Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 28 вересня 2026 р.
Справа: №904/1619/26
Суддя: Кошля Андрій Олександрович
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2026 м.Дніпро
Справа № 904/1619/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді (доповідач) - Кошлі А.О.,
суддів: Демчини Т.Ю., Кучеренко О.І.
за участі:
секретаря судового засідання: Ігнатенко Г.В.
прокурора- Мошура Л.В.
представника позивача -1 - Застеба А.В.
представника відповідача (апелянт) - Калитвянська С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 (у складі судді: Євстигнеєва Н.М.) у справі № 904/1619/26
за позовом: Заступника керівника Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі
позивача-1: Міністерства оборони України
позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 2 678 125,02 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:
Заступник керівника Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 12.02.2024, № 4 від 15.03.2024, № 6 від 08.05.2024, № 7 від 16.05.2024 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за державні кошти № 1ДЕП від 18.01.2024, укладені між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ грошові кошти в розмірі 2 678 125,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення спірними додатковими угодами змін до договору відбулося з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а отже такі угоди підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені кошти підлягають поверненню. Правовими підставами позову прокурор зазначив, серед іншого, статті 203, 216, 1212 Цивільного кодексу України. Підстави представництва інтересів держави прокурор обґрунтував статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись на бездіяльність компетентних органів, які були повідомлені листами від 19.02.2026 № 53-403ВИХ-26 та № 53-404ВИХ-26, а також листами від 25.03.2026 № 53-797ВИХ-26 і № 53-798ВИХ-26.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26 позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди № 2 від 12.02.2024, № 4 від 15.03.2024, № 6 від 08.05.2024, № 7 від 16.05.2024 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за державні кошти № 1ДЕП від 18.01.2024, укладені між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ грошові кошти в розмірі 2 678 125,02 грн. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 324,80 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону витрати по сплаті судового збору у розмірі 37 462,30 грн. Видачу наказів ухвалено здійснити після набрання рішенням законної сили.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 18.01.2024 за результатами закупівлі між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник) укладено Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії за державні кошти № 1ДЕП, за умовами якого очікуваний обсяг постачання на 2024 рік становив 9 709 000 кВт·год, загальна вартість договору - 59 058 220,00 грн з ПДВ, а ціна за 1 кВт·год з ПДВ становила: 6,07 грн (АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»), 7,06 грн (ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»), 5,98 грн (АТ «Укрзалізниця»), 4,55 грн (ДП «Регіональні електричні мережі»). Станом на момент підписання Договору сторонами погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань.
Суд встановив, що у подальшому сторонами укладено низку додаткових угод, з яких додатковими угодами № 2 від 12.02.2024, № 4 від 15.03.2024, № 6 від 08.05.2024 та № 7 від 16.05.2024 ціну за 1 кВт·год збільшено понад 10 % від ціни, визначеної в Договорі за результатами процедури закупівлі, при цьому збільшена ціна щоразу застосовувалася до вже поставленої електричної енергії за попередні розрахункові періоди (з 16.01.2024 по 31.01.2024, за лютий 2024 року, за квітень 2024 року та за період з 01.05.2024 по 14.05.2024). Додаткові угоди № 1 від 18.01.2024 і № 3 від 16.02.2024 прокурором не оспорюються, оскільки ціна за 1 кВт·год ними не змінювалася, а додатковою угодою № 5 від 15.04.2024 ціна збільшена в межах законодавчо встановленого 10-відсоткового ліміту.
Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до частини другої статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору, а згідно з частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено виняток, за яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися лише у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 88-90) та у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, суд зазначив, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, а зміна ціни товару після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару у власність покупця не допускається.
Суд першої інстанції відхилив доводи про те, що підпункт 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, дозволяє збільшення ціни без обмежень, зазначивши з посиланням на постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, що постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, її зміст лише деталізує випадки можливості зміни ціни в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення.
Крім того, місцевий господарський суд виходив з того, що підставою для внесення змін до Договору стали роздруківки з вебсайту АТ «Оператор ринку» за відповідні періоди, які не підтверджують коливання ціни на електричну енергію на ринку, а лише констатують ціни станом на певні періоди без відображення динаміки, пропорційності зростання та порівняння з попередніми періодами. Суд зазначив, що постачальник не навів аргументів, чому зміни цін на ринку зумовлюють неможливість виконання договору за запропонованою на тендері ціною, не зазначив причин, через які виконання договору стало для нього вочевидь невигідним, і не довів непрогнозованості підвищення ціни, пославшись на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, а також на постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18.
Суд також встановив порушення відповідачем строку інформування споживача, передбаченого пунктом 4 частини третьої статті 57, пунктом 11 частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктами 3.1.1, 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, оскільки повідомлення про зміну ціни направлялися 06.02.2024 за вих. № 2/1813, 11.03.2024 за вих. № 2/4758, 06.05.2024 за вих. № 2/7925 та 14.05.2024 за вих. № 2/8563, тоді як відповідні додаткові угоди укладено 12.02.2024, 15.03.2024, 08.05.2024 та 16.05.2024.
За наведеними розрахунками суд встановив, що сума надмірно сплачених коштів складає 1 445 148,25 грн за додатковою угодою № 2, 691 930,28 грн за додатковою угодою № 4, 1 024,73 грн як коригування за 29.02.2024, 211 179,19 грн за додатковою угодою № 6 та 328 842,57 грн за додатковою угодою № 7, а всього 2 678 125,02 грн. Дійшовши висновку про суперечність спірних додаткових угод пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статтям 334, 653 ЦК України та актам законодавства про ринок електричної енергії, суд визнав їх недійсними на підставі частин першої, третьої статті 215, частини першої статті 203 ЦК України, а сплачені на їх виконання кошти - безпідставно одержаними в розумінні статей 216, 1212 ЦК України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рішення оскаржується в повному обсязі.
Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки воно, на його думку, прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, з недотриманням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування або зміни рішення відповідно до статті 277 ГПК України.
Основним доводом апеляційної скарги є необхідність ретроспективного застосування новоприйнятої редакції Закону України «Про публічні закупівлі». Скаржник зазначає, що Верховна Рада України 27.05.2026 ухвалила Закон № 4888-IX, який набрав чинності 24.06.2026, і пунктом 1 Розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень цього Закону прямо передбачено введення в дію з дня набрання ним чинності, зокрема, пункту 7 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу. Абзацами четвертим - сьомим підпункту 13 пункту 10 викладено в новій редакції пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, згідно з якою «обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін)». Водночас пунктом 7 Розділу XIV Закону № 4888-IX передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII, тобто з 19.02.2016, а отже ретроспективно поширюються на правовідносини, що є предметом спору у цій справі.
Скаржник посилається на статтю 58 Конституції України та статтю 5 Цивільного кодексу України, на Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів і Рішення від 13.05.1997 у справі № 1-зп/1997, зазначаючи, що системний аналіз законодавства дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм: коли акт законодавства пом`якшує або скасовує відповідальність та якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства, при цьому надання зворотної дії може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі. Подібні правові висновки, на думку скаржника, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17.
Скаржник вказує, що згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України та частиною третьою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд не має імперативного обов`язку застосування висновків Верховного Суду, а лише обов`язок їх врахувати. Оскільки норма права, яка розглядалася при формуванні висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, суттєво змінилася, всі попередні правозастосовчі висновки щодо неактуальної редакції норми втратили свою актуальність і не можуть застосовуватися судом у даному спорі. На підтвердження скаржник посилається на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 240/28007/21, в якій зазначено про відсутність потреби та процесуальних механізмів у відступі від позиції Верховного Суду, яка втратила актуальність у зв`язку зі зміною законодавства, а також на ухвалу Верховного Суду (Касаційного адміністративного суду) від 11.2.2024 у справі № 580/5970/23. Додатково скаржник посилається на Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 щодо юридичної визначеності та правомірних (легітимних) очікувань, а також на Доповідь про правовладдя Венеційської Комісії та Дослідження «Мірило правовладдя».
Скаржник зазначає, що згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а тому суд першої інстанції не мав можливості застосувати норми нового Закону на момент ухвалення рішення, однак суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу по суті, зобов`язаний керуватися чинною редакцією Закону № 922-VIII. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на ретроспективне поширення нової редакції норми, трактування норми права, викладене судом першої інстанції, є неправильним, оскільки в чинній редакції відсутній абзац, на якому ґрунтувався суд.
Скаржник наполягає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції зроблені невірні висновки при аналізі норм матеріального права, зокрема положень Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Пунктом 3-7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану особливості здійснення закупівель визначаються Кабінетом Міністрів України; аналогічні повноваження надано Кабінету Міністрів України пунктом 5 частини першої статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Отже, норми Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 на час воєнного стану співвідносяться як загальна та спеціальна. Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 911/782/21 щодо принципів lex specialis та lex specialis derogat generali, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ніколова проти Болгарії» від 25.03.99 (§ 69) та «Баранкевич проти Росії» від 26.07.2007 (§ 15), і на постанови Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц.
Скаржник зазначає, що сторони під час укладання Договору № 1ДЕП від 18.01.2024 керувалися вимогами саме Особливостей, які не містять жодних обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед». Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна за 1 кВт·год включає закупівельну ціну на ринку електричної енергії, тариф (прибуток) постачальника, що є незмінним на період дії договірних відносин, регульований тариф на передачу та регульований тариф на послуги з розподілу; згідно з пунктом 4.5 Договору розрахунковим періодом є 1 календарний місяць. Підпунктом 7 пункту 19 Особливостей, який продубльовано в абзаці 7 пункту 13.2 Договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 18.01.2024, передбачено можливість зміни істотних умов у разі зміни, зокрема, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» у разі встановлення в договорі порядку зміни ціни. Пунктами 1.2 та 1.2.2 Комерційної пропозиції встановлено, що ціна за одиницю товару для кожного календарного (звітного) місяця розраховується з урахуванням середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» за даними Оператора ринку, а постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної складової. Таким чином, ціна за кожен розрахунковий місяць визначалась не каскадно, не за коливанням, а окремо за фактичною ціною, що склалась на ринку електричної енергії; такі складові, як тариф на передачу, тариф на розподіл та ціна послуг постачальника, залишалися незмінними протягом дії договору, змінювалася лише закупівельна ціна на РДН.
Скаржник також посилається на Методичні рекомендації щодо особливостей здійснення публічних закупівель у сфері електроенергетики на період дії правового режиму воєнного стану, затверджені наказом Міністерства економіки України № 11712 від 07.05.2024, підпунктом 2 пункту 7 Розділу IX яких рекомендовано формулу розрахунку фактичної ціни за одиницю електричної енергії за розрахунковий період із урахуванням середньозваженої ціни на РДН, і стверджує, що визначення ціни за Договором повністю відповідає цій формулі.
Щодо документального підтвердження зміни ціни скаржник зазначає, що чинним законодавством не визначено виключного переліку органів, до компетенції яких віднесено надання підтверджуючих документів щодо коливання ціни товару на ринку, а також не затверджено виключного переліку таких документів та вимог до їх назви, змісту, зазначення конкретного виробника товару, проміжку часу тощо, тому сторони передбачили їх у Договорі, що відповідає принципу свободи договору (статті 627, 628 ЦК України). Відповідно до частини шостої статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами торгів на РДН оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду, і ці показники можуть використовуватися як орієнтир (індикатор). Дані з офіційного вебсайту Оператора ринку доступні широкому загалу та можуть бути перевірені будь-ким, саме через публічність і загальнодоступність цієї інформації сторонами у договорі закріплено можливість розглядати такі відомості як підтвердження коливання на РДН. Договором не передбачено надання постачальником жодних документів на підтвердження зростання середньозважених цін; надання експертних висновків ТПП є достатнім і допустимим доказом, а відомості у висновку ТПП та на сайті Оператора ринку є ідентичними. Коливання у відсотках, на якому прокурор побудував свої розрахунки, формулою не передбачено та сторонами не провадилося, ціна визначалася прозоро, тому у постачальника був відсутній обов`язок підтверджувати будь-яке коливання на ринку. Умова Договору про те, що підтвердженням зміни ціни є інформація ДП «Оператор ринку», недійсною не визнана, а отже з урахуванням статті 204 ЦК України є дійсною та підлягає застосуванню.
Скаржник вважає невірними висновки суду першої інстанції при аналізі статей 203, 215, 651, 652 Цивільного кодексу України. Посилаючись на статті 175, 180, 185 Господарського кодексу України, статті 6, 626, 627, 655, 712 Цивільного кодексу України, скаржник зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ, підписавши Договір № 1ДЕП, погодився з його умовами, в тому числі щодо порядку внесення змін до нього та правом розірвати договір у випадку незгоди з такими змінами. Послідовно аналізуючи вимоги частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України, скаржник стверджує, що зміст Договору та додаткових угод не суперечить законодавству, прокурор не зазначив жодної норми законодавства, якій би укладені правочини не відповідали; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників було вільним; правочини вчинені у письмовій формі; правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими прокурором. Отже, у рішенні суду не наведено належних та допустимих доказів недотримання сторонами вимог статті 203 ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», а правові підстави для визнання додаткових угод недійсними відсутні.
Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу
Луганська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону подала відзив на апеляційну скаргу (вихідний № 53-2157ВИХ-26 від 22.07.2026), згідно з яким заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26 залишити без змін.
Прокуратура зазначає, що позиція скаржника про ретроспективне застосування Закону України № 4888-IX є помилковою та безпідставною. Системний аналіз Розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону свідчить, що згідно з пунктом 2 цього розділу публічні закупівлі, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення його в дію, а договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який вони були укладені, причому зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону. Отже, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону № 4888-IX, застосовується редакція статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.
Прокуратура посилається на постанову Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 910/4867/24, якою надано оцінку доводам щодо ретроспективності положень законопроєкту № 11520, на підставі якого прийнято Закон № 4888-IX, та зазначено, що відповідно до пункту 2 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» законопроєкту договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який вони укладені, а отже законопроєкт № 11520 не має ретроспективної дії в часі. Додатково прокуратура посилається на статтю 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99, згідно з яким положення про незворотність дії законів у часі стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Заперечуючи проти доводів скаржника щодо співвідношення Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 як загальної та спеціальної норм, прокуратура посилається на постанову Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, а також на постанови від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25, згідно з якими постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, її зміст лише деталізує випадки можливості зміни ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення. Прокуратура наголошує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (пункт 140) визначене законодавцем відсоткове значення обмеження є граничним (пороговим), а сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не може перевищувати 10 % від ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Щодо документального підтвердження зміни ціни прокуратура зазначає, що спірні додаткові угоди укладено на підставі роздруківок з вебсайту АТ «Оператор ринку», в яких не підтверджено факт коливання ціни на товар, не зазначена діюча ринкова ціна та її порівняння з ринковою ціною за період дії попередньої додаткової угоди. Такі роздруківки є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють середню ціну на певні, вибіркові періоди. Прокуратура посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та на пункти 167-170 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, згідно з якими постачальнику потрібно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, навести причини, через які виконання договору стало для нього вочевидь невигідним, та довести, що підвищення ціни є непрогнозованим.
Прокуратура також вказує, що оспорюваними додатковими угодами нові ціни поширено на правовідносини, які виникли до їх укладення, тобто збільшена ціна застосовувалася до електричної енергії, спожитої до укладення відповідної додаткової угоди, що суперечить пунктам 88-90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. Крім того, повідомлення про внесення змін до Договору направлялися з порушенням 20-денного строку, передбаченого пунктом 4 частини третьої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктом 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, та пунктом 13.2 Примірного договору (додаток № 5 до ПРРЕЕ): повідомлення від 06.02.2024 за вих. № 2/1813 - додаткова угода № 2 укладена 12.02.2024; від 11.03.2024 за вих. № 2/4758 - додаткова угода № 4 укладена 15.03.2024; від 06.05.2024 за вих. № 2/7925 - додаткова угода № 6 укладена 08.05.2024; від 14.05.2024 за вих. № 2/8563 - додаткова угода № 7 укладена 16.05.2024.
Прокуратура зазначає, що прокуратурою не оспорюється правомірність включення до Договору умови щодо врахування середньозважених цін на РДН при розрахунку вартості електричної енергії, однак реалізація цього договірного механізму може здійснюватися виключно у межах, визначених імперативними нормами статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; відсутність текстової вказівки про це обмеження безпосередньо у договорі не нівелює дію Закону. Принцип свободи договору (стаття 627 ЦК України) не є абсолютним та реалізується з урахуванням вимог закону; згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а тому сторони не можуть своїми домовленостями усунути дію імперативних норм. Посилаючись на статті 203, 204, 215 ЦК України та пункти 2.5.1, 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», прокуратура вказує, що презумпція правомірності правочину не означає, що правочин, укладений з порушенням імперативних норм закону, не може бути визнаний недійсним.
24.07.2026 Міністерством оборони України подано відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким вважає апеляційну скаргу повністю необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 - законним та обґрунтованим, і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Міністерство оборони України зазначає, що вимоги скаржника про ретроспективне застосування Закону України № 4888-IX є безпідставними з огляду на статтю 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-гр/99, а також з огляду на пункт 2 Розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX, яким імперативно встановлено, що закупівлі, розпочаті до введення в дію Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення його в дію, а зміни до договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону. Міністерство посилається на постанову Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 910/4887/24, згідно з якою новий Закон не має ретроспективної дії в часі та не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли до його ухвалення, а тому оцінка законності додаткових угод № 2, № 4, № 6, № 7, укладених протягом лютого - травня 2024 року, повинна здійснюватися виключно на підставі норм Закону № 922-VIII у редакції, чинній на момент їх підписання.
Щодо співвідношення Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 Міністерство оборони України наголошує на ієрархії нормативно-правових актів, зазначаючи, що підзаконний акт не може суперечити Закону або скасовувати встановлені ним обмеження, і посилається на постанови Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25, від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, згідно з якими сукупне значення збільшення ціни за послідовними додатковими угодами не може перевищувати 10 % від початкової ціни товару, визначеної у договорі за результатами процедури закупівлі. Укладення серії додаткових угод, унаслідок яких ціна за 1 кВт·год зросла істотно вище 10-відсоткового порогу, є прямим нівелюванням результатів відкритих торгів.
Міністерство оборони України вказує на відсутність обґрунтування та належного документального підтвердження коливання ціни на ринку, посилаючись на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, і зазначає, що надані роздруківки з вебсайту АТ «Оператор ринку» мають виключно довідково-інформаційний характер, оскільки відображають коливання за довільно обрані відповідачем вибіркові періоди. Міністерство також наголошує на забороні ретроспективної зміни ціни за вже спожиту електроенергію з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та на порушення 20-денного строку інформування споживача, передбаченого частиною третьою статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» і пунктом 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Щодо правомірності стягнення безпідставно отриманих коштів Міністерство оборони України зазначає, що визнання додаткових угод недійсними свідчить про сплату коштів у розмірі 2 678 125,02 грн за відсутності належних правових підстав, а вимога про повернення надміру сплачених бюджетних коштів є належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави.
Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ 24.07.2026 подано відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким погоджується з доводами та аргументами скаржника, наведеними в його апеляційній скарзі, та просить апеляційну скаргу ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» задовольнити, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26 скасувати.
Позивач-2 вважає, що укладені додаткові угоди № 2, № 4, № 6, № 7 до Договору № 1ДЕП від 18.01.2024 повністю відповідають вимогам законодавства, базуються на чітких підставах, передбачених законом, не порушують істотні умови початкового договору та не суперечать актам цивільного законодавства і інтересам держави згідно зі статтями 203, 228 Цивільного кодексу України. Крім того, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ зазначає, що непогодження ним пропозицій постачальника щодо збільшення ціни за одиницю товару призвело би до неможливості постачання електричної енергії до військових частин (установ), які знаходяться в зоні відповідальності відділу, та до розірвання існуючого договору, що в умовах воєнного стану вплинуло би на спроможність обороноздатності країни.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Кучеренко О.І., Демчина Т.Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26; витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/1619/26; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29 вересня 2026 року о 10.30 годині.
28.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» надійшли додаткові пояснення у справі, за змістом яких останній зазначає, що умовами договору про постачання (закупівлю) електричної енергії від 18.01.2024 №1ДЕП та комерційної пропозиції передбачено щомісячне визначення ціни електричної енергії за формулою з урахуванням середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед». Наголошує, що укладені сторонами додаткові угоди лише фіксували ціну, розраховану за погодженим механізмом, а їх укладення відповідно до умов комерційної пропозиції не було обов`язковим.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.02.2025 у справі №914/619/24 та від 22.07.2026 у справі №922/3937/25, відповідач стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню підпункт 7 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, який не передбачає обмеження збільшення ціни десятьма відсотками. У зв`язку із цим вважає помилковим застосування судом першої інстанції такого обмеження та висновок про наявність підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача-2 в судове засідання не з`явився, відомостей про причини неявки до суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 29.09.2026 представник скаржника (відповідача) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Прокурор та представник відповідача-1 - Міністерства оборони України заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
29.09.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку
18.01.2024 за результатами закупівлі Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (споживач) із Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник) укладено Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії за державні кошти № 1ДЕП (надалі - Договір № 1ДЕП), а.с.27-31 том 1.
За цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п.1.2. договору).
Згідно з п. 1.3. Договору № 1ДЕП від 18.01.2024 очікуваний обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії на 2024 рік становить 9 709 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі). Електричної енергії у оператора системи:
8600 000 кВт*год - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»;
600 000 кВт*год - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»;
149 000 кВт*год - АТ «Укрзаліізниця»;
300 000 кВт*год - ДП «Регіональні електричні мережі».
Строки і терміни поставки - до 31.12.2024 (п.2.1. договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору загальна вартість Договору становить 49 215 183,33 грн, крім того ПДВ 9 843 036,67 грн, разом з ПДВ 59 058 220,00 грн (П`ятдесят дев`ять мільйонів п`ятдесят вісім тисяч двісті двадцять грн. 00 коп.).
Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за Договором становить:
- за об`єктами Замовника, приєднаними до мереж оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» разом з ПДВ 6,07 грн;
- за об`єктами Замовника, приєднаними до мереж оператора системи розподілу ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» разом з ПДВ 7,06 грн;
- за об`єктами Замовника, приєднаними до мереж оператора системи розподілу АТ «Укрзалізниця» разом з ПДВ 5,98 грн;
- за об`єктами Замовника, приєднаними до мереж оператора системи розподілу ДП «Регіональні електричні мережі» разом з ПДВ 4,55 грн.
Оплата за електричну енергію за Договором здійснюється Споживачем у строк до 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від Постачальника належним чином оформленого Акту із зазначенням обсягів споживання та втрат за точками обліку по об`єктам Споживача та рахунку на оплату за фактично відпущену електричну енергію за умови наявності бюджетного фінансування. У разі відсутності бюджетного фінансування оплата за електричну енергію за Договором здійснюється протягом 20 календарних днів з дати надходження фінансування на рахунок Споживача (п. 4.8. Договору № 1ДЕП).
Відповідно до п. 13.4. Договору № 1ДЕП, у разі необхідності внесення змін та доповнень до Договору, в тому числі зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку та/або зміни регульованої ціни (тарифу), Сторона ініціатор такої зміни зобов`язана підготувати та направити на погодження іншій стороні проєкт зміни до Договору у формі додаткової угоди. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну умов договору, у 10-ти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань щодо розрахунків за Договором (п. 13.1. Договору № 1ДЕП).
Ціна на електричну енергію для розрахункового періоду та механізм її регулювання узгоджено сторонами в Додатку №3 до договору 1 ДЕП «Комерційна пропозиція «Особлива з РК» (а.с.33-35 том 1):
Згідно п.1.2. Комерційної пропозиції «Особлива з РК» ціна за одиницю товару для кожного календарного (звітного) місяця розраховується з урахуванням середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед», яка визначається за даними, опублікованими Оператором ринку на його офіційному сайті https://www.oree.com.ua/index.php/indexes, як середньозважена ціна за результатами торгів у періоді постачання (звітному місяці, або відповідному періоді у разі не повного місяця постачання), та за результатами торгів складає: 2,62122 грн/кВт*год без ПДВ;
Т - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі (регульована ціна), на дату укладання договору складає 0,52857 грн/кВт*год без ПДВ;
Р - ціна (тариф) послуг n-го оператора системи розподілу (регульована ціна), грн/кВт*год.
Застосовується в залежності від ступеня напруги (1-й або 2-й клас) та оператора системи розподілу, до якого приєднані відповідні площадки вимірювання Споживача, на дату укладання договору складає:
1,8086 грн/кВт*год без ПДВ - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»;
2,63087 грн/кВт*год без ПДВ - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»;
1,73019 грн/кВт*год без ПДВ - АТ «Укрзалізниця»;
0,54502 грн/кВт*год без ПДВ - ДП «Регіональні електричні мережі».
Пунктом 1.2.1. Комерційної пропозиції встановлено, що постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/ зменшення відповідної регульованої складової Т і Р з дати її введення в дію. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в порядку, встановленому законодавством, в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію.
Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/ зменшення відповідної складової середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» за даними, опублікованими Оператором ринку по результатам торгів на ринку «на добу наперед» у розрахунковому періоді (п.1.2.2 Комерційної пропозиції).
Відповідно до п. 1.3. «Комерційної пропозиції» зміна відповідних складових в порядку, передбаченому пунктами 1.2.1. - 1.2.2., оформляється згідно з умовами, зазначеними в Договорі. Про зміну відповідних складових Постачальник інформує Споживача шляхом направлення повідомлення у паперовому вигляді, підписаного уповноваженою особою Постачальника або повідомлення, з урахуванням вимог чинного законодавства, у вигляді електронного документа, підписаного уповноваженою особою Постачальника, з використанням кваліфікованого електронного підпису. Відповідне повідомлення може бути використане Споживачем для оприлюднення в електронній системі закупівель відповідно до вимог діючого законодавства. За окремим зверненням Споживача йому може бути наданий паперовий примірник підписаного повідомлення.
Таким чином, на момент підписання Договору № 1ДЕП сторонами погоджені всі істотні умови: предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором.
У подальшому між КЕВ м. Луганськ та ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» укладено низку додаткових угод до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за державні кошти № 1ДЕП від 18.01.2024: № 1 від 18.01.2024, № 2 від 12.02.2024, № 3 від 16.02.2024, № 4 від 15.03.2024, № 5 від 15.04.2024, № 6 від 08.05.2024, № 7 від 16.05.2024.
Вказаними додатковими угодами ціна за 1 кВт/год електричної енергії не змінювалася або змінювалася в сторону збільшення.
Додатковою угодою № 1 від 18.01.2024 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за державні кошти № 1ДЕП від 18.01.2024 сторони домовились доповнити пункт 13.2 Договору абзацом 7 наступного змісту (а.с.31 том 1):
зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Порядок зміни ціни встановлений в Додатку 3.
Також п. 2 Додаткової угоди п. 15.4. Договору викладено в наступній редакції: Невід`ємною частиною цього Договору є: Додаток №1: «Повідомлення про намір укладання договору про постачання електричної енергії споживачу»; Додаток №2: «Прогнозовані обсяги постачання електричної енергії Споживачу»; Додаток №3: «Комерційна пропозиція «Особлива з РК».
Вказаною Додатковою угодою ціна за одиницю товару не змінювалась.
Додатковою угодою № 2 від 12.02.2024 до Договору (а.с.32 том 1) внесено зокрема, наступні зміни.
У пункті 1 вказаної Додаткової угоди сторони погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період з 16.01.2024 по 31.01.2024 застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті Оператора ринку за результатами торгів за період з 16.01.2024 по 31.01.2024, яка становить 3,99180 грн/кВт*год (без ПДВ).
Пунктом 7 Додаткової угоди внесено зміни до Договору, що містить інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год) та викладено ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з Постачальником за фактично спожиту електричну енергію за період січня за ціною, що становить:
- 6,42897 грн/кВт*год без ПДВ - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»;
- 6,35056 грн/кВт*год без ПДВ - АТ «Укрзалізниця»;
- 7,25124 грн/кВт*год без ПДВ - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»;
- 5,16539 грн/кВт*год без ПДВ - ДП «Регіональні електричні мережі».
Відповідно до пункту 8 Додаткової угоди, яким внесено зміни до п. 1.3. Договору, очікуваний обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії на 2024 рік становить 7637668,41 кВт*год.
Різниця між загальними обсягами з моменту укладання договору про постачання електричної енергії та з урахуванням тарифу у розрахунковому періоді січня, складає 2 071 331,59 кВт.
Фактичні обсяги постачання за період з 16.01.2024 по 31.01.2024 становлять 878670 кВт*год.
Додатковою угодою № 3 від 16.02.2024 (а.с.45 том 1) до Договору було внесено зокрема, такі зміни.
У пункті 1 вказаної Додаткової угоди Сторони, керуючись п. 13.2. та п. 4.2. Договору, дійшли згоди внести зміни до Договору № 1ДЕП про постачання (закупівлю) електричної енергії від 18.01.2024, а саме зменшити загальний обсяг закупівлі електричної енергії на 3 876 190,12 кВт*год та загальну вартість Договору на 30 000 000,00 (тридцять мільйонів грн. 00 коп.)
Відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди, яким внесено зміни до п. 1.3. Договору, загальний очікуваний обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії на 2024 рік становить 3 761 477,59 кВт*год.
Пункт 4.1. Договору № 1ДЕП викладено у наступній редакції:
« 4.1. Загальна вартість Договору становить - 24 215 183,33 грн., крім того ПДВ - 4 843 036,67 грн., разом з ПДВ - 29 058 220,00 грн (Двадцять дев`ять мільйонів п`ятдесят вісім тисяч двісті двадцять грн. 00 коп.)».
Вказаною Додатковою угодою ціна за одиницю товару не змінювалась.
Додатковою угодою № 4 від 15.03.2024 (а.с.46 том 1) до Договору було внесено зміни, зокрема, наступні.
У пункті 1 вказаної Додаткової угоди сторони погодили, що для остаточних розрахунків в розрахунковому періоді лютого 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті Оператора ринку за результатами торгів за лютий 2024 року, яка становить 3,26858 грн/кВт*год (без ПДВ).
Пунктом 1.7. Додаткової угоди внесено зміни до Договору, що містить інформацію про ціну за одиницю (грн/ кВт*год) та викладено ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з Постачальником за фактично спожиту електричну енергію за період лютого 2024 р. за ціною, що становить:
- 5,70575 грн./кВт*год. без ПДВ - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»;
- 5,62734 грн./кВт*год. без ПДВ - АТ «Укрзалізниця»;
- 6,52802 грн./кВт*год. без ПДВ - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»;
- 4,44217 грн./кВт*год. без ПДВ - ДП «Регіональні електричні мережі».
Пункт 4.1. Договору № 1ДЕП викладено у наступній редакції:
Загальна вартість Договору становить - 22 130 287,96 грн., крім того ПДВ - 4 426 057,59 грн., разом з ПДВ - 26 556 345,55 грн (Двадцять шість мільйонів п`ятсот п`ятдесят шість тисяч триста сорок п`ять грн. 55 коп.).
Фактичні обсяги постачання за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 становлять 890710 кВт*год.
Додатковою угодою № 5 від 15.04.2024 (а.с.57 том 1) до Договору внесено наступні зміни.
У пункті 1.1. вказаної Додаткової угоди Сторони погодили, що для остаточних розрахунків у розрахунковому періоді березня 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті Оператора ринку за результатами торгів березня 2024 року, що становить 3,08953 грн/кВт*год (без ПДВ).
Пунктом 1.7. Додаткової угоди внесено зміни до Договору, що містить інформацію про ціну за одиницю (грн/ кВт*год) та викладено ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з Постачальником за фактично спожиту електричну енергію за період березня 2024 р., за ціною, що становить:
- 5,5267 грн./кВт*год. без ПДВ - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»;
- 5,44829 грн./кВт*год. без ПДВ - АТ «Укрзалізниця»;
- 6,34897 грн./кВт*год. без ПДВ - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»;
- 4,26312 грн./кВт*год. без ПДВ - ДП «Регіональні електричні мережі».
Пункт 4.1. Договору № 1ДЕП викладено в наступній редакції: «п. 4.1. Загальна вартість Договору становить - 21 773 839,05 грн, крім того ПДВ - 4 354 767,81 грн., разом з ПДВ - 26 128 606,86 грн. (Двадцять шість мільйонів сто двадцять вісім тисяч шістсот шість грн. 86 коп.).
Пунктом 3 Додаткової угоди № 5 від 15.04.2024 суму Договору № 1ДЕП зменшено на 427 738,69 грн.
Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди, яким внесено зміни до п. 1.3. Договору, очікуваний обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії на 2024 рік становить 3 760 988,27 кВт*год.
Вказаною Додатковою угодою ціна за 1 кВт/год поставленої електричної енергії збільшувалась у межах визначеного законодавством ліміту 10 % від початкової ціни Договору № 1ДЕП.
Додатковою угодою № 6 від 08.05.2024 (а.с.68 том 1) до Договору внесено зміни, зокрема, наступні.
У пункті 1.1. вказаної Додаткової угоди Сторони погодили, що для остаточних розрахунків в розрахунковому періоді квітня 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті Оператора ринку за результатами торгів квітня 2024 року, що становить 3,33377 грн/кВт*год (без ПДВ).
Пунктом 1.7. Додаткової угоди внесено зміни до Договору, що містить інформацію про ціну за одиницю (грн/ кВт*год) та викладено ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з Постачальником за фактично спожиту електричну енергію за період квітня 2024 р., за ціною, що становить:
- 5,77094 грн./кВт*год. без ПДВ - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»;
- 5,69253 грн./кВт*год. без ПДВ - АТ «Укрзалізниця»;
- 6,59321 грн./кВт*год. без ПДВ - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»;
- 4,50736 грн./кВт*год. без ПДВ - ДП «Регіональні електричні мережі».
Пункт 4.1. Договору № 1ДЕП викладено у наступній редакції: «п. 4.1. Загальна вартість Договору становить - 21 773 839,05 грн, крім того ПДВ - 4 354 767,81 грн., разом з ПДВ - 26 128 606,86 грн. (Двадцять шість мільйонів сто двадцять вісім тисяч шістсот шість грн. 86 коп.) «.
Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди, яким внесено зміни до п. 1.3. Договору, очікуваний обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії на 2024 рік становить 3 716 188,41 кВт*год.
Фактичні обсяги постачання за період квітня 2024 становлять 715648 кВт*год. Зменшено обсяги на 44799,86 кВт*год.
Додатковою угодою № 7 від 16.05.2024 (а.с.78 том 1) до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за державні кошти № 1ДЕП від 18.01.2024 було внесено зміни наступні зміни.
У пункті 1.1. вказаної Додаткової угоди Сторони погодили, що для остаточних розрахунків в розрахунковому періоді з 01.05.2024 по 14.05.2024 (включно) застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті Оператора ринку за результатами торгів з 01.05.2024 по 14.05.2024, яка становить 4,11516 грн/кВт*год (без ПДВ).
Пунктом 1.7. Додаткової угоди внесено зміни до Договору, що містить інформацію про ціну за одиницю (грн/ кВт*год) та викладено ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з Постачальником за фактично спожиту електричну енергію за період з 01.05.2024 по 14.05.2024 за ціною, що становить:
- 6,55233 грн./кВт*год. без ПДВ - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»;
- 6,47392 грн./кВт*год. без ПДВ - АТ «Укрзалізниця»;
- 7,3746 грн./кВт*год. без ПДВ - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»;
- 5,2888 грн./кВт*год. без ПДВ - ДП «Регіональні електричні мережі».
Пункт 4.1. Договору № 1ДЕП викладено у наступній редакції: загальна вартість Договору становить - 21 773 839,05 грн, крім того ПДВ - 4 354 767,81 грн., разом з ПДВ - 26 128 606,86 грн. (Двадцять шість мільйонів сто двадцять вісім тисяч шістсот шість грн. 86 коп.).
Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди, яким внесено зміни до п. 1.3. Договору, очікуваний обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії на 2024 рік становить 3 682 268,47 кВт*год.
Фактичні обсяги постачання за період з 01.05.2024 по 14.05.2024 становлять 266756 кВт*год. Зменшено обсяги на 33919,94 кВт*год.
На виконання умов договору та відповідно до актів приймання-передачі товарної продукції (електроенергії), Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» поставило, а Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ прийняв електроенергію, що підтверджується актами приймання-передачі:
- за період з 16.01.2024 по 31.01.2024 у кількості 862962 кВт/год на суму 6787500,91грн (Додаткова угода №2) (а.с.39-42 том 1).
Фактичний обсяг постачання енергії з 16.01.2024 по 31.01.2024 - 878 670 кВт/год.
- від 29.02.2024 - за лютий 2024 року у кількості 872411 кВт/год на суму 5973310,82грн.
- від 29.02.2024 - за лютий 2024 року у кількості 10329 кВт/год на суму 69749,75грн,
- від 29.02.2024 - за лютий 2024 року у кількості 7970 кВт/год на суму 62433,97грн (Додаткова угода №4) (а.с.50-55 том 1).
Фактичний обсяг постачання енергії з 01.02.2024 по 29.02.2024 - 890 710 кВт/год.
- від 31.03.2024 - за березень 2024 року у кількості 917147 кВт/год на суму 6082838,99грн (а.с.61-65 том 1);
- від 31.03.2024 - за березень 2024 року у кількості 6756 кВт/год на суму 51472,37грн (а.с.66 том 1);
- від 31.03.2024 - за березень 2024 року у кількості 6581 кВт/год на суму 43026,24грн (Додаткова угода №5) (а.с.66 том 1).
Фактичний обсяг постачання енергії з 01.03.2024 по 31.03.2024 - 930 484 кВт/год.
- акт від 30.04.2024 - за квітень 2024 року у кількості 708156 кВт/год на суму 4904070,94грн (а.с.71-76 том 1),
- акт від 30.04.2024 - за квітень 2024 року у кількості 4926 кВт/год на суму 33649,69грн (а.с.76 том 1),
- акт від 30.04.2024 - за квітень 2024 року у кількості 2566 кВт/год на суму 20301,80грн (Додаткова угода №6) (а.с.77 том 1).
Фактичний обсяг постачання енергії за Додатковою угодою №6 з 01.04.2024 по 30.04.2024 - 715 648 кВт/год.
- акт за період з 01.05.2024 по 14.05.2024 у кількості 261775 кВт/год на суму 2058288,19грн (а.с.81-86 том 1),
- акт за період з 01.05.2024 по 14.05.2024 у кількості 3023 кВт/год на суму 26752,10грн (а.с.86 том 1),
- акт за період з 01.05.2024 по 14.05.2024 у кількості 1958 кВт/год на суму 15211,12грн (Додаткова угода №7) (а.с.87 том 1).
Відповідно до платіжних інструкцій, копії яких долучені до матеріалів справи, позивач-2 в повному обсязі оплатив вартість поставленого йому відповідачем природного газу (а.с.44, 56, 67, 77, 87 том 1):
№ 516 від 26.02.2024 на суму 6787500,91грн, № 1539 від 18.04.2024 на суму 2007522,20грн,
№ 1639 від 24.04.2024 на суму 4097972,40грн, №1471 від 16.04.2024 на суму 2 079 273,60 грн,
№ 1640 від 24.04.2024 на суму 4 098 064 грн., №1828 від 13.05.2024 на суму 4958022,35грн,
№ 2009 від 16.05.2024 на суму 2100251,40грн.
Умови договору виконані сторонами повністю, що не заперечується сторонами.
Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26, яким визнано недійсними додаткові угоди № 2 від 12.02.2024, № 4 від 15.03.2024, № 6 від 08.05.2024 та № 7 від 16.05.2024 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за державні кошти № 1ДЕП від 18.01.2024 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ 2 678 125,02 грн.
Спір у цій справі стосується правомірності зміни ціни за одиницю електричної енергії за договором про закупівлю та наявності підстав для повернення коштів, сплачених унаслідок застосування цін, установлених оспорюваними додатковими угодами.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Як убачається з наведеного прокурором обґрунтування, звернення з цим позовом спрямоване на захист інтересів держави у сфері законного та ефективного використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення потреб Збройних Сил України. Стверджуване порушення таких інтересів полягає в укладенні додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, внаслідок яких, за доводами прокурора, відбулося безпідставне збільшення ціни за одиницю товару та надмірне витрачання бюджетних коштів. Отже, заявлені вимоги спрямовані на захист майнових інтересів держави, пов`язаних із фінансовим забезпеченням її оборонних потреб.
На обґрунтування підстав представництва прокурор визначив Міністерство оборони України органом, уповноваженим здійснювати контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів Збройних Сил України, а Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ - уповноваженою установою, яка здійснює квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин та є стороною спірного договору. Відповідно, питання про наявність підстав для представництва підлягає вирішенню з урахуванням повноважень кожного із зазначених суб`єктів та їхньої поведінки після отримання інформації про можливе порушення інтересів держави.
Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Проаналізувавши абзац перший частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Як вбачається з матеріалів справи, Луганська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону листами від 19.02.2026 № 53-403ВИХ-26 та № 53-404ВИХ-26 повідомила відповідно Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ про встановлені нею обставини можливого порушення законодавства під час зміни умов договору від 18.01.2024 № 1ДЕП, наявність підстав для захисту інтересів держави, зокрема шляхом пред`явлення позову, та намір звернутися до суду. Таким чином, зазначеним суб`єктам було надано можливість перевірити наведені прокурором обставини, висловити свою позицію та самостійно вжити заходів для захисту інтересів держави.
Міністерство оборони України листом від 25.02.2026 № 220/74/556 повідомило, що з позовом про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 12.02.2024, № 4 від 15.03.2024, № 6 від 08.05.2024, № 7 від 16.05.2024 до договору № 1ДЕП та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів не зверталося. Водночас Міністерство зазначило, що Східному квартирно-експлуатаційному управлінню надано доручення щодо організації претензійної та позовної роботи з питання визнання зазначених додаткових угод недійсними.
Наведена відповідь свідчить про реагування Міністерства оборони України на повідомлення прокурора, а тому виключає твердження про повну відсутність будь-яких дій з його боку. Разом із тим надання внутрішнього доручення саме собою не підтверджує здійснення судового захисту інтересів держави. Для оцінки наявності підстав представництва значення має також те, чи були відповідні організаційні заходи реалізовані та чи забезпечили вони самостійне звернення уповноваженого суб`єкта до суду до подання позову прокурором. За наведеними прокурором відомостями, на момент його звернення до суду такого позову подано не було.
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ листом від 02.03.2026 № 524/637 повідомив, що не вбачає надмірного витрачання бюджетних коштів під час виконання договору від 18.01.2024 № 1ДЕП та укладення додаткових угод до нього, у зв`язку із чим претензійно-правових заходів щодо стягнення коштів із ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» не вживав і підстав для такого стягнення не вбачає.
Отже, причина незвернення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ до суду була повідомлена прокурору та полягала у запереченні самим відділом наявності порушення майнових інтересів держави. Така відповідь підлягає оцінці судом у сукупності з наведеними прокурором обставинами та доказами. Сама незгода уповноваженого суб`єкта з правовою оцінкою прокурора не є безумовною підставою для представництва, однак і не виключає його, якщо прокурор належно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, а відповідний суб`єкт такого захисту не здійснює. При цьому остаточна оцінка правомірності додаткових угод та наявності надмірно сплачених коштів належить до вирішення спору по суті.
Надалі листами від 25.03.2026 № 53-797ВИХ-26 та № 53-798ВИХ-26 прокуратура повідомила Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.
Оцінюючи послідовність зазначених дій, колегія суддів враховує, що листи від 25.03.2026 не були першими повідомленнями уповноважених суб`єктів про можливе порушення інтересів держави. Відповіді від 25.02.2026 та 02.03.2026 підтверджують, що на відповідні дати Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ уже були обізнані з порушеним прокурором питанням та сформували свою позицію щодо нього. Тому оцінка наданої їм можливості самостійно захистити інтереси держави має здійснюватися з урахуванням усього попереднього листування, змісту відповідей та подальшої поведінки цих суб`єктів, а не лише проміжку часу після направлення повідомлень від 25.03.2026.
У цій справі прокурор обґрунтував необхідність представництва сукупністю обставин: повідомленням уповноважених суб`єктів про можливе порушення інтересів держави, отриманням їхніх відповідей, відсутністю самостійного звернення до суду станом на подання прокурором позову та позицією Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, який заперечував підстави для стягнення коштів. При цьому повідомлене Міністерством оборони України доручення щодо організації претензійної та позовної роботи, за наведеними матеріалами, до самостійного пред`явлення відповідного позову не призвело.
Зазначені обставини в їх сукупності свідчать, що прокурор попередньо надав уповноваженим суб`єктам можливість здійснити захист інтересів держави, однак на момент його звернення до суду такий захист шляхом пред`явлення відповідного позову забезпечений не був. З огляду на зміст отриманих відповідей, послідовність листування та відсутність самостійного судового захисту прокурор обґрунтував необхідність виконання ним субсидіарної функції представництва інтересів держави відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтями 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять як умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, так і умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, свобода договору реалізується в установлених законодавством межах. Досягнення сторонами згоди щодо зміни договірних умов не усуває необхідності перевірки відповідності такої домовленості вимогам закону.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частинами першою - третьою статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Особливості укладення та виконання договорів про закупівлю визначаються законодавством у сфері публічних закупівель. Метою такого регулювання є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, добросовісної конкуренції, запобігання корупційним діям і зловживанням, а також раціонального використання коштів.
Як установлено судом першої інстанції, 18.01.2024 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ та ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» укладено договір № 1ДЕП, яким визначено предмет закупівлі, обсяги постачання, ціну електричної енергії та порядок розрахунків.
Пунктом 4.1 договору первісну ціну електричної енергії з ПДВ визначено залежно від оператора системи розподілу: для об`єктів, приєднаних до мереж АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», - 6,07 грн/кВт*год; ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» - 7,06 грн/кВт*год; АТ «Укрзалізниця» - 5,98 грн/кВт*год; ДП «Регіональні електричні мережі» - 4,55 грн/кВт*год.
У подальшому сторони уклали додаткові угоди, зокрема оспорювані у цій справі угоди № 2, № 4, № 6 та № 7, якими визначили інші ціни за одиницю електричної енергії для відповідних періодів постачання.
Обґрунтовуючи правомірність цих угод, апелянт посилається на те, що ціна електричної енергії визначалася окремо за кожний розрахунковий період із використанням середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед». На його переконання, сторони реалізували погоджений договором механізм ціноутворення відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Оцінюючи цей довід, колегія суддів ураховує, що погодження механізму визначення ціни та дотримання порядку його застосування під час укладення конкретних додаткових угод є взаємопов`язаними, проте окремими питаннями.
Пунктом 1.2 Комерційної пропозиції «Особлива з РК», яка є додатком № 3 до договору, передбачено визначення ціни за одиницю товару для кожного календарного місяця з урахуванням середньозваженої ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» за даними АТ «Оператор ринку».
Пунктом 1.2.2 цієї Комерційної пропозиції встановлено коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповіднох складової середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «На добу наперед» за даними опублікованими Оператором ринку по результатам торгів на ринку «на добу наперед» у розрахунковому періоді.
Водночас пункт 1.3 Комерційної пропозиції передбачено, що зміна відповідних складових, в порядку, передбаченому пунктами 1.2.1. - 1.2.2.оформлюється згідно умов зазначених в Договорі. Про зміну відповідних складових Постачальник інформує Споживача шляхом направлення повідомлення у паперовому вигляді, підписаного уповноваженою особою Постачальника або повідомлення, з урахуванням вимог чинного законодавства, у вигляді електронного документа, підписаного уповноваженою особою постачальника, з використанням кваліфікованого електронного підпису. Відповідне повідомлення може бути використане Споживачем для оприлюднення в електронній системі закупівель відповідно до вимог діючого законодавства. За окремим зверненням Споживача йому може бути наданий паперовий примірник підписаного повідомлення.
За пунктом 13.4 договору в разі необхідності зміни змін та доповнень до цього договору, в тому числі зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару та/або зміни регульованої ціни (тарифу), Сторона ініціатор такої зміни зобов`язана підготувати та направити на погодження іншій стороні проект змін до цього договору у формі додаткової угоди. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну умов договору, у 10-ти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Отже, положення про врахування середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» підлягають застосуванню у взаємозв`язку з погодженим сторонами порядком оформлення змін до договору. Використання передбаченого договором цінового показника не виключає перевірки дотримання цього порядку та правомірності застосування визначеної на його підставі ціни до конкретних обсягів постачання.
За змістом оспорюваних додаткових угод сторони виклали в новій редакції умови щодо ціни одиниці електричної енергії, визначили періоди застосування відповідних цін та внесли зміни до інших умов договору.
Посилання на спеціальний характер Особливостей № 1178 не є самостійною підставою для висновку про дійсність оспорюваних угод. Застосування цих Особливостей не виключає дії положень ЦК України щодо ціни договору, порядку зміни зобов`язань і вимог до чинності правочинів.
Передбачена підпунктом 7 пункту 19 Особливостей можливість зміни ціни у зв`язку зі зміною середньозважених цін на ринку «на добу наперед» також не означає правомірності будь-якої додаткової угоди незалежно від її змісту та обставин укладення.
У цьому зв`язку колегія суддів ураховує, що додатковою угодою № 2 від 12.02.2024 нову ціну встановлено для розрахунків за період із 16.01.2024 по 31.01.2024; додатковою угодою № 4 від 15.03.2024 - за лютий 2024 року; додатковою угодою № 6 від 08.05.2024 - за квітень 2024 року; додатковою угодою № 7 від 16.05.2024 - за період із 01.05.2024 по 14.05.2024.
Таким чином, кожну з оспорюваних угод підписано після завершення періоду постачання, до якого сторони застосували передбачену нею ціну.
У постановах від 21.11.2025 року у справі №920/19/24, від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору.
Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
За встановлених у цій справі обставин оспорювані зміни стосувалися вартості конкретних обсягів електричної енергії, які на момент укладення додаткових угод уже були поставлені споживачу. Погоджена сторонами можливість коригування ціни не усуває обмежень щодо зміни ціни виконаного постачання.
Передбачена частиною третьою статті 631 ЦК України можливість поширення умов договору на відносини, що виникли до його укладення, не є самостійною підставою для відступу від установлених законом обмежень щодо зміни договірної ціни.
Крім того, суд першої інстанції встановив недотримання постачальником строків повідомлення споживача про зміну умов договору.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому Законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови. Вказаний обов`язок постачальника електричної енергії кореспондується відповідно праву споживача, передбаченому п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме: отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення.
Як установлено місцевим господарським судом, повідомлення про зміну ціни та пропозиції щодо укладення додаткових угод відповідач направляв: 06.02.2024 за вих. № 2/1813 - щодо угоди № 2, підписаної 12.02.2024; 11.03.2024 за вих. № 2/4758 - щодо угоди № 4, підписаної 15.03.2024; 06.05.2024 за вих. № 2/7925 - щодо угоди № 6, підписаної 08.05.2024; 14.05.2024 за вих. № 2/8563 - щодо угоди № 7, підписаної 16.05.2024.
Зазначені повідомлення не передували початку періодів застосування нових цін, а направлялися після їх завершення або, стосовно травневого постачання, в останній день відповідного періоду.
Отже, установлені обставини свідчать не лише про підписання угод після постачання відповідних обсягів електричної енергії, а й про відсутність завчасного повідомлення споживача щодо застосування до такого постачання нових цін.
Щодо документального підтвердження підстав зміни ціни колегія суддів зазначає, що законодавство про публічні закупівлі не встановлює виключного переліку органів, установ чи організацій, уповноважених надавати інформацію про коливання цін, або вичерпного переліку документів на його підтвердження.
Водночас це не звільняє сторону, яка посилається на відповідні обставини, від обов`язку довести їх належними доказами.
Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №924/413/24, від 15.10.2024 у справі №918/18/24, від 08.10.2024 у справі №918/728/23).
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).
Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №916/747/24).
Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку варто виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
Отже, дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2026 у справі № 912/636/25, розглядаючи спір щодо визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії від 19.12.2023, у пункті 5.9 врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 920/19/24 та № 922/2321/22 щодо граничного сукупного збільшення ціни за одиницю товару порівняно з первісною договірною ціною.
У пункті 5.10 цієї постанови Верховний Суд погодився з оцінкою судами попередніх інстанцій інформації з вебсайту ДП «Оператор ринку» як недостатньої для підтвердження підстав збільшення ціни через відсутність аналізу її динаміки за відповідні періоди. При цьому суд урахував відсутність порівняння вартості електричної енергії на дату укладення додаткових угод із попередніми періодами від дати попередньої зміни договірної ціни.
Отже, значення має не лише походження цінової інформації з офіційного джерела, а й її зміст та достатність для підтвердження обставин, якими обґрунтовується конкретна зміна договірних умов.
У справі, що переглядається, місцевий господарський суд установив, що подані відповідачем роздруківки відображають цінові показники за окремі періоди, проте не містять порівняння ринкової ціни на момент укладення договору або попередньої зміни його умов із ціною на момент звернення постачальника з відповідною пропозицією.
У повідомленнях постачальник посилався на збільшення середньозваженої ціни електричної енергії, однак не навів обґрунтування того, чому відповідні зміни зумовлювали неможливість виконання договору за погодженими умовами та чому їх не можна було передбачити під час формування тендерної пропозиції.
Таким чином, висновок суду першої інстанції стосувався змісту та достатності наданих документів, а не заперечення можливості використання інформації АТ «Оператор ринку» загалом.
При цьому колегія суддів ураховує, що апелянт обґрунтовує правомірність зміни ціни також застосуванням передбаченого договором механізму щомісячного розрахунку. Тому наведені висновки щодо доказування коливання ринкової ціни оцінюються у взаємозв`язку з умовами договору та обставинами оформлення змін, а не як самостійне заперечення допустимості формульного ціноутворення.
Відповідність використаних постачальником числових показників офіційним даним не спростовує встановлених у цій справі обставин щодо часу погодження нових цін, їх застосування до завершених періодів постачання та порядку повідомлення споживача.
Посилання відповідача на незмінність тарифів на передачу і розподіл електричної енергії та торговельної надбавки постачальника пояснює структуру ціни, проте не підтверджує дотримання всіх правових умов її зміни.
Так само наведені скаржником Методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства економіки України від 07.05.2024 № 11712, не встановлюють правомірності конкретних додаткових угод незалежно від обставин їх укладення. Відповідність арифметичного розрахунку рекомендованій формулі не замінює перевірки законності застосування його результату до відповідного постачання.
У постанові від 23.09.2026 у справі № 912/636/25 Верховний Суд також відхилив посилання постачальника на листи Міністерства економіки України щодо застосування законодавства про публічні закупівлі, зазначивши, що такі листи не є нормативно-правовими актами та не створюють для осіб прав чи обов`язків щодо дотримання визначеної у них інформації.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно змін, внесених Законом України від 27.05.2026 № 4888-IX до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, та їх застосування до спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Скаржник посилається на пункт 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX, яким передбачено застосування зазначеної норми в новій редакції до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII.
Водночас зміна підходу до застосування десятивідсоткового обмеження - до кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару не означає безумовного визнання правомірними всіх раніше укладених додаткових угод та не усуває необхідності перевірки інших умов їх чинності.
Питання про допустимий відсоток збільшення ціни не підміняє питання про дотримання порядку зміни договірних умов, наявність належного обґрунтування відповідних змін і можливість застосування нової ціни до вже здійсненого постачання.
У постанові від 08.09.2026 у справі № 922/1831/25 Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», врахував установлену судами попередніх інстанцій відсутність належного обґрунтування підвищення договірної ціни. Зокрема, у пункті 49 постанови наведено висновки судів про те, що подана постачальником довідка ТПП містила статистичні дані щодо середньозважених цін, однак не супроводжувалася фінансово-економічними розрахунками, які підтверджували б неможливість виконання договору за первісною ціною.
У пункті 53 зазначеної постанови Верховний Суд погодився з необхідністю окремого документального підтвердження кожної зміни договору та, з огляду на встановлені підстави недійсності додаткових угод, відхилив довід скаржника щодо безпідставності визнання недійсною додаткової угоди № 1, якою не було перевищено встановленого законом відсотка коливання.
Отже, у зазначеній справі неперевищення відповідного відсоткового обмеження не усувало інших установлених судами підстав недійсності додаткової угоди. Цей висновок колегія суддів враховує в частині необхідності перевірки не лише розміру збільшення ціни, а й належного обґрунтування підстав її зміни.
Таким чином, навіть за застосування наведеної апелянтом редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII посилання на зміну порядку визначення відсоткового обмеження не спростовує інших підстав, покладених судом першої інстанції в основу висновку про недійсність спірних правочинів, та не є самодостатньою підставою для відмови в позові.
Посилання скаржника на частину третю статті 3 ГПК України цього висновку не змінює. Зазначена норма визначає дію в часі процесуального законодавства, тоді як питання застосування нової редакції матеріально-правової норми вирішується з урахуванням її змісту та відповідних перехідних положень.
Колегія суддів також відхиляє доводи про те, що добровільне підписання додаткових угод, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, дотримання письмової форми та фактичне виконання правочинів виключають можливість визнання їх недійсними.
Для застосування статті 215 ЦК України не вимагається одночасного порушення всіх установлених статтею 203 цього Кодексу вимог. Вільне волевиявлення сторін та дотримання форми правочину не усувають наслідків невідповідності його змісту вимогам законодавства.
Презумпція правомірності правочину, закріплена статтею 204 ЦК України, також не виключає його судового оспорювання. Предметом розгляду у цій справі є саме вимоги про визнання недійсними окремих додаткових угод, а не основного договору чи погодженого сторонами механізму визначення ціни загалом.
Стосовно викладених у відзиві Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ доводів про необхідність забезпечення безперервного електропостачання військових частин та установ колегія суддів зазначає, що ці обставини характеризують значення закупівлі для забезпечення потреб оборони, проте самі собою не підтверджують правомірності кожної зміни договірних умов.
Необхідність належного забезпечення військових формувань не звільняє сторони від дотримання вимог законодавства щодо використання бюджетних коштів.
Щодо майнової вимоги колегія суддів зазначає, що визнання недійсними окремих додаткових угод не означає недійсності договору постачання в цілому та не усуває правової підстави для оплати фактично отриманої електричної енергії за чинними умовами договору.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
За приписами статті 1212 ЦК України особа зобов`язана повернути майно, набуте або збережене за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зокрема й тоді, коли така підстава згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Отже, наявність між сторонами договірних відносин не є підставою для утримання постачальником тієї частини коштів, одержання якої обґрунтовувалося виключно умовами додаткових угод, визнаних недійсними.
Водночас повернення надміру сплаченої частини коштів не звільняє споживача від оплати фактично отриманої електричної енергії. Її вартість враховується за умовами договору, застосовними до відповідного періоду постачання.
Тому доводи щодо необхідності повернення споживачем усієї отриманої електричної енергії або відшкодування її повної вартості за цінами на момент повернення не враховують предмета заявлених вимог. До стягнення заявлено лише різницю між фактично сплаченими коштами та вартістю постачання без застосування умов оспорюваних угод.
При визначенні цієї різниці місцевий господарський суд розмежував періоди постачання та врахував, що додаткова угода № 5 від 15.04.2024 не є предметом оспорювання.
Для визначення вартості електричної енергії за січень і лютий 2024 року суд застосував первісні ціни, передбачені пунктом 4.1 договору. Для розрахунків за квітень та період із 01.05.2024 по 14.05.2024 суд виходив із цін, установлених додатковою угодою № 5 від 15.04.2024.
Окремо враховано коригування обсягу постачання за 29.02.2024, відображене в рахунку за березень 2024 року. Воно стосувалося додаткових 1 319 кВт*год електричної енергії, поставленої у лютому, а тому його включення до розрахунку не означає оспорювання вартості березневого постачання за додатковою угодою № 5.
За розрахунком, прийнятим судом першої інстанції, надмірно сплачені кошти становлять: за січень 2024 року - 1 445 148,25 грн; за лютий 2024 року - 691 930,28 грн; за коригуванням обсягу постачання за 29.02.2024 - 1 024,73 грн; за квітень 2024 року - 211 179,19 грн; за період із 01.05.2024 по 14.05.2024 - 328 842,57 грн. Загальна сума зазначених складових становить 2 678 125,02 грн.
Таким чином, застосований місцевим господарським судом підхід передбачає збереження оплати фактично поставленої електричної енергії за умовами договору, які суд визнав застосовними до відповідних періодів, та повернення лише надмірно сплаченої частини коштів.
Повернення цих коштів спрямоване на відновлення майнового становища споживача, порушеного застосуванням умов недійсних правочинів, і не є штрафною санкцією чи заходом відповідальності постачальника.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2 від 12.02.2024, № 4 від 15.03.2024, № 6 від 08.05.2024 та № 7 від 16.05.2024 до договору № 1ДЕП від 18.01.2024 та повернення надміру сплачених коштів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують установленої сукупності обставин, які стали підставою для задоволення позову, та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Вирішення питання щодо розподілу судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 64180,65 грн покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1619/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 28.10.2026.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя О.І. Кучеренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua