Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №904/4432/23 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №904/4432/23

Суддя: Дармін Михайло Олександрович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4432/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (про відмову в задоволенні скарги) від 07.10.2025р. у справі № 904/4432/23 (суддя Ніколенко М.О., повний текст ухвали складено 13.10.2025)

за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області в інтересах Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення збитків у розмірі 551 142 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги та ухвали суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі № 904/4432/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 та постановою Верховного Суду від 02.07.2025, задоволено позов Нікопольської міської ради Дніпропетровської області в інтересах Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради (далі – КП «Ритуальна служба», стягувач) до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , боржник, скаржник, апелянт) про стягнення 551 142,00 грн збитків. 13.03.2025 видано наказ про примусове виконання рішення, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 77701612.

16.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барабаша А.І. (далі – державний виконавець, виконавець), у якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 05.09.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 77701612 і зобов`язати державного виконавця повторно вирішити питання про звернення стягнення на доходи боржника після отримання звіту та оцінки його майнового стану у встановленому законом порядку.

Скарга обґрунтована порушенням порядку, встановленого частиною 1 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон): постановою державного виконавця від 08.04.2025 на майно боржника, у тому числі на його зарплатний рахунок, накладено арешт, а відомостей про недостатність арештованого майна для покриття боргу у виконавчому провадженні немає; на думку скаржника, єдиною підставою для звернення стягнення стало отримання ним доходу як військовослужбовця, а одночасне застосування арешту і звернення стягнення на доходи порушує граничний розмір відрахувань, встановлений частиною 3 статті 70 Закону.

Державний виконавець у запереченнях на скаргу (поіменованих «Відзив на позовну заяву») просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що 15.04.2025 стягувач подав заяву про те, що не заперечує проти звернення стягнення на доходи боржника без перевірки майнового стану, що відповідає частині 2 статті 68 Закону, а постанову про арешт коштів боржника винесено 08.04.2025, тобто до надходження заяви стягувача, і її скасування не є предметом скарги. Заперечення зводяться до викладу хронології виконавчого провадження та змісту статті 68 Закону; документів виконавчого провадження на підтвердження наведених обставин до них не додано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/4432/23 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барабаша Андрія Ігоровича.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 68 Закону за виконавчими документами, не пов`язаними зі стягненням періодичних платежів, виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача; оскільки стягувач надав державному виконавцю повідомлення від 14.04.2025 № 60/25 про те, що не заперечує проти звернення стягнення на доходи боржника без перевірки його майнового стану, постанова від 05.09.2025 про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 20 % щомісяця до погашення заборгованості винесена правомірно. Доводам скарги щодо раніше накладеного арешту від 08.04.2025 та відсутності відомостей про недостатність майна боржника суд першої інстанції оцінки не надав.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/4432/23 та постановити нову ухвалу про задоволення скарги, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає, що суд безпідставно поклав в основу ухвали пояснення державного виконавця. Сума стягнення у виконавчому провадженні майже у 70 разів перевищує розмір заробітної плати, тож звернення стягнення на доходи потребувало перевірки майнового стану боржника. Так, постановою державного виконавця від 08.04.2025 на майно боржника вже накладено арешт, а відомостей про недостатність арештованого майна немає. Заява стягувача арешту не скасувала. В оспорюваній постанові державний виконавець не послався на заяву стягувача; під арешт потрапив і зарплатний рахунок боржника, тож виконавець фактично продублював виконавчу дію. Ці обставини, на думку скаржника, залишилися поза увагою суду першої інстанції (ст. 236 ГПК України).

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в її задоволенні та розглядати справу без участі представника відділу. Відзив обґрунтовано тим, що апеляційна скарга містить ті самі аргументи, що й скарга, які вже були розглянуті судом першої інстанції; твердження апелянта про те, що єдиною підставою для винесення оскаржуваної постанови стало отримання ним доходу як військовослужбовця, є «об`єктивно невірним», оскільки стягувач 15.04.2025 письмово заявив, що не заперечує проти звернення стягнення на доходи боржника без перевірки майнового стану; алгоритм дій, передбачений Законом, дотримано; постанову про арешт коштів боржника винесено 08.04.2025, тобто до надходження заяви стягувача, підстав для припинення арешту немає, і він не був предметом скарги. До відзиву, як і до заперечень на скаргу, документів виконавчого провадження не додано.

Нікопольська міська рада Дніпропетровської області та КП «Ритуальна служба» не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4432/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025р. у справі № 904/4432/25 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

31.10.2025р. матеріали справи № 904/4432/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025р. у справі №904/4432/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.01.2026 об 12:30 годин.

29.01.2026р. представники сторін у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з даними інтерактивної карти повітряних тривог, на території Дніпропетровської області 29.01.2026 з 11 год 22 хв 17 сек до 14 год 28 хв 47 сек діяла повітряна тривога, яка повністю охоплювала час призначеного судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 904/2082/24 сформовано наступний правовий висновок щодо дій суду: "... З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога").

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 №23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал "повітряна тривога" господарський суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності…

... Колегія суддів наголошує, що при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, що пов`язано з оголошенням сигналу “повітряна тривога”, суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини.

Незалежно від того чи на початок судового засідання вже було оголошено сигнал "повітряна тривога", чи навіть за умови закінчення “повітряної тривоги” безпосередньо перед початком судового засідання, суд має з`ясувати наявність у учасника справи реальної можливості безпечно прибути у судове засідання у призначений судом час. Обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності...".

Враховуючи відсутність з боку апелянта заяв про розгляд справи за його відсутності, керуючись принципом доступу до правосуддя, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2026, відкладено розгляд справи до 09.06.2026 на 10:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Дарміна М.О. у відпустці, обумовленої зверненням по медичну допомогу, відповідно до п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №1 від 01.04.2025р., розгляд справи № 904/4432/23, призначеної на 09 червня 2026 року не відбувся.

09.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Нікопольського віддіу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, разом з яким сторона просила розглянути справу за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 без участі представника Відділу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у зв`язку з усуненням зазначених обставин а саме виходом з відпустки судді-доповідача розгляд справи презначено на 27.10.2026 о 12:30 год.

16.10.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2026 представників сторін доведено до відома що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025р. у справі № 904/4432/23 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні №207.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 908/26 від 26.10.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєв І.М., Джепа Ю.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2026 справу № 904/4432/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Кощеєв І.М., Джепа Ю.А.

В судове засідання призначене на 27.10.2026 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 27.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні скарги боржника на постанову державного виконавця від 05.09.2025 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 77701612.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 13.03.2025 Господарський суд Дніпропетровської області видав наказ у справі № 904/4432/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Ритуальна служба» 551 142,00 грн збитків; 03.04.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 77701612 з примусового виконання цього наказу; 08.04.2025 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 77701612 винесено постанову про арешт коштів боржника; 05.09.2025 державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим документом.

Вирішуючи питання щодо наявності у державного виконавця визначених законом підстав для звернення стягнення на доходи боржника станом на 05.09.2025 і чи доведено їх наявність належними та допустимими доказами, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Водночас відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами. Серед засад виконавчого провадження стаття 2 Закону називає, зокрема, законність та співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Пунктами 1 і 2 частини 1 статті 10 Закону звернення стягнення на кошти та інше майно боржника і звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника визначено як різні заходи примусового виконання рішень. Згідно зі статтею 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Статтею 48 Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника, а також встановлено обов`язок виконавця проводити перевірку майнового стану боржника з визначеною цією статтею періодичністю.

За частиною 1 статті 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Частиною 2 статті 68 Закону встановлено, що за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника – за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову (частина 3 статті 68 Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 зазначила, що: «…55. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

56. Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

57. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

58. Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

59. Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

60. При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашенняборгу за виконавчим провадженням…

… 64. З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи….»

Аналогічно Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 19.02.2025 у справі № 910/8436/23 (пункт 4.26) та від 04.12.2025 у справі № 910/12955/20 (пункт 62), в яких суд касаційної інстанції виснував, що кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, можуть бути об`єктом звернення стягнення за виконавчим документом, а виконавець має повноваження звернути стягнення на такі кошти боржника, «однак лише за певних умов: якщо у боржника відсутні інші кошти та/або об`єкти для стягнення, якщо стягнення за виконавчим документом має характер періодичних платежів, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 01.02.2023 у справі № 718/2403/15-ц зазначав про наступне: «За змістом статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Аналіз змісту наведеної статті дає підстави для висновку, що законодавець чітко розрізняє різні види майна божника, на яке може бути звернуто стягнення, а також встановлює послідовність звернення: кошти готівкові, кошти та інші цінності на рахунках, інше майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Отже, заробітна плата боржника визначена як джерело доходу боржника, на яке може бути звернуто стягнення у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьма статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)..." .

Отже, загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 68 Закону, є звернення стягнення на доходи боржника за умови відсутності в нього коштів та відсутності чи недостатності майна для покриття належних до стягнення сум. Частина 2 статті 68 Закону містить виняток із цього правила, застосування якого виконавцем можливе лише за наявності визначеного законом юридичного факту: письмової заяви стягувача або суми стягнення, що не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Як виняток, ця норма не підлягає розширювальному тлумаченню, а наявність передбаченої нею підстави має бути встановлена на підставі доказів.

Колегія суддів констатує, що сума стягнення у виконавчому провадженні № 77701612 (551 142,00 грн) перевищує п`ять мінімальних розмірів заробітної плати, що учасниками не заперечується. В свою чергу, державний виконавець і суд першої інстанції обґрунтовували правомірність оскаржуваної постанови виключно першою підставою частини 2 статті 68 Закону – письмовою заявою стягувача.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права. За змістом частин 2, 3 статті 343 цього Кодексу у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); відмова в задоволенні скарги можлива, якщо оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено.

Таким чином, для відмови у задоволенні скарги суд має встановити, що оскаржуване рішення державного виконавця прийнято відповідно до закону. Такий висновок може ґрунтуватися лише на доказах, досліджених судом.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина 1 статті 76 цього Кодексу); обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 цього Кодексу). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 цього Кодексу). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 цього Кодексу).

Державний виконавець, заперечуючи проти скарги, послався на обставину, яка, на його думку, надавала йому право звернути стягнення на доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно, – письмову заяву стягувача.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що саме на державного виконавця, який до того ж є особою, у провадженні якої перебувають матеріали виконавчого провадження, покладено обов`язок доведення наявності підстав для винесення постанови від 05.09.2025.

Проте державний виконавець ані в суді першої інстанції, ані при поданні відзиву на апеляційну скаргу не надав належних і допустимих в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності підстав для винесення оспорюваної постанови. Заперечення на скаргу і відзив на апеляційну скаргу зводяться до викладу хронології виконавчого провадження та відтворення тексту статті 68 Закону; жодних документів виконавчого провадження на підтвердження обставин щодо виконання вимог закону в частині проведення перевірки майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження та у подальшому не рідше ніж один раз на два тижні державний виконавець не надав. Зокрема, доказів на підтвердження проведення перевірки майнового стану боржника, наявність чи відсутність у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

За відсутності доказів наявності підстави, передбаченої частиною 2 статті 68 Закону, правомірність звернення стягнення на доходи боржника могла бути підтверджена лише доказами дотримання умов частини 1 цієї статті – відсутності в боржника коштів на рахунках та відсутності чи недостатності його майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум. Таких доказів державний виконавець також не надав.

При цьому, як визнається учасниками справи 08.04.2025 на кошти боржника було накладено арешт, однак відомостей про те, що арештованих коштів чи майна недостатньо для виконання рішення, а також про проведення перевірки майнового стану боржника, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, поклавши в основу ухвали пояснення державного виконавця та відомості про документ стягувача без дослідження самого документа, оскаржуваної постанови та матеріалів виконавчого провадження, і не надав оцінки доводам скарги щодо раніше накладеного арешту та відсутності відомостей про недостатність майна боржника.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а згідно з частиною 5 статті 236 цього Кодексу обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала цим вимогам не відповідає.

Доводи апелянта про те, що значне перевищення суми стягнення над розміром заробітної плати саме по собі виключало звернення стягнення на доходи без перевірки майнового стану, колегія суддів оцінює з урахуванням того, що за буквою частини 2 статті 68 Закону поріг у п`ять мінімальних розмірів заробітної плати стосується лише другої з передбачених нею підстав, а письмова заява стягувача є самостійною підставою. Водночас ця обставина на висновок суду не впливає, оскільки наявність такої заяви як підстави оскаржуваної постанови державним виконавцем не доведена.

Доводи апелянта про «дублювання» виконавчої дії колегія суддів відхиляє з огляду на те, що звернення стягнення на кошти боржника та звернення стягнення на його заробітну плату і інші доходи є різними заходами примусового виконання рішень, порядок вчинення яких не є однаковим (пункт 4.22 постанови Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 910/8436/23), а постанова про арешт коштів і постанова про звернення стягнення на доходи боржника «є різними за своєю суттю документами виконавчого провадження, які спрямовані на досягнення різних цілей та мають різні процедурні наслідки, водночас, закон не містить заборон чи обмежень щодо їх прийняття, не ставить їх винесення в залежність один від іншого» (постанова Верховного Суду від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23). Разом з тим обставина накладення 08.04.2025 арешту на кошти боржника має значення для вирішення питання про дотримання умов частини 1 статті 68 Закону, і в цій частині доводи апелянта є обґрунтованими з наведених вище мотивів.

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що апеляційна скарга містить ті самі аргументи, що і скарга з огляду на те, що суд першої інстанції частині не надав оцінки наведеним у скарзі аргументам, що і стало підставою звернення апелянта до суду апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів враховує доводи відзиву про те, що постанова про арешт коштів від 08.04.2025 не є предметом скарги, визнає їх слушними, оскільки вимог щодо цієї постанови скаржник не заявляв, і колегія суддів її правомірності не оцінює. Проте це не звільняло державного виконавця від обов`язку довести, що на момент звернення стягнення на доходи боржника існували вищенаведені підстави, передбачені статтею 68 Закону підстави для цього.

Твердження відзиву про дотримання «алгоритму дій, передбаченого Законом», є декларативним і спростованими фактичними обставинами справи, встановленими судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 цього Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України з метою поновлення порушеного права заявника, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання державного виконавця повторно вирішити питання про звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію та інші доходи боржника після отримання звіту та оцінки майнового стану боржника у встановленому законом порядку. Такий спосіб захисту не позбавляє державного виконавця права вжити заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом, а лише зобов`язує його діяти на підставах і в порядку, визначених статтями 48, 68 Закону, з дотриманням засад співмірності заходів примусового виконання рішень.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/4432/23, відповідно, скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення поданої скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 343 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025р. у справі № 904/4432/23 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025р. у справі № 904/4432/23 - скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барабаша Андрія Ігоровича - задовольнити.

Постанову державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Барабаш Андрія Ігоровича від 05 вересня 2025 року про звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 77701612, - визнати неправмовірною та скасувати.

Зобов`язати державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Барабаша Андрія Ігоровича повторно вирішити питання про звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 77701612, після отримання звіту та оцінки майнового стану боржника, у встановленому законом порядку.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 29.10.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Ю.А. Джепа

Оригінал: reyestr.court.gov.ua