Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №908/429/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м.Дніпро Справа № 908/429/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Євглевського Н.І.,

представника відповідача (апелянта): Доманського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 (головуючий в першій інстанції Зінченко Н.Г., повний текст складений та підписаний 30.07.2026)

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року Військова частина НОМЕР_1 (надалі – ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» (надалі – ТОВ «ПБК «Акві-Буд») про стягнення пені за порушення строків завершення будівництва за договором підряду № 780/4Д від 31.07.2025 у розмірі 677972,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «ПБК «Акві-Буд» укладено договір підряду від 31.07.2025 № 780/4Д, за яким підрядник зобов`язався виконати будівельні роботи на об`єкті «Нове будівництво лінії інженерних загороджень, ділянка № 10.3», а замовник - прийняти та оплатити їх. За умовами договору, вартість робіт становить 56497721,89 грн, строк завершення - 20.09.2025. Позивач вказав, що відповідач у визначений строк роботи не завершив, фактично передав їх 02.10.2025, тобто з простроченням на 12 днів, а тому, на підставі п.13.5 договору нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 677972,66 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/429/26 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на користь ВЧ НОМЕР_1 пеню у розмірі 288665,47 грн; у задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Цим же рішенням в порядку розподілу судових витрат стягнуто з відповідача на користь позивача 6927,97 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «ПБК «Акві-Буд» укладено договір підряду № 780/4Д від 31.07.2025, за яким роботи мали бути завершені до 20.09.2025, а фактично були завершені 02.10.2025, тобто з порушенням строку. Водночас, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності форс-мажорних обставин у порядку та спосіб, погоджені сторонами у розділі 14 договору: не повідомив позивача у встановлені строки, не надав сертифікат ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин, а поданий висновок Рівненської ТПП про істотну зміну обставин не є сертифікатом про форс-мажор і складений після завершення робіт. Сам факт воєнного стану, складної безпекової ситуації, повітряних тривог, дефіциту матеріалів і працівників суд не визнав автоматичною підставою для звільнення від відповідальності. Разом з тим, суд самостійно перерахував пеню: визначив період прострочення з 21.09.2025 по 01.10.2025 (11 днів, без урахування дня завершення робіт) та базу нарахування - 52484629,95 грн (фактична вартість робіт після зменшення додатковою угодою). З урахуванням повного виконання робіт, незначного прострочення, умов воєнного стану, безпекових ризиків, відсутності доказів реальних збитків позивача, компенсаційної природи неустойки та необхідності дотримання балансу інтересів суд зменшив пеню на 50 % та стягнув з відповідача 288665,47 грн пені та 6927,97 грн судового збору, відмовивши в решті позовних вимог.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі – ТОВ «ПБК «Акві-Буд» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/429/26 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги - зменшити на 99 % розмір неустойки, заявленої до стягнення на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам (їх відсутність) порушення строків виконання зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/429/26 ухвалено з неповним дослідженням доказів, формальним підходом та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності та відхилив його доводи про виникнення непередбачуваних і невідворотних обставин, які об`єктивно унеможливили виконання робіт у встановлені строки. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що підтверджують вплив форс-мажорних обставин: загострення воєнної ситуації на Слов`янському та Покровському напрямках, пришвидшення руху фронту, використання ворогом FPV-дронів і БПЛА типу «Ланцет», збільшення тривалості та кількості повітряних тривог, несприятливі погодні умови, дефіцит будівельних матеріалів і кваліфікованої робочої сили. Апелянт також посилається на те, що замовник не міг не знати про уповільнення виконання робіт, не направив повідомлення чи претензії відповідно до п.18.9 договору, не визнав порушення строків істотним, не застосував оперативно-господарські санкції та не скористався правом розірвання договору, а натомість прийняв і оплатив виконані роботи без зауважень, що свідчить про відсутність збитків. Апелянт наполягає, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом форс-мажору, а наявність таких обставин може доводитися іншими доказами, зокрема, висновком Рівненської ТПП від 12.03.2026 № 56.01/89, листами контрагентів, відповідями ОВДА, зображеннями Deep State Map, фотографіями та наказом № 21/3-5/1 від 31.03.2025. Апелянт вважає, що суд порушив ст.86 ГПК України, не дослідив докази у сукупності та не встановив причинно-наслідковий зв`язок між обставинами і простроченням. Крім того, апелянт зазначає, що роботи виконані у повному обсязі, відповідач діяв добросовісно, збитків позивачу не завдано, а стягнута пеня в розмірі 288665,47 грн є неспівмірною наслідкам порушення, не відповідає засадам розумності, справедливості та добросовісності та покладає на нього надмірний майновий тягар.

06.10.2026 від ТОВ «ПБК «Акві-Буд» надійшли додаткові пояснення, у яких апелянт зазначає, що суд першої інстанції встановив факт повного виконання робіт, прийняття та оплату результату замовником, відсутність претензій до якості та відсутність доведених майнових збитків, однак не оцінив ці обставини в сукупності при визначенні пропорційності неустойки. Апелянт посилається на практику у подібних справах, розглянутих апеляційним судом, де за аналогічних умов (ті самі сторони, оборонні об`єкти, воєнний стан, повне виконання, відсутність збитків) апеляційний суд зменшував пеню на 90 % та більше. Наголошує, що виправлення арифметичного розрахунку пені не покладає на суд обов`язку стягнути всю її суму, а відсутність підстав для повного звільнення від відповідальності не виключає значного зменшення неустойки за ч.3 ст.551 ЦК України. Апелянт просить скасувати рішення та відмовити в позові, а альтернативно - зменшити пеню на 99 %.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову, або зменшити розмір неустойки на 99 %.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим. Позивач зазначає, що судом встановлено факт порушення строків виконання договору, об`єкт будівництва мав оборонне значення, а відповідальність відповідача має залишатися реальною. На переконання позивача, суд, з урахуванням принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності зменшив розмір неустойки до розумного, а тому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/429/26 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ «ПБК «Акві-Буд» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.

25.08.2026 від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

31.08.2026 матеріали справи № 908/429/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2026 призначено справу № 908/429/26 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ «ПБК «Акві-Буд» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2026 о 15:30 год.

06.10.2026 від ТОВ «ПБК «Акві-Буд» надійшли додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 06.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

31.07.2025 між ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «ПБК «Акві-Буд» (підрядник) укладено договір підряду № 780/4Д, за умовами п.1.1 якого, в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати будівельні роботи з будівництва військових інженерно-технічних споруд по об`єкту: «Нове будівництво лінії інженерних загороджень, ділянка № 10.3» (надалі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.

Пунктом 1.4 договору визначено, що роботи виконуються відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток № 3).

Згідно з п.2.1 договору, вартість робіт по договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 56497721,89 грн, в тому числі ПДВ 9416286,98 грн та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.

Договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Вказана договірна ціна встановлюється твердою та складається підрядником на основі його пропозицій відповідно до кошторисних норм України – Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (п.п.2.3, 2.4 договору)

Сторонами укладена Додаткова угода № 1 від 10.12.2025 до договору, згідно з якою сторони дійшли згоди щодо зміни вартості робіт, визначеної за Договірною ціною, в бік її зменшення на 4013091,94 грн, у зв`язку з чим п. 2.1 виклали в наступній редакції: «Вартість робіт по договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 52484629,95 грн, в тому числі ПДВ 8747438,33 грн та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта».

Пунктом 3.1 договору обумовлено, що строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 3).

Після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання Акту готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника. (п.3.4 Договору)

В пункті 8.1 договору визначено, що замовник за Актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).

Відповідно до п.10.1 договору, приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Згідно з п.11.1 договору, розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкта проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду. Після виконання підрядником робіт з будівництва замовник приймає виконану роботу та протягом 5 робочих днів з дати отримання пакету документів, підписує акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, якщо вони повністю відповідають об`ємам виконаних робіт на ділянці будівництва, в іншому випадку акти повертаються підряднику для усунення зауважень та коригування.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України (п.13.1 договору).

Пунктом 13.5 договору сторони визначили, що за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Розділом 14 договору сторони врегулювали наслідки виникнення обставин непереборної сили. Зокрема, п.14.1 договору передбачено звільнення сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, якщо таке невиконання стало наслідком дії обставин непереборної сили.

Відповідно до п.18.2 договору, всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі та направляються адресату рекомендованим або цінним листом чи вручаються під розписку. Згідно з п.18.4 договору, зміни та доповнення до договору є дійсними за умови їх вчинення у письмовій формі та підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.18.9 договору, будь-які повідомлення, претензії, що направляються сторонами у зв`язку з даним договором, повинні надаватися належним чином відповідній стороні виключно в письмовому (паперовому) вигляді. Сторони досягли згоди, що датою повідомлення належним чином сторін одна одної є день отримання стороною-адресатом за її адресою, зазначеною в реквізитах сторін, поштового рекомендованого відправлення або день вручення повідомлення (кур`єром чи особисто) уповноваженому представнику сторони.

Пунктом 14.2 договору визначено порядок повідомлення про такі обставини. Сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше п`яти робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити іншу сторону, а протягом п`яти календарних днів надати належні підтвердні документи, видані компетентними органами. Повідомлення має містити відомості про час настання та характер відповідних обставин. Договором також передбачено підтвердження таких обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати.

Пунктом 14.8 договору сторони окремо погодили, що, оскільки договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, сам по собі факт дії воєнного стану не вважається обставиною непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій або обставин у період його дії, підтверджених документами уповноваженого органу.

Відповідно до п.17.2 договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року. У частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором.

На виконання п.8.1 договору, замовником за Актом приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчика) «Нове будівництво лінії інженерних загороджень № 10.3» від 01.08.2025 передано підряднику будівельний майданчик для початку будівництва. Зазначений Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками замовника та підрядника.

У Календарному графіку виконання робіт (Додаток № 3 до договору) сторонами узгоджені строки виконання робіт по об`єкту «Нове будівництво лінії інженерних загороджень № 10.3» мають бути виконані в період: третя декада липня 2025 року – друга декада вересня 2025 року.

Будівельні роботи по об`єкту виконані підрядником, фактично завершені та передані замовнику 02.10.2025, у підтвердження чого сторонами складені та підписані: Акт № 1 від 01.09.2025 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2025 року форми № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на суму 52368061,08 грн; Акт № 2 від 15.09.2025 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2025 року форми № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на суму 83605,30 грн; Акт № 3 від 15.09.2025 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2025 року форми № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на суму 1168207,24 грн; Акт № 3 від 02.10.2025 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2025 року форми № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на суму 32963,57 грн.

Виконані відповідачем будівельні роботи за договором позивачем оплачені, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1894 від 04.09.2025 на суму 52368061,08 грн, № 1948 від 19.09.2025 на суму 83605,30 грн, № 1947 від 19.09.2025 на суму 1168207,24 грн та № 2075 від 03.10.2025 на суму 32963,57 грн.

17.12.2025 позивачем та відповідачем складено та підписано Акт готовності об`єкта до експлуатації, в якому сторонами визначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво лінії інженерних загороджень № 10.3» виконано в повному обсязі у строк: початок робіт – 02.08.2025, закінчення робіт – 02.10.2025.

На обґрунтування відсутності своєї вини у простроченні виконання робіт відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції надав комплекс доказів щодо умов, у яких здійснювалося будівництво.

Зокрема, до матеріалів справи долучено зображення з онлайн-аналітичної мапи бойових дій DeepStateMap станом на окремі дати липня, серпня, жовтня 2025 року; листи суб`єктів господарювання щодо постачання будівельних матеріалів та здійснення перевезень до району виконання робіт; відповіді Донецької та Дніпропетровської обласних військових адміністрацій щодо повітряних тривог та евакуаційних заходів; інформацію щодо погодних умов; фотоматеріали підтоплення будівельних майданчиків; внутрішню Інструкцію Підрядника щодо дій працівників під час повітряної тривоги та інші документи.

Матеріали, надані відповідачем, містять, зокрема, відомості про те, що розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 24.07.2025 № 1032/0/527-25, від 08.08.2025 № 1095/0/527-25, від 29.08.2025 № 1153/0/527-25, від 16.09.2025 № 1276/0/527-25, від 25.04.2025 № 793/0/527-25 запроваджено обов`язкову евакуацію дітей разом із батьками або іншими законними представниками з окремих населених пунктів територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, де ведуться бойові дії, зокрема Межівської, Новопавлівської, Великомихайлівської, Маломихайлівської, Слов`янської, Покровської територіальних громад.

Директором ТОВ «ПБК «Акві-Буд» 21.03.2025 затверджено Інструкцію дій на будівельному майданчику під час оголошення сигналу «Повітряна тривога».

Крім того, відповідачем надано листи постачальників і перевізників щодо труднощів з поставкою окремих матеріалів та здійсненням перевезень до району виконання робіт, фотоматеріали щодо стану будівельних майданчиків після опадів, а також документи, якими, за позицією відповідача, підтверджуються дефіцит кваліфікованих працівників та ускладнення виконання робіт у зв`язку зі зміною безпекової ситуації.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи висновки Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 № 56.01/406 та від 27.08.2025 № 56.01/355 про істотну зміну обставин, а також висновок Рівненської торгово-промислової палати від 11.03.2026 № 56.01/88 про істотну зміну обставин (стосовно спірного договору).

За неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо дотримання строків завершення будівництва по об`єкту «Нове будівництво лінії інженерних загороджень № 10.3» за договором підряду № 780/4Д від 31.07.2025 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 677972,66 грн на підставі п.13.5 договору.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст.837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

У статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проєктної потужності, інших запроєктованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.629 ЦК України, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Частиною 2 ст.614 ЦК України унормовано, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.617 ЦК України, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

Згідно з положеннями ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.2 ст.76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У статті 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, більш ніж на 50 %, за порушення відповідачем строку виконання робіт за договором підряду.

Апелянт вважає, що суд не оцінив докази форс-мажору: загострення воєнної ситуації на Слов`янському та Покровському напрямках, FPV-дрони і БПЛА «Ланцет», тривалі повітряні тривоги, погодні умови, дефіцит матеріалів і кваліфікованої робочої сили. Вказує, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом форс-мажору; це підтверджують висновок Рівненської ТПП від 12.03.2026 № 56.01/89, листи контрагентів, відповіді ОВДА, Deep State Map, фотографії та наказ № 21/3-5/1 від 31.03.2025. Апелянт також посилається на те, що замовник знав про уповільнення робіт, не направив повідомлення чи претензії за п.18.9 договору, не визнав порушення строків істотним, не застосував санкції, не розірвав договір, а прийняв і оплатив роботи без зауважень, що свідчить про відсутність збитків.

Позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим. Зазначає, що судом встановлено факт порушення строків виконання договору, об`єкт будівництва мав оборонне значення, а відповідальність відповідача має залишатися реальною. На переконання позивача, суд правомірно зменшив розмір неустойки до 50 %.

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.

Укладений між сторонами договір від 31.07.2025 № 780/4Д за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, до якого застосовуються положення ст.ст.837, 875, 846, 883 ЦК України. За цим договором підрядник зобов`язався на свій ризик виконати будівельні роботи на об`єкті «Нове будівництво лінії інженерних загороджень ділянка № 10.3», а замовник - прийняти та оплатити їх. Вартість робіт за договірною ціною складала 56497721,89 грн. Додатковою угодою № 1 від 10.12.2025 договірну ціну зменшено на 4013091,94 грн, у зв`язку з чим вона склала 52484629,95 грн.

Відповідно до п.1.4 та п.3.1 договору, строки виконання робіт визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 3), за яким роботи мали бути виконані в період: третя декада липня 2025 року - друга декада вересня 2025 року, тобто до 20.09.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що фактично будівельні роботи завершені та передані замовнику 02.10.2025, що зафіксовано в акті приймання виконаних робіт № 3 від 02.10.2025 та акті готовності об`єкта до експлуатації від 17.12.2025. Загальна фактична вартість виконаних робіт становила 52484629,95 грн, які прийняті замовником без зауважень щодо якості, обсягів та відповідності проєктній документації, що підтверджується підписаними сторонами актами форми № КБ-2в, довідками форми № КБ-3 та платіжними інструкціями.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строків завершення будівельних робіт, визначених договором. Відповідач цього факту по суті не заперечує.

Колегія суддів звертає увагу на такі обставини, які мають принципове значення для оцінки співмірності неустойки. Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01.09.2025, станом на 01.09.2025 підрядником було виконано робіт на суму 52368061,08 грн, що становить 99,78 % від загальної фактичної вартості робіт (52484629,95 грн). Тобто основна частина робіт була виконана за 20 днів до кінцевого строку, визначеного договором. Залишок робіт, виконаних після 20.09.2025, становив лише роботи вартістю 116568,87 грн, або 0,22 % від загальної вартості. Акт № 3 від 02.10.2025 на суму 32963,57 грн, який зафіксував завершення робіт, становить 0,06 % від загальної вартості робіт. Ці обставини свідчать про те, що прострочення стосувалося виключно незначної частини робіт, а основна мета договору була фактично досягнута задовго до настання встановленого у договорі кінцевого строку робіт. Зазначене має принципове значення для оцінки співмірності неустойки, оскільки розмір пені, нарахований на всю договірну ціну, є явно непропорційним обсягу робіт, виконаних з простроченням.

Відповідно до п.13.5 договору, за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день такого прострочення.

Визначаючи базу для нарахування пені, колегія суддів виходить з того, що після укладення додаткової угоди № 1 від 10.12.2025 договірна ціна склала 52484629,95 грн. Саме ця сума є договірною ціною, виходячи з якої відповідно до п.13.5 договору підлягає нарахуванню пеня.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17 виклав правовий висновок про те, що у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 у справах № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

Визначаючи період прострочення, колегія суддів виходить з того, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано. Крім того, день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду нарахування пені, оскільки прострочення припиняється саме у день виконання. Суд першої інстанції правильно визначив, що останнім днем прострочення є 01.10.2025, а день завершення робіт (02.10.2025) не входить у період прострочення. Таким чином, період прострочення склав 11 днів: з 21.09.2025 по 01.10.2025 включно.

Отже, розрахунок пені, яка підлягала нарахуванню до застосування судового зменшення, має такий вигляд: 52484629,95 грн * 0,1 % * 11 днів = 577330,93 грн.

Ключовим доводом апелянта є безпідставне, на його переконання, неврахування судом того, що прострочення було обумовлено дією надзвичайних та невідворотних обставин. Розглядаючи такі доводи апелянта, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. За ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань. Для звільнення від відповідальності особа має довести наявність таких обставин, їх надзвичайний і невідворотний характер, неможливість попередити завдання шкоди та причинний зв`язок між цими обставинами і порушенням.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом і не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. У постанові від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд також наголошував, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин, а наявність таких обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором. Обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі № 910/11718/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

У постанові від 25.11.2021 у справі № 905/55/21 Верховний Суд, незважаючи на наявність сертифіката ТПП, який підтверджував форс-мажор, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на наявність непереборної сили (форс-мажору), з неповним дотриманням норм процесуального права, у тому числі ст.ст.86, 236 ГПК України, не дослідили та не надали оцінки наведеним пунктам договору, дійшли до передчасного висновку щодо безумовного звільнення особи від відповідальності з посиланням на сертифікат ТПП.

Укладений між сторонами договір містить детально регламентований розділ 14 «Обставини непереборної сили». Відповідно до п.14.2 договору, сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше п`яти робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону, а протягом п`яти календарних днів надати належні підтвердні документи, видані компетентними органами. Доказом виникнення таких обставин і строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України або регіональною ТПП. Згідно з п.14.6 договору, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на ці обставини. Пунктом 14.8 договору сторони окремо погодили, що сам по собі факт дії воєнного стану не вважається обставиною непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій, підтверджених документами уповноваженого органу.

Відповідно до п.18.2 договору, всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі та направляються адресату рекомендованим або цінним листом чи вручаються під розписку. Згідно з п.18.4 договору, зміни та доповнення до договору є дійсними за умови їх вчинення у письмовій формі та підписання уповноваженими представниками сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 також звертав увагу на те, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Виключно віднесення введеного в Україні воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування таких обставин у конкретних правовідносинах. У постанові від 10.10.2024 у справі № 910/1509/24 Верховний Суд зазначив, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати ризики такої діяльності, зокрема в умовах воєнного стану, та враховувати їх при укладенні договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав доказів письмового повідомлення позивача у визначений п`ятиденний строк про настання конкретних форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне завершення робіт. Не надано й сертифіката ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин. Надані висновки Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 № 56.01/406 та від 27.08.2025 № 56.01/355 не містять посилання на спірний договір, а наданий висновок Рівненської торгово-промислової палати від 11.03.2026 №56.01/88 про істотну зміну обставин за своєю правовою природою є висновками за ст.652 ЦК України, а не сертифікатами про форс-мажор. Істотна зміна обставин і форс-мажор мають різну правову природу: перша свідчить про зміну балансу договірних інтересів та ускладнення виконання, тоді як друга - про об`єктивну неможливість виконання зобов`язання.

Колегія суддів, дослідивши надані відповідачем докази у їх сукупності, зазначає, що зображення з онлайн-аналітичної мапи бойових дій DeepStateMap станом на окремі дати липня, серпня та жовтня 2025 року не містять ідентифікуючих ознак, які б дозволили встановити їх безпосередній вплив на виконання робіт за спірним договором. Листи суб`єктів господарювання щодо постачання будівельних матеріалів та здійснення перевезень підтверджують ускладнення логістики, проте не можуть вважатись достатнім доказом об`єктивної неможливості виконання робіт у строк до 20.09.2025. Відповіді Донецької та Дніпропетровської обласних військових адміністрацій щодо повітряних тривог та евакуаційних заходів засвідчують загальну безпекову ситуацію в регіоні, однак не встановлюють причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами та конкретним простроченням відповідача. Розпорядження начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 24.07.2025 № 1032/0/527-24, від 08.08.2025 № 1095/0/527-25, від 29.08.2025 № 1153/0/527-25, від 16.09.2025 № 1276/0/527-25, від 25.04.2025 № 793/0/527-25, якими запроваджено обов`язкову евакуацію з окремих населених пунктів Синельниківського району, підтверджують загострення безпекової ситуації в регіоні в період виконання робіт, однак стосуються евакуації цивільного населення та не свідчать про об`єктивну неможливість виконання будівельних робіт підрядником. Фотоматеріали підтоплення будівельних майданчиків не датовані належним чином та не співвіднесені з календарним графіком виконання робіт. Інструкція дій на будівельному майданчику під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» свідчить про вжиття відповідачем заходів безпеки, але не підтверджує неможливості виконання робіт.

Оцінюючи ці докази у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що вони підтверджують складні умови виконання робіт, проте не утворюють форс-мажорних обставин та не доводять причинно-наслідкового зв`язку з простроченням.

Для встановлення причинно-наслідкового зв`язку суд має з`ясувати, чи були конкретні обставини, на які посилається відповідач, безпосередньою та вирішальною причиною неможливості виконання робіт у строк. Саме по собі ускладнення умов виконання, зокрема, через повітряні тривоги, ускладнену логістику чи дефіцит матеріалів, не свідчить про те, що відповідач об`єктивно не міг завершити будівництво до 20.09.2025. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до замовника з пропозицією продовжити строки виконання робіт у зв`язку з цими обставинами, не надав доказів неможливості залучення додаткових ресурсів або зміни логістичних маршрутів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання робіт.

Щодо доводів апелянта про те, що замовник, знаючи про уповільнення виконання робіт, не направив підряднику жодних повідомлень чи претензій відповідно до п.18.9 договору, не зафіксував порушення строків, не визнав його істотним та не скористався правом на розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.

Аналізуючи зміст вказаного пункту договору, колегія суддів звертає увагу, що він не встановлює обов`язку замовника направляти підряднику повідомлення, претензії чи будь-які інші вимоги у зв`язку з порушенням строків виконання робіт. Цей пункт має виключно процедурний характер та визначає форму і порядок направлення повідомлень у тих випадках, коли сторона вирішить їх направити. Тобто п.18.9 договору регулює питання належного оформлення та доставки повідомлень, а не встановлює обов`язок замовника реагувати на порушення підрядника шляхом направлення претензій.

За таких обставин, твердження апелянта про те, що замовник «не направив повідомлення чи претензії відповідно до п.18.9 договору», не може бути підставою для звільнення підрядника від відповідальності, оскільки відсутність претензії з боку кредитора не припиняє його права на неустойку, яке виникло в силу договору. Право на неустойку не залежить від пред`явлення претензії; воно виникає з моменту порушення зобов`язання.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що замовник підписував проміжні акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3, зокрема, акт № 1 від 01.09.2025, акт № 2 від 15.09.2025, акт № 3 від 15.09.2025, та оплачував виконані роботи платіжними інструкціями № 1894 від 04.09.2025, № 1948 від 19.09.2025, № 1947 від 19.09.2025. Підписуючи ці документи та здійснюючи оплату, замовник фактично погоджувався з проміжними результатами робіт, приймав їх без зауважень щодо обсягів, якості та строків і не висловлював жодних претензій з приводу темпів виконання робіт. Це свідчить про те, що замовник був обізнаний з ходом будівництва, розумів, що роботи виконуються з певним відставанням від календарного графіка, однак не вважав це критичним та не вбачав необхідності у вжитті заходів реагування.

Разом з тим, підписання замовником проміжних актів приймання робіт не може тлумачитися як відмова від права на неустойку або як прощення боргу, оскільки такі дії не містять прямої та недвозначної заяви про відмову від права. Право на неустойку виникло в силу договору та зберігалося за замовником незалежно від підписання проміжних актів. Водночас, обізнаність замовника з обставинами уповільнення робіт та його мовчазна згода з таким станом речей, прийняття робіт без зауважень та оплата їх у повному обсязі є обставинами, які характеризують поведінку кредитора та підлягають врахуванню при визначенні остаточного розміру пені.

Щодо доводів апелянта про те, що замовник не визнав порушення строків істотним, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не наділяє замовника повноваженнями самостійно кваліфікувати порушення як істотне або неістотне в розумінні, який мав би правові наслідки для можливості стягнення неустойки. Істотність порушення має значення для вирішення питання про розірвання договору, а не для виникнення права на неустойку. Оскільки замовник не ініціював питання розірвання договору, кваліфікація порушення як істотного чи неістотного не має правового значення для вирішення даного спору. Водночас, той факт, що замовник не вважав порушення істотним і продовжив договірні відносини, підтверджує, що він не зазнав критичних негативних наслідків від прострочення та був зацікавлений у завершенні будівництва, а не у застосуванні максимальних санкцій.

Щодо доводів апелянта про те, що замовник не міг не знати про уповільнення виконання робіт, колегія суддів зазначає, що обізнаність замовника про ускладнення, що виникли у підрядника, не звільняє підрядника від обов`язку виконувати роботи у встановлений строк. Обов`язок належного виконання своїх зобов`язань покладається на боржника, і саме боржник несе ризик настання обставин, які ускладнюють виконання, якщо вони не мають ознак непереборної сили. Обізнаність кредитора про ускладнення боржника не переносить на кредитора ризик невиконання зобов`язання та не створює для боржника підстав для звільнення від відповідальності.

Таким чином, доводи апелянта про ненаправлення замовником повідомлень і претензій за п.18.9 договору, про невизнання замовником порушення істотним та про обізнаність замовника про уповільнення робіт колегія суддів визнає частково обґрунтованими - виключно у контексті врахування цих обставин при визначенні співмірного розміру неустойки. Водночас, ці доводи не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, для відмови у позові або для зменшення пені на 99 %.

Аналізуючи наявність підстав для зменшення розміру неустойки, колегія суддів виходить з такого. Як передбачено ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеню виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виходила з того, що заходи цивільно-правової відповідальності мають компенсаторний характер і спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери кредитора. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності та має запобігати набуттю неустойкою ознак каральної санкції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Законодавством не встановлено універсального мінімального чи максимального відсотка зменшення неустойки, а його визначення належить до дискреційних повноважень суду, які мають бути реалізовані на підставі оцінки встановлених обставин та з дотриманням принципів верховенства права, справедливості, добросовісності й розумності.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

У постановах від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19 Верховний Суд наголошував, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Верховний Суд також зазначав, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Водночас суд вправі саме зменшити розмір неустойки, а не повністю звільнити боржника від її сплати. Тому застосування ч.3 ст.551 ЦК України не може мати наслідком фактичне нівелювання відповідальності за встановлене порушення зобов`язання.

Оцінюючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, колегія суддів враховує, що будівельні роботи за договором виконані в повному обсязі, прийняті позивачем без зауважень та оплачені. Матеріали справи не містять відомостей про недоліки якості або обсягу робіт, необхідність їх допрацювання, перероблення чи залучення іншого підрядника. Основна мета договору була досягнута, а замовник отримав результат, заради якого укладався договір. Крім того, як зазначено вище, станом на 01.09.2025 було виконано 99,78 % робіт, а прострочення стосувалося лише 0,22 % від загальної вартості робіт.

Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок прострочення позивач поніс додаткові витрати, був змушений залучати іншого підрядника, усувати недоліки або зазнав інших конкретно визначених майнових втрат. Також не встановлено, що збудований об`єкт через прострочення втратив своє призначення або не міг використовуватися після його прийняття. Наведене не спростовує права позивача на неустойку, проте свідчить про відсутність в матеріалах справи доказів негативних майнових наслідків, співмірних зі стягненням усієї заявленої суми.

Колегія суддів також враховує, що виконання робіт здійснювалося в умовах підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, ускладненої логістики, небезпеки для працівників та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не мали ознак непереборної сили, проте істотно ускладнювали організацію та безперервне проведення будівельних робіт.

Поведінка відповідача свідчить про те, що він не відмовився від виконання договору, не припинив роботи після спливу встановленого строку, а продовжив їх та завершив будівництво. Це свідчить про добросовісну спрямованість його дій на досягнення передбаченого договором результату. Крім того, відповідачем було затверджено інструкцію дій на будівельному майданчику під час повітряної тривоги, що підтверджує вжиття заходів для убезпечення працівників.

Зваживши наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що стягнення усієї заявленої неустойки не забезпечуватиме справедливого балансу інтересів сторін та надасть їй надмірного карального характеру. Натомість зменшення пені на 80 % із залишенням до стягнення 20 % від суми, яка підлягала стягненню, забезпечить одночасно: реальну відповідальність відповідача за порушення строку; урахування оборонного значення своєчасного виконання договору; збереження стимулюючої та компенсаційної функцій неустойки; недопущення перетворення неустойки на неспівмірне покарання за зобов`язання, яке фактично виконане в повному обсязі.

При цьому колегія суддів не вбачає підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності, оскільки факт порушення строків підтверджується матеріалами справи, а об`єкт будівництва мав оборонне значення. Разом з тим, стягнення пені в розмірі, визначеному судом першої інстанції – 288665,47 грн, не в повній мірі відповідає принципам справедливості, розумності та пропорційності.

Колегія суддів зазначає, що зменшення пені на 99 % означало б залишення до стягнення 5773,31 грн (577330,93 грн Ч 1 %). Така сума, з огляду на оборонне значення об`єкта будівництва та тривалість прострочення, не забезпечувала б реального стимулюючого впливу на боржника та фактично нівелювала б мету неустойки як цивільно-правової відповідальності. Верховний Суд у постановах від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 наголошував, що, реалізуючи дискреційні повноваження на зменшення неустойки, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін та не допускати фактичного звільнення від сплати без належних правових підстав. Зменшення на 80 % забезпечує збереження реальної відповідальності відповідача, оскільки залишає до стягнення 115466,19 грн, що є відчутною сумою та водночас не становить непомірного тягаря для боржника.

З огляду на те, що правильно визначений до застосування судового зменшення розмір пені становить 577330,93 грн, після його зменшення на 80 % стягненню підлягає 115466,19 грн пені (577330,93 грн * 20 %). Колегія суддів вважає, що такий розмір пені є справедливим, розумним та пропорційним наслідкам порушення зобов`язання, забезпечує баланс інтересів сторін та відповідає принципам верховенства права.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.277 ГПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення. Суд апеляційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але допустив помилку при застосуванні норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за порушення строку виконання будівельних робіт, однак допустив неправильне застосування норм матеріального права при визначенні розміру такої неустойки, оскільки не врахував повною мірою співвідношення обсягів виконаних робіт та ступеня виконання зобов`язань. Встановлені апеляційним судом обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не повною мірою застосував критерії, передбачені ч.3 ст.551 ЦК України, які надають суду право зменшити розмір неустойки з урахуванням ступеня виконання зобов`язання, майнового стану сторін та інших обставин, що мають істотне значення, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення пені до 50 %.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваної неустойки, зменшивши її на 80 % від суми, що підлягала стягненню, що становитиме 115466,19 грн. При цьому доводи відповідача про необхідність зменшення неустойки на 99 % відхиляються апеляційним судом як такі, що не відповідають принципам справедливості та пропорційності, оскільки фактично призвели б до звільнення відповідача від відповідальності за допущене порушення, що суперечить компенсаційній природі неустойки та усталеній практиці Верховного Суду.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга ТОВ «ПБК «Акві-Буд» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 справі № 908/429/26 підлягає зміні в частині розміру стягуваної неустойки. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

8. Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням того, що під час розгляду даної справи судом встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій (прострочення) відповідача, а також те, що частина доводів апеляційної скарги відповідача була відхилена апеляційним господарським судом, у відповідності до норм ч.9 ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідача покладаються на ТОВ «ПБК «Акві-Буд».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/429/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/429/26 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» (код ЄДРПОУ 41400018; місцезнаходження: 69063, м.Запоріжжя, вул.Поштова, буд.27/29, кабінет 49) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) 115466 (сто п`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн 19 к. пені та 6927 (шість тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 97 к. судового збору.»

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/429/26 залишити без змін.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 28.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко