялось жодних скарг на дії чи бездіяльність ліквідатора в порядку ст. 28 КУзПБ. Несхвалення звіту зборами кредиторів не перешкоджає його затвердженню, оскільки затвердження звіту про винагороду належить до виключної компетенції господарського суду.

За відсутності коштів у боржника, неможливості реалізації майна на окупованій території та невстановлення кредиторами спеціального фонду, суд правомірно поклав виплату винагороди на кредиторів пропорційно до розміру їх визнаних вимог. Такий підхід повністю узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду (справа № 5002-17/1718-2011) та Касаційного господарського суду у складі ВС (справа № 916/1503/17)

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Дармін М.О., Джепа Ю.А.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

02.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Усачова Олега Михайловича надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

В судове засідання 01.10.2026 з`явився арбітражний керуючий Усачов О.М., інші учасники справи не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів у судовому засіданні 01.10.2026 оголосила скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову в даній справі.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке””, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 09.03.2023, зокрема:

– затверджено звіт арбітражного керуючого Усачова О.М. про нарахування і виплату основної грошової винагороди за період виконання повноважень розпорядника майна з 24.11.2021 до 30.11.2022 у розмірі 239 400,00 грн;

– припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке””;

– припинено повноваження розпорядника майна боржника Усачова О.М.;

– визнано Державне підприємство “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”” банкрутом;

– відкрито ліквідаційну процедуру;

– ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 362 від 27.02.2013.

24.06.2026 через підсистему “Електронний суд” від ліквідатора надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 908/3063/21.

Клопотання обґрунтовано об`єктивною неможливістю завершити ліквідаційну процедуру Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”” за правилами Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з тимчасовою окупацією території, на якій зареєстровані боржник та належне йому майно.

Місцезнаходженням Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Запорізьке”” є с. Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Відповідно до чинного переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані російською федерацією, Кам`янсько-Дніпровська міська територіальна громада віднесена до тимчасово окупованих територій з 27.02.2022.

З матеріалів справи, відомостей державних реєстрів, звітів ліквідатора та відповідей на його запити вбачається, що за банкрутом зареєстроване нерухоме майно, зокрема виробничі, складські, адміністративні та допоміжні будівлі, а також транспортні засоби.

Основна частина виявленого майна боржника розташована за місцезнаходженням підприємства - у с. Велика Знам`янка Запорізької області, тобто на тимчасово окупованій території.

Внаслідок тимчасової окупації відповідної території ліквідатор об`єктивно позбавлений можливості:

– прибути за місцезнаходженням банкрута;

– прийняти майно банкрута у своє відання;

– забезпечити його збереження;

– перевірити фактичну наявність та технічний стан майна;

– провести повну інвентаризацію активів;

– організувати оцінку майна;

– сформувати ліквідаційну масу відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства;

– забезпечити продаж майна банкрута через електронну торгову систему;

– спрямувати кошти від реалізації майна на задоволення вимог кредиторів;

– отримати повний комплект первинної бухгалтерської, кадрової та іншої документації підприємства;

– забезпечити передачу документів, що підлягають довгостроковому зберіганню, до архівної установи;

– скласти ліквідаційний баланс на підставі фактично перевірених відомостей про активи і зобов`язання підприємства.

Ліквідатором направлялися запити до державних органів, установ та реєстраторів з метою виявлення майна боржника, а також вимоги до органу управління майном і колишнього керівника підприємства про передачу документації, печаток, штампів та матеріальних цінностей.

Установчі, кадрові, бухгалтерські та фінансові документи банкрута ліквідатору в повному обсязі не передано.

Встановлено також, що частина документів підприємства могла бути вилучена в межах кримінальних проваджень щодо посадових осіб боржника.

Наведені обставини мають тривалий характер. Матеріали справи не містять відомостей, які давали б обґрунтовані підстави очікувати усунення перешкод для проведення ліквідаційної процедури у передбачуваний строк.

Ліквідаційна процедура триває з 09.03.2023, тобто понад три роки, що істотно перевищує передбачений статтею 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк.

Щодо клопотання арбітражного керуючого про затвердження звіту про винагороду та стягнення коштів з кредиторів судом встановлено, що відповідно до Реєстру вимог кредиторів станом на 17.03.2025 загальний розмір визнаних вимог становить 5 026 223,33 грн, з яких:

- вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області — 3 215 239,70 грн;

- вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - 1 788 272,68 грн;

- вимоги АТ “НАЕК “Енергоатом” в особі філії “ВП “Атоменергомаш” - 22 710,95 грн.

Частка Головного управління ДПС у Запорізькій області у загальному розмірі вимог становить 63,97 відсотка.

Частка Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області становить 35,58 відсотка.

Частка АТ “НАЕК “Енергоатом”” в особі філії “ВП “Атоменергомаш” становить 0,45 відсотка.

Пропорційно зазначеним часткам сума 938 805,00 грн розподіляється таким чином:

- Головне управління ДПС у Запорізькій області - 600 553,56 грн;

- Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - 334 026,82 грн;

- АТ “НАЕК “Енергоатом”” в особі філії “ВП “Атоменергомаш” - 4 224,62 грн.

Сума визначених до стягнення коштів відповідає загальному розміру затвердженої винагороди: 600 553,56 грн + 334 026,82 грн + 4 224,62 грн = 938 805,00 грн.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Щодо ліквідаційної процедури

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Однією з основних цілей провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів за рахунок майна неплатоспроможного боржника у встановленому законом порядку.

Відповідно до статей 59 - 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення приймає у відання майно боржника, забезпечує його збереження, проводить інвентаризацію, здійснює пошук, повернення та реалізацію активів банкрута, формує ліквідаційну масу та проводить розрахунки з кредиторами тощо.

Отже, ліквідаційна процедура має досягати конкретного правового та економічного результату - виявлення і реалізації активів та максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

Формальне продовження ліквідаційної процедури за відсутності доступу до майна, документації та місцезнаходження підприємства не забезпечує досягнення цілей Кодексу України з процедур банкрутства.

Пунктом 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу України з процедур банкрутства встановлено тимчасові особливості провадження у справах про банкрутство під час дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування.

Цією нормою передбачено відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо вимоги кредитора не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, зокрема через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих територіях.

Пунктом 14 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено закриття провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом постанови від 15.04.2025 у справі № 913/355/21 Верховний Суд зазначив, що, попри визначення законодавцем відповідних обставин як підстави для відмови саме у відкритті провадження, встановлена заборона логічно поширюється також на подальше здійснення вже відкритого провадження у справі.

Настання передбачених Перехідними положеннями Кодексу обставин у справі, відкритій до запровадження воєнного стану, може бути розцінено як інший, передбачений Кодексом, випадок для закриття провадження відповідно до пункту 14 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Верховний Суд також звернув увагу, що перебування основної частини майна банкрута на тимчасово окупованій території та безуспішність заходів із пошуку іншого майна можуть свідчити про об`єктивну неможливість завершення ліквідаційної процедури за правилами Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини справи № 908/3063/21 є подібними до обставин, які були предметом оцінки Верховного Суду, а саме:

– провадження у справі відкрито до набрання чинності спеціальними положеннями воєнного часу;

– ліквідаційна процедура триває понад установлений законом строк;

– банкрут та належне йому майно перебувають на тимчасово окупованій території;

– ліквідатор не має фактичного доступу до майна та документації;

– виявлене майно не може бути включене до ліквідаційної маси, оцінене і реалізоване;

– розрахунки з кредиторами за рахунок реалізації активів об`єктивно неможливі;

– відсутні реальні перспективи завершення процедури в розумний строк.

Оцінюючи за сукупністю обставин в даній справі колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про неможливість застосування відповідних положень до справи, відкритої у 2021 році.

Апеляційний господарський суд зауважує, що закриття провадження обумовлюється не зворотною дією процесуального закону, а фактичним настанням після відкриття справи обставин, які унеможливлюють досягнення цілей процедури банкрутства.

Суд застосовує закон, чинний на час вчинення процесуальної дії та вирішення питання про подальший рух справи.

Аналізуючи чинне законодавство, апеляційний господарський суд вважає за доцільне зазначити, що сам факт законного відкриття провадження у 2021 році не вимагає його безстрокового продовження, коли подальша ліквідаційна процедура втратила можливість досягти передбаченого законом результату.

В той же час колегія суддів констатує, що продовження процедури спричинятиме подальше нарахування винагороди арбітражного керуючого та інших витрат, які за відсутності доступних активів фактично покладатимуться на кредиторів.

За таких обставин подальше провадження не лише не сприятиме задоволенню вимог кредиторів, але й збільшуватиме їхнє фінансове навантаження, що суперечить заявленій позиції Скаржників.

Щодо рішення зборів кредиторів

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором організовано проведення зборів кредиторів шляхом опитування.

За результатами опитування складено протокол № 3 від 03.06.2026.

Більшістю голосів кредиторів прийнято рішення уповноважити ліквідатора звернутися до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про закриття провадження у справі № 908/3063/21 у зв`язку з об`єктивною неможливістю завершення ліквідаційної процедури.

Отже, клопотання ліквідатора подано на виконання рішення представницького органу кредиторів та відповідає волевиявленню більшості кредиторів із правом вирішального голосу.

Водночас апеляційний суд наголошує, що рішення зборів кредиторів не є безумовною підставою для закриття справи та підлягає самостійній оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Колегія апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що рішення зборів кредиторів узгоджується з фактичними обставинами та положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо доводів Скаржника ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо виникнення обов`язків після закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

У поданій апеляційній скарзі та запереченнях до суду першої інстанції ГУ ПФУ в Запорізькій області посилається на те, що після закриття справи у боржника виникне обов`язок надалі відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено про те, що закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє юридичну особу боржника, не є списанням або прощенням його заборгованості та не припиняє зобов`язань перед кредиторами.

За відсутності ліквідації юридичної особи зобов`язання боржника продовжують існувати відповідно до матеріального законодавства.

Кредитори не позбавляються права вимагати виконання зобов`язань, звертатися за судовим захистом і використовувати передбачені законом засоби стягнення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника в цій частині та зауважує, що саме по собі поновлення для боржника обов`язку здійснювати поточні платежі не є підставою для продовження процедури, яка об`єктивно не може бути завершена.

Закриття провадження не означає припинення вимог кредиторів та не створює наслідків у вигляді погашення чи прощення заборгованості.

Воно також не передбачає державної реєстрації припинення юридичної особи банкрута на підставі затвердження ліквідаційного балансу.

Державне підприємство продовжує існувати як юридична особа, а його борги зберігаються.

У разі деокупації території, відновлення доступу до майна або виникнення інших передбачених законом підстав заінтересовані особи не позбавлені права реалізувати належні їм способи захисту.

Водночас подальше формальне продовження ліквідаційної процедури не забезпечить кредиторам реального задоволення вимог, оскільки майно, за рахунок якого можуть бути проведені розрахунки, залишається недоступним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закриття провадження забезпечує належний баланс приватних і публічних інтересів, принцип правової визначеності та право учасників на розгляд справи протягом розумного строку, що узгоджується з актуальною позицією Верховного Суду (постанова 15.04.2025 у справі №913/355/21).

Щодо винагороди арбітражного керуючого

Відповідно до статті 10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Пунктом 3 частини першої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним відповідних повноважень.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури подається до господарського суду, розглядається судом та затверджується ухвалою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених КУзПБ, а згідно з ч. 1 ст. 30 КУзПБ він виконує повноваження за грошову винагороду. Це право кореспондує з приписами ч. 1, 4 і 7 ст. 43 Конституції України, за якими кожен має право заробляти собі на життя працею, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі, оскільки законодавством не передбачено випадків здійснення ним своїх повноважень безоплатно. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 21.01.2026 у справі № 927/149/22, зазначивши, що обов`язковою процесуальною дією, яка забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат, є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур, а своєчасне одержання винагороди за працю є конституційною гарантією арбітражного керуючого.

Розмір основної грошової винагороди визначений законом: відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 30 КУзПБ він встановлюється у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання повноважень, а відповідно до абз. 5 цієї ж частини право вимоги виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Тобто законодавець прямо пов`язав виникнення права на винагороду та її розмір із фактом виконання повноважень протягом календарного місяця, а не з кількістю вчинених окремих процесуальних чи фактичних дій. Основна грошова винагорода за своєю правовою природою не є оплатою за окремо взяту дію та не підлягає обчисленню пропорційно до кількості складених документів, надісланих запитів чи проведених засідань, тим більше, що більшість повноважень ліквідатора, зокрема виконання функцій керівника банкрута, забезпечення збереження документації, ведення обліку та звітності, розгляд вимог кредиторів, ведення реєстру, участь у судових засіданнях тощо, має безперервний характер і здійснюється протягом усього періоду процедури, а не в окремі «активні» дні.

Арбітражний керуючий Усачов О.М. заявив до затвердження:

– 40 200,00 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна з 01.01.2023 до 28.02.2023;

– 898 605,00 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора з 01.03.2023 до 31.05.2026.

Загальна сума нарахованої, але не сплаченої основної грошової винагороди становить 938 805,00 грн.

Апеляційний суд зазначає, що розрахунок здійснено виходячи з установленого статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства розміру основної винагороди за відповідні періоди виконання повноважень.

Окремо колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять скарг чи інших доказів відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, припинення його повноважень у спірні періоди або визнання судом його дій неправомірними.

Також матеріали справи не містять судових рішень про встановлення факту невиконання Усачовим О.М. повноважень розпорядника майна чи ліквідатора протягом відповідних періодів.

Колегія суддів відхиляє доводи Скаржників в цій частині з огляду на те, що обсяг фактично можливих дій ліквідатора був істотно обмежений окупацією території, де перебувають боржник, його майно та документація.

Апеляційний суд також враховує, що в даному випадку неможливість фізично оглянути та реалізувати майно виникла не внаслідок бездіяльності ліквідатора, а через обставини збройної агресії та тимчасової окупації.

В свою чергу арбітражний керуючий здійснював повноваження, які могли виконуватися дистанційно, зокрема:

– направляв запити до державних органів та установ;

– отримував і опрацьовував відповіді;

– здійснював заходи з пошуку активів;

– розглядав заяви кредиторів;

– брав участь у судових засіданнях;

– формував і уточнював Реєстр вимог кредиторів;

– подавав передбачену законодавством звітність;

– організовував збори кредиторів шляхом опитування;

– готував звіти та процесуальні документи;

– здійснював представництво банкрута у процедурі ліквідації.

Заперечення Скаржників фактично зводяться до незгоди із співвідношенням розміру винагороди та видимого обсягу дій ліквідатора.

Однак Скаржниками не подано власного контррозрахунку, не визначено конкретного періоду, протягом якого арбітражний керуючий не виконував повноважень, та не доведено наявності підстав для позбавлення його винагороди за конкретні місяці.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що КУзПБ не передбачає ані погодинної оплати, ані оплати за окремі дії як форми основної грошової винагороди арбітражного керуючого, а тому будь-який розрахунок, побудований на підрахунку витраченого на окремі дії часу, не має правового значення для вирішення питання про затвердження звіту. Помилковим є й твердження про те, що розгляд грошових вимог кредиторів належить виключно до процедури розпорядження майном: за ч. 1 ст. 45, ст.ст. 47, 64 КУзПБ вимоги кредиторів можуть заявлятися і розглядатися також після відкриття ліквідаційної процедури, що й мало місце у цій справі.

Поряд з цим КУзПБ визначає спеціальний процесуальний механізм оцінки правомірності дій арбітражного керуючого, а саме: розгляд господарським судом скарги на його дії (бездіяльність) та вирішення питання про відсторонення від виконання повноважень (ст. 28 КУзПБ). Апелянти, будучи кредиторами у справі, жодної скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора не подавали, із клопотаннями про його відсторонення не зверталися, звітів ліквідатора не оскаржували і заперечень проти них до суду першої інстанції не заявляли, а дії арбітражного керуючого Усачова О.М. у встановленому законом порядку неправомірними не визнавалися.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте викладені в апеляційних скаргах твердження про неналежне виконання ліквідатором повноважень не підтверджені належними доказами і є суб`єктивною оцінкою заінтересованої особи, яка не може бути покладена в основу судового рішення.

Колегія суддів повторно наголошує, що незатвердження звіту зборами кредиторів саме по собі не позбавляє суд повноважень перевірити звіт та затвердити його за умови встановлення обґрунтованості нарахувань.

Рішення зборів або комітету кредиторів щодо винагороди має оцінюватися судом разом з іншими доказами та не є обов`язковим для суду.

Послуги арбітражного керуючого не можуть вважатися безоплатними.

Відсутність у банкрута доступних активів або коштів не припиняє права арбітражного керуючого на отримання встановленої законом винагороди.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість звітів арбітражного керуючого Усачова О.М. та наявність підстав для їх затвердження в заявлених розмірах.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на правильному застосуванні норм Кодексу України з процедур банкрутства, повному та всебічному дослідженні обставин справи, відповідають установленим фактичним обставинам справи.

Колегія суддів також виходить із того, що ліквідатор не обмежився формальним складанням ліквідаційного балансу, а здійснив комплекс передбачених законом заходів щодо встановлення майнового стану банкрута та пошуку можливих активів.

Сам по собі факт непогашення вимог кредитора не може свідчити про неповноту ліквідаційної процедури, якщо їх погашення є неможливим унаслідок об`єктивної відсутності майна банкрута. У такому випадку застосуванню підлягають положення частини сьомої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до яких вимоги, не погашені через недостатність майна, вважаються погашеними.

Колегія суддів також враховує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів існування майнових активів, які не були виявлені ліквідатором, або доказів наявності підстав для притягнення засновників чи інших осіб до субсидіарної відповідальності. Висновок ліквідатора щодо відсутності ознак доведення банкрута до банкрутства ґрунтується на проведеному аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства, який був представлений комітету кредиторів.

Колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Державного підприємства «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗАПОРІЗЬКЕ», припинення юридичної особи, визнаної банкрутом, а також закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.

Підсумовуючи наведене слід зазначити, що за результатом розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат господарський суд постановляє ухвалу, якою затверджує такий звіт (повністю або частково) чи відмовляє у його затвердженні та вирішує питання щодо оплати послуг ліквідатора.

Зокрема, у питанні особливостей порядку оплати послуг ліквідатора та витрат за підсумками ліквідаційної процедури за одночасної відсутності джерел фінансування таких витрат Верховним Судом сформовано сталу та послідовну практику.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина 14 статті 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Водночас, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) має обов`язки, пов`язані із здійсненням провадження у справі. Ухвалою суду на такого кредитора можуть покладатися відповідні судові витрати щодо оплати послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого тощо.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.02.2020 у справі № 11/Б-921/1448/2013, від 14.08.2019 у справі № 5/80-10, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003, від 18.04.2019 у справі № 5010/1864/2011-Б-13/56, від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, від 13.02.2019 у справі №910/22696/15, від 21.01.2026 у справі № 927/149/22 та ін.

Така практика покладення судом на кредиторів витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

Місцевий суд цілком обгрунтовано визначився щодо покладення тягара оплати роботи арбітражного керуючого у даній справі про банкрутство на кредиторів, пропорційно задоволеним кредиторським вимогам.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду.

Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційних скарг, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з повним з`ясуванням обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційних скарг відсутні.

8. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають і підстави для скасування оскаржуваної ухвали не вбачаються, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 240, 269-271, 275, 276, 280, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ПФУ у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 у справі №908/3063/21 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 у справі №908/3063/21 - залишити без задоволення.

3. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 у справі №908/3063/21- залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд справи покласти на скаржників.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, порядок та строк касаційного оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову підписано 29.10.2026 у зв`язку з відпусткою судді - члена колегії Джепи Ю.А. з 05.10.2026 по 16.10.2026.

Головуючий О.Ю. Соп`яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя М.О. Дармін