Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №910/14330/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р. Справа№ 910/14330/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Барсук М.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

від позивача: Василик Віталій Валентинович (в режимі ВКЗ);

від відповідача: Сороколіт Ірина Володимирівна (в режимі ВКЗ);

від третьої особи: Пономаренко Василь Павлович (в режимі ВКЗ);

за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 (повний текст - 01.07.2026)

та за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026

у справі № 910/14330/25 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство "Сумбуд"

про визнання незаконним та скасування в частині наказу, скасування реєстраційної дії, зобов`язання вчинити дії.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання наказу Міністерства юстиції України від 01.11.2025 № 2974/5 «Про задоволення скарги» незаконним та скасування його в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) реєстраційної дії від 28.05.2025 № 1006326670056000960, проведеної приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною щодо приватного акціонерного товариства «Сумбуд» та пункту 4 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 03.11.2025 №1003539950063011003 «Скасування реєстраційної дії», проведеної головним спеціалістом відділу розгляду скарг у сфері державної реєстрації бізнесу Управління розгляду скарг у сфері державної реєстрації Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України Золотаренко Т.А. щодо приватного акціонерного товариства «Сумбуд»; зобов`язання Міністерства юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 28.05.2025 № 1006326670056000960 «Внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта», проведену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною.

2. Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України. Визнано наказ Міністерства юстиції України від 01.11.2025 № 2974/5 "Про задоволення скарги" незаконним та скасовано його в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 28.05.2025 № 1006326670056000960, проведеної приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною щодо приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та пункту 4 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 03.11.2025 №1003539950063011003 "Скасування реєстраційної дії", проведеної головним спеціалістом відділу розгляду скарг у сфері державної реєстрації бізнесу управління розгляду скарг у сфері державної реєстрації Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України Золотаренко Т.А. щодо приватного акціонерного товариства "Сумбуд". Відмовлено в іншій частині позову. Стягнуто з Міністерства юстиції України до Державного бюджету України 6656,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 7604,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Надходження апеляційних скарг на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" 03.07.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01 червня 2026 у справі №910/14330/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Також частково не погодившись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, Міністерство юстиції України 13.07.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило прийняти апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/14330/25. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/14330/25 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Сумбуд" про визнання незаконним та скасування в частині наказу Міністерства юстиції України від 01.11.2025 № 2974/5 "Про задоволення скарги", скасування реєстраційної дії - відмовити. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/14330/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

17.07.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/14330/25. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/14330/25 на 02.09.2026.

17.07.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/14330/25. Призначено до розгляду в одному судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026, що і апеляційну скаргу Міністерства юстиції України у справі №910/14330/25 на 02.09.2026.

07.09.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначено до розгляду в одному судовому засіданні розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та апеляційної скарги Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/14330/25 на 24.09.2026, в режимі ВКЗ.

22.09.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та апеляційної скарги Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/14330/25, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Барсук М.А., Майданевич А.Г.

24.09.2026 у судове засідання з`явився представник позивача та відповідача.

26.10.2026 у судове засідання з`явилася представниця відповідача в режимі ВКЗ. Позивач у судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомив. Належним чином повідомлений був. Представник третьої особи до судового засідання в режимі ВКЗ не приєднався, хоча його клопотання було реалізовано судом апеляційної інстанції.

26.10.2026 в судовому засіданні було розпочато розгляд апеляційних скарг по суті, представницею відповідача було надано пояснення стосовно своїх поданих скарг на рішення та на додаткове рішення, а також стосовно апеляційної скарги третьої особи на рішення. Однак розгляд справи відкладено на 28.10.2026.

В судове засідання 28.10.2026 з`явились представники усіх учасників апеляційного провадження. Представник відповідача та третьої особи свої апеляційні скарги підтримали, просили їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового - про відмову в позові. Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. По додатковому рішенню, відповідач просив його скасувати. Також щодо заяви позивача про відсутність у представника відповідача повноважень на представництво відповідача в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції відхилив таку заяву в розумінні ст. 6 Конвенції в контексті забезпечення особі права на судовий захист.

4. Вимоги апеляційної скарги ТОВ «Сумбуд» та короткий зміст наведених в ній доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/14330/25, третя особа ПрАТ «Сумбуд» подала апеляційну скаргу, в якій апелянт просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Підставою для скасування апелянт вважає невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права (ст. 277 ГПК України).

По суті спору апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Зарічного районного суду міста Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21 є самодостатньою підставою для внесення до ЄДР відомостей про ОСОБА_1 як керівника товариства. На думку апелянта, суд не врахував, що це рішення ухвалив суд загальної юрисдикції в трудовому спорі із застосуванням норм КЗпП України. Воно не є рішенням господарського суду в корпоративному спорі за правилами виключної підсудності. Тоді як абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», на думку апелянта, охоплює лише судові рішення, ухвалені в корпоративних спорах. Тому рішення про поновлення на посаді, ухвалене в трудовому спорі, не може бути підставою для реєстраційних дій.

Окрім цього, апелянт посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, згідно якої, що спори про поновлення керівника господарського товариства є корпоративними. Саме по собі рішення про поновлення не тягне автоматичного скасування запису про іншу особу як керівника. Державний реєстратор діє лише на підставі поданих документів і не може самостійно скасовувати попередні записи, якщо це прямо не визначено в резолютивній частині судового рішення. За таких умов належний спосіб захисту, на думку апелянта, передбачає вимогу про скасування відповідних реєстраційних записів. На підтвердження цього апелянт наводить постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 та від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20. Апелянт вважає, що суд першої інстанції ці висновки, як і доводи відповідача, проігнорував.

А тому учасник просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати з ухваленням нового - про відмову в позові.

5. Вимоги апеляційної скарги Міністерства юстиції України та короткий зміст наведених в ній доводів

Міністерство юстиції України також оскаржило в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та додаткове рішення від 07.07.2026 у справі № 910/14330/25. Апелянт просив скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог і в цій частині відмовити в позові. Також він просить скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви про його ухвалення.

Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт насамперед зазначає, що скаргу ПрАТ «Сумбуд» розглянув у межах повноважень, визначених ст. 34 Закону № 755-IV, Положенням про Міністерство юстиції України та Порядком № 1128. Під час розгляду скарг Мін`юст перевіряє лише законність реєстраційних дій і не оспорює корпоративних прав позивача. Тому апелянт вважає безпідставними доводи про те, що він перебрав на себе функції суду із посиланням на постанову Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 707/477/20.

По суті спору апелянт також не погоджується з висновком суду, що рішення Зарічного районного суду міста Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21 є самодостатньою підставою для реєстраційної дії. Так, спір у тій справі існував лише між ОСОБА_1 та товариством. Вимог щодо внесення відомостей до ЄДР позивач не заявляв, а резолютивна частина рішення не покладає жодних обов`язків на суб`єктів державної реєстрації. Тоді як за практикою (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/15796/15 та від 19.03.2019 у справі № 826/1186/17) реєстратор може вносити відомості на підставі судового рішення лише тоді, коли резолютивна частина прямо до цього зобов`язує. В інших випадках зміна керівника реєструється на загальних підставах за ч. 4 ст. 17 Закону № 755-IV, тобто на підставі рішення уповноваженого органу управління юридичної особи. Такого рішення товариства про поновлення ОСОБА_1 нотаріусу не подали. На думку апелянта, це і було підставою для відмови в реєстрації за п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону.

Разом з цим апелянт звертає увагу на ч. 2 ст. 431 ЦПК України. Згідно з нею підставою для виконання судового рішення суб`єктом державної реєстрації є його електронний примірник, надісланий у порядку інформаційної взаємодії реєстрів. Натомість реєстраційну дію проведено за заявою самого позивача через півтора року після набрання рішенням законної сили.

Крім того, рішення про поновлення на роботі виконується в порядку ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження». Воно вважається виконаним з дня видання наказу про поновлення та фактичного допуску працівника до роботи (постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 709/1465/19 та від 30.11.2021 у справі № 540/2137/20). Виконавче провадження № 72399173 досі відкрите, тобто рішення фактично не виконане. Тому, на думку апелянта, нотаріус не мав підстав втручатися в його виконання.

Окремо апелянт наголошує на змісті статуту товариства. Станом на 28.05.2025 статут передбачав одноосібний виконавчий орган - директора, а не голову правління. Тому поновлення реєстраційного запису призведе до внесення до ЄДР відомостей про керівника на посаді, не передбаченій статутом.

Щодо додаткового рішення, апелянт вважає стягнуті 7604,50 грн витрат на професійну правничу допомогу неспівмірними зі складністю справи немайнового характеру та обсягом виконаних робіт (ч. 4 ст. 126 ГПК України). Позивач, на думку апелянта, не обґрунтував складності наданих послуг. Витрати на складання заяв про відкладення розгляду та про розгляд справи без участі представника апелянт вважає суб`єктивним вибором сторони, а не необхідністю. При цьому апелянт посилається на критерії реальності та розумності витрат, сформульовані у практиці Верховного Суду.

Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та неможливість проведення судових засідань через вказане.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 24.04.2020 загальні збори приватного акціонерного товариства «Сумбуд» обрали ОСОБА_1 головою правління товариства.

09.11.2021 наглядова рада Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» звільнила ОСОБА_1 з посади голови правління цього товариства. Цього ж дня Приватне акціонерне товариство «Сумбуд» видало наказ № 134-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Разом з цим, правомірність звільнення ОСОБА_1 була предметом судової оцінки. Так, 04.11.2022 Зарічний районний суду м. Суми ухвалив рішення у справі № 591/8868/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Сумбуд», яке набрало законної сили 14.11.2023. Суд визнав незаконним та скасував рішення наглядової ради ПрАТ «Сумбуд», оформленого протоколом № 27 від 9 листопада 2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління Приватного акціонерного товариства «Сумбуд»; визнав незаконним та скасував наказ приватного акціонерного товариства «Сумбуд» від 09 листопада 2021 року № 134-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновив ОСОБА_1 на посаді голови правління Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» з 09.11.2021; допустив негайне виконання рішення в межах поновлення на роботі та стягнення суми платежу за 1 місяць.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14.11.2023 та постановою Верховного Суду від 18.04.2024 рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2022 залишено без змін.

28.05.2025 приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Козлова Наталія Володимирівна провела реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1006326670056000960 «Внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта», та внесла відомості про ОСОБА_1 як керівника Приватного акціонерного товариства «Сумбуд».

Реєстраційна дія проведена на підставі вказаного вище рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21.

12 червня 2025 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.06.2025 за № СК-2341-25) на реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.05.2025 № 1006326670056000960 «Внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта», проведену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною (далі - приватний нотаріус) щодо Приватного акціонерного товариства «Сумбуд».

13 жовтня 2025 року Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) розглянула скаргу та прийняла висновок, яким рекомендувала:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» від 03.06.2025 задовольнити.

2. Визнати вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та скасувати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.05.2025 № 1006326670056000960 «Внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта», проведену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною щодо приватного акціонерного товариства «Сумбуд».

3. Тимчасово блокувати приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань строком на 3 (три) місяці.

Колегія дійшла висновку, що приватним нотаріусом Козловою Н.В. проведена оскаржувана реєстраційна дія за відсутності необхідних документів, передбачених ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», що є підставою для відмови у державній реєстрації.

В основу своїх висновків Комісія поклала такі доводи:

- рішення суду про поновлення на посаді голови правління законодавство не визначає як таке, що може виконуватись державним реєстратором без рішення відповідного суб`єкта, якому відповідно до закону або статуту надано повноваження на обрання (поновлення) або припинення повноважень керівника юридичної особи. На думку Колегії, оскільки судом не приймалось рішення про зобов`язання суб`єктів державної реєстрації проводи зміни щодо керівника, проведення реєстраційної дії могло мати місце на підставі відповідного акту ПрАТ «Сумбуд» (наказ, розпорядження, протокол засідання наглядової ради тощо), який не був наданий;

- рішенням суду ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління ПрАТ «Сумбуд», водночас на момент вчинення реєстраційної дії за статутом цього товариства його керівником є директор.

Міністерство юстиції України погодилось з висновками Колегії, 01.11.2025 видало наказ Міністерства юстиції України № 2974/5 «Про задоволення скарги» (далі - Наказ), яким:

1. Скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд від 03.06.2025 задоволено.

2. Визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та скасувати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.05.2025 № 1006326670056000960 «Внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта», проведену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною щодо приватного акціонерного товариства «Сумбуд».

3. Тимчасово блоковано приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Козловій Наталії Володимирівні доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань строком на три місяці.

4. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

5. Виконання пункту 3 наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи».

03.11.2025 головний спеціаліст відділу розгляду скарг у сфері державної реєстрації бізнесу Управління розгляду скарг у сфері державної реєстрації Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України Золотаренко Т.А. провела реєстраційну дію №1003539950063011003 «Скасування реєстраційної дії», якою скасовано реєстраційну дію від 28.05.2025 № 1006326670056000960 «Внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта», проведену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною щодо приватного акціонерного товариства «Сумбуд».

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом спору у даній справі є правомірність наказу Міністерства юстиції України від 01.11.2025 № 2974/5 «Про задоволення скарги» в частині скасування реєстраційної дії від 28.05.2025 № 1006326670056000960 «Внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта». Цією реєстраційною дією приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Козлова Н.В. внесла до ЄДР відомості про ОСОБА_1 як керівника ПрАТ «Сумбуд» на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21.

Скасовуючи реєстраційну дію, відповідач виходив з того, що зазначене судове рішення не містить зобов`язання суб`єктів державної реєстрації провести зміни щодо керівника. Відповідач також вказав, що нотаріусу не подано акта товариства про поновлення позивача на посаді, а за чинною редакцією статуту керівником товариства є директор, а не голова правління.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких мотивів ухвалення спірного наказу з урахуванням наступного.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у ЄДР, зокрема щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу.

Разом з цим, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21 визнано незаконним та скасовано рішення наглядової ради ПрАТ «Сумбуд», оформлене протоколом № 27 від 09.11.2021, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління, і поновлено його на цій посаді. Рішення залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14.11.2023 та постановою Верховного Суду від 18.04.2024.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України також враховує правові висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19 грудня 2025 року у cправі № 910/10365/15, положення ч. 4 ст. 75 ГПК України спрямоване на дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata; правило про звільнення від доказування має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження тих самих фактів; інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту частини четвертої статті 75 ГПК України, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд, замість застосування приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін; по суті, наведене Верховним Судом тлумачення суперечить прямому та зрозумілому змісту частини четвертої статті 75 ГПК України.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Разом з цим, та обставина, що відповідач не був учасником справи №591/8868/21 - не виключає можливість врахування обставин, встановлених у вказаному рішенні. Згідно з положеннями ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначила про те, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.

Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. В цій частині суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції враховує обставини визнання судовим рішенням в іншій справі незаконним та скасування рішення наглядової ради ПрАТ «Сумбуд», що оформлене протоколом № 27 від 09.11.2021, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління, та поновлення його на цій посаді.

Водночас, оскільки скасоване рішення органу управління товариства було підставою для зміни відомостей про керівника, судове рішення про його скасування з поновленням позивача на посаді безумовно тягне за собою зміну відомостей у ЄДР. Доводи Мінюсту, як і третьої особи в цій частині про відсутність в резолютивній частині рішення вимоги про зобов`язання провести реєстраційні дії - відхиляються судом апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Так, вимоги ч. 4 ст. 17 Закону щодо подання рішення уповноваженого органу управління юридичної особи стосуються державної реєстрації змін на підставі документів, які подає заявник у загальному порядку. Вони не поширюються на реєстраційні дії, що проводяться на підставі судового рішення, яке є самостійною підставою для внесення змін до ЄДР.

Закон не пов`язує можливість проведення реєстраційної дії на підставі судового рішення з наявністю в його резолютивній частині окремого зобов`язання суб`єкта державної реєстрації. Аналогічний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 333/3177/22. У ній суд виснував, що рішення про визнання трудових відносин з керівником юридичної особи припиненими є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР, незважаючи на відсутність у ньому прямої вказівки державному реєстратору. А тому доводи обох скаржників відхиляються судом апеляційної інстанції через необґрунтованість.

В даному аспекті суд апеляційної інстанції також зазначає, що відхиляючи доводи апелянтів про те, що рішення у справі № 591/8868/21 не могло бути підставою для реєстраційної дії через відсутність у його резолютивній частині зобов`язання суб`єкта державної реєстрації, колегія суддів враховує принцип процесуальної економії та вимогу ефективності судового захисту. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Судовий захист має бути повним і відповідати принципу процесуальної економії. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 та від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19. Його неодноразово застосовував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема у постановах від 15.08.2023 у справі № 918/188/21, від 22.08.2023 у справі № 914/376/21 та від 09.05.2024 у справі № 922/3961/23. Відповідно до цього принципу судове рішення не має створювати передумов для іншого судового процесу, в якому відбуватиметься захист права чи інтересу позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, пункт 5.6).

З урахуванням наведених висновків рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21, яким визнано незаконним і скасовано рішення наглядової ради ПрАТ «Сумбуд» про звільнення позивача та поновлено його на посаді, саме по собі має забезпечувати відновлення порушеного права позивача. Таке рішення не може розглядатися як проміжний акт, після ухвалення якого особа змушена знову звертатися до суду з окремою вимогою про зобов`язання суб`єкта державної реєстрації внести відповідні відомості до ЄДР. Протилежний підхід, на якому наполягають апелянти, означав би, що остаточне судове рішення про поновлення керівника не здатне саме по собі відновити його становище в правовідносинах з товариством і третіми особами. Тоді для реального захисту права позивачеві довелося б ініціювати новий судовий процес. Вказане суперечить принципу процесуальної економії та меті судочинства, визначеній ст. 2 ГПК України. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у резолютивній частині рішення у справі № 591/8868/21 окремого зобов`язання суб`єкта державної реєстрації не позбавляла це рішення підстави для внесення відомостей до ЄДР відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Більше того, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/15796/15 та від 19.03.2019 у справі № 826/1186/17, на які посилається Мін`юст, зокрема, через нерелевантність. Вказані постанови ухвалені Касаційним адміністративним судом у спорах про оскарження рішень державних реєстраторів. Вони не враховують подальшого розвитку судової практики щодо корпоративної природи відносин між товариством та його керівником та щодо застосування ст. 25 Закону.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ПрАТ «Сумбуд» про те, що абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону поширюється виключно на рішення господарських судів, ухвалені в корпоративних спорах. Оскільки наведена норма такого обмеження не містить, і фактично стосується судових рішень, що набрали законної сили, незалежно від юрисдикції суду, який їх ухвалив. Тому довільне тлумачення скаржника є помилковим.

Крім того, згідно зі ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ГПК України судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими чи службовими особами. ПрАТ «Сумбуд» було відповідачем у справі № 591/8868/21. Доводи апелянта про трудовий, а не корпоративний характер спору у справі № 591/8868/21 по суті спрямовані на перегляд остаточного судового рішення поза встановленою процесуальним законом процедурою. Тому суд апеляційної інстанції не може їх оцінювати в межах цієї справи, а застосовує безпосередньо норму Конституції України до спірних правовідносин.

Посилання ПрАТ «Сумбуд» на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/7674/18, № 826/10249/18, № 910/15792/20 та № 127/27466/20 колегія суддів відхиляє, оскільки апелянт не обґрунтував подібності правовідносин у цих справах та у справі, що переглядається. Зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 стосується порядку припинення повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю за його власною ініціативою. Вона не стосується реєстрації відомостей про керівника, поновленого остаточним судовим рішенням після незаконного звільнення органом товариства.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення й доводи Мін`юсту про незавершене виконавче провадження № 72399173 та відсутність наказу товариства про поновлення позивача на посаді.

Стаття 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок виконання боржником рішення про поновлення на роботі, але не встановлює додаткових умов для внесення відомостей до ЄДР на підставі судового рішення. Тоді як незавершеність виконавчого провадження свідчить про невиконання рішення боржником, а не про відсутність у позивача права, підтвердженого цим рішенням. Пов`язування можливості внесення відомостей до ЄДР з виданням акта самим боржником ставило б виконання остаточного судового рішення в залежність від волі особи, яка його не виконує. Це суперечить принципу обов`язковості судових рішень. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною права на суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Те, що позивач звернувся до суб`єкта державної реєстрації не одразу після набрання рішенням законної сили, правового значення не має, оскільки закон не встановлює строку для такого звернення.

Доводи Мін`юсту про порушення ч. 2 ст. 431 ЦПК України щодо порядку надходження судового рішення до суб`єкта державної реєстрації, як підставу для відмови в позові, колегія суддів також відхиляє. Ця обставина не була підставою для прийняття оскаржуваного наказу і не зазначена ані в ньому, ані у висновку Колегії від 13.10.2025. Правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням підстав, з яких його прийнято. Наведення таким суб`єктом нових підстав під час судового розгляду не може свідчити про законність прийнятого акта.

Безпідставними є й доводи апелянтів щодо зміни структури управління ПрАТ «Сумбуд». Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Як правильно зазначив суд першої інстанції, поновлення позивача на посаді голови правління є поновленням його керівником виконавчого органу товариства, незалежно від назви цього органу. Колегія суддів враховує, що редакцію статуту, якою колегіальний виконавчий орган замінено одноосібним, затверджено вже після набрання законної сили рішенням у справі № 591/8868/21. Тому зміна назви посади керівника не може перешкоджати відображенню в ЄДР відомостей про особу, поновлену остаточним судовим рішенням. Протилежний підхід дозволяв би товариству ухилятися від виконання судового рішення шляхом зміни назви посади і свідчив би про надмірний формалізм.

Доводи ПрАТ «Сумбуд» про те, що виконання рішення призведе до зміни керівника всупереч волі більшості акціонерів та наглядової ради, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки рішення наглядової ради про звільнення позивача визнано незаконним і скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили. Тому незгода органів товариства з наслідками цього рішення не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Посилання Мін`юсту на те, що він діяв у межах повноважень, визначених ст. 34 Закону, не спростовує висновків суду першої інстанції. Суд не ставив під сумнів компетенцію відповідача розглядати скарги у сфері державної реєстрації. Суд дійшов висновку про невідповідність прийнятого наказу вимогам Закону по суті.

В цій частині суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити про можливі правові наслідки, які могли б виникнути при відмові у скасуванні оскаржуваного наказу. Так, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді голови правління ПрАТ «Сумбуд», набрало законної сили, переглянуте в апеляційному та касаційному порядку і є чинним. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 18 ГПК України воно обов`язкове для всіх органів державної влади, підприємств, установ, організацій та посадових осіб. Водночас, якщо наказ Міністерства юстиції України від 01.11.2025 № 2974/5 залишиться чинним, відомості про позивача як керівника товариства не можуть бути відображені в ЄДР. Отже, виникла б ситуація, за якої чинне судове рішення про поновлення особи на посаді існує, однак його виконання унеможливлене актом органу виконавчої влади, ухваленим за результатами власної оцінки змісту цього рішення та порядку його виконання.

Така ситуація суперечить принципу правової визначеності як складовій верховенства права. Орган виконавчої влади фактично отримав би можливість позбавити юридичної сили остаточне судове рішення, ухвалене в іншій справі, поза встановленою процесуальним законом процедурою перегляду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недієвим на шкоду одній зі сторін . З огляду на це колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невідображення в ЄДР відомостей про позивача як керівника товариства нівелювало б рішення суду як правозахисний акт, а тому оскаржуваний наказ в цій частині обґрунтовано визнано незаконним та скасовано.

Відповідно, порушене право правомірно було задоволено судом першої інстанції. Тому обидві апеляційні скарги не підлягають до задоволення через безпідставність.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення від 07.07.2026, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Згідно з ч. 6 цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Апелянт не навів доказів та обґрунтованих розрахунків, які б свідчили про неспівмірність стягнутої суми 7604,50 грн з обсягом наданих послуг. Наданий обсяг послуг охоплював підготовку позовної заяви, процесуальних документів та участь представника у судових засіданнях. Посилання на співмірність витрат з ціною позову у цій справі не є визначальним, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер. Доводи апелянта про стягнення витрат за складання заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи без участі представника не відповідають змісту заяви про ухвалення додаткового рішення та переліку наданих послуг. Участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції є процесуальним правом учасника справи, передбаченим ст. 197 ГПК України. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав заявлені витрати документально підтвердженими, необхідними та розумними за розміром, що становить 7 604,50 грн (із заявлених 11 350,00 грн). Жодних доказів завищення або неспівмірності стягнутих витрат скаржник не надав.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та додаткове рішення від 07.07.2026 у справі № 910/14330/25 підлягають залишенню без змін. Підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційних скарг в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України суд не встановив.

А тому апеляційні скарги у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовані, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - слід залишити без змін.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Таким чином, на підставі Конституції України, ст. 2, 75, 236, 244, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційних скарг у даній справі без задоволення, а основне рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржників в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 75, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/14330/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/14330/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді М.А. Барсук

А.Г. Майданевич