Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №908/326/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м.Дніпро Справа № 908/326/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Євглевського Н.І.,

представника відповідача (апелянта): Доманського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 (головуючий в першій інстанції Зінченко Н.Г., повний текст складений та підписаний 31.07.2026)

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року Військова частина НОМЕР_1 (надалі – ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» (надалі – ТОВ «ПБК «Акві-Буд») про стягнення пені за порушення строків завершення будівництва за договором підряду № 165/4Д від 24.03.2025 у розмірі 177614,76 грн та штрафу у розмірі 210729,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «ПБК «Акві-Буд» укладено договір підряду від 24.03.2025 № 165/4Д, за яким підрядник зобов`язався виконати будівельні роботи на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210», а замовник - прийняти та оплатити їх. За умовами договору, вартість робіт становить 3010462,00 грн, строк завершення – 03.05.2025. Позивач вказав, що відповідач у визначений строк роботи не завершив, фактично передав їх 01.07.2025, тобто з простроченням на 59 днів, тому на підставі п.13.5 договору нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 177614,76 грн та штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 210729,37 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/326/26 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на користь ВЧ НОМЕР_1 пеню в розмірі 168771,82 грн, штраф в розмірі 101845,10 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цим же рішенням в порядку розподілу судових витрат стягнуто з відповідача на користь позивача 4469,54 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір підряду № 165/4Д від 24.03.2025, за яким відповідач мав завершити будівельні роботи до 03.05.2025, однак фактично завершив їх 01.07.2025. Встановивши факт прострочення, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до п.13.5 договору правомірно нарахував пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7 % договірної ціни. Посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд відхилив, оскільки не було дотримано договірного порядку повідомлення про такі обставини та їх підтвердження сертифікатом ТПП, а висновок Рівненської ТПП про істотну зміну обставин визнано неналежним доказом форс-мажору, до того ж, складеним після завершення робіт. Водночас, суд самостійно перерахував штрафні санкції за період прострочення з 04.05.2025 по 30.06.2025 (58 днів), база нарахування – 2909858,67 грн (вартість робіт згідно з додатковою угодою № 2), та встановив їх розмір: 168771,82 грн пені та 203690,11 грн штрафу. На підставі ст.551 ЦК України, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності, повного виконання робіт в умовах воєнного стану, відсутності доказів завдання збитків та надмірного фінансового тягаря на відповідача, суд зменшив штраф на 50 % до 101845,10 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі – ТОВ «ПБК «Акві-Буд» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/326/26 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а у разі відмови у задоволенні такої вимоги апеляційної скарги - зменшити на 99 % розмір неустойки, заявленої до стягнення, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам (їх відсутність) порушення строків виконання зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив докази та формально підійшов до оцінки обставин справи, безпідставно відхиливши доводи про форс-мажорні обставини, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання робіт. На його переконання, наявність форс-мажорних обставин могла доводитися не лише сертифікатом ТПП, а й іншими доказами, зокрема, висновком Рівненської ТПП, листами контрагентів, даними про повітряні тривоги, безпекову ситуацію, погодні умови та дефіцит матеріалів і працівників. Апелянт наголошує, що позивач знав про ускладнення, не розірвав договір, не застосував оперативно-господарські санкції, прийняв роботи без зауважень і оплатив їх, а отже, не зазнав збитків. Він також вказує, що повністю виконав зобов`язання, діяв добросовісно, а стягнуті пеня і штраф є непропорційними та мають каральний характер через завищений розмір.

06.10.2026 від ТОВ «ПБК «Акві-Буд» надійшли додаткові пояснення, які обґрунтовані тим, що суд першої інстанції встановив повне виконання робіт за договором № 165/4Д від 24.03.2025. Зазначає, що роботи прийняті замовником без зауважень і оплачені в повному обсязі. Недоліків якості виконання робіт суд не встановив. Вказує, що позивач не довів збитків, співмірних із заявленою неустойкою. Звертає увагу, що роботи виконувалися в умовах воєнного стану, бойових дій, повітряних тривог, ускладненої логістики та дефіциту ресурсів. Апелянт вважає, що наведені обставини мають однаково оцінюватися судом щодо всієї неустойки. Проте суд зменшив лише штраф на 50 %, а пеню в сумі 168771,82 грн залишив без зменшення. Зазначає, що після перерахунку й зменшення штрафу, до стягнення залишилася неустойка в загальному розмірі 270616,92 грн, що, на його переконання, є непропорційним наслідкам прострочення, адже позивач отримав завершений об`єкт. Апелянт посилається на судову практику у подібних справах, розглянутих апеляційним судом, де за аналогічних умов (ті самі сторони, оборонні об`єкти, воєнний стан, повне виконання, відсутність збитків) апеляційний суд зменшував пеню на 90 % і більше. Наголошує, що правильність арифметичного розрахунку не означає обов`язку стягнути всю суму, а відсутність підстав для повного звільнення від відповідальності не виключає значного зменшення неустойки за ч.3 ст.551 ЦК України. Апелянт просить скасувати рішення та відмовити в позові, а альтернативно - зменшити пеню та штраф на 99 %.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову, або зменшити розмір неустойки на 99 %.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим. Позивач зазначає, що судом встановлено факт порушення строків виконання договору, об`єкт будівництва мав оборонне значення, а відповідальність відповідача має залишатися реальною. На переконання позивача, суд, з урахуванням принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності, зменшив розмір неустойки до розумного, а тому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/326/26 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ «ПБК «Акві-Буд» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.

28.08.2026 від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

31.08.2026 матеріали справи № 908/326/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2026 призначено справу № 908/326/26 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ «ПБК «Акві-Буд» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2026 о 16:00 год.

06.10.2026 від ТОВ «ПБК «Акві-Буд» надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 06.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

24.03.2025 між ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «ПБК «Акві-Буд» (підрядник) укладено договір підряду № 165/4Д на будівництво фортифікаційних споруд, за умовами п.1.1 якого, в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210» (далі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.

Пунктом 1.4 договору погоджено, що роботи виконуються за етапами: І етап - Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно - геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії «Робочий проект» (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4), що є невід`ємною частиною договору; ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4).

Згідно з п.2.1 договору, вартість робіт по договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 3010462,00 грн, в тому числі ПДВ 501743,67 грн та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.

Договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Вказана договірна ціна встановлюється твердою та складається підрядником на основі його пропозицій відповідно до кошторисних норм України – Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (п.п.2.3, 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору обумовлено, що строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).

Після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання Акту готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника (п.3.4 договору).

Згідно з п.3.5 договору, підрядник передає замовнику по І етапу: технічні звіти про вишукувальні роботи (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), проєктну документацію стадії «Робочий проєкт», позитивний експертний звіт. Замовник протягом 10 календарних днів з дня отримання документації та Акту виконаних робіт зобов`язаний прийняти роботи шляхом підписання Акту виконаних робіт.

Відповідно до п.8.1 договору, замовник за Актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).

Приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (п. 10.1 договору).

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкта проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду. Після виконання підрядником робіт з будівництва замовник приймає виконану роботу та протягом 5 робочих днів з дати отримання пакету документів, підписує акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, якщо вони повністю відповідають об`ємам виконаних робіт на ділянці будівництва, в іншому випадку акти повертаються підряднику для усунення зауважень та коригування.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України (п.13.1 договору).

Згідно з п.13.5 договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Розділом 14 договору сторони врегулювали наслідки виникнення обставин непереборної сили. Зокрема, п.14.1 договору передбачено звільнення сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, якщо таке невиконання стало наслідком дії обставин непереборної сили.

Пунктом 14.2 договору визначено порядок повідомлення про такі обставини. Сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше п`яти робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити іншу сторону, а протягом п`яти календарних днів надати належні підтвердні документи, видані компетентними органами. Повідомлення має містити відомості про час настання та характер відповідних обставин. Договором також передбачено підтвердження таких обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати.

Пунктом 14.8 договору сторони окремо погодили, що, оскільки договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, сам по собі факт дії воєнного стану не вважається обставиною непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій або обставин у період його дії, підтверджених документами уповноваженого органу.

Відповідно до п.18.2 договору, всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі та направляються адресату рекомендованим або цінним листом чи вручаються під розписку. Згідно з п.18.4 договору, зміни та доповнення до договору є дійсними за умови їх вчинення у письмовій формі та підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.18.9 договору, будь-які повідомлення, претензії, що направляються сторонами у зв`язку з даним договором, повинні надаватися належним чином відповідній стороні виключно в письмовому (паперовому) вигляді. Сторони досягли згоди, що датою повідомлення належним чином сторін одна одної є день отримання стороною-адресатом за її адресою, зазначеною в реквізитах сторін, поштового рекомендованого відправлення або день вручення повідомлення (кур`єром чи особисто) уповноваженому представнику сторони.

Відповідно до п.17.2 договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року. У частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором.

На виконання п.8.1 договору замовником за Актом приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчика) «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210» від 25.03.2025 передано підряднику будівельний майданчик для початку будівництва. Зазначений Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками замовника і підрядника.

У Календарному графіку виконання робіт (Додаток № 4 до договору) сторонами узгоджені строки виконання робіт по об`єкту - окремо за І та ІІ етапами, а саме: за І-им етапом - проектні роботи та експертиза проектної документації: мають бути виконані в період третя декада березня 2025 року – перша декада квітня 2025 року; по ІІ-у етапу – будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210 – роботи мають бути виконані в період: перша декада квітня 2025 року – перша декада травня 2025 року.

За Актом здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210» від 01.06.2025 № 1ПКД підрядником передано замовнику роботи на загальну суму 57274,36 грн з ПДВ (вартість виконаних проектних робіт – 50000,00 грн з ПДВ, вартість експертизи проектної документації – 7274,36 грн з ПДВ).

Платіжною інструкцією № 790 від 27.06.2025 позивачем на користь відповідача здійснено оплату виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації в розмірі 57274,36 грн.

Додатковою угодою № 1 від 05.06.2025 сторони дійшли згоди на підставі абз.5 п.48 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (зі змінами) щодо зміни вартості робіт в бік зменшення на 42,38 грн, у зв`язку із чим вартість робіт по договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1 до Додаткової угоди № 1 від 05.06.2025) і складає 3010419,62 грн, в тому числі ПДВ 501736,60 грн.

Будівельні роботи по об`єкту виконані підрядником, фактично завершені та передані замовнику 01.07.2025, у підтвердження чого сторонами складені та підписані Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року форми № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на суму 2840584,31 грн.

Платіжною інструкцією від № 1325 від 17.07.2025 позивачем на користь відповідача здійснено оплату в розмірі 2840584,31 грн за виконані відповідачем будівельні роботи за договором.

23.07.2025 сторонами складений та підписаний Акт № 1А здачі-приймання виконаних робіт зі здійснення авторського нагляду за будівництвом по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210» на суму 12000,00 грн, яка перерахована позивачем на рахунок відповідача платіжною інструкцією № 1414 від 24.07.2025.

17.11.2025 позивачем та відповідачем складено та підписано Акт готовності об`єкта до експлуатації, в якому сторонами визначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210» виконано в повному обсязі у строк: початок робіт - 28.04.2025, закінчення робіт - 01.07.2025.

Додатковою угодою № 2 від 11.11.2025 сторонами зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за Договором) на 100560,95 грн, тобто до 2909858,67 грн.

На обґрунтування відсутності своєї вини у простроченні виконання робіт відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції надав комплекс доказів щодо умов, у яких здійснювалося будівництво.

Зокрема, до матеріалів справи долучено зображення з онлайн-аналітичної мапи бойових дій DeepStateMap станом на окремі дати березня, червня, липня 2025 року; листи суб`єктів господарювання щодо постачання будівельних матеріалів та здійснення перевезень до району виконання робіт; відповіді Донецької та Дніпропетровської обласних військових адміністрацій щодо повітряних тривог та евакуаційних заходів; інформацію щодо погодних умов; внутрішню Інструкцію підрядника щодо дій працівників під час повітряної тривоги та інші документи.

Матеріали, надані відповідачем, містять, зокрема, відомості про те, що розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 25.04.2025 № 793/0/527-25, від 30.05.2025 № 907/0/527-25, від 24.07.2025 №1032/0-527-25, від 08.08.2025 № 1095/0/527-25, від 29.08.2025 № 1153/0/527-25, від 16.09.2025 № 1276/0/527-25, запроваджено обов`язкову евакуацію дітей разом із батьками або іншими законними представниками з окремих населених пунктів територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, де ведуться бойові дії, зокрема Межівської, Новопавлівської, Великомихайлівської, Маломихайлівської, Слов`янської, Покровської територіальних громад.

Наказом № 1 від 21.03.2025 затверджено Інструкцію дій на будівельному майданчику під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та у разі виникнення надзвичайної ситуації для працівників ТОВ «ПБК «Акві-Буд».

Крім того, відповідачем надано листи постачальників і перевізників щодо труднощів із поставкою окремих матеріалів та здійсненням перевезень до району виконання робіт, фотоматеріали щодо стану будівельних майданчиків після опадів, а також документи, якими, за позицією відповідача, підтверджуються дефіцит кваліфікованих працівників та ускладнення виконання робіт у зв`язку зі зміною безпекової ситуації.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи висновки Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 № 56.01/406 та від 27.08.2025 № 56.01/355 про істотну зміну обставин, а також висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86 про істотну зміну обставин (стосовно спірного договору).

За неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо дотримання строків завершення будівництва по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210» за договором підряду № 165/4Д від 24.03.2025 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 177614,76 грн та штраф в розмірі 210729,37 грн на підставі п.13.5 договору.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

В статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.629 ЦК України, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Частиною 2 ст.614 ЦК України унормовано, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.617 ЦК України, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

Згідно з положеннями ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.2 ст.76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У статті 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення стягуваної пені, а також щодо недостатнього, на переконання апелянта, зменшення штрафу за порушення відповідачем строку виконання робіт за договором підряду.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив докази та формально підійшов до оцінки обставин справи, безпідставно відхиливши доводи про форс-мажорні обставини, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання робіт. На його переконання, наявність форс-мажорних обставин могла доводитися не лише сертифікатом ТПП, а й іншими доказами, зокрема висновком Рівненської ТПП, листами контрагентів, даними про повітряні тривоги, безпекову ситуацію, погодні умови та дефіцит матеріалів і працівників. Апелянт наголошує, що позивач знав про ускладнення, не розірвав договір, не застосував оперативно-господарські санкції, прийняв роботи без зауважень і оплатив їх, а отже, не зазнав збитків. Також вказує, що повністю виконав зобов`язання, діяв добросовісно, а стягнуті пеня і штраф є непропорційними та мають каральний характер.

Позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим. Зазначає, що судом встановлено факт порушення строків виконання договору, об`єкт будівництва мав оборонне значення, а відповідальність відповідача має залишатися реальною. На переконання позивача, суд правомірно зменшив розмір штрафу до 50 %, а розмір пені залишив без зменшення.

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.

Укладений між сторонами договір від 24.03.2025 № 165/4Д за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, до якого застосовуються положення ст.ст.837, 875, 846, 883 ЦК України. За цим договором підрядник зобов`язався на свій ризик виконати будівельні роботи на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 210», а замовник - прийняти та оплатити їх. Вартість робіт за договірною ціною складала 3010462,00 грн. Додатковими угодами № 1 від 05.06.2025 та № 2 від 11.11.2025 договірну ціну зменшено, у зв`язку з чим вона склала 2909858,67 грн.

Відповідно до п.1.4 та п.3.1 договору, строки виконання робіт визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 3), за яким роботи мали бути виконані в період: третя декада березня 2025 року - перша декада травня 2025 року, тобто до 03.05.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що фактично будівельні роботи завершені та передані замовнику 01.07.2025, що зафіксовано в акті приймання виконаних робіт № 1 від 01.07.2025 та акті готовності об`єкта до експлуатації від 17.11.2025. Загальна фактична вартість виконаних робіт становила 2909858,67 грн, які прийняті замовником без зауважень щодо якості, обсягів та відповідності проєктній документації, що підтверджується підписаними сторонами актами форми № КБ-2в, довідками форми № КБ-3 та платіжними інструкціями.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строків завершення будівельних робіт, визначених договором. Відповідач цього факту такожі не заперечує.

Колегія суддів звертає увагу на такі обставини, які мають принципове значення для оцінки співмірності неустойки.

Відповідно до п.13.5 договору, за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника в розмірі семи відсотків вказаної вартості. .

Визначаючи базу для нарахування пені та штрафу, колегія суддів виходить з того, що після укладення додаткових угод № 1 від 05.06.2025 та № 2 від 11.11.2025 договірна ціна склала 2909858,67 грн. Саме ця сума є договірною ціною, від якої відповідно до п.13.5 договору підлягають нарахуванню пеня та штраф. Верховний Суд у постанові від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17 виклав правовий висновок про те, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 у справах № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

Визначаючи період прострочення, колегія суддів виходить з того, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано. Крім того, день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду нарахування пені, оскільки прострочення припиняється саме у день виконання. Суд першої інстанції правильно визначив, що останнім днем прострочення є 30.06.2025, а день завершення робіт – 01.07.2025, не входить у період прострочення. Період прострочення становить 58 днів - з 04.05.2025 по 30.06.2025 включно.

Таким чином, розрахунок пені, яка підлягала нарахуванню до її зменшення судом, має такий вигляд: 2909858,67 грн * 0,1 % * 58 днів = 168771,82 грн, а штрафу – 203690,11 грн (2909858,67 грн * 7 %).

Ключовим доводом апелянта є безпідставне, на його переконання, неврахування судом того, що прострочення було обумовлено дією надзвичайних та невідворотних обставин. Розглядаючи такі доводи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. За ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань. Для звільнення від відповідальності особа має довести наявність таких обставин, їх надзвичайний і невідворотний характер, неможливість попередити завдання шкоди та причинний зв`язок між цими обставинами і порушенням.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 зазначив, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. У постанові від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд також наголошував, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин, а наявність таких обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором. Обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі № 910/11718/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

У постанові від 25.11.2021 у справі № 905/55/21 Верховний Суд, незважаючи на наявність сертифіката ТПП, який підтверджував форс-мажор, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), з неповним дотриманням норм процесуального права, у тому числі ст.ст.86, 236 ГПК України, не дослідили та не надали оцінки наведеним пунктам договору, дійшли до передчасного висновку щодо безумовного звільнення особи від відповідальності з посиланням на сертифікат ТПП.

Укладений між сторонами договір містить детально регламентований розділ 14 «Обставини непереборної сили». Відповідно до п.14.2 договору, сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше п`яти робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону, а протягом п`яти календарних днів надати належні підтвердні документи, видані компетентними органами. Доказом виникнення таких обставин і строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України або регіональною ТПП. Згідно з п.14.6 договору, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на ці обставини. Пунктом 14.8 договору сторони окремо погодили, що сам по собі факт дії воєнного стану не вважається обставиною непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій, підтверджених документами уповноваженого органу.

Відповідно до п.18.2 договору, усі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі та направляються адресату рекомендованим або цінним листом чи вручаються під розписку. Згідно з п.18.4 договору, зміни та доповнення до договору є дійсними за умови їх вчинення у письмовій формі та підписання уповноваженими представниками сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 також звертав увагу на те, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Виключно віднесення введеного в Україні воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування таких обставин у конкретних правовідносинах. У постанові від 10.10.2024 у справі № 910/1509/24 Верховний Суд зазначив, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати ризики такої діяльності, зокрема в умовах воєнного стану, та враховувати їх при укладенні договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав доказів письмового повідомлення позивача у визначений п`ятиденний строк про настання конкретних форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне завершення робіт. Не надано й сертифіката ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин. Надані висновки Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 № 56.01/406 та від 27.08.2025 № 56.01/355 не містять посилання на спірний договір, а наданий висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 №56.01/86 про істотну зміну обставин за своєю правовою природою є висновками за ст.652 ЦК України, а не сертифікатами про форс-мажор. Істотна зміна обставин і форс-мажор мають різну правову природу: перша свідчить про зміну балансу договірних інтересів та ускладнення виконання, тоді як друга - про об`єктивну неможливість виконання зобов`язання.

Колегія суддів, дослідивши надані відповідачем докази у їх сукупності, зазначає, що зображення з онлайн-аналітичної мапи бойових дій DeepStateMap станом на окремі дати березня, червня, липня 2025 року не містять ідентифікуючих ознак, які б дозволили встановити їх безпосередній вплив на виконання робіт за спірним договором. Листи суб`єктів господарювання щодо постачання будівельних матеріалів та здійснення перевезень підтверджують ускладнення логістики, але не доводять об`єктивної неможливості виконання робіт у строк до 03.05.2025. Відповіді Донецької та Дніпропетровської обласних військових адміністрацій щодо повітряних тривог та евакуаційних заходів засвідчують загальну безпекову ситуацію в регіоні, однак не встановлюють причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами та конкретним простроченням відповідача. Розпорядження начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 25.04.2025 № 793/0/527-25, від 30.05.2025 № 907/0/527-25, від 24.07.2025 №1032/0-527-25, від 08.08.2025 № 1095/0/527-25, від 29.08.2025 № 1153/0/527-25, від 16.09.2025 № 1276/0/527-25, якими запроваджено обов`язкову евакуацію з окремих населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області, підтверджують загострення безпекової ситуації в регіоні в період виконання робіт, однак стосуються евакуації цивільного населення та не свідчать про об`єктивну неможливість виконання будівельних робіт підрядником. Фотоматеріали підтоплення будівельних майданчиків не датовані належним чином та не співвіднесені з календарним графіком виконання робіт. Інструкція дій на будівельному майданчику під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» свідчить про вжиття відповідачем заходів безпеки, але не підтверджує неможливості виконання робіт.

Оцінюючи ці докази у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що вони підтверджують складні умови виконання робіт, але не утворюють форс-мажорних обставин та не доводять причинно-наслідкового зв`язку з простроченням.

Для встановлення причинно-наслідкового зв`язку суд має з`ясувати, чи були конкретні обставини, на які посилається відповідач, безпосередньою та вирішальною причиною неможливості виконання робіт у строк. Саме по собі ускладнення умов виконання, зокрема через повітряні тривоги, ускладнену логістику чи дефіцит матеріалів, не свідчить про те, що відповідач об`єктивно не міг завершити будівництво до 03.05.2025. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до замовника з пропозицією продовжити строки виконання робіт у зв`язку з цими обставинами, не надав доказів неможливості залучення додаткових ресурсів або зміни логістичних маршрутів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання робіт.

Щодо доводів апелянта про те, що замовник, знаючи про уповільнення виконання робіт, не направив підряднику жодних повідомлень чи претензій відповідно до п.18.9 договору, не зафіксував порушення строків, не визнав його істотним та не скористався правом на розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.

Аналізуючи зміст вказаного пункту договору, колегія суддів звертає увагу, що він не встановлює обов`язку замовника направляти підряднику повідомлення, претензії чи будь-які інші вимоги у зв`язку з порушенням строків виконання робіт. Цей пункт має виключно процедурний характер та визначає форму і порядок направлення повідомлень у тих випадках, коли сторона вирішить їх направити. Тобто п.18.9 договору регулює питання належного оформлення та доставки повідомлень, а не встановлює обов`язок замовника реагувати на порушення підрядника шляхом направлення претензій.

За таких обставин, твердження апелянта про те, що замовник «не направив повідомлення чи претензії відповідно до п.18.9 договору», не може бути підставою для звільнення підрядника від відповідальності, оскільки відсутність претензії з боку кредитора не припиняє його права на неустойку, яке виникло в силу договору. Право на неустойку не залежить від пред`явлення претензії; воно виникає з моменту порушення зобов`язання.

Водночас, обізнаність замовника про уповільнення робіт та його мовчазна згода з таким станом речей, прийняття робіт без зауважень та оплата їх у повному обсязі є обставинами, які характеризують поведінку кредитора та підлягають врахуванню при визначенні остаточного розміру неустойки.

Щодо доводів апелянта про те, що замовник не визнав порушення строків істотним, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не наділяє замовника повноваженнями самостійно кваліфікувати порушення як істотне або неістотне у розумінні, який мав би правові наслідки для можливості стягнення неустойки. Істотність порушення має значення для вирішення питання про розірвання договору, а не для виникнення права на неустойку. Оскільки замовник не ставив питання про розірвання договору, кваліфікація порушення як істотного чи неістотного не має правового значення для вирішення цього спору. Водночас той факт, що замовник не вважав порушення істотним та продовжив договірні відносини, підтверджує, що він не зазнав критичних негативних наслідків від прострочення та був зацікавлений у завершенні будівництва, а не у застосуванні максимальних санкцій.

Доводи апелянта про те, що замовник не міг не знати про уповільнення виконання робіт, колегія суддів відхиляє, адже обізнаність замовника про ускладнення, що виникли у підрядника, не звільняє останнього від обов`язку виконувати роботи у встановлений строк. Обов`язок належного виконання зобов`язання лежить на боржнику, і саме боржник несе ризик настання обставин, які ускладнюють виконання, якщо вони не мають ознак непереборної сили. Обізнаність кредитора про ускладнення боржника не переносить на кредитора ризик невиконання зобов`язання та не створює для боржника підстав для звільнення від відповідальності. Такі обставини могли бути підставою для внесення за взаємною згодою сторін змін до укладеного договору щодо строків виконання робіт, проте таких доказів матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи апелянта про ненаправлення замовником повідомлень і претензій за п.18.9 договору, про невизнання замовником порушення істотним та про обізнаність замовника про уповільнення робіт колегія суддів визнає частково обґрунтованими - виключно у тій частині, що ці обставини підлягають врахуванню при визначенні співмірного розміру неустойки. Водночас, ці доводи не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, для відмови у позові або для зменшення пені на 99 %.

Аналізуючи наявність підстав для зменшення розміру неустойки, колегія суддів виходить з такого. Як передбачено ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виходила з того, що заходи цивільно-правової відповідальності мають компенсаторний характер і спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери кредитора. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності та має запобігати набуттю неустойкою ознак каральної санкції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Законодавством не встановлено універсального мінімального чи максимального відсотка зменшення неустойки, а його визначення належить до дискреційних повноважень суду, які мають бути реалізовані на підставі оцінки встановлених обставин та з дотриманням принципів верховенства права, справедливості, добросовісності й розумності.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

У постановах від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19 Верховний Суд наголошував, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Верховний Суд також зазначав, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Водночас суд вправі саме зменшити розмір неустойки, а не повністю звільнити боржника від її сплати. Тому застосування ч.3 ст.551 ЦК України не може мати наслідком фактичне нівелювання відповідальності за встановлене порушення зобов`язання.

Оцінюючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, колегія суддів враховує, що будівельні роботи за договором виконані в повному обсязі, прийняті позивачем без зауважень та оплачені. Матеріали справи не містять відомостей про недоліки якості або обсягу робіт, необхідність їх перероблення чи залучення іншого підрядника. Основна мета договору була досягнута, а замовник отримав результат, заради якого укладався договір.

Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок прострочення позивач поніс додаткові витрати, був змушений залучати іншого підрядника, усувати недоліки або зазнав інших конкретно визначених майнових втрат. Також не встановлено, що збудований об`єкт через прострочення втратив своє призначення або не міг використовуватися після його прийняття. Наведене не спростовує права позивача на неустойку, але свідчить про відсутність у матеріалах справи негативних майнових наслідків, співмірних зі стягненням усієї заявленої суми.

Колегія суддів також враховує, що виконання робіт здійснювалося в умовах підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, ускладненої логістики, небезпеки для працівників та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не мали ознак непереборної сили, але істотно ускладнювали організацію та безперервне проведення будівельних робіт.

З поведінки відповідача вбачається, що він не відмовився від виконання договору, не припинив роботи після спливу встановленого строку, а продовжив їх та завершив будівництво. Це свідчить про добросовісну спрямованість його дій на досягнення передбаченого договором результату. Крім того, відповідачем було затверджено інструкцію дій на будівельному майданчику під час повітряної тривоги, що підтверджує вжиття заходів для убезпечення працівників.

Зваживши наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що стягнення усієї заявленої неустойки не забезпечуватиме справедливого балансу інтересів сторін та надасть їй надмірного карального характеру.

Натомість зменшення пені на 50 %, з урахуванням того, що суд першої інстанції зменшив штраф на 50 %, із залишенням до стягнення по 50 % пені та штрафу, від розмірів, які підлягали стягненню, забезпечить одночасно: реальну відповідальність відповідача за порушення строку; урахування оборонного значення своєчасного виконання договору; збереження стимулюючої та компенсаційної функцій неустойки; недопущення перетворення неустойки на неспівмірне покарання за зобов`язання, яке фактично виконане в повному обсязі.

При цьому колегія суддів не вбачає підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності, оскільки факт порушення строків підтверджується матеріалами справи, а об`єкт будівництва мав оборонне значення. Разом із тим, стягнення неустойки в загальному розмірі, визначеному судом першої інстанції – 270616,92 грн, не в повній мірі відповідає принципам справедливості, розумності та пропорційності.

Колегія суддів зазначає, що зменшення неустойки на 99 % означало б залишення до стягнення 3724,62 грн (372461,93грн * 1 %). Така сума, з огляду на оборонне значення об`єкта будівництва та тривалість прострочення, не забезпечувала б реального стимулюючого впливу на боржника та фактично нівелювала б мету неустойки як цивільно-правової відповідальності. Верховний Суд у постановах від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 наголошував, що реалізуючи дискреційні повноваження щодо зменшення неустойки, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін та не допускати фактичного звільнення від сплати без належних правових підстав. Зменшення на 50 % і пені і штрафу забезпечує збереження реальної відповідальності відповідача, оскільки залишає до стягнення 186231,01 грн, що є відчутною сумою та водночас не становить непомірного тягаря для боржника.

З огляду на те, що належний до нарахування до застосування судового зменшення розмір пені становить 168771,82 грн, після його зменшення на 50 % до стягнення підлягає пеня в розмірі 84385,91 грн пені (168771,82 грн * 50 %). Колегія суддів вважає, що такий розмір пені є справедливим, розумним та пропорційним наслідкам порушення зобов`язання, забезпечує баланс інтересів сторін та відповідає принципам верховенства права.

Щодо штрафу, стягнутого судом першої інстанції у розмірі 101845,10 грн, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив його на 50 % з урахуванням тих самих обставин, які враховані апеляційним судом при зменшенні пені. Підстав для подальшого зменшення штрафу або його збільшення колегія суддів не вбачає.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.277 ГПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення. Суд апеляційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але допустив помилку при застосуванні норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за порушення строку виконання будівельних робіт, однак допустив неправильне застосування норм матеріального права при визначенні розміру такої неустойки, оскільки не врахував повною мірою співвідношення обсягів виконаних робіт та ступінь виконання зобов`язань, а також критерії, передбачені ч.3 ст.551 ЦК України, які надають суду право зменшити розмір неустойки з урахуванням майнового стану сторін та інших обставин, що мають істотне значення, саме до пені, тому рішення змінюється в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваної пені, зменшивши її на 50 % від суми, що підлягала стягненню, що становитиме 84385,91 грн, а зменшений на 50 % судом першої інстанції розмір штрафу, залишається без змін. При цьому доводи відповідача про необхідність зменшення неустойки на 99 % відхиляються апеляційним судом як такі, що не відповідають принципам справедливості та пропорційності, оскільки фактично призвели б до звільнення відповідача від відповідальності за допущене порушення, що суперечить компенсаційній природі неустойки та усталеній практиці Верховного Суду.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга ТОВ «ПБК «Акві-Буд» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 справі № 908/326/26 підлягає зміні в частині розміру стягуваної пені. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

8. Розподіл судових витрат

Згідно з ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням того, що під час розгляду даної справи судом встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій (прострочення) відповідача, а також те, що частина доводів апеляційної скарги відповідача була відхилена апеляційним господарським судом, у відповідності до норм ч.9 ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідача покладаються на ТОВ «ПБК «Акві-Буд».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/326/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/326/26 в частині розміру пені змінити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» (код ЄДРПОУ 41400018; місцезнаходження: 69063, м.Запоріжжя, вул.Поштова, буд. 27/29, кабінет 49) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) 84385 (вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят п`ять) грн 91к. пені.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/326/26 залишити без змін.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 28.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко