Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №918/1147/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: щодо оренди

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №918/1147/25

Суддя: Мельник О.В.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Справа №918/1147/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін заяву Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про ухвалення додаткового рішення

за позовом фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича

до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.03.2026 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2026 залишено без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича - без задоволення.

19.10.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №918/1147/25.

Відповідно до ч.1, 3 ст.244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував про те, що у зв`язку з розглядом даної справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в орієнтовному розмірі 20000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення апеляційним судом.

Заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених судових витрат була подана представником відповідача через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" 19.10.2026, тобто в межах строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України.

Відтак, апеляційним судом встановлено дотримання Виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Кантар" строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України, а тому заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає розгляду судом.

23.10.2026 року до апеляційного господарського суду від ФОП Буяна Р.А. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Позивач, зокрема, вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідача не є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, в частині підготовки відзиву на апеляційну скаргу та вартості представництва інтересів клієнта за одне засідання.

Враховуючи викладене та керуючись ч.5 ст.126 ГПК України, позивач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача до розумної та співмірної суми у розмірі 8000,00 грн.

Розглянувши заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також заперечення позивача на зазначену заяву, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, у додаткових постановах Верховного Суду у справі №910/1929/19 від 01.06.2022, у справі №903/999/23 від 17.01.2025)

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, ч.4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Колегія суддів зауважує, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було подано до суду копії: договору про надання правничої допомоги №01/04 від 04.05.2026; додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги №01/04 від 04.05.2026; акта прийомки-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 14.10.2026; рахунка на оплату №2/26 від 27.05.2026; платіжної інструкції №9845 від 27.05.2026.

Матеріали справи також містять копію ордера №1224100 від 06.05.2026 на надання правничої допомоги Виробничому товариству з обмеженою відповідальністю "Кантар" адвокатом Бондарем Юрієм Миколайовичем та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №698 від 30.11.2009 Бондарем Ю.М.

04.05.2026 року між Виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Кантар" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Істина" в особі адвоката Бондаря Юрія Миколайовича укладено договір про надання правничої допомоги №01/04.

Згідно з п.1.1., 1.2. договору, Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів клієнта в Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №918/1147/25 (в тому числі надання консультацій, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду та участь в судових засіданнях в апеляційному суді), а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу в обсязі та на умова, що визначені цим договором. Для безпосереднього надання правничої допомоги клієнту за цим договором, адвокатське об`єднання призначає свого старшого партнера: адвоката Бондара Юрія Миколайовича (адвокат).

Відповідно до п. 3.1. договору, за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) в розмірі, що визначається в додатковій угоді до цього договору. У разі, якщо правова допомога по договору за попереднім погодженням між сторонами надається безкоштовно, додаткова угода стосовно розміру гонорару не укладається.

Зі змісту п.1 додаткової угоди вбачається, що сторонами погоджено наступний безпосередній зміст правничої допомоги за договором про надання правової допомоги в Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №918/1147/25 - консультування та аналіз правової позиції по справі, підготовка відзиву, заперечення на відповідь на відзив, заперечень щодо поданих заяв та клопотань, а також інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду та участь в судових засіданнях в апеляційному суді.

Гонорар адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги в Північно-західному апеляційному господарському суді у справі № 918/1147/25 визначається за взаємною згодою сторін та становить: для підготовки відзиву, заперечення на відповідь на відзив, заперечень щодо поданих заяв та клопотань, а також інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи розраховується з розміру погодинної ставки гонорару та становить 2000,00 грн - одна година роботи адвоката; участь в одному судовому засіданні у справі №918/1147/25 становить 4000,00 грн (п.2 додаткової угоди).

Згідно з п.3 додаткової угоди, сторони домовилися, що клієнт оплачує адвокатському об`єднанню авансовий платіж в розмірі 20000,00 грн протягом 60 днів з дня укладення договору, решта гонорару за надання правничої допомоги передбаченої договором та додатковими угодами сплачується клієнтом на умовах післяплати, не пізніше 60 календарних днів з моменту завершення розгляду справи.

Із акта прийомки-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 14.10.2026 вбачається, що клієнту надані юридичні послуги щодо представництва інтересів клієнта в Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №918/1147/25 на загальну суму 32000,00 грн, з яких 16000,00 грн – підготовка відзиву на апеляційну скаргу; 16000,00 грн – участь у судових засіданнях в апеляційному суді (4 судові засідання).

Оцінюючи наявність правових підстав для відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на загальну суму 32000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.3 ст.237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.30 вищевказаного Закону, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19; п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 ).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2022 у справі №922/1964/21).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади господарського законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (схожа правова позиція, викладена у додаткові постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (схожий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22).

Дослідивши наявний в матеріалах справи акт прийомки-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 14.10.2026, та оцінивши його зміст, колегія суддів вважає, що заявлена сума до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 32000,00 грн є завищеною.

Апеляційний суд зауважує, що правова позиція відповідача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, в цілому відповідає процесуальній позиції відповідача в суді першої інстанції, тобто його підготовка не вимагала додаткового правового аналізу спірних правовідносин чи вивчення додаткової судової практики та не призвела до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката під час представництва інтересів Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" в Північно-західному апеляційному господарському суді.

Оцінюючи доводи відповідача про збільшення фактичних витрат у зв`язку з участю у чотирьох судових засіданнях замість одного внаслідок триразової зміни складу суду та застосування ч.14 ст.32 ГПК України, колегія суддів зазначає, що сама по собі зміна складу суду та необхідність повторного розгляду справи не свідчать про ускладнення спору або пропорційне збільшення обсягу наданої правничої допомоги.

При цьому, колегія суддів враховує, що участь адвоката в судових засіданнях потребує витрат часу та є складовою професійної правничої допомоги. Однак, кількість судових засідань не може бути єдиним критерієм визначення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню. У цій справі правова позиція відповідача була сформована та викладена у відзиві на апеляційну скаргу на початку апеляційного розгляду, а повторні судові засідання, зумовлені зміною складу суду, тривалість кожного з яких становила близько однієї години, не змінювали суті цієї позиції та не потребували збирання нових доказів.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, зміст підготовленого процесуального документа, а також обставини участі представника відповідача в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності.

Відповідно до ст.126, 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу з урахуванням критерію їх реальності, необхідності та розумності, а також фактичного обсягу наданих послуг у межах конкретного судового провадження.

Керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги юридичну складність справи, її обставини та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвоката, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу та відповідно про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з ФОП Буяна Р.А. 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, колегія суддів враховує, що за приписами ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, позивач оскаржував як рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2026, так і додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026.

Однак, у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 не вирішено питання щодо результатів апеляційного перегляду додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026, яке також було предметом апеляційного оскарження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення з власної ініціативи додаткової постанови також і в цій частині відповідно до ст.244 ГПК України з метою усунення неповноти постанови суду апеляційної інстанції та вирішення питання щодо оскарженого додаткового рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення ст.269 ГПК України щодо меж перегляду оскаржуваного судового рішення, зважаючи на те, що фактично єдиною підставою для скасування додаткового рішення у даній справі апелянт зазначав його похідний характер від основного рішення, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без змін додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026, оскільки рішення суду першої інстанції від 25.03.2026 про відмову в задоволенні позову також залишено без змін, а відтак підстави для скасування додаткового рішення в частині стягнення з позивача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розподілених відповідно до ст.129 ГПК України, відсутні.

Керуючись ст.123, 126, 129, 233, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/1147/25 - задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" (33019, м.Рівне, вул.Володимира Стельмаха (Курчатова), буд.16-А, код ЄДРПОУ 21096866) 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Рівненської області видати судовий наказ.

4. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 у справі №918/1147/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича в частині скасування додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 - без задоволення.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua