Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №908/904/26
Суддя: Демчина Тетяна Юріївна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2026 м.Дніпро Справа № 908/904/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,
з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,
представника позивача (апелянта): Сергійчика А.О.,
представника відповідача: Капусти А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 (головуючий в першій інстанції Лєскіна І.Є., повний текст складений та підписаний 04.08.2026)
у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»
про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У квітні 2026 року Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (надалі – ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (надалі – ТОВ «МІК») про стягнення штрафних санкцій в сумі 1265367,36 грн за неналежне виконання своїх зобов`язань за державним контрактом про закупівлю № 282/07-24-РМ від 01.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником ДП МОУ «Державний оператор тилу», яким з ТОВ «МІК» укладено державний контракт № 282/07-24-РМ від 01.07.2024, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити штани вітровологозахисні зимові (тип 2, вид 1) у кількості 10320 штук за ціною 2554,44 грн за одиницю у строк до 10.10.2024. На виконання умов договору, позивач 03.07.2024 направив відповідачу заявку № R000382 на поставку товару до військової частини НОМЕР_1 . Однак, відповідач взяті зобов`язання належним чином не виконав і поставив товар лише 26.10.2024, тобто з порушенням погодженого строку. На підставі п.8.2 договору, за порушення строку поставки відповідачу нараховано пеню у розмірі 0,3 % від ціни товару за кожний день прострочення в сумі 1265367,36 грн, виходячи з вартості поставленого товару 26361820,80 грн та 16 днів прострочення. Досудове врегулювання спору здійснювалося шляхом направлення 25.02.2025 вимоги про сплату штрафних санкцій, яку відповідач у добровільному порядку не задовольнив.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 у справі № 908/904/26 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «МІК» на користь ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» штрафні санкції у розмірі 253073,48 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цим же рішенням в порядку розподілу судових витрат стягнуто з відповідача на користь позивача 15184,41 грн судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено державний контракт № 282/07-24-РМ від 01.07.2024, за яким відповідач зобов`язався поставити товар до 10.10.2024, а фактично поставив його 26.10.2024, тобто з простроченням на 16 днів. Суд визнав доведеним факт порушення строку поставки, погодився з арифметичним розрахунком пені за п.8.2 договору (0,3 % за кожен день прострочення) у розмірі 1265367,36 грн. Водночас, суд задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір неустойки на 80 %, до 253073,48 грн. Підставами для зменшення пені стали: повне виконання зобов`язання за обсягом поставки, відсутність доказів спричинення позивачу збитків, принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також обставини воєнного стану - повітряні тривоги, відключення електроенергії, пошкодження та окупація виробничих потужностей відповідача. Суд наголосив, що неустойка не має бути каральною санкцією чи надмірним тягарем для боржника, а її розмір має бути співмірним наслідкам порушення. Судовий збір при цьому покладено на відповідача повністю.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач у справі - ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 у справі № 908/904/26 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1012293,88 грн, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 у справі № 908/904/26 в частині відмови у стягненні 1012293,88 грн пені ухвалено з неправильним застосуванням ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки суд безпідставно зменшив розмір неустойки на 80 %, за відсутності виняткових обставин. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив наявності таких виняткових обставин, які б обґрунтовували зменшення неустойки та тягар доведення яких лежав на відповідачеві. Вказує, що повне виконання поставки після спливу її строку не є винятковою обставиною та не звільняє від відповідальності за прострочення. На переконання апелянта, відсутність претензій до якості товару не може бути підставою для зменшення пені за порушення строків поставки, а відсутність збитків у позивача не має вирішального значення, оскільки йдеться про поставку товарів оборонного призначення; прострочення презюмується як таке, що негативно впливає на обороноздатність держави. Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції відхилив частину доводів відповідача, зокрема, про вплив воєнного стану, пошкодження майна, але одночасно повністю задовольнив його заяву про зменшення неустойки на 80 %, що є взаємовиключним. Апелянт стверджує, що відповідач, укладаючи договір у воєнний час, був обізнаний з усіма ризиками, погодився з умовами та розміром штрафних санкцій, проте не вжив жодних дій для добровільної сплати пені навіть у визнаному розмірі. На переконання апелянта, надмірне зменшення неустойки нівелює її мету як способу забезпечення виконання зобов`язання, порушує баланс інтересів сторін та фактично звільняє відповідача від відповідальності.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позов повністю.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково та зменшено розмір пені на 80 % до 253073,48 грн, є законним і обґрунтованим. Відповідач зазначає, що поставка товару виконана на 100 % та без претензій щодо якості, а прострочення становить лише 16 днів і не завдало позивачу збитків. Наголошує, що пеня 0,3 % за кожен день прострочення є необґрунтовано завищеною порівняно із законодавчо встановленими 0,1 %, а тому стягнення такої суми призведе до невиправданого збагачення позивача. Відповідач також посилається на те, що його підприємство розташоване в м.Запоріжжя, яке віднесене до територій можливих бойових дій, і за період виконання договору тривалість повітряних тривог становила 589,1 годин (627 разів), а також на наявність графіків відключення електроенергії, що суттєво впливало на виробництво. Крім того, відповідач повідомляє, що зазнав значних втрат внаслідок російської агресії: виробничі потужності в містах Охтирка, Оріхів, Токмак та Мелітополь були пошкоджені або захоплені. При цьому, відповідач зазначає, що продовжує працювати, сплачувати податки та забезпечувати робочі місця. На переконання відповідача, суд першої інстанції правильно застосував ст.551 ЦК України, збалансував інтереси сторін та зменшив неустойку, оскільки вона має компенсаційний, а не каральний характер. З урахуванням викладеного, відповідач у відзиві просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 у справі № 908/904/26 за позовом ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» до ТОВ «МІК» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.
02.09.2026 матеріали справи № 908/904/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2026 призначено справу № 908/904/26 за позовом ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» до ТОВ «МІК» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2026 о 16:30 год.
10.09.2026 від ТОВ «МІК» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
10.09.2026 від представника ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 14.09.2026 задоволена.
05.10.2026 від представника ТОВ «МІК» надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 05.10.2026 задоволене.
В судовому засіданні 06.10.2026 головуючим суддею оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомлено, що проголошення рішення відбудеться 08.10.2026 о 09:40 год.
В судовому засіданні 08.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
01.07.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ», правонаступником якого є ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» (замовник) та ТОВ «МІК» (постачальник) укладений державний контракт про закупівлю № 282/07-24-РМ (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику «Штани вітровологозахисні зимові (тип 2), вид 1 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування, далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1, ЛОТ 1, номер оголошення про проведення закупівлі в електронній системі закупівель ID: UA-2024-06-03-011069-a), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що отримувачами товару за договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Згідно з п.4.1 договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку у строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього договору (далі - заявка на поставку товару).
Вказані у Специфікації (Додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника (п.4.1.1 договору).
Відповідно до п.4.2 договору, поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1).
Згідно з п.п.1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до договору), постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у кількості 10320 штук з ціною за одиницю з ПДВ 2554,44 грн у строк до 10.10.2024.
Заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору (п.4.3 договору).
Пунктом 4.3.1 сторони погодили, що строк між подачею заявки на поставку товару та датою поставки може бути зменшено за погодженням сторін.
03.07.2024 замовником на адресу постачальника було направлено заявку на поставку № R000382, де зазначено отримувачів товару, відповідну його кількість та строки, що відповідають п.п.1 та 5 Специфікації.
Згідно із заявкою № R000382 від 03.07.2024, постачальник зобов`язався поставити у строк до 30.06.2024 включно товар, а саме: штани вітровологозахисні зимові (тип 2), вид 1, до отримувача – військової частини НОМЕР_1 , у кількості 10320 штук.
Пунктом 6.7 договору передбачено, що після здійснення перевірки товару відповідно до п.п.6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують Акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та постачальник передає підписаний Акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого замовник повертає належні екземпляри Акту приймання товару постачальнику та отримувачу (п.6.7 договору).
Відповідно до п.8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з п.8.2 договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
26.10.2024 постачальником, замовником та отримувачем підписаний Акт № 292 приймання товару.
У зв`язку з неналежним виконанням постачальником покладених на нього зобов`язань, замовником 25.02.2025 направлено відповідачу повідомлення-вимогу про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) № 282/07-24-РМ від 01.07.2024 у розмірі 1265367,36 грн.
Відповідно до п.8.4 договору, у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику.
Загалом позивачем заявлено до стягнення 1265367,40 грн пені.
Відповідач не заперечував, що мав поставити товар у строк до 10.10.2024 включно, однак фактично поставив товар 26.10.2024. Водночас, відповідач зазначав, що прострочення поставки відбулося з об`єктивних причин, а заявлена до стягнення неустойка є надмірною та має бути зменшена.
На підтвердження істотних обставин, які вплинули на своєчасність виконання договору, відповідач посилався на незначне прострочення поставки - 16 днів, виконання поставки на 100 % договірного обсягу, відсутність претензій до якості товару, відсутність у позивача збитків або шкоди, надмірність і неспівмірність пені в розмірі 1265367,36 грн наслідкам порушення, завищення розміру пені до 0,3 % проти передбаченого законом 0,1 %, неможливість змінити умови договору через ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», воєнний стан і збройну агресію РФ, ведення оборонного виробництва з потужностями у м.Запоріжжя як території можливих бойових дій, на повітряні тривоги тривалістю 589,1 год та кількістю 627 разів, що становило 21 % часу виготовлення товару, відключення електроенергії та її дефіцит, зруйновані й захоплені виробничі потужності у містах Оріхів, Мелітополь і Токмак, сумлінну поведінку відповідача, який поставив товар за власні кошти без передоплати, а також непомірний тягар для підприємства, що продовжує працювати, сплачувати податки та забезпечувати робочі місця у разі стягнення пені у договірному розмірі.
Відповідно до інформації з сайту статистики повітряних тривог, за період з 01.07.2024 по 26.10.2024 у м.Запоріжжя тривалість повітряних тривог становила 589,1 години, кількість оголошень - 627 разів. Відповідно до Наказу ТОВ «МІК» № 031422-01/О від 14.03.2022, працівники під час повітряної тривоги негайно припиняють роботу, вимикають обладнання та прямують до укриттів.
Згідно з графіками відключень електроенергії та публікації biz.nv.ua, у період з 01.07.2024 по 26.10.2024 в Україні мав місце найбільший дефіцит електричної енергії внаслідок ракетних атак. Відключення відбувалися за розпорядженням НЕК «Укренерго» за одну добу.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області віднесена до територій можливих бойових дій.
Актом від 14.03.2023 обстеження об`єкта та Листом ГУ НП в Запорізькій області № 4370/70-2023 від 01.05.2023 підтверджується факт руйнування цільного майнового комплексу за адресою: Запорізька область, м.Оріхів, вул.Янцена Йогана, буд.47, зареєстровано в ЄО за № 1981 від 16.02.2023.
Відповідно до відповіді ГУ НП в Запорізькій області, заяви ТОВ «МІК» про вчинення злочинів щодо власності та майна в м.Мелітополь та м.Токмак внесено до ЄРДР у кримінальних провадженнях № 12022082140000344 від 02.03.2022 та № 12022080000000133 від 14.03.2022.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.
Згідно з приписами ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З положень ст.ст.662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Відповідно ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За приписами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.610 та п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 ЦК України).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені, заявленої до стягнення позивачем за порушення відповідачем строку поставки товару за державним контрактом.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 1012293,88 грн пені ухвалено з неправильним застосуванням ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки суд безпідставно зменшив неустойку на 80 % за відсутності виняткових обставин, тягар доведення яких лежав на відповідачеві. Вважає, що повне виконання поставки після прострочення, відсутність претензій до якості та відсутність збитків не є винятковими обставинами, особливо з огляду на поставку товарів оборонного призначення. Апелянт також зауважує, що суд відхилив частину доводів відповідача, зокрема: про воєнний стан, пошкодження майна, проте повністю задовольнив його заяву про зменшення неустойки, що є взаємовиключним. Апелянт звертає увагу, що відповідач, укладаючи договір у воєнний час, усвідомлював ризики та погодився з розміром штрафних санкцій, але не вжив жодних дій для добровільної сплати пені. Апелянт наполягає, що надмірне зменшення неустойки нівелює її мету, порушує баланс інтересів і фактично звільняє відповідача від відповідальності.
Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Зазначає, що поставка виконана на 100 % і без претензій щодо якості, прострочення склало лише 16 днів і без збитків для позивача, а пеня 0,3 % є завищеною порівняно із законодавчими 0,1 %. Відповідач посилається на розташування потужностей в м.Запоріжжя, яке є територією можливих бойових дій, на значну тривалість повітряних тривог і відключень електроенергії, а також на втрату виробничих потужностей в Охтирці, Оріхові, Токмаку та Мелітополі. Наголошує, що продовжує працювати, сплачувати податки та забезпечувати робочі місця. Вважає, що суд правильно застосував ст.551 ЦК України та збалансував інтереси сторін, зменшивши неустойку як компенсаційну, а не каральну санкцію.
Заслухавши пояснення представників апелянта та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з реалізацією судом першої інстанції права на зменшення розміру неустойки, передбаченого ст.551 ЦК України. Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції не встановив наявності виняткових обставин, які б обґрунтовували таке зменшення, а наведені відповідачем обставини не є винятковими та не можуть бути підставою для такого її зменшення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє зазначені доводи апелянта як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, виходячи з наступного.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (зокрема, ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), що мають юридичне значення, та з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18).
Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КГС у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки, а також критеріїв для встановлення її розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Відсутність універсального максимального або мінімального розміру, на який може бути зменшено неустойку, не означає, що суд першої інстанції діяв довільно. Визначаючи розмір зменшення неустойки на рівні 80 %, суд першої інстанції виходив з сукупності встановлених обставин справи, зокрема, незначного строку прострочення, повного виконання поставки, відсутності збитків у позивача, обставин воєнного стану та становища відповідача як підприємства, що продовжує працювати в умовах війни та забезпечує обороноздатність держави. Таке зменшення, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності, і підстав для переоцінки розміру такого зменшення колегія суддів не вбачає.
Вказане узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Доводи апелянта про те, що тягар доведення наявності виняткових обставин для зменшення неустойки лежав на відповідачеві, не суперечать висновкам суду першої інстанції. Суд першої інстанції, дослідивши надані відповідачем докази, зокрема, інформацію з сайту щодо статистики повітряних тривог, графіки відключень електроенергії, наказ ТОВ «МІК» № 031422-01/О від 14.03.2022, наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, Акт обстеження об`єкта від 14.03.2023 та лист ГУ НП в Запорізькій області № 4370/70-2023 від 01.05.2023, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність відповідачем сукупності обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів ст.551 ЦК України, перелік обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, не є вичерпним, а їх встановлення належить до дискреційних повноважень суду, який оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності. Саме лише ненадання стороною доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин у розумінні форс-мажору, не позбавляє суд права врахувати інші обставини, які мають істотне значення, при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Проаналізувавши матеріали справи та доводи відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення пені до 253073,48 грн, що складає 20 % від заявленої позивачем до стягнення з відповідача.
Щодо доводів апелянта про взаємовиключність висновків суду першої інстанції, який, на думку скаржника, відхилив частину доводів відповідача, зокрема про вплив воєнного стану та пошкодження майна, але одночасно задовольнив заяву про зменшення неустойки на 80 %, колегія суддів зазначає таке.
Зміст оскаржуваного рішення не дає підстав стверджувати, що суд першої інстанції відхилив зазначені доводи відповідача. Навпаки, суд першої інстанції прямо послався на обставини воєнного стану, повітряні тривоги, відключення електроенергії, пошкодження та окупацію виробничих потужностей відповідача як на підстави для зменшення неустойки, що вбачається з мотивувальної частини рішення. Тобто суд першої інстанції не відхиляв ці обставини, а врахував їх у сукупності з іншими обставинами справи. Відхилення окремих доводів відповідача, зокрема, в частині кваліфікації окремих обставин як форс-мажорних, не означає їх відхилення як недоведених чи таких, що не мають істотного значення для вирішення питання про зменшення неустойки. Оцінка доказів та обставин справи у їх сукупності є дискреційним повноваженням суду, а тому твердження апелянта про взаємовиключність висновків місцевого господарського суду є безпідставним.
Колегія суддів зауважує, що стягнення з відповідача пені є саме мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнутий оскаржуваним рішенням розмір неустойки є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не допускати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.
Натомість, стягнення пені в розмірі 1265367,36 грн було б неспівмірним з тяжкістю допущеного порушення за договором та наслідками такого порушення. Поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, товар було прийнято замовником без жодних претензій щодо якості продукції. Позивач не поніс жодних незворотних негативних наслідків через порушення відповідачем строку поставки товару. Так само позивачем не було надано суду і доказів завдання безпосередньої шкоди обороноздатності держави внаслідок прострочення поставки відповідачем товару (штанів вітровологозахисних зимових (тип 2, вид 1). Дана поставка товару була здійснена у жовтні, тобто ще до значних морозів, а прострочення тривало незначний проміжок часу - 16 днів.
Таким чином, покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі у даному випадку набувало ознак каральної функції та правильно розцінено судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, у тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України.
Щодо погодження сторонами у договорі саме визначених ним санкцій, апеляційний суд зазначає, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у договорі сторонами, не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності. Право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення у договір завищених санкцій.
Колегія суддів також зазначає, що сама лише несплата пені у добровільному порядку не є обставиною, яка виключає право суду на зменшення неустойки відповідно до ст.551 ЦК України, оскільки реалізація цього права не поставлена законодавцем у залежність від попередньої поведінки боржника щодо добровільного погашення заборгованості. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не ухилявся від виконання зобов`язання, поставивши товар за власні кошти без передоплати, а його заперечення проти позову стосувалися саме розміру заявленої до стягнення неустойки, а не факту порушення строку поставки. За таких обставин колегія суддів вважає, що ці доводи апелянта не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Незважаючи на те, що договір укладено між сторонами в період воєнного стану, сама по собі така обставина не виключає ризик виникнення таких додаткових ускладнюючих обставин під час його виконання, які виходять за межі звичайних умов господарювання.
Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (територія місцезнаходження відповідача) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена, підп.1.3 п.1 підрозділу І Переліку).
За період з 01.07.2024 по 26.10.2024 у м.Запоріжжя тривалість повітряних тривог становила 589,1 години, кількість оголошень - 627 разів. Відповідно до Наказу ТОВ «МІК» № 031422-01/О від 14.03.2022, працівники під час повітряної тривоги негайно припиняють роботу, вимикають обладнання та прямують до укриттів. Це підтверджує, що прострочення поставки товару було зумовлено об`єктивними обставинами, які не залежали від відповідача та істотно вплинули на виробничий цикл, оскільки під час повітряних тривог виробничий процес фактично зупинявся, отже, ці обставини мають бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки.
Згідно з графіками відключень електроенергії та публікації на сайті biz.nv.ua, у період з 01.07.2024 по 26.10.2024 в Україні спостерігався найбільший дефіцит електричної енергії, спричинений ракетними атаками. Відключення електроенергії здійснювалися за розпорядженням НЕК «Укренерго» за одну добу до їх застосування, що унеможливлювало завчасне планування виробничого процесу. Відсутність стабільного електропостачання, необхідного для безперервного виробничого циклу, у поєднанні зі складною ситуацією в енергосистемі України внаслідок ракетних атак, у своїй сукупності істотно вплинула на строки виготовлення та поставки товару. Наведені обставини підтверджують об`єктивний характер причин прострочення, які не залежали від волі відповідача та підлягають врахуванню судом при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки.
Оскільки апелянтом не було надано жодних доказів того, що виробництво спірного товару та його поставка здійснювалися з інших виробничих потужностей ТОВ «МІК», на переконання колегії суддів, наведені вище обставини в сукупності і є тими самими непереборними об`єктивними обставинами, що вплинули на своєчасність виконання відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом (договором) про закупівлю № 282/07-24-РМ від 01.07.2024.
Посилання апелянта на оборонний характер предмета закупівлі договору як на підставу для неможливості зменшення розміру штрафних санкцій також розцінюються апеляційним судом як необґрунтовані та помилкові. Наразі чинні законодавчі положення не встановлюють жодних імперативних заборон на застосування права на зменшення неустойки залежно від предмета договору. Сам факт, що закупівля стосується товарів оборонного призначення, не змінює загальних принципів співмірності відповідальності та не виключає можливості судового коригування розміру санкцій з урахуванням конкретних обставин справи.
Щодо доводів апелянта про те, що оборонний характер предмета закупівлі виключає можливість зменшення неустойки, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить імперативної заборони на застосування ст.551 ЦК України залежно від предмета договору. Оборонний характер закупівлі враховується судом при оцінці наслідків порушення зобов`язання, однак сам по собі не нівелює принцип співмірності відповідальності та не позбавляє суд права на зменшення неустойки у разі встановлення обставин, які мають істотне значення. Суд першої інстанції, врахувавши оборонний характер предмета закупівлі, водночас встановив, що позивачем не доведено завдання шкоди обороноздатності держави внаслідок прострочення поставки, а поставка була здійснена у повному обсязі та без претензій до якості. За таких обставин посилання апелянта на оборонний характер предмета закупівлі як на безумовну підставу для відмови у зменшенні неустойки є необґрунтованим.
З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення пені на 80% забезпечує справедливий баланс між правом позивача на компенсацію за прострочення та необхідністю збереження життєздатності вітчизняного виробника в умовах війни. Будь-яке інше співвідношення санкцій могло б призвести до невиправданої фінансової дестабілізації відповідача, що було б очевидно неспівмірним з наслідками допущеного порушення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що усі доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, знайшли свою оцінку під час апеляційного перегляду справи та відхилені як такі, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції, зменшивши розмір неустойки на 80 %, діяв у межах наданих йому дискреційних повноважень, дотримався принципів справедливості, добросовісності та розумності, забезпечив баланс інтересів сторін та не допустив фактичного звільнення відповідача від відповідальності. Наведене свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримався принципу пропорційності та справедливості. Підстав для переоцінки встановлених обставин немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення неустойки. Доводи апеляційної скарги про безпідставність зменшення пені є необґрунтованими. Судом першої інстанції встановлено, що прострочення поставки товару становило лише 16 днів, поставка виконана повністю, без претензій до якості, позивач не зазнав збитків або шкоди, а пеня у заявленому розмірі є надмірною та неспівмірною наслідкам порушення. Також судом враховано обставини воєнного стану, збройної агресії російської федерації, ведення оборонного виробництва, розташування відповідача в м.Запоріжжя як на території можливих бойових дій, тривалість повітряних тривог та відключення електроенергії, зруйновані та захоплені приміщення відповідача, а також сумлінну поведінку відповідача, який поставив товар за власні кошти без передоплати.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 у справі № 908/904/26 підлягає залишенню без змін.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 у справі № 908/904/26 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 у справі № 908/904/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 27.10.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
О.І.Кучеренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua