Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №922/879/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Харків Справа №922/879/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Гребенюк Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Помазан Родіона Анатолійовича (вх.№1851Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026

у справі №922/879/26 (суддя Буракова А.М., повне рішення складено 22.07.2026)

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків,

до Фізичної особи-підприємця Помазан Родіона Анатолійовича, м.Харків,

про стягнення 53.434,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця Помазан Родіона Анатолійовича про стягнення 53.434,15 грн , з яких:

- заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії без укладання договору в сумі 31.469,46 грн за період листопад 2018 р. по квітень 2019 р., з жовтня 2019 р. по квітень 2020 р., з жовтня 2020 р. по квітень 2021 р., з жовтня 2021 р. по листопад 2021 р.;

- заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 21.923,69 грн, яка утворилася за період: з грудня 2021 р. по березень 2022 р.;

- заборгованість за абонентську плату за послуги з постачання теплової енергії по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 41,00 грн, яка утворилася за період з грудня 2021 по березень 2022 та судові витрати. Всі стягнення здійснити на рахунок НОМЕР_1 , АТ "ПУМБ", МФО 334851, код ЄДРПОУ 45929670 одержувач КП "Харківські теплові мережі" філія "Харківзбут".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі №922/879/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Помазана Р.А. на користь КП "Харківські теплові мережі" 53.434,15 грн заборгованості та 2 662,40 грн судового збору.

Фізична особа-підприємець Помазан Родіон Анатолійович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі №922/879/26 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог КП “Харківські теплові мережі” до Помазана Р.А. про стягнення 53.434,15 грн - відмовити в повному обсязі, здійснити перерозподіл судових витрат, стягнувши з КП “Харківські теплові мережі” на користь Помазана Р.А. витрати зі сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд дійшов помилкового висновку про неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, оскільки 13.04.2026 представником відповідача через підсистему “Електронний суд” було подано відзив на позовну заяву з додатками, зареєстрований судом за вх.№8771/26, а 20.04.2026 - заперечення на відповідь на відзив, зареєстровані за вх.№9459/26;

- господарський суд безпідставно застосував положення ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України, які передбачають можливість вирішення спору за наявними матеріалами у разі неподання відповідачем відзиву, тоді як відповідач належним чином реалізував своє процесуальне право на подання заперечень проти позову;

- судом порушено вимоги статей 86, 210 ГПК України щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів, оскільки залишив поза увагою подані відповідачем відзив і заперечення на відповідь на відзив, не дослідив додані до них письмові докази та не надав оцінки аргументам відповідача, спрямованим на спростування правомірності нарахування вартості теплової енергії та абонентської плати за спірний період.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Білоусова Я.О., Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 23.09.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи в строк по 23.09.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку письмового провадження без виклику представників сторін. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 у справі №922/879/26.

17.09.2026, в межах встановленого судом строку, через систему “Електронний суд” від КП “Харківські теплові мережі” на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10182), в якому позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що:

- невідображення у рішенні суду першої інстанції відомостей про подані відповідачем відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки скаржником не доведено, що відповідне процесуальне порушення призвело до неправильного вирішення справи;

- належні відповідачу нежитлові приміщення розташовані у тепловому контурі багатоквартирного будинку та отримують теплову енергію від внутрішньобудинкових трубопроводів і через огороджувальні конструкції суміжних опалюваних приміщень, а відсутність окремих опалювальних приладів не звільняє їх власника від обов`язку оплачувати теплопостачання;

- висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.10.2025 не спростовує факту теплоспоживання у спірний період, оскільки дослідження проведено після часткового руйнування будинку внаслідок воєнних дій у 2022 році;

- розмір заборгованості підтверджується помісячними розрахунками, здійсненими з урахуванням визначеного теплового навантаження, температурних показників, тривалості опалювальних періодів та встановлених тарифів, а відсутність письмового договору за частину спірного періоду не звільняє відповідача від оплати фактично отриманої теплової енергії;

- спір належить до юрисдикції господарського суду, оскільки відповідач має статус фізичної особи-підприємця, а спірні нежитлові приміщення використовуються для комерційних потреб.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

КП “Харківські теплові мережі” зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших відповідних реєстрів від 07.07.2025 нежитлові приміщення першого поверху № 7, 8, 8а, 9, 10 у будівлі літ. А-5 загальною площею 73,0 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності Помазану Родіону Анатолійовичу.

За твердженням позивача, зазначені нежитлові приміщення є вбудованими у п`ятиповерховий багатоквартирний житловий будинок, перебувають у його тепловому контурі та мають єдину й неподільну з будинком систему централізованого опалення. Окремий тепловий ввід до приміщень відсутній, їх підключення та відключення від теплопостачання здійснюється одночасно з житловим будинком. При цьому ні будинок, ні належні відповідачу приміщення не обладнані приладами обліку теплової енергії.

Посилаючись на положення статей 1, 24 Закону України “Про теплопостачання” та пункту 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, позивач зазначає, що постачання теплової енергії до житлового будинку здійснювалося в межах опалювальних сезонів, визначених відповідними розпорядженнями Харківського міського голови. Водночас відповідач, не уклавши з позивачем письмового договору про постачання теплової енергії, фактично отримував її для потреб опалення належних йому нежитлових приміщень.

На підтвердження постачання теплової енергії у спірний період позивач посилається на акти підключення опалення на початку опалювальних сезонів №177/8692 від 16.10.2018, №177/10735 від 16.10.2019, №177/12466 від 19.10.2020, №177/14414 від 17.10.2021, а також акти відключення опалення наприкінці опалювальних сезонів №177/9636 від 10.04.2019, №177/11444 від 08.04.2020, №177/13557 від 12.04.2021 та розпорядження Харківського міського голови від 13.04.2022 №43 “Про припинення опалювального сезону в місті Харкові2 з 15.04.2022. Зазначені акти, за твердженням позивача, підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП “Харківські теплові мережі” та управителя будинку - КП “Житлокомсервіс”.

У зв`язку з несплатою відповідачем вартості теплової енергії, за розрахунками позивача, за особовим рахунком №17700-9337 утворилася заборгованість у розмірі 31.469,46 грн за періоди з листопада 2018 року по квітень 2019 року, з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, з жовтня 2020 року по квітень 2021 року та з жовтня по листопад 2021 року, яку позивач просить стягнути як вартість теплової енергії, отриманої за відсутності укладеного письмового договору.

За твердженням позивача, на виконання ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), на офіційному вебсайті КП "Харківські теплові мережі" 31.10.2021 оприлюднено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, укладеним з урахуванням ст.633, 634, 641, 642 ЦК України, та набрав чинності з 01.12.2021 (далі - Договір).

Іншими умовами Договору, зокрема, передбачено, що:

- фактом приєднання споживача до умов Договору (його акцептування) є вчинення будь-яких дій, які свідчать про бажання укласти Договір, зокрема подання підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка або фактичне отримання послуги (п.4 Договору);

- виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі згідно з тепловим навантаженням будинку, а споживач - своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу (п.5 Договору);

- плата за Договором складається з плати за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування (п.30 Договору);

- плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця, а розрахунковий період відповідає календарному місяцю (п.32 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його акцептування споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту оприлюднення, та діє протягом одного року з дати набрання чинності (п.51 Договору).

Посилаючись на наведені умови Договору та положення ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позивач вважає, що з 01.12.2021 правовідносини сторін щодо постачання теплової енергії до належних відповідачу нежитлових приміщень регулюються зазначеним Договором, який відповідач акцептував шляхом фактичного отримання послуги в опалювальному періоді 2021-2022 років. Відповідно, на думку позивача, у відповідача виник обов`язок оплачувати вартість наданої послуги, визначену згідно з Правилами №830, та плату за абонентське обслуговування.

Посилаючись на п.32, 33 Правил №830, позивач зазначає, що плата за послугу з постачання теплової енергії визначається виходячи з установленого тарифу та обсягу спожитої послуги, розрахованого і розподіленого відповідно до законодавства.

За твердженням позивача, факт постачання теплової енергії до належних відповідачу нежитлових приміщень у період з грудня 2021 року по березень 2022 року підтверджується актом підключення опалення житлового будинку від 17.10.2021 №177/14414, розпорядженням Харківського міського голови від 13.04.2022 №43 "Про припинення опалювального сезону в місті Харкові" з 15.04.2022, а також актом обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 01.10.2021 №177/2034.

Позивач також зазначає, що листом від 03.02.2026 №98-98/28 відповідачу були направлені копії актів обстеження №177/2034, №177/2035 та рахунки-фактури за спірний період, які залишилися неоплаченими.

За розрахунками позивача, за особовим рахунком відповідача №17701-9337 утворилася заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по березень 2022 року в сумі 21.923,69 грн, а також заборгованість з оплати абонентського обслуговування за цей самий період в сумі 41,00 грн.

Таким чином, з урахуванням заборгованості за теплову енергію, нарахованої за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року за відсутності письмового договору в сумі 31.469,46 грн, загальний розмір заявлених до стягнення позовних вимог становить 53.434,15 грн.

13.04.2026 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8771/26), у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що належні йому нежитлові приміщення не обладнані опалювальними приладами та фактично не отримували теплову енергію від системи централізованого теплопостачання. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.10.2025 та акт обстеження системи теплоспоживання від 01.10.2021 №177/2034. При цьому зазначив, що надані позивачем акти підключення та відключення опалення стосуються житлового будинку в цілому і не підтверджують фактичного постачання теплової енергії безпосередньо до його приміщень. Відповідач також заперечив наявність договірних відносин із позивачем, обґрунтованість здійснених нарахувань та належність спору до юрисдикції господарського суду, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову або закрити провадження у справі.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій останній підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив проти доводів відповідача щодо відсутності підстав для нарахування плати за теплову енергію, надавши, зокрема, додаткове обґрунтування здійснених нарахувань та детальний розрахунок заборгованості за особовим рахунком відповідача.

20.04.2026 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №9459/26), у яких відповідач висловив незгоду з наведеними позивачем поясненнями та запереченнями проти його правової позиції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що належні відповідачу нежитлові приміщення розташовані у тепловому контурі багатоквартирного будинку, а надані позивачем акти підключення та відключення опалення і обстеження системи теплоспоживання підтверджують факт отримання відповідачем теплової енергії. Суд зазначив, що відсутність письмового договору за частину спірного періоду не звільняє відповідача від обов`язку оплати фактично отриманої теплової енергії, а з 01.12.2021 правовідносини сторін регулюються публічним індивідуальним договором. На підставі наданих позивачем розрахунків суд визнав доведеною заборгованість за теплову енергію та абонентське обслуговування в загальній сумі 53.434,15 грн. Водночас суд зазначив, що відповідач у встановлений процесуальний строк відзиву на позов не подав, своїми процесуальними правами не скористався, доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, та доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дослідивши наявні у справі докази та доводи учасників справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Предметом спору є стягнення заборгованості за теплову енергію, нараховану відповідачу за відсутності письмового договору та на підставі публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а також плати за абонентське обслуговування.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів має встановити, чи підтверджують надані докази характер теплоспоживання належними відповідачу приміщеннями, чи відповідає їх фактичному технічному стану застосований позивачем розрахунок теплового навантаження №ВКТ/589 та чи правомірно його використано для визначення заборгованості за всі спірні періоди з урахуванням відповідного нормативного регулювання і тарифів. Окремій перевірці підлягають обґрунтованість нарахованої плати за абонентське обслуговування та повнота оцінки судом першої інстанції доказів і заперечень відповідача, викладених у своєчасно поданих процесуальних документах.

Щодо наведених відповідачем у відзиві на позов заперечень стосовно юрисдикції господарського суду колегія суддів зазначає, що вони обґрунтовані відсутністю в запропонованому позивачем договорі купівлі-продажу теплової енергії вказівки на статус Помазана Р.А. як фізичної особи-підприємця. Водночас саме по собі зазначення особи в проєкті договору без її підприємницького статусу не визначає характеру спірних правовідносин та їх юрисдикційної належності. Інших конкретних обставин на підтвердження виникнення спірних правовідносин поза межами здійснення господарської діяльності відповідач у цьому зв`язку не навів, а в апеляційній скарзі відповідних доводів не заявив.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із підстав, установлених договором та актами цивільного законодавства.

За змістом ст.509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від його виконання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади відносин у сфері теплопостачання визначені Законом України "Про теплопостачання", відповідно до ст.19 якого споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 24 цього Закону до основних обов`язків споживача віднесено, зокрема, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією та дотримання вимог нормативно-правових актів у сфері теплопостачання.

Відносини з надання та споживання житлово-комунальних послуг до 01.05.2019 регулювалися Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV, а з 01.05.2019 - Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII, ст.9 якого передбачено обов`язок споживача оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги, у тому числі отримані до укладення відповідного договору.

Порядок користування тепловою енергією та проведення розрахунків за її споживання у відповідні спірні періоди визначався також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198). Відповідно до п.23 цих Правил у споживачів, які не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження, передбаченого договором купівлі-продажу теплової енергії, з урахуванням температурних показників та тривалості роботи тепловикористального обладнання у відповідному розрахунковому періоді.

Водночас Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", зокрема ст.9, 10, передбачено визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії та їх розподіл між споживачами відповідно до встановленого законодавством порядку.

На виконання положень цього Закону наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика №315), яка набрала чинності 25.01.2019. Зазначена Методика регулює визначення та розподіл обсягів теплової енергії між споживачами з урахуванням характеристик приміщень, їх оснащення засобами обліку, а також теплової енергії, витраченої на забезпечення загальнобудинкових потреб та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Щодо правовідносин, які позивач пов`язує з дією індивідуального договору з 01.12.2021, застосуванню підлягають положення ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якими передбачено укладення публічного індивідуального договору приєднання за визначених законом умов, а також Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 (далі - Правила №830). Відповідно до п.32, 33 цих Правил плата за послугу визначається виходячи із встановленого тарифу та обсягу спожитої теплової енергії, визначеного і розподіленого відповідно до законодавства. Плата за індивідуальним договором, що є публічним договором приєднання, включає плату за послугу та плату за абонентське обслуговування.

При цьому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358 Методику №315 викладено в новій редакції, яка набрала чинності 28.01.2022. Цією редакцією, зокрема, передбачено окремий порядок визначення обсягу теплової енергії для приміщень із транзитними мережами опалення та розмежовано обсяги теплової енергії, що надходить до таких приміщень від транзитних трубопроводів, і теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб. Водночас до окремих приміщень із транзитними мережами опалення Методика відносить приміщення, через які проходять транзитні трубопроводи та в яких відповідно до проєкту будівлі відсутні опалювальні прилади.

Отже, визначення обсягу теплової енергії, що підлягає оплаті конкретним споживачем, має здійснюватися з урахуванням фактичних характеристик приміщення та нормативного регулювання, чинного у відповідному розрахунковому періоді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №922/4239/16 зазначила, що відсутність договору про постачання теплової енергії за умови підтвердження факту її постачання не звільняє особу, яка використовувала теплову енергію без укладення договору, від обов`язку оплатити фактично спожиту теплову енергію. Таким чином, відсутність письмового договору сама по собі не виключає виникнення відповідного грошового зобов`язання, однак застосування наведеного правового висновку передбачає встановлення обставин фактичного споживання теплової енергії та обґрунтованості визначеного до оплати її обсягу.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.07.2025 Помазан Р.А. є власником нежитлових приміщень першого поверху №7, 8, 8а, 9, 10 у будівлі літ. А-5 загальною площею 73,0 кв. м, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Холодногірська (колишня назва - Єлізарова), буд.3. Зазначені приміщення є вбудованими у п`ятиповерховий багатоквартирний житловий будинок, теплопостачання якого здійснюється КП "Харківські теплові мережі". За відомостями позивача, система опалення будинку є централізованою, окремий тепловий ввід до нежитлових приміщень відсутній, а будинок і приміщення відповідача не обладнані приладами обліку теплової енергії.

На підтвердження постачання теплової енергії у спірні періоди позивачем надано акти підключення опалення житлового будинку від 16.10.2018 №177/8692, від 16.10.2019 №177/10735, від 19.10.2020 №177/12466, від 17.10.2021 №177/14414, а також акти відключення опалення від 10.04.2019 №177/9636, від 08.04.2020 №177/11444 та від 12.04.2021 №177/13557, складені за участю представників КП "Харківські теплові мережі" та управителя будинку КП "Житлокомсервіс". Зміст зазначених документів стосується підключення та відключення системи централізованого опалення житлового будинку, у складі якого розташовані приміщення відповідача.

Крім того, матеріали справи містять акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 01.10.2021 №177/2034 та додатковий акт №177/2035, складені працівниками позивача щодо належних відповідачу приміщень. У зазначених документах наведено відомості про розташування нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та їх зв`язок із внутрішньобудинковою системою опалення, яку позивач характеризує як єдину та неподільну. На підставі даних обстеження КП "Харківські теплові мережі" 18.10.2021 складено перевірочний розрахунок теплового навантаження №ВКТ/589 відповідно до КТМ 204 України 244-94, в якому з використанням об`єму приміщень 266 куб.м, розрахункової температури внутрішнього повітря +12 °C та нормативних коефіцієнтів визначено теплове навантаження на опалення в розмірі 0,004805 Гкал/год. Саме цей показник позивач використав при здійсненні нарахувань за спірні періоди з листопада 2018 року по березень 2022 року.

Водночас відповідач заперечує можливість безпосереднього опалення належних йому приміщень від централізованої системи та посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи №15 від 10.10.2025, відповідно до якого у приміщеннях відсутні опалювальні прилади та відгалуження від загальнобудинкових трубопроводів для їх підключення, а трубопроводи, що проходять через приміщення санвузла, мають транзитний характер і теплоізоляцію зі спіненого поліетилену.

Позивач, зі свого боку, наполягає на надходженні тепла до приміщень від внутрішньобудинкової системи опалення та через огороджувальні конструкції суміжних приміщень, а також заперечує можливість підтвердження технічного стану об`єкта у 2018-2022 роках висновком експертизи, складеним після пошкодження будинку внаслідок бойових дій у липні 2022 року.

Оцінюючи надані позивачем акти підключення та відключення опалення за 2018-2021 роки, колегія суддів враховує, що зазначені документи складені щодо житлового будинку №3 по вул.Холодногірській у м.Харкові та підтверджують підключення і відключення його внутрішньобудинкової системи опалення у відповідні опалювальні сезони. Водночас ці акти не містять відомостей про технічне обладнання системи опалення безпосередньо в нежитлових приміщеннях відповідача, наявність у них опалювальних приладів та відгалужень від внутрішньобудинкових трубопроводів. Тому підтвердження факту постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку в цілому не є достатнім для встановлення характеру теплоспоживання окремими приміщеннями та обсягу теплової енергії, що підлягає віднесенню на їх власника.

Не усувають зазначених питань і акти обстеження системи теплоспоживання №177/2034, №177/2035, на які посилається позивач. Зокрема, в акті від 01.10.2021 №177/2034 зазначено про єдність системи опалення нежитлових приміщень із внутрішньобудинковою системою житлового будинку та наявність загальних інженерно-технічних комунікацій. Разом із тим акт не містить конкретних відомостей про встановлені у приміщеннях опалювальні прилади, їх кількість, розташування чи спосіб підключення до системи централізованого опалення. При цьому з матеріалів обстеження та пояснень самого позивача вбачається, що повний доступ до нежитлових приміщень для перевірки системи теплоспоживання забезпечений не був. За таких обставин наведені в актах відомості підтверджують зв`язок приміщень із загальнобудинковими інженерними комунікаціями, однак не дають можливості достовірно встановити фактичне обладнання їх системою безпосереднього опалення.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи №15 від 10.10.2025, яким встановлено, що загальнобудинкові трубопроводи опалення проходять транзитно через приміщення санвузла, частково в комунікаційній ніші стіни, частково відкрито під стелею, виконані з поліпропілену та мають теплоізоляцію зі спіненого поліетилену. При цьому опалювальні прилади та відгалуження від стояків для їх підключення до нежитлових приміщень №59-7, 59-8, 59-8а, 59-9, 59-10 відсутні, що, за висновком експерта, виключає можливість їх безпосереднього опалення через такі прилади.

Оцінюючи зазначений висновок, колегія суддів враховує, що дослідження проведено у 2025 році, після пошкодження житлового будинку внаслідок бойових дій у липні 2022 року, а тому встановлений експертом технічний стан приміщень не може беззастережно поширюватися на спірні періоди 2018-2022 років. Водночас позивачем не надано доказів того, що до пошкодження будинку система опалення спірних приміщень мала інше обладнання, а складені його працівниками у 2021 році акти обстеження таких відомостей не містять. Не підтверджує наявності відповідного обладнання і відсутність документів про відключення приміщень від централізованого опалення в установленому порядку, оскільки ця обставина стосується оформлення відключення, а не фактичної конфігурації внутрішньобудинкової системи.

Отже, наявні докази підтверджують постачання теплової енергії до житлового будинку та проходження його інженерних комунікацій через приміщення відповідача, проте не підтверджують здійснення безпосереднього опалення останніх через установлені в них опалювальні прилади у спірні періоди. При цьому можливість надходження тепла від транзитних трубопроводів і суміжних опалюваних приміщень не виключається, однак має враховуватися при визначенні обсягу теплової енергії, що підлягає оплаті. Суд першої інстанції зазначених обставин не розмежував, фактично ототожнивши постачання теплової енергії до будинку з доведеністю характеру теплоспоживання окремими нежитловими приміщеннями.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що в основу розрахунку заявленої до стягнення заборгованості позивачем покладено перевірочний розрахунок теплового навантаження на опалення від 18.10.2021 №ВКТ/589, складений відповідно до КТМ 204 України 244-94. В зазначеному розрахунку для нежитлових приміщень відповідача площею 73,0 кв.м та об`ємом 266 куб.м застосовано питому опалювальну характеристику будівлі 0,37 ккал/(куб. м·год·°C), розрахункову температуру внутрішнього повітря +12 °C, температуру зовнішнього повітря -23 °C, поправочний коефіцієнт 1,116 та коефіцієнт, що враховує тепловий потік на опалення громадських споруд, 1,25. За результатами обчислення визначено теплове навантаження 4805,36 ккал/год, або 0,004805 Гкал/год, яке надалі використано для визначення помісячних обсягів теплової енергії з урахуванням температури зовнішнього повітря та тривалості опалення. Водночас наведений розрахунок за своїм змістом визначає розрахункову потребу приміщень у тепловій енергії для забезпечення прийнятої температури внутрішнього повітря, а не фактичний обсяг теплової енергії, отриманої ними від внутрішньобудинкової системи опалення.

Застосування такого розрахунку до спірних приміщень потребувало встановлення їх фактичних технічних характеристик та відповідності обраного способу визначення теплового навантаження характеру теплоспоживання. Як зазначалося вище, відповідач заперечує наявність у приміщеннях опалювальних приладів та відгалужень для їх підключення, посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи №15 від 10.10.2025, тоді як позивач обґрунтовує надходження тепла проходженням транзитних трубопроводів та тепловіддачею суміжних опалюваних приміщень. Проте розрахунок №ВКТ/589 не містить відомостей про довжину, діаметр, спосіб прокладання та теплоізоляцію транзитних трубопроводів, їхню тепловіддачу, а також про обсяг теплової енергії, що міг надходити через огороджувальні конструкції. Не наведено в ньому й технічних даних, які б підтверджували можливість забезпечення прийнятої розрахункової температури +12 °C саме за рахунок зазначених джерел тепла. Отже, пояснення позивача про опалення приміщень від транзитних трубопроводів та суміжних квартир не узгоджене з вихідними даними застосованого ним розрахунку, який виконано за загальними нормативними характеристиками опалюваного приміщення.

При цьому відсутність приладів комерційного обліку сама по собі не виключає можливості визначення обсягу теплової енергії розрахунковим способом. Разом із тим відповідно до п.23 Правил №1198 визначення такого обсягу здійснюється з урахуванням теплового навантаження, передбаченого договором, та інших установлених цим пунктом показників. У даному випадку письмовий договір між сторонами за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року відсутній, а показник теплового навантаження визначений позивачем в односторонньому порядку у жовтні 2021 року. За таких обставин саме по собі посилання на КТМ 204 України 244-94 не звільняло позивача від обов`язку обґрунтувати можливість застосування визначеного ним показника до фактичної системи опалення спірних приміщень та довести правильність обчислених на його підставі обсягів теплоспоживання.

Окремої оцінки потребує використання розрахунку від 18.10.2021 для визначення вартості теплової енергії за попередні опалювальні сезони, починаючи з листопада 2018 року. Як вбачається з наданих позивачем документів, визначення теплового навантаження здійснено на підставі відомостей обстеження приміщень у жовтні 2021 року, після чого цей самий показник застосовано до всіх попередніх розрахункових періодів. Складення розрахунку після періоду, за який здійснюються нарахування, не свідчить про його неправильність, однак потребує підтвердження застосовності використаних технічних характеристик до відповідних попередніх періодів. Натомість акти підключення та відключення опалення житлового будинку за 2018-2020 роки не містять відомостей про обладнання системи опалення нежитлових приміщень відповідача, а інших документів, які б дозволяли встановити відповідність визначеного у 2021 році теплового навантаження фактичним характеристикам цих приміщень у попередні роки, позивачем не наведено.

Щодо нарахувань за індивідуальним договором з грудня 2021 року по березень 2022 року колегія суддів враховує, що відповідно до Правил №830 обсяг спожитої послуги підлягає визначенню та розподілу згідно із законодавством. При цьому з 28.01.2022 набрала чинності нова редакція Методики №315, якою передбачено спеціальний порядок визначення обсягу теплової енергії для окремих приміщень із транзитними мережами опалення, через які проходять відповідні трубопроводи та в яких згідно з проєктом будівлі відсутні опалювальні прилади. Наявні матеріали не дозволяють безумовно віднести приміщення відповідача до зазначеної категорії, оскільки їхні проєктні характеристики належним чином не встановлені. Водночас позивач не навів обґрунтування застосування до них після 28.01.2022 того самого розрахункового теплового навантаження, яке використовувалося до набрання чинності новою редакцією Методики, та не показав, яким чином при визначенні відповідних обсягів ураховано характер проходження транзитних трубопроводів і можливість віднесення приміщень до передбаченої Методикою окремої категорії. Зазначене не дає підстав автоматично застосовувати спеціальний порядок розрахунку до всіх спірних періодів, однак свідчить про необхідність самостійної перевірки правильності нарахувань за кожним періодом відповідно до чинного на той час правового регулювання.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.08.2026 у справі №908/438/25, в якій суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення про відмову у стягненні заборгованості, нарахованої як за опалюване приміщення, без врахування особливостей його теплоспоживання та спеціального порядку визначення обсягів теплової енергії. Водночас Верховний Суд розмежував обов`язок власника приміщення брати участь у витратах на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи теплопостачання та доведеність конкретного розміру заявленої до стягнення заборгованості. Колегія суддів враховує, що у зазначеній справі були встановлені обставини попереднього відключення приміщення від централізованого опалення, які у даній справі не встановлені, тому наведений висновок застосовується з урахуванням відмінностей фактичних обставин. У справі, що переглядається, саме по собі визначення позивачем нормативного теплового навантаження 0,004805 Гкал/год та арифметичне обчислення на його підставі помісячних нарахувань не усувають необхідності доведення правомірності застосування цього показника до належних відповідачу приміщень. Суд першої інстанції відповідних обставин не перевірив та не навів мотивів, з яких визнав розрахунок №ВКТ/589 належною підставою для визначення обсягів теплової енергії за всі спірні періоди.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості в сумі 31.469,46 грн за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року, колегія суддів встановила, що відповідні нарахування здійснені позивачем із застосуванням теплового навантаження 0,004805 Гкал/год, визначеного розрахунком від 18.10.2021 №ВКТ/589. З наданих документів вбачається, що в жовтні 2021 року позивачем проведено перерахунок вартості теплової енергії за попередні опалювальні періоди на суму 29.777,38 грн, до якої додано поточні нарахування за жовтень 2021 року в сумі 340,36 грн, листопад 2021 року в сумі 1.298,59 грн та перерахунок у сумі 53,13 грн. Наведені суми арифметично відповідають заявленому розміру заборгованості. Однак правильність арифметичних обчислень не усуває встановлених вище недоліків їх вихідної величини, оскільки застосоване теплове навантаження визначено за результатами обстеження у жовтні 2021 року без належного підтвердження відповідності використаних технічних характеристик фактичному стану системи опалення приміщень у 2018-2020 роках. При цьому акти підключення та відключення опалення житлового будинку не містять даних, необхідних для такої перевірки.

Щодо заборгованості за індивідуальним договором у сумі 21.923,69 грн, то відповідно до наданого позивачем розрахунку вона складається з нарахувань за грудень 2021 року в сумі 5.413,04 грн, січень 2022 року - 11.165,10 грн, лютий 2022 року - 5.159,92 грн та березень 2022 року - 185,63 грн, з урахуванням проведених перерахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209. Зазначені суми узгоджуються з підсумковим розрахунком заборгованості, однак їх обчислення також ґрунтується на тепловому навантаженні 0,004805 Гкал/год, правомірність застосування якого до спірних приміщень не отримала належного підтвердження. Крім того, в детальному розрахунку за січень 2022 року позивачем використано тариф 5.546,12 грн/Гкал, тоді як у відзиві на апеляційну скаргу наведено тариф 5 502,35 грн/Гкал. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.12.2021 №1050 передбачено різні тарифні величини залежно від характеристик системи теплопостачання та складових відповідних витрат. Водночас позивачем не наведено достатнього обґрунтування того, який саме тариф підлягав застосуванню до спірного об`єкта з урахуванням відсутності будинкового вузла комерційного обліку та інших технічних характеристик системи теплопостачання.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2023 у справі №908/2078/22, відповідно до якого за відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та після спливу встановленого законом строку з моменту оприлюднення публічного індивідуального договору відносини щодо надання комунальної послуги можуть регулюватися таким договором без його окремого підписання споживачем. Отже, посилання відповідача на відсутність підписаного ним договору та відмову від укладення запропонованого позивачем договору купівлі-продажу теплової енергії №18172 від 01.11.2021 самі по собі не спростовують можливості виникнення договірних правовідносин з 01.12.2021. Водночас наведений правовий висновок не звільняє позивача від доказування обґрунтованості визначених ним обсягів теплової енергії та їх вартості відповідно до умов договору і застосовного нормативного регулювання.

Щодо вимоги про стягнення 41,00 грн плати за абонентське обслуговування за період з грудня 2021 року по березень 2022 року, колегія суддів зазначає, що така плата є самостійною складовою платежу за індивідуальним договором та не залежить від обсягу спожитої теплової енергії. Водночас на підтвердження її розміру позивачем надано лише розрахунок із зазначенням щомісячних нарахувань у сумі 10,24 грн та 10,26 грн із посиланням на накази КП "Харківські теплові мережі" від 17.12.2021 №1063 та від 01.02.2022 №104, які в матеріалах справи відсутні. Інших доказів, які б підтверджували встановлення саме такого розміру плати за відповідні розрахункові періоди, позивачем не надано. При цьому визначення граничного розміру абонентської плати законодавством не підтверджує правомірності конкретних нарахувань, здійснених позивачем. За таких обставин, з урахуванням положень ст.74, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність вимоги щодо стягнення 41,00 грн абонентської плати, у зв`язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

Окремо колегією суддів встановлено, що 13.04.2026 представником відповідача через підсистему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву з додатками, зареєстрований судом за вх. №8771/26, а 20.04.2026 - заперечення на відповідь на відзив, зареєстровані за вх.№9459/26. Зазначені документи надійшли до суду у встановлені процесуальні строки та були приєднані до матеріалів справи, що підтверджується відповідними відомостями підсистеми "Електронний суд". Незважаючи на це, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідач не подав відзиву на позов та не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку з чим визнав можливим розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України. Такий висновок не відповідає матеріалам справи, оскільки передбачені зазначеними нормами наслідки неподання відзиву не могли бути застосовані за обставин його своєчасного подання відповідачем.

При цьому неврахування відзиву не обмежилося неправильним відображенням процесуальних обставин у судовому рішенні. У зазначеному документі відповідач заперечував сам факт безпосереднього опалення належних йому приміщень, посилався на акт обстеження від 01.10.2021 №177/2034 та висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.10.2025 №15, ставив під сумнів доказове значення актів підключення житлового будинку та обґрунтованість нарахованої заборгованості. Проте відповідні доводи та докази не отримали оцінки суду першої інстанції, який визнав позов обґрунтованим, зокрема, з посиланням на відсутність доказів, що спростовують обставини, викладені в позовній заяві. Таким чином, суд фактично вирішив спір без дослідження доказів, які безпосередньо стосувалися обставин, покладених в основу позовних вимог, та могли вплинути на висновок щодо їх обґрунтованості.

Зазначене свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог ст.74, 86, 236, 238 ГПК України щодо встановлення обставин справи на підставі поданих сторонами доказів, їх всебічної оцінки та наведення мотивів прийняття або відхилення істотних доводів учасників справи. Водночас відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування або зміни судового рішення, якщо воно призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи позивача про те, що неврахування відзиву не належить до безумовних підстав скасування судового рішення, самі по собі є правильними, однак не спростовують установлених колегією суддів порушень, які призвели до неправильного вирішення спору. При цьому суд апеляційної інстанції здійснив оцінку доказів, поданих сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, та встановив недостатність доказового обґрунтування заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до п.1-4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У даній справі суд першої інстанції не встановив належним чином характеру теплоспоживання нежитловими приміщеннями відповідача, не перевірив правомірності застосованого позивачем розрахункового теплового навантаження та безпідставно визнав доведеними здійснені на його підставі нарахування. Зазначені недоліки в сукупності з неврахуванням своєчасно поданих відповідачем доказів свідчать про наявність передбачених п.1-4 ч.1 ст.277 ГПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обґрунтованості визначених ним обсягів теплової енергії, віднесених на нежитлові приміщення відповідача, та відповідно заявленої до стягнення заборгованості в сумі 53.393,15 грн. Водночас вимога про стягнення 41,00 грн абонентської плати також не підтверджена належними доказами встановлення її конкретного розміру у відповідні розрахункові періоди. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог у загальній сумі 53.434,15 грн відсутні, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі №922/879/26 підлягає скасуванню з ухваленням відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення про відмову в позові судові витрати підлягають перерозподілу відповідно до ст.129 ГПК України. Судовий збір за подання позовної заяви покладається на позивача, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст.129, п. 2 ч.1 статті 275, п.п. 2, 3, 4 ч. 1 статті 277, ст.ст. 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Помазан Родіона Анатолійовича задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі №922/879/26 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Фізичної особи-підприємця Помазан Родіона Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 3.993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 29.10.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.В. Гребенюк