Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №908/556/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 м.Дніпро

Справа № 908/556/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кошлі А.О. (доповідач), суддів: Демчини Т.Ю., Кучеренко О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Ігнатенко Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Славської Маріель Станіславівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі 908/556/26 (суддя Горохов І.С.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Славської Маріель Станіславівни (вих. № 908/556/26 від 09.08.2026) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/556/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Нечепуренко Олександра Сергійовича, АДРЕСА_1

до відповідача Фізичної особи-підприємця Славської Маріель Станіславівни, АДРЕСА_2

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Благодійна організація «Благодійний Фонд «Сильна і вільна Україна», 69005, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 41, кв. 22

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Фізична особа-підприємець Нечепуренко Олександр Сергійович (далі - ФОП Нечепуренко О.С., позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Славської Маріель Станіславівни (далі - ФОП Славська М.С., відповідач). Позивач просив розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1607-2025 від 16.07.2025, укладений між сторонами. Він також просив зобов`язати відповідача звільнити шляхом виселення та повернути позивачу орендоване приміщення загальною площею 417,7 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Парковий, буд. 15. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, первісно - у розмірі 20 312,94 грн.

07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, сформована у підсистемі 06.07.2026. За підсумками засідання 07.07.2026 суд прийняв цю заяву до розгляду. З урахуванням збільшення позивач просив стягнути з відповідача: суму оренди (фіксований платіж) за липень 2025 року - квітень 2026 року у розмірі 56 312,94 грн; подвійний розмір оренди (фіксований платіж х 2) за травень - червень у розмірі 72 000,00 грн; суму змінної частини орендної плати у розмірі 10 943,90 грн (9571,90 грн + 840,00 грн + 840,00 грн).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 у справі № 908/556/26 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати у розмірі 47 884,88 грн та судовий збір у розмірі 1803,48 грн. В іншій частині позову відмовлено. Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2026.

10.08.2026 через підсистему «Електронний суд» ФОП Славська М.С. подала заяву про ухвалення додаткового рішення (вих. № 908/556/26 від 09.08.2026, сформована у підсистемі 09.08.2026). У заяві відповідач просила: прийняти заяву до розгляду; долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 22 000,00 грн; ухвалити додаткове рішення щодо розподілу цих витрат; стягнути їх з позивача у розмірі 22 000,00 грн, а у разі визначення судом необхідності пропорційного розподілу - у розмірі, визначеному відповідно до частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.08.2026 заяву прийнято до розгляду. Розгляд ухвалено здійснювати без виклику учасників справи, за наявними матеріалами, без проведення судового засідання. Позивачу встановлено строк до 20.08.2026 для подання письмових заперечень.

12.08.2026 від позивача надійшли заперечення на заяву.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі № 908/556/26 постановлено: у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Славської Маріель Станіславівни (вих. № 908/556/26 від 09.08.2026) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/556/26, відмовити.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За загальним правилом питання розподілу судових витрат вирішується під час ухвалення рішення (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України).

Суд встановив, що у відзиві на позов, наданому 13.04.2026 (сформований у підсистемі 10.04.2026), представник відповідача Плецька Юлія Вікторівна зазначила орієнтовний розмір очікуваних витрат, у тому числі на правничу допомогу, в сумі 15 000,00 грн. Вона також вказала, що документи на підтвердження цих витрат будуть надані після розгляду справи. У заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача Новіков Ігор Олександрович зазначив про фактичне понесення витрат у сумі 22 000,00 грн.

Суд констатував, що відповідач надав копії ордера на надання правничої допомоги серії АР № 1330037 від 06.07.2026 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001226. До заяви долучено також розрахунок суми гонорару на 22 000,00 грн, акт виконаних робіт від 03.08.2026 і повідомлення адвоката (серія 023 № 41) про отримання від ФОП Славської М.С. 22 000,00 грн. Розрахунок гонорару містить такі позиції: 06.07.2026 - консультація та вивчення матеріалів - 5000,00 грн; 06.07.2026 - складання відзиву, клопотання про об`єднання справи та відкладення для ознайомлення - 2000,00 грн; 07.07.2026 - представництво в суді - 3 х 5000,00 грн.

Водночас суд зазначив, що ордер містить посилання на договір про надання правової допомоги № б/н від 06.07.2026, проте самого договору до матеріалів справи не надано. На думку суду, це суперечить ч. 3 ст. 126 ГПК України, з огляду на ч. 2 ст. 126 ГПК України, за якою розмір витрат визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

Місцевий господарський суд послався на ч. 1 ст. 221 та ч. 8 ст. 129 ГПК України. За цими нормами докази розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила відповідну заяву. Суд встановив, що такої заяви під час судових дебатів 03.08.2026 відповідач не подав. Присутній у судовому засіданні представник відповідача Новіков І.О. також не зазначив до закінчення судових дебатів про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Суд навів правові висновки Верховного Суду, викладені у таких постановах: від 21.06.2022 у справі № 908/574/20; від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19; від 27.01.2022 у справі № 921/221/21; від 31.05.2022 у справі № 917/304/21; від 29.06.2022 у справі № 908/574/20; від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21; від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21; від 13.02.2024 у справі № 757/33206/22-ц; від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21; постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Згідно з цими висновками незаявлення стороною до закінчення судових дебатів про необхідність розподілу судових витрат, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд дійшов висновку, що відповідач та його представник не дотрималися порядку звернення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу та надання доказів на підтвердження їх понесення, оскільки відповідний договір відсутній. Посилаючись на ухвалу Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 910/9714/22 щодо застосування ч. ч. 3-4 ст. 244 ГПК України, суд відмовив у задоволенні заяви.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаною ухвалою, ФОП Славська М.С. звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 26.08.2026. Ухвала оскаржується в повному обсязі. Апелянт просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; задовольнити клопотання про прийняття додаткового доказу та долучити до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 06.07.2026, укладеного між ФОП Славською Маріель Станіславівною та адвокатом Новіковим Ігорем Олександровичем; скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі № 908/556/26; ухвалити нове судове рішення, яким заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити; стягнути з ФОП Нечепуренка О.С. на користь ФОП Славської М.С. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, визначеному судом відповідно до пропорції позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, виходячи із фактично понесених витрат у сумі 22 000,00 грн; судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, розподілити відповідно до вимог ГПК України.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає висновки суду першої інстанції такими, що «ґрунтуються на надмірно формальному застосуванні процесуального закону без урахування вже вчинених відповідачем процесуальних дій, фактичної зміни представника в ході розгляду справи, змісту матеріалів справи та факту реального надання і оплати професійної правничої допомоги».

Скаржник зазначає, що заява щодо майбутнього розподілу витрат була своєчасно зроблена саме стороною у справі. Суд першої інстанції сам встановив, що у відзиві на позов від 13.04.2026 представник відповідача Плецька Ю.В. зазначила попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу - 15 000,00 грн. У тому ж відзиві прямо вказано, що документи на підтвердження цих витрат будуть надані після розгляду справи. Отже, на думку апелянта, «процесуальна мета вимог ст. 124 та ч. 8 ст. 129 ГПК України була повністю досягнута: суд та інша сторона завчасно були повідомлені про намір відповідача вимагати розподілу витрат на професійну правничу допомогу».

Апелянт наголошує, що зміна адвоката не припиняє і не анулює раніше вчинених стороною процесуальних дій. Адвокат Новіков І.О. вступив у справу на підставі окремого договору від 06.07.2026 та ордера серії АР № 1330037 від 06.07.2026. Заява про намір отримати компенсацію витрат «є процесуальною заявою сторони у справі - ФОП Славської М.С., а не особистою заявою конкретного адвоката». Інше тлумачення, на думку скаржника, означало б, що кожна заміна представника анулює раніше вчинені процесуальні дії сторони. Це суперечить змісту ГПК України та принципам правової визначеності і диспозитивності.

Скаржник стверджує, що ч. 8 ст. 129 ГПК України не вимагає повторного проголошення такої заяви новим адвокатом у судових дебатах. Закон не встановлює, що заява має бути виключно усною, проголошеною під час дебатів чи повторно заявленою після зміни представника. Сам суд в оскаржуваній ухвалі навів висновки Верховного Суду про те, що закон не визначає форми такої заяви і стадії її подання, а лише граничний строк - до закінчення судових дебатів. Тому, за доводами апелянта, відсутність повторного усного проголошення адвокатом Новіковим І.О. вже письмово заявленого наміру «не може бути самостійною достатньою підставою для позбавлення сторони права на компенсацію фактично понесених судових витрат».

Апелянт вказує, що попередній розрахунок у 15 000,00 грн не обмежував відповідача абсолютною сумою майбутніх витрат. На момент його подання неможливо було визначити тривалість розгляду, кількість засідань, необхідність зміни представника та обсяг правничої допомоги. Адвокат Новіков І.О. вивчив матеріали справи, надав консультацію, здійснив правовий аналіз, підготував процесуальні документи та клопотання і представляв відповідача у трьох судових засіданнях. Фактична вартість допомоги склала 22 000,00 грн. Сама по собі розбіжність між орієнтовним розрахунком і фактичними витратами, на думку скаржника, не свідчить про необґрунтованість останніх.

Скаржник зазначає, що суд не вправі підміняти волевиявлення клієнта та адвоката щодо визначення гонорару. Він пропонує розмежовувати розмір гонорару як договірне зобов`язання та розмір судових витрат, що покладаються на процесуального опонента. Останній визначається судом за критеріями ГПК України. На думку апелянта, сума 22 000,00 грн не є очевидно надмірною з огляду на предмет і складність спору, необхідність вивчення справи, сформованої іншим адвокатом, та участь у трьох судових засіданнях.

Апелянт визнає, що копію договору від 06.07.2026 до заяви про ухвалення додаткового рішення помилково не було долучено. Водночас він вважає, що цю помилку слід оцінювати в сукупності з іншими матеріалами справи. Договір реально існував станом на 06.07.2026. До справи подано ордер серії АР № 1330037 від 06.07.2026, у якому, як встановив сам суд, є посилання на договір № б/н від 06.07.2026. На підставі цього ордера суд допустив адвоката до участі у справі та до трьох судових засідань, не ставлячи під сумнів його повноваження. Разом із заявою подано розрахунок гонорару, акт виконаних робіт від 03.08.2026 та документ про отримання адвокатом 22 000,00 грн. Скаржник підкреслює, що договір «сам по собі не є єдиним та самодостатнім доказом фактичного понесення стороною відповідних витрат».

Як обґрунтування поважності причин неподання доказу до суду першої інстанції апелянт посилається на процесуальне упущення при формуванні пакета доказів. Разом з апеляційною скаргою він подає окреме клопотання про прийняття копії договору як додаткового доказу. За його доводами, долучення договору «не створює нового факту чи нового правовідношення, а лише документально доповнює та підтверджує правовідношення», вже відображене в ордері.

Скаржник вказує, що суд фактично підтвердив реальність надання правничої допомоги, а спір стосується виключно дотримання формальних вимог. Тому повна відмова у компенсації будь-якої частини витрат, на його думку, є непропорційним наслідком процесуального упущення.

Апелянт зазначає, що результат розгляду справи дає відповідачу право на пропорційний розподіл судових витрат. Рішенням від 03.08.2026 позов задоволено лише частково: стягнуто 47 884,88 грн, в іншій частині відмовлено. Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України це є безпосередньою підставою для пропорційного розподілу витрат.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

ФОП Нечепуренко О.С. подав відзив на апеляційну скаргу (сформований у системі «Електронний суд» 28.09.2026, підписаний представником - адвокатом Забродіним О.М.). Згідно з відзивом позивач заперечує проти апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а ухвалу від 26.08.2026 - без змін.

Позивач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити його. На обґрунтування він посилається на масштабні технічні збої та нестабільну роботу сервісів ЄСІТС у період 21-23 вересня 2026 року, «повну недоступність веб інтерфейсу внаслідок технічних неполадок і атак на дата-центри». Крім того, з 22.09.2026 по 25.09.2026 адвокат Забродін О.М. перебував на лікуванні, що, за доводами позивача, підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність № 1111-3XMB-XX89-BKPB від 22.09.2026. Позивач також посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості надмірного формалізму в доступі до суду.

По суті позивач вважає, що у відповідача відсутнє право на стягнення витрат на правничу допомогу. Рішенням від 03.08.2026 позов задоволено частково, встановлено заборгованість і порушення умов договору відповідачем, а відтак «спір вирішено на користь Позивача, який є потерпілою стороною у цих правовідносинах». На думку позивача, право на відшкодування витрат виникає у сторони, на користь якої ухвалено рішення. Намагання стягнути витрати на послуги адвоката Новікова І.О. він вважає таким, що «суперечить як буквальному тлумаченню ст. 129 ГПК України, так і засадам справедливості, добросовісності та розумності».

Позивач підтримує висновок суду першої інстанції про недотримання представником відповідача імперативних вимог щодо своєчасного подання заяви та повного пакета доказів до закінчення судових дебатів. Він зазначає, що процесуальний закон не передбачає можливості «виправлення» власних процесуальних помилок за рахунок іншої сторони.

Позивач також стверджує, що сума 22 000,00 грн є явно завищеною і неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, з посиланням на критерії ст. 126 ГПК України. За його доводами, до розрахунку включено вартість необґрунтованих клопотань, зокрема про об`єднання справ, які суд відхилив. Ставку 5 000 грн за кожну процесуальну дію позивач вважає непропорційною. Також аналізує позиції розрахунку: засідання 07.07.2026 було відкладене за клопотанням представника відповідача і тривало з 10 год. 12 хв. по 10 год. 19 хв.; відзив від 16.07.2026 займав 2 аркуші без додатків; клопотання про об`єднання справ від 17.07.2026 (2 аркуші), не задоволене судом, позивач розцінює як зловживання процесуальними правами та «додаткові дії задля збільшення витрат на правничу допомогу».

Позивач вказує, що справа є малозначною і не є складною. Він посилається на постанови, які приписує Великій Палаті Верховного Суду, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Згідно з ними суд не зобов`язаний присуджувати всі заявлені витрати, якщо вони є нерозумними, завищеними чи не підтвердженими доказами.

ФОП Славська М.С. подала відповідь на відзив, сформовану в системі «Електронний суд» 29.09.2026. Відповідач вважає твердження про відсутність у неї права на компенсацію витрат таким, що суперечить ч. 4 ст. 129 ГПК України, яка у разі часткового задоволення позову передбачає пропорційний розподіл. Вона наголошує, що просить не всі 22 000,00 грн, а суму, пропорційну частині вимог, у задоволенні яких відмовлено.

У відповіді на відзив апелянт повторює доводи про своєчасну письмову заяву у відзиві на позов від 13.04.2026 та про те, що заміна адвоката не анулює процесуальних дій сторони. Твердження про штучне завищення та зловживання вона вважає припущеннями, оскільки судового рішення про визнання таких дій зловживанням немає. Вартість участі адвоката, на її думку, не визначається тривалістю засідання. Відповідач також зазначає, що позивач не заперечує реальності надання допомоги та її оплати.

Щодо клопотання про поновлення строку на подання відзиву апелянт звертає увагу, що ухвалою від 10.09.2026 роз`яснено можливість подання документів не лише через «Електронний суд». Крім того, у переліку додатків до відзиву медичний висновок та докази технічного збою не зазначені. Відповідач просить у разі відсутності належних доказів відмовити у поновленні строку та залишити відзив без розгляду.

Благодійна організація «Благодійний Фонд «Сильна і вільна Україна» не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Славської М.С. на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі № 908/556/26. Цією ж ухвалою витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/556/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.10.2026 об 11:30 годині. Учасникам справи встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву, заперечень, заяв і клопотань.

26.08.2026 ФОП Славською М.С. (представник - адвокат Новіков І.О.) разом з апеляційною скаргою подано клопотання про прийняття та долучення додаткового доказу - копії договору про надання правничої допомоги № б/н від 06.07.2026, укладеного з адвокатом Новіковим І.О. Заявник просить визнати поважними причини неподання цього документа до суду першої інстанції, прийняти його як додатковий доказ та врахувати під час апеляційного перегляду. Неподання договору заявник пояснює процесуальним упущенням представника. Він зазначає, що договір існував до вступу адвоката у справу, його реквізити містилися в ордері серії АР № 1330037 від 06.07.2026, а суд першої інстанції послався на відсутність договору як на одну з підстав для відмови.

28.09.2026 ФОП Нечепуренком О.С. (представник - адвокат Забродін О.М.) у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву та його поновлення. Як підстави заявник наводить тимчасову непрацездатність представника з 22.09.2026 по 25.09.2026 та технічні збої у підсистемі «Електронний суд» у період з 21 по 25 вересня 2026 року.

29.09.2026 ФОП Славською М.С. у відповіді на відзив заявлено клопотання про долучення відповіді до матеріалів справи. Заявник також просить у разі відсутності належних доказів поважності причин пропуску строку відмовити позивачу у поновленні строку на подання відзиву та залишити відзив без розгляду.

13.10.2026 Центральним апеляційним господарським судом було отримано клопотання від представника відповідача (апелянта), згідно якого останній просить:

1. Прийняти цю заяву та долучити її до матеріалів справи № 908/556/26;

2. Провести судове засідання, призначене на 13.10.2026 об 11:30, та здійснити подальший апеляційний розгляд справи без участі представника апелянта - адвоката Новікова Ігоря Олександровича, за наявними у справі матеріалами;

3. Вважати апеляційну скаргу ФОП Славської Маріель Станіславівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 підтриманою в повному обсязі;

4. Врахувати наведені у цій заяві письмові пояснення та доводи апеляційної скарги при вирішенні питання щодо законності й обґрунтованості оскаржуваної ухвали;

5. Розглянути та задовольнити подане разом з апеляційною скаргою клопотання про прийняття додаткового доказу - копії договору про надання правничої допомоги від 06.07.2026;

6. Апеляційну скаргу ФОП Славської Маріель Станіславівни задовольнити, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі № 908/556/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідно до заявлених апеляційних вимог;

7. Вирішити питання щодо компенсації ФОП Славській Маріель Станіславівні витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із документально підтвердженої суми 22 000,00 грн та пропорції позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено;

8. Копію судового рішення, ухваленого за результатами апеляційного перегляду, направити до електронного кабінету представника апелянта в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвалою суду від 13.10.2026 розгляд справи відкладено на 27.10.2026.

В судове засідання учасники по справі не прибули, про дату, час та місце повідомленні належним чином.

27.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви ФОП Славської М.С. (вих. № 908/556/26 від 09.08.2026) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/556/26.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/556/26 за позовом ФОП Нечепуренка О.С. до ФОП Славської М.С. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1607-2025 від 16.07.2025, виселення та стягнення заборгованості з орендної плати, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої судом 07.07.2026.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати у розмірі 47 884,88 грн та судовий збір у розмірі 1803,48 грн, в іншій частині позову відмовлено. Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2026. Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення не вирішувалося.

У відзиві на позов, наданому 13.04.2026, представник відповідача адвокат Плецька Ю.В. зазначила попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. У відзиві вказано, що документи на підтвердження цих витрат будуть надані після розгляду справи. Вказані витрати не були долучені до справи протягом всього часу її розгляду.

06.07.2026 адвокату Новікову І.О. видано ордер на надання правничої допомоги серії АР № 1330037. В ордері зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 06.07.2026. Ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001226 подані до матеріалів справи, і на їх підставі адвокат Новіков І.О. брав участь у справі як представник відповідача.

У судовому засіданні 03.08.2026 представник відповідача адвокат Новіков І.О. був присутній і до закінчення судових дебатів окремої заяви про подання доказів розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення не зробив, що підтверджується відеозаписом судового засідання.

10.08.2026 відповідач подала заяву про ухвалення додаткового рішення, сформовану в підсистемі «Електронний суд» 09.08.2026. До заяви додано розрахунок суми гонорару на загальну суму 22 000,00 грн, акт виконаних робіт від 03.08.2026, складений адвокатом Новіковим І.О. та ФОП Славською М.С., і повідомлення адвоката (серія 023 № 41) про отримання від ФОП Славської М.С. 22 000,00 грн.

Копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 06.07.2026 до заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції не долучено.

Ухвалою від 11.08.2026 заяву прийнято до розгляду без виклику учасників справи. 12.08.2026 позивач подав заперечення на заяву.

Щодо правової кваліфікації спірних правовідносин та підстав для відмови у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Славської Маріель Станіславівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/556/26, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що до основних засад (принципів) господарського судочинства належить, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 7 ГПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23).

- відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);

- відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів (додаткові постанови Верховного Суду від 15.12.2025 у справі № 924/23/25, від 03.10.2025 у справі № 922/1834/24);

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18, додаткова постанова Верховного Суду від 15.12.2025 у справі № 924/23/25).

Також відповідно до послідовної та сталої правової позиції Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами) (постанови Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 910/5316/21, від 28.08.2025 у справі № 904/1256/24 додаткова постанова від 08.05.2025 у справі № 906/145/24).

У відзиві на позово, поданим 13.04.2026 до Господарського суду Запорізької області адвокатом Плецькою Ю.В., яка спочатку представляла інтереси відповідача по справі 908/556/26, було зазначено наступне: відповідач очікує понести витрати у зв`язку із розглядом даної справи, в т.ч. на поштові відправлення, а також на правничу допомогу кваліфікованих фахівців у галузі права, орієнтовний розмір яких складає 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч 00 коп.) Документи на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть додані після розгляду даної справи. Орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу Відповідача в суді апеляційної та касаційної інстанції буде надано додатково з урахуванням її фіксованого розміру, встановленого між Позивачем та адвокатом у відповідному договорі про надання правничої допомоги.

07.07.2026 до суду першої інстанції надійшла заява про те, що інтереси Відповідача у справі 908/556/26 надалі представлятиме адвокат Новіков Ігор Олександрович.

06.07.2026 року Позивачем через систему «Електронний суд» було подано заяву про збільшення позовних вимог.

17.07.2026 представником ФОП Славської М.С. - адвокатом Новіковим І.О. надав суду відзив на вищезазначену заяву, проте ні у зазначеному відзиві, ні в подальших поданих адвокатом Новіковим І.О. заявах та клопотаннях не зазначено ні про орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, ні про намір надати докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу після розгляду даної справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.08.2026 представник ФОП Славської М.С., адвокат Новіков І.О., не заявив (усно чи письмово) про стягнення витрат на правничу допомогу, про наявність поважних причин щодо не можливості подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів та про намір подати такі докази на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Отже, встановивши, що представником відповідача ФОП Славської М.С. - адвокатом Новіковим Ігорем Олександровичем, не заявлено заяви/клопотання про подання доказів на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення та не заявлялося про стягнення, апеляційний суд, враховуючи сталу та послідовну практику у застосуванні статей 124, 129, 221, 244 ГПК України, а саме, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про подачу доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Славської Маріель Станіславівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі 908/556/26 та залишення ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі 908/556/26 без змін.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 124, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Славської Маріель Станіславівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі № 908/556/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.08.2026 у справі № 908/556/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 28.10.2026.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя О.І. Кучеренко