Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №910/11588/24
Суддя: Коробенко Г.П.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2026 р. Справа№ 910/11588/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Спаських Н.М.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 14.10.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 02.06.2026
у справі № 910/11588/24 (суддя Паламар П.І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд"
про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2024 р. за нововиявленими обставинами
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд"
про стягнення безпідставно збережених коштів, ціна позову 2 181 200,82 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/11588/24 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 за нововиявленими обставинами відмовлено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 залишено в силі.
Ухвала суду мотивована тим, що предметом розгляду у справі було стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2 181 200,82 грн за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 протягом травня-грудня 2022 року, тоді як земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 площею 0,8229 га сформована та зареєстрована 04.02.2025, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру №НВ-9950750992026 від 16.02.2026.
Суд першої інстанції зазначив, що до моменту формування, у тому числі протягом спірного періоду, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 не існувала як об`єкт цивільних прав, а умови її використання не були відмінними від використання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003. Отже, вказана земельна ділянка сформована після ухвалення рішення у даній справі, а обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, оскільки на час вирішення спору їх фактично не існувало. Такі обставини, на думку місцевого господарського суду, є новими та не створюють підстав для перегляду рішення суду в порядку глави 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/11588/24; заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 за нововиявленими обставинами задовольнити; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 353 697,79 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; здійснити розподіл судових витрат.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.
При цьому апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково ототожнив нововиявлену обставину з фактом формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 та з листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.04.2026 №057-4623. Як нововиявлену обставину заявник визначав віднесення частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 площею 0,8229 га до земель природно-заповідного фонду, а саме до території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Байкова гора", оголошеної рішенням Київської міської ради від 24.10.2002 №96/256, внаслідок чого така частина не могла і не може бути передана йому в користування (оренду). Зазначена обставина, за твердженням скаржника, існувала на час розгляду справи, коли вказана частина входила до складу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, проте була засвідчена лише листом Департаменту земельних ресурсів від 13.04.2026 №057-4623 та формуванням окремої земельної ділянки. Доводам заявника в цій частині суд першої інстанції оцінки не надав.
Скаржник також посилається на те, що позов обґрунтовувався тим, що відповідач не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою (не уклав договір оренди), а розмір безпідставно збережених коштів визначено у розмірі орендної плати. Водночас щодо частини земельної ділянки площею 0,8229 га оформити право оренди було неможливо з огляду на її правовий режим, отже, орендна плата за цю частину не могла бути нарахована, а умови, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, щодо неї відсутні. Крім того, належний відповідачу єдиний майновий комплекс на цій частині земельної ділянки не розташований, а позивачем не надано доказів обстеження земельної ділянки та фактично використовуваної відповідачем площі.
Крім того, скаржник зазначає, що наведені ним фактичні дані не є переоцінкою доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність ухвали за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, у разі неправильних висновків суду першої інстанції щодо наявності нововиявлених обставин має виправити відповідну судову помилку, зокрема у спосіб ухвалення власного рішення щодо заяви (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №361/161/13-ц).
Узагальнені доводи та заперечення сторін
29.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи, викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 площею 5,0747 га сформована та є об`єктом цивільних прав з 04.11.2021, що підтверджено, зокрема, листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 18.05.2026 №363/19-26. Зміни щодо площі цієї земельної ділянки з "5,0747 га" на "4,1163 га" внесено до Державного земельного кадастру 23.01.2025 за заявою самого відповідача від 22.01.2025 №ЗВ-9200159212025, а земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 до 04.02.2025 як об`єкт цивільних прав не існувала. Спірний період (з 01.05.2022 по 31.12.2022) не охоплює період формування нової земельної ділянки, тому відповідна обставина не є нововиявленою. Позивач також заперечує проти розрахунку відповідача, оскільки нормативна грошова оцінка встановлюється щодо всієї земельної ділянки визначеної площі і цільового призначення, а інший розрахунок безпідставно збережених коштів законодавством не передбачено.
13.10.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення щодо хронології зміни площі спірної земельної ділянки, в яких останній зазначив, що за результатами опрацювання заяви відповідача від 17.10.2022 №50382-007087666-031-03 встановлено, що відповідно до листа Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.11.2021 №077-8507 частина земельної ділянки на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва орієнтовною площею 7 га відноситься до території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Байкова гора", створеної рішенням Київської міської ради від 24.10.2002 №96/256; листом Департаменту земельних ресурсів від 26.06.2023 №0570202/1-8353 відповідачу запропоновано долучити до проєкту землеустрою лист центрального органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та внести до Державного земельного кадастру відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, а листом від 26.01.2024 №0570202/1-1169 - уточнити межі території зазначеної пам`ятки природи. На думку позивача, відповідач протягом усього часу був обізнаний про належність частини земельної ділянки до території пам`ятки природи. Водночас позивач підтвердив, що саме на частину, віднесену до території ботанічної пам`ятки природи, було зменшено площу спірної земельної ділянки, а новоутворена земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 має вид цільового призначення 04.10 "Для збереження та використання пам`яток природи". Крім того, позивач зазначив, що після зменшення площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 до 4,1163 га її нормативна грошова оцінка зросла з 157 958 072,73 грн до 170 600 309,99 грн, що, на його думку, додатково свідчить про відсутність підстав для перегляду рішення.
13.10.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення, в яких останній на поставлені судом питання повідомив про обставини набуття ним єдиного майнового комплексу на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2021, хронологію звернень до Київської міської ради щодо оформлення права оренди земельної ділянки, обставини зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, які, за твердженням відповідача, були спрямовані на виконання вимог Департаменту земельних ресурсів щодо формування в межах відповідної території окремих земельних ділянок. Відповідач також послався на оприлюднений проєкт рішення Київської міської ради про передачу йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 площею 4,1163 га для експлуатації та обслуговування єдиного майнового комплексу (справа №436390979).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 апеляційну скаргу у справі №910/11588/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Шаратов Ю.А., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2026, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/11588/24. Судове засідання призначено на 15.07.2026. Витребувано матеріали справи №910/11588/24 з Господарського суду міста Києва.
02.07.2026 матеріали справи №910/11588/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
09.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 10.07.2026.
15.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026, у зв`язку з перебуванням суддів Скрипки І.М. та Шаратова Ю.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11588/24.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026, справу №910/11588/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Спаських Н.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/11588/24 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), судді Тарасенко К.В., Спаських Н.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.07.2026.
21.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, судове засідання, призначене на 29.07.2026, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/11588/24 призначено на 16.09.2026.
У судовому засіданні 16.09.2026 оголошено перерву до 14.10.2026 та запропоновано сторонам надати пояснення щодо обставин набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, звернень відповідача до Київської міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою та хронології зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003.
У судовому засіданні 14.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 14.10.2026 з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати; заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 за нововиявленими обставинами задовольнити; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 353 697,79 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; здійснити розподіл судових витрат.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" про стягнення 2 181 200,82 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 на вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі міста Києва за період з 01.05.2022 по 31.12.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на користь Київської міської ради 2 181 200,82 грн безпідставно збережених коштів та 26 174,41 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №910/11588/24 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 залишено без змін.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, яка сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 04.11.2021 з цільовим призначенням 11.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості". На вказаній земельній ділянці розташований єдиний майновий комплекс загальною площею 13 341,50 мІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 381602880000), право власності на який зареєстровано за відповідачем 23.04.2021 на підставі договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 23.04.2021.
06.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 за нововиявленими обставинами, у якій заявник просить суд скасувати рішення в частині стягнення 353 697,79 грн безпідставно збережених коштів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 за нововиявленими обставинами заявник посилається на лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.04.2026 №057-4623, наданий за результатами розгляду заяви відповідача від 28.03.2026 №50142-010680398-031-03 щодо видачі рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельних ділянок на вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі (справа 615233932).
У вказаному листі Департамент повідомив, що відповідно до листа Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.02.2026 №077-663 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 потрапляє в межі території та об`єктів природно-заповідного фонду, а саме - пам`ятки природи місцевого значення "Байкова гора", оголошеної рішенням Київської міської ради від 24.10.2002 №96/256; наказом Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 11.12.2024 №231 затверджено проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Байкова гора", відповідна інформація внесена до Державного земельного кадастру. З посиланням на абзац 16 частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з яким у разі якщо земельна ділянка віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, передача (надання) таких земельних ділянок із земель державної або комунальної власності не допускається, Департамент повідомив, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 не може бути передана в користування відповідачу та повинна бути виключена із проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, доданого до заяви.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9950750992026 від 16.02.2026 земельна ділянка площею 0,8229 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 на вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі міста Києва зареєстрована 04.02.2025 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 08.12.2024.
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру 23.01.2025 за результатами розгляду заяви відповідача від 22.01.2025 №ЗВ-9200159212025 внесено зміни до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 в частині її площі з " 5,0747 га" на " 4,1163 га".
Згідно з поясненнями позивача від 13.10.2026 земельна ділянка площею 0,8229 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 утворена за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, яка відноситься до території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Байкова гора", саме на цю частину зменшено площу спірної земельної ділянки, а новоутвореній земельній ділянці визначено вид цільового призначення 04.10 "Для збереження та використання пам`яток природи".
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання. Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (ухвала Суду щодо прийнятності заяви №62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 909/252/20, від 14.03.2023 у справі № 917/908/17, від 25.08.2022 у справі № 925/1147/18.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (пункти 7.4, 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №361/161/13-ц викладено правовий висновок про те, що апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, в тому числі вирішує питання про те, чи мали місце нововиявлені обставини, чи є вони підставою для перегляду, і якщо суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо наявності нововиявлених обставин - має виправити відповідну судову помилку (зокрема, у спосіб ухвалення власного рішення щодо заяви).
Судом встановлено, що звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 за нововиявленими обставинами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" зазначає про те, що листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.04.2026 №057-4623 заявника повідомлено про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 потрапляє в межі території природно-заповідного фонду - ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Байкова гора", оголошеної рішенням Київської міської ради від 24.10.2002 №96/256, у зв`язку з чим не може бути передана заявнику в користування та повинна бути виключена із проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, заявник посилається на те, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 площею 0,8229 га, за користування якою з нього стягнуто безпідставно збережені кошти, як у спірний період, так і на час розгляду справи належала до земель природно-заповідного фонду, а тому не могла бути передана йому в оренду, і щодо неї позивач за звичайних умов не міг отримати орендну плату.
У рішенні Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025, суд встановив, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 без належного оформлення права користування нею та як фактичний користувач протягом травня-грудня 2022 року без достатньої правової підстави зберіг у себе 2 181 200,82 грн, які мав сплатити за землекористування. Розмір безпідставно збережених коштів визначено виходячи з нормативної грошової оцінки всієї земельної ділянки площею 5,0747 га за 2022 рік у розмірі 108 318 136,02 грн за розрахунком: 108 318 136,02 грн х 3% / 365 х 245 днів = 2 181 200,82 грн, до якої входила частина земельної ділянки площею 0,8229 га, що віднесена до земель природно-заповідного фонду.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 сформована та зареєстрована 04.02.2025, тобто після ухвалення рішення у справі, до моменту формування не існувала як об`єкт цивільних прав, а тому обставини, на які посилається заявник, є новими, а не нововиявленими.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки з представлених суду доказів слідує, що нововиявленою обставиною заявник визначав не факт формування 04.02.2025 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 як самостійного об`єкта цивільних прав і не сам по собі лист Департаменту земельних ресурсів від 13.04.2026 №057-4623, а віднесення частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 площею 0,8229 га до земель природно-заповідного фонду та, як наслідок, неможливість її передачі в оренду.
Відповідно до статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти, зокрема пам`ятки природи.
Згідно з пунктом "в" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина четверта статті 7 зазначеного Закону).
Статтею 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на території пам`яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.
Як вбачається з матеріалів справи, ботанічну пам`ятку природи місцевого значення "Байкова гора" оголошено рішенням Київської міської ради від 24.10.2002 №96/256, тобто задовго до набуття відповідачем права власності на єдиний майновий комплекс (23.04.2021).
Судом також встановлено, що наказом Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 11.12.2024 №231 затверджено проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Байкова гора". 23.01.2025 до Державного земельного кадастру внесено зміни щодо площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 з " 5,0747 га" на " 4,1163 га", а 04.02.2025 зареєстровано земельну ділянку площею 0,8229 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру №НВ-9950750992026 від 16.02.2026.
У своїх поясненнях від 13.10.2026 позивач підтвердив, що саме на частину земельної ділянки, віднесену до території ботанічної пам`ятки природи, було зменшено площу спірної земельної ділянки, а новоутворена земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 має вид цільового призначення 04.10 "Для збереження та використання пам`яток природи".
Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, у спірний період з 01.05.2022 по 31.12.2022 до складу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, за користування якою з відповідача стягнуто безпідставно збережені кошти, входила частина земельної ділянки площею 0,8229 га, яка за своїм правовим режимом належить до земель природно-заповідного фонду, та не могла бути передана відповідачу в оренду для експлуатації та обслуговування єдиного майнового комплексу промислового призначення і, як визнав сам позивач, підлягала виключенню з проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу.
Колегія суддів зазначає, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0033 та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру лише визначили межі та площу території, яка і раніше, у тому числі у спірний період, мала відповідний правовий режим. Тобто правовий статус частини земельної ділянки як території пам`ятки природи не виник у зв`язку з формуванням нової земельної ділянки, а існував з 2002 року, а лист Департаменту земельних ресурсів від 13.04.2026 №057-4623 та витяг з Державного земельного кадастру від 16.02.2026 є доказами, якими ця обставина засвідчена.
Доводи позивача про те, що відповідач з 2022 року був обізнаний про належність частини земельної ділянки до території пам`ятки природи, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з пояснень самого позивача, у листах Департаменту земельних ресурсів, наданих відповідачу у 2022 - 2023 роках, йшлося про належність до території ботанічної пам`ятки природи частини території орієнтовною площею 7 га, без визначення меж та площі такої частини в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, а листом від 26.01.2024 №0570202/1-1169 Департамент повідомив відповідача про необхідність уточнення меж території зазначеної пам`ятки природи. Межі території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Байкова гора" встановлено лише наказом КО "Київзеленбуд" від 11.12.2024 №231, тобто в день ухвалення рішення у даній справі №910/11588/24.
Отже, на час розгляду справи була відсутня об`єктивна можливість встановити, яка саме частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 та якої площі належить до земель природно-заповідного фонду, а тому зазначена обставина в її істотному для справи значенні не могла бути відома заявнику на час розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути безпідставно набуте майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 викладено правовий висновок про те, що для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав за рахунок потерпілого. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, оскільки власник за звичайних умов міг і мав би отримати такі доходи від передачі земельної ділянки в оренду.
В постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 викладено правовий висновок про те, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що на частину земельної ділянки, яка належить до земель природно-заповідного фонду і не могла бути передана відповідачу в оренду для обслуговування промислового майнового комплексу, позивач за звичайних умов не міг отримати орендну плату від відповідача, а відповідач - оформити право оренди і сплачувати таку плату. Відтак в частині, що припадає на таку площу, відсутня і ознака збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача.
Таким чином, наведена заявником обставина є істотною для справи, оскільки вона безпосередньо стосується площі земельної ділянки та суми, яку власник мав би отримати за звичайних умов, тобто обставин, які входять до предмета доказування у справі та були покладені в основу рішення від 11.12.2024, а її врахування судом мало б наслідком інший розмір стягнутих безпідставно збережених коштів.
Колегія суддів також зазначає, що наведена обставина не ґрунтується на переоцінці доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, і не стосується обставин, які вже були встановлені судом, оскільки під час розгляду справи питання про віднесення частини земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду не порушувалося, а площа земельної ділянки визначалася судами виключно за відомостями Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 5,0747 га.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подано 06.05.2026, тобто протягом тридцяти днів з дня отримання листа Департаменту земельних ресурсів від 13.04.2026 №057-4623 та в межах трьох років з дня набрання законної сили рішенням, що переглядається, а отже, з дотриманням строків, встановлених п.1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України.
Як вбачається з розрахунку заявника, частка земельної ділянки площею 0,8229 га у загальній площі 5,0747 га становить 0,162157368908, нормативна грошова оцінка, що припадає на цю частину, становить 17 564 583,94 грн (108 318 136,02 грн х 0,162157368908), а сума безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2022 по 31.12.2022 - 353 697,79 грн (17 564 583,94 грн х 3% / 365 х 245 днів).
Колегія суддів, перевіривши наданий заявником розрахунок, погоджується з ним, оскільки він здійснений на підставі тих самих вихідних даних (нормативної грошової оцінки, ставки та періоду), які були використані позивачем і судом при ухваленні рішення від 11.12.2024, та є арифметично правильним.
Посилання позивача на те, що нормативна грошова оцінка встановлюється щодо всієї земельної ділянки, а пропорційний розрахунок законодавством не передбачено, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Разом з цим, позивач, заперечуючи проти розрахунку відповідача, не надав як доказів нормативної грошової оцінки за 2022 рік земельної ділянки без урахування частини, віднесеної до земель природно-заповідного фонду, так і власного контррозрахунку.
Щодо посилань позивача на витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.09.2026 №НВ-9981412552026, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 після зменшення її площі до 4,1163 га становить 170 600 309,99 грн, колегія суддів зазначає, що зазначений витяг стосується нормативної грошової оцінки станом на 2026 рік щодо земельної ділянки іншої площі та не підтверджує нормативну грошову оцінку за спірний період 2022 року.
Стостовно доводів позивача про те, що зміну площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 здійснено за заявою самого відповідача, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують віднесення відповідної частини до земель природно-заповідного фонду, оскільки, як визнає сам позивач, площу зменшено саме на частину, віднесену до території пам`ятки природи, після встановлення меж такої території та на виконання вимог Департаменту земельних ресурсів.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню в частині стягнення 353 697,79 грн безпідставно збережених коштів з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові. В частині стягнення 1 827 503,03 грн (2 181 200,82 грн - 353 697,79 грн) рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 підлягає залишенню в силі.
Вищевикладені обставини справи спростовують висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, та підтверджують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/11588/24 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 за нововиявленими обставинами задовольнити, рішення в частині стягнення 353 697,79 грн безпідставно збережених коштів скасувати та в позові в цій частині відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/11588/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2024 р. за нововиявленими обставинами - задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" безпідставно збережених коштів у розмірі 353 697,79 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11588/24 викласти в наступній редакції:
"Позов Київської міської ради задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" (03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, код 40202426) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) 1 827 503 (один мільйон вісімсот двадцять сім тисяч п`ятсот три) грн 03 коп. безпідставно збережених коштів, 21 930 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять) грн 04 коп. витрат по оплаті судового збору.
В іншій частині у задоволені позову відмовити."
Стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 6 366 (шість тисяч триста шістдесят шість) грн 56 коп.
Стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" 6 366 (шість тисяч триста шістдесят шість) грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.
Матеріали справи №910/11588/24 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Н.М. Спаських
К.В. Тарасенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua