Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: кредитування, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №910/15873/25
Суддя: Сибіга О.М.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2026 р. Справа № 910/15873/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.10.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026
повний текст рішення складено 16.03.2026
у справі № 910/15873/25 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік ап Глобал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ"
про стягнення 680 000,00 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спік ап Глобал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" (відповідач) про стягнення 680 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором б/н безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 15.02.2022 в частині повернення фінансової допомоги у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15873/25, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік ап Глобал" 680 000,00 грн заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та 8160,00 грн витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором б/н безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 15.02.2022 в частині своєчасного повернення фінансової допомоги у встановлений договором строк, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 680 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25, 03.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25 скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції проігноровано, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору б/н безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 15.02.2022 повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ". Скаржник зазначає, що від імені ТОВ "ДСГ" договір б/н безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 15.02.2022 підписано Шалдирваном Георгієм Володимировичем на підставі довіреності № 17/03/21-1 від 17.03.2021, однак ані оригіналу, ані копії вказаної довіреності до позовної заяви не додано, в матеріалах справи така довіреність відсутня. За відсутності довіреності № 17/03/21-1 від 17.03.2021 факт підписання договору позики на суму 900 000,00 грн є недоведеним. Крім того скаржник посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, спричинену збройною агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, тому відповідач об`єктивно був позбавлений змоги передбачити можливі ризики та подальші втрати від укладення договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 06.04.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15873/25.
30.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15873/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
13.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15873/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та призначено розгляд справи на 25.06.2026.
03.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік ап Глобал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідач намагається поставити під сумнів дійсність договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, посилаючись виключно на відсутність у матеріалах справи окремого документа про повноваження особи, яка підписала договір від імені ТОВ «ДСГ». Однак, такі доводи не мають значення для справи, оскільки грошові кошти було перераховано саме на рахунок ТОВ «ДСГ», факт їх отримання відповідачем не заперечується. При цьому, відповідачем частково повернуто суму коштів в розмірі 220 000,00 грн. Крім того, сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не припиняє грошових зобов`язань сторін та не звільняє боржника від обов`язку виконання договору.
25.06.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 розгляд справи призначено на 23.07.2026.
Розпорядженням від 20.07.2026 № 09.1-08/1943/26 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15873/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду справи № 910/15873/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
20.07.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/15873/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та призначено розгляд справи на 03.09.2026.
03.09.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 розгляд справи призначено на 01.10.2026.
Розпорядженням від 30.09.2026 № 09.1-08/2639/26 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15873/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2026 для розгляду справи № 910/15873/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
30.09.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/15873/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 розгляд справи призначено на 22.10.2026.
Розпорядженням від 19.10.2026 № 09.1-08/2835/26 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15873/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 для розгляду справи № 910/15873/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Мальченко А.О., Тищенко О.В.
19.10.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/15873/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спік ап Глобал" (надалі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСГ" (надалі - відповідач, позичальник) укладено договір б/н безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надає позичальникові безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути її у визначений договором строк.
Відповідно до п. 2.1. договору сума безвідсоткової поворотної фінансової допомоги становить 900 000,00 грн.
Згідно з п. 3.1. договору позичальник зобов`язаний повернути отриману безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у строк до 30.12.2022 включно.
Строк, вказаний у п. 3.1. договору, може бути продовжений за письмовою згодою сторін (п. 3.2. договору).
Пунктом 3.3. договору визначено, що датою повернення безвідсоткової допомоги вважається день списання коштів з рахунку позичальника на користь позикодавця.
На виконання умов договору б/н від 15.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спік ап Глобал" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСГ" безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1637 від 16.02.2022.
Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСГ" надану позику повернуло лише частково у розмірі 220 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, карткою рахунку 6852 та платіжною інструкцією № 679817670 від 18.04.2025.
За розрахунком позивача, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 680 000,00 грн.
Враховуючи, що в установлений договором строк відповідач у повному обсязі не повернув отриману безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність у матеріалах справи довіреності № 17/03/21-1 від 17.03.2021 на підставі якої Шалдирваном Георгієм Володимировичем від імені ТОВ "ДСГ" було підписано договір б/н від 15.02.2022, та істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, спричинену збройною агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Обов`язок позичальника повернути позику врегульований приписами статті 1049 Цивільного кодексу України, з аналізу приписів частини першої якої, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, 15.02.2022 між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено договір б/н безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальникові безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути її у визначений договором строк.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору б/н від 15.02.2022 позикодавцем перераховано на рахунок позичальника безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1637 від 16.02.2022.
Відповідач не заперечує отримання позики у розмірі 900 000,00 грн.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 3.1. договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути отриману безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у строк до 30.12.2022 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальником надану позику повернуло лише частково у розмірі 220 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, карткою рахунку 6852 та платіжною інструкцією № 679817670 від 18.04.2025.
Доказів повернення позики у розмірі 680 000,00 грн матеріали справи не містять.
При цьому, строк повернення позики у розмірі 680 000,00 грн є таким, що настав.
Позаяк, позичальник не надав доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку з повернення позики у розмірі 680 000,00 грн.
Доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи довіреності № 17/03/21-1 від 17.03.2021 на підставі якої Шалдирваном Георгієм Володимировичем від імені ТОВ "ДСГ" було підписано договір б/н від 15.02.2022 колегією суддів оцінюються критично, оскільки перерахування позики у розмірі 900 000,00 грн та подальше часткове виконання зобов`язання щодо її повернення у розмірі 220 000,00 грн свідчить про схвалення відповідного правочину відповідачем, тому зазначені доводи зводяться лише до намагань відповідача уникнути виконання взятих на себе зобов`язань за договором позики.
Принагідно слід зазначити, що Верховний Суд у своїх численних постановах неодноразово звертав увагу на те, що однією з основних засад цивільного законодавства є добросовісність, а дії учасників цивільних (господарських) правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. У зв`язку із цим Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), який базується на давньоримській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Основою цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Подібний підхід узгоджується також із правовими концепціями, яких дотримуються вищі суди інших демократичних держав із розвинутою ринковою економікою. Зокрема, у країнах загального права діє доктрина estoppel, відповідно до якої сторона не може посилатися на право або вимогу, якщо її попередня поведінка створила в іншої сторони обґрунтоване уявлення про відмову від такого права або про інший правовий стан, і ця інша сторона діяла, покладаючись на таку поведінку. У німецькому праві споріднені висновки випливають із принципу добросовісності (Treu und Glauben) та доктрини Verwirkung, згідно з якою право не підлягає судовому захисту, якщо управнена сторона протягом тривалого часу не здійснювала його, створивши тим самим у зобов`язаної сторони обґрунтоване переконання, що таке право більше не буде реалізоване. Аналогічний зміст має іспанська doctrina de los actos propios, яка виключає можливість діяти всупереч власній попередній поведінці, а також французький принцип loyaute contractuelle, що вимагає від сторін послідовної, чесної та передбачуваної поведінки під час здійснення договірних прав і обов`язків (при цьому Касаційний суд Франції прямо застосовує принцип nul ne peut se contredire au detriment d'autrui - ніхто не може суперечити собі на шкоду іншому). Таким чином, висновок про те, що сторона не може після тривалого прийняття певного правового стану посилатися на протилежну правову позицію, відповідає загальновизнаному в сучасному приватному праві стандарту добросовісності та правової визначеності.
Додатково колегія суддів зауважує, що предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують факт укладення між сторонами договору позики, факт отримання коштів відповідачем за цим договором та настання обов`язку їх повернення, тому відсутність у матеріалах справи довіреності № 17/03/21-1 від 17.03.2021 жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку з повернення позики позивачу у розмірі 680 000,00 грн.
Щодо доводів відповідача про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що підтвердженням істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору є відкритий лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Суд зазначає, що наведений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за укладеним між сторонами договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з повернення позики.
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність відкритого листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
В свою чергу, відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за договором б/н від 15.02.2022.
Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Таким чином, надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та задоволення позову, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/15873/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/15873/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
А.О. Мальченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua