Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №918/217/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Справа № 918/217/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.07.2026 (повний текст - 03.08.2026) у справі №918/217/26 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

2) Комунального некомерційного підприємства "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення коштів

за участю представників:

скаржника - Годованець Любов Юріївна (поза межами приміщення суду);

прокурор - Немкович Ігор Іванович (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.07.2026 визнано недійсною Додаткову угоду №5 від 14.09.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №403 від 21.12.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум". Стягнуто з ТОВ "Енергум" на користь Острозької міської ради в дохід місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 44941,30 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ "Енергум" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Скаржник зазначає, що збільшення ціни електроенергії додатковою угодою №5 з 6,27 грн до 6,85 грн/кВт·год становило 9,25%, тобто не перевищувало встановленого законом обмеження, а коливання ринкової ціни на 13,42 % підтверджено висновком Київської ТПП.

На думку апелянта, суд безпідставно застосував сукупне 10-відсоткове обмеження, не врахував положень Закону №4888-IX щодо кожного окремого підвищення ціни, неправильно застосував статті 632, 652 ЦК України та не розмежував обсяги електроенергії, поставлені до і після укладення спірної угоди, що вплинуло на визначення суми стягнення. Також скаржник заперечує наявність належних підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Апелянт просить суд: у разі встановлення відсутності належних підстав для представництва прокурором інтересів держави - рішення скасувати, а позов залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України; рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; судові витрати покласти на позивачів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" та призначено її розгляд на 26.10.2026 об 11:30год. Запропоновано прокурору, позивачу у строк до 17.09.2026 подати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

08.09.2026 через систему «Електронний суд» прокурор подав письмовий відзив, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

У відзиві прокурор зазначає, що Закон №4888-IX не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які припинилися у 2023 році, з огляду на принцип незворотності дії законів у часі.

На думку прокурора, збільшення ціни електроенергії з 5,89 грн до 6,85 грн/кВт·год на 16,3% суперечить вимогам законодавства, а висновок Київської ТПП не підтверджує належним чином коливання ціни між датами укладення додаткових угод №4 та №5.

Крім того, спірною угодою змінену ціну поширено на вже поставлену електроенергію всупереч статті 632 ЦК України. Прокурор вважає доведеними підстави представництва інтересів держави, оскільки Острозька міська рада, попри повідомлення про порушення, самостійно до суду не звернулася.

На підставі викладеного прокурор просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 27.07.2026 у справі №918/217/26, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

У додаткових письмових поясненнях від 05.10.2026 апелянт підтримує апеляційну скаргу та наголошує, що відповідні положення Закону №4888-IX набрали чинності 24.06.2026 і поширюються на раніше виниклі закупівельні правовідносини незалежно від їх припинення.

На підтвердження цієї позиції посилається на постанови апеляційних господарських судів у справах №910/7514/25 та №922/1124/25, а щодо належності висновку ТПП як доказу ринкового коливання - на судову практику у справі №924/71/24.

Додатково зазначає, що суд безпідставно визнав недійсною всю додаткову угоду №5 та стягнув кошти за електроенергію, поставлену після її укладення, не врахувавши статтю 217 ЦК України. Також наполягає на недоведеності підстав представництва прокурора.

Просить врахувати додаткові пояснення та задовольнити апеляційну скаргу.

21.10.2026 у зв`язку з відпусткою судді Коломис В.В. проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою від 21.10.2026 справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 26.10.2026 з`явився прокурор та представниця ТОВ "Енергум".

Острозька міська рада та Комунальне некомерційне підприємство "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином; причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представниця апелянта Годованець Л.Ю. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, надала пояснення по справі; просила скасувати рішення суду першої інстанції.

Прокурор Немкович І.І. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі; просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

За результатами закупівлі UA-2022-12-12-016376-а між КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» та ТОВ «Енергум» 21.12.2022 укладено договір №403 про постачання 360000 кВт·год електричної енергії загальною вартістю 2026663,20 грн із ПДВ та ціною 5,62962 грн/кВт·год.

Відповідно до п.2.1. Договору, очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з дати, зазначеної в заяві - приєднанні, по 31.12.2023 становить 360000 кВт*год. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Строк (темір) поставки товару з дати, зазначеної в заяві - приєднанні, до 31.12.2023 (п.3.1. Договору).

Згідно з п.5.2. Договору, ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися за дотримання сторонами норм, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що оформлюються додатковою угодою. Зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю відбувається у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії). Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками (завіреними копіями довідок) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку (наприклад, довідки з органів статистики або довідки з Торгово-промислової палати або довідка з Української енергетичної біржі, тощо). Зміна ціни товару може відбуватися за умови надання постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання його ціни на ринку. Постачальник повідомляє споживача про зміну ціни та будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 робочих днів до її застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. У разі незгоди зі зміною ціни чи інших умов договору споживач має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору. У разі відмови споживача від зміни ціни або інших умов договору, що запропоновані постачальником, а також у разі відсутності відповіді споживача на таку пропозицію постачальника протягом 20 днів з дня її отримання, постачальник має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається від зазначеної в повідомлені дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): 1) розірваний (без штрафних санкції) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; 2) змінений на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що ціна електричної енергії за цим договором визначена відповідно до комерційної пропозиції постачальника (Додаток № 4 до цього договору) з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.2. цього договору, та становить: 1688885,83 грн, крім того ПДВ 337777,17 грн, всього з ПДВ - 2026663,20 грн, у тому числі: Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 5,62962 грн з ПДВ.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.11.2. Договору).

Відповідно до Специфікації (додаток 2 до договору), ціна за 1 кВт*год з ПДВ складає 5,62962 грн.

Між сторонами підписано "Комерційну пропозицію" (додаток №4 до договору) (далі - Комерційна пропозиція), за змістом п.1 якої, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год з розподілом становить 5,62962 грн, в тому числі ПДВ 20%. Кількість 360000кВт*год.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором. Договір може бути продовжений відповідно до ч.6 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.9 Комерційної пропозиції).

Додатковими угодами №1 від 23.01.2023, №2 від 19.04.2023 та №3 від 14.07.2023 у зв`язку зі зміною регульованих тарифів на передачу та розподіл електричної енергії сторони послідовно збільшили ціну за одиницю товару до 5,774328 грн, 5,83 грн та 5,89 грн/кВт·год відповідно, без збільшення загальної суми договору.

Додатковою угодою №4 від 09.08.2023 на підставі експертного висновку Київської ТПП №Ц-772/І від 01.08.2023 ціну електричної енергії збільшено до 6,27 грн/кВт·год із застосуванням з 01.07.2023.

Додатковою угодою №5 від 14.09.2023 на підставі експертного висновку Київської ТПП № Ц-958/2 від 04.09.2023 ціну збільшено до 6,85 грн/кВт·год із застосуванням з 01.08.2023.

Додатковою угодою №6 від 18.12.2023 сторони зменшили обсяг закупівлі до 321545 кВт·год та загальну вартість договору до 1954954,19 грн

Згідно з актами прийняття-передачі електричної енергії ТОВ "Енергум" поставило електричну енергію Комунальному некомерційному підприємству "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради з січня 2023 року - по листопад 2023 року загальним обсягом 321545 кВт*год., на загальну суму 1954954,19 грн (а.с.42-47).

Відповідно до платіжних доручень від 13.02.2023 - від 14.12.2023, КНП "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради перераховано ТОВ "Енергум" кошти за електричну енергію на загальну суму 1954954,19 грн (а.с.48-53).

У позовній заяві прокурор доводить, що додаткова угода №5 від 14.09.2023 (застосовується з 01.08.2023) укладена після поставки електричної енергії споживачу в серпні 2023 року. Оскільки попередніми додатковими угодами відповідно до вимог закону збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,89 грн з ПДВ (у зв`язку зі зміною відповідних тарифів), укладення додаткової угоди №5 від 14.09.2023, якою ціну за електричну енергію збільшено до 6,85 грн з ПДВ за 1 кВт*год, тобто на 16,3%, суперечить вимогам ст.41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст.203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною. Відтак, оскільки вищевказана додаткова угода №5 від 14.09.2023 (застосовується з 01.08.2023) визнається недійсною, то розрахунок за поставлену у серпні-листопаді 2023 року електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами додаткової угоди №4, а саме 6,27 грн з ПДВ.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо представництва прокурора колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Колегія суддів враховує рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, яким наголошено на виключному характері представництва прокурором інтересів держави. Водночас положення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнано неконституційними. При цьому вони втрачають чинність із 01.01.2027, а тому наразі підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Острозької міської ради, вказав, що внаслідок необґрунтованого збільшення ціни за одиницю товару (електричну енергію) та безпідставного укладення оспорюваної додаткової угоди №5 до Договору, Острозькою міською радою недоотримано кошти у сумі 44941,30 грн. Таким чином, територіальна громада в особі Острозької міської ради зазнала фінансових втрат, хоча зазначена сума коштів могла бути використана органом місцевого самоврядування для забезпечення інших нагальних потреб.

Відповідно до положень Статуту КНП «Острозька багатопрофільна лікарня», затвердженого рішенням Острозької міської ради від 28.03.2025 №2284, засновником підприємства є Острозька міська рада, якій підприємство підпорядковане та підзвітне і яка здійснює контроль за ефективністю використання комунального майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 виходили з того, що неефективне використання бюджетних коштів комунальними закладами може порушувати інтереси територіальної громади, а відповідний орган місцевого самоврядування є уповноваженим суб`єктом їх захисту.

КНП "Острозька багатопрофільна лікарня" у спірних правовідносинах діяло як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та було замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Острозькою міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає правильними доводи прокурора щодо правомірності визначення Острозької міської ради позивачем у справі, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якої віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, і в особі якого прокурор може звертатися до суду.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратура листами від 26.11.2025 та 20.01.2026 повідомляла Острозьку міську раду про виявлені порушення і необхідність вжиття заходів захисту.

У відповідях від 12.12.2025 та 27.01.2026 міська рада повідомила про направлення лікарнею претензії ТОВ «Енергум» та відмову останнього повернути кошти, водночас самостійно до суду не звернулася.

Листом від 19.02.2026 прокуратура повідомила міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави.

З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

По суті спору колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, cпособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

За змістом статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За змістом п.5.4. Договору, ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 5,62962 грн з ПДВ.

Згідно "Комерційної пропозиції" (додаток № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 403 від 21.12.2022 р.), ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год з розподілом становить 5,62962 грн, в тому числі ПДВ 20 %.

Додатковими угодами №1 від 23.01.2023 - №3 від 14.07.2023, у зв`язку зі зміною тарифів, змінено ціну за одиницю товару - збільшено за 1 кВт*год. з ПДВ з 5,62962 грн до 5,89 грн.

Додатковою угодою №4 від 09.08.2023 збільшено за 1 кВт*год. з ПДВ до 6,27 грн.

Додатковою угодою №5 від 14.09.2023 збільшено за 1 кВт*год. з ПДВ до 6,85 грн.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися за дотримання сторонами норм, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та за умови у разі коливання ціни на ринку у порядку, зазначеному у вказаному пункті.

Відповідно до положень статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Правовий висновок про сукупне обмеження збільшення ціни за одиницю товару 10 відсотками від початкової договірної ціни викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та підтверджено у справі № 920/19/24.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктом 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178, у редакції, чинній на момент укладення спірної угоди, передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару в разі її ринкового коливання за умови документального підтвердження, пропорційності такого підвищення та незбільшення загальної суми договору. Окремо передбачено зміну ціни у зв`язку зі зміною регульованих тарифів.

При цьому Верховний Суд у постановах від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 констатував, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону України від 27.05.2026 №4888-IX.

Зі змісту пунктів 2 та 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4888-IX, з урахуванням їх системного тлумачення, вбачається, що нова редакція зазначеної норми не поширюється на договірні правовідносини, які виникли та завершилися до набрання нею чинності.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05.10.2026 у справі №910/11553/25, відповідно до якого ретроспективне застосування нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII стосується раніше укладених договорів про закупівлю, які продовжують діяти.

Оскільки договір №403 від 21.12.2022 та спірна додаткова угода №5 від 14.09.2023 виконувалися у 2023 році, а відповідні договірні правовідносини завершилися до 24.06.2026, правомірність укладення додаткових угод підлягає оцінці за законодавством, чинним на момент їх вчинення. При цьому дата ухвалення оскаржуваного судового рішення не змінює застосовного матеріального права. Отже, посилання апелянта на Закон №4888-IX не є підставою для переоцінки правомірності спірних додаткових угод за новою редакцією статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі №927/491/19).

Суд апеляційної інстанції враховує, що експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-958/2 від 04.09.2023 відображає коливання середньозваженої ціни на електроенергію у сторону збільшення у серпні 2023 року у порівнянні з липнем 2023 року, проте не підтверджує коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення додаткової угоди №4 від 09.08.2023 до моменту укладення додаткової угоди №5 від 14.09.2023, та не містить точної інформації про коливання ціни з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни.

Додатковою угодою №5 ціну електричної енергії збільшено з 6,27 грн до 6,85 грн/кВт·год, тобто на 9,25 %. Водночас загальне підвищення ціни за додатковими угодами №4 та №5 порівняно з ціною 5,89 грн/кВт·год, встановленою додатковою угодою №3, становило 16,30%.

При цьому сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача-1, на момент підписання основного договору відповідач-1 знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі".

На підставі досліджених матеріалів справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваною додатковою угодою є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

При цьому, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Апелянт посилається на необхідність застосування статті 217 ЦК України та розмежування обсягів електричної енергії, поставленої до і після укладення додаткової угоди №5 від 14.09.2023.

Оцінюючи зазначені доводи, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності правочину в цілому, якщо можна припустити, що він був би вчинений без включення недійсної частини.

Однак підставою визнання додаткової угоди №5 недійсною є не лише поширення зміненої ціни на раніше поставлену електроенергію, а й порушення встановленого законодавством порядку зміни ціни за одиницю товару, зокрема відсутність належного документального підтвердження її ринкового коливання. При цьому зміна ціни з 6,27 грн до 6,85 грн/кВт·год становить основний зміст спірної додаткової угоди. Зазначене порушення стосується самої умови про ціну, а не виключно дати її застосування. Тому відсутні підстави вважати, що спірна додаткова угода могла бути укладена без такої умови, а отже, положення статті 217 ЦК України не дають підстав для збереження її чинності щодо майбутніх поставок.

Оскільки додаткова угода №5 є недійсною з моменту її вчинення, відповідно до статті 236 ЦК України вона не створює правових наслідків незалежно від того, коли фактично здійснювалося постачання електричної енергії. Тому факт постачання частини електричної енергії після 14.09.2023 не впливає на правильність визначення суми стягнення.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки спірна додаткова угода №5 визнана недійсною та, відповідно, не породжує правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №403 про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2022, мали регулюватись договором та додатком №4 до договору "Комерційна пропозиція", підписаною при укладенні зазначеного договору, з урахуванням додаткової угоди №4 від 09.08.2023.

За таких обставин надмірно сплачені кошти за 77485 кВт·год електричної енергії становлять 44941,30 грн (77485 Ч 0,58 грн).

Відповідно, підстава для оплати поставленої електричної енергії за встановленою у спірній додатковій угоді ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм ст.ст.216, 1212 ЦК України, у розмірі 44941,30 грн ТОВ "Енергум" має повернути.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсною Додаткової угоди №5 від 14.09.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №403 від 21.12.2022, та стягнення з ТОВ "Енергум" на користь Острозької міської ради в дохід місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 44941,30 грн.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано повною мірою.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за її подання відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.07.2026 у справі №918/217/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 29.10.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Крейбух О.Г.