Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №916/174/26
Суддя: Принцевська Н.М.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/174/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Лічмана Л.В., Павленко Н.А.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 (повний текст складено та підписано 10.07.2026, суддя Мусієнко О.О.)
по справі №916/174/26
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско"
про стягнення 233 897, 87 грн,
(суддя першої інстанції: Мусієнко О.О., дата та місце ухвалення рішення: 01.07.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У січні 2026 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси (далі – КЕВ м. Одеса, Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Баско” (далі – ТОВ “Баско”, Відповідач) про стягнення 233 897, 87 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на порушення Відповідачем обов`язку, передбаченого умовами Договору про закупівлю №108 від 23.09.2025, стосовно строків поставки товару у терміни, визначені зазначений Договором.
Посилаючись на п. п. 7.2., 7.12. Договору про закупівлю № 108 від 23.09.2025, ст. 625 Цивільного кодексу України, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 1968,20 грн, штраф у розмірі 231 739, 20 грн та 3 % річних у розмірі 190,47 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 у даній справі у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач довів наявність форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили своєчасну поставку товару, а саме - надзвичайну ситуацію регіонального рівня в м. Одесі 30.09.2025 внаслідок сильної зливи, підтверджену Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-25-2495 від 27.11.2025, застосував наслідки, передбачені п. 8.1 Договору, та звільнив Відповідача від відповідальності за прострочення поставки товару на 2 дні (з 30.09.2025 по 02.10.2025).
Не погоджуючись з таким рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На переконання Апелянта, судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю поставки товару впродовж усього періоду прострочення.
Так, із доповідної записки начальника складу ТОВ "Баско" від 30.09.2025 №1934-09/25, дослідженої судом першої інстанції, вбачається, що погіршення погодних умов та затоплення складських приміщень Відповідача відбулося лише о 12 год. 34 хв. 30.09.2025. Водночас, за умовами п. 5.3 Договору поставка товару мала здійснюватися в проміжок часу з 09:00 до 16:00. Отже, у розпорядженні Відповідача був період з 09:00 год. до 12:34 год. (близько 3,5 годин), протягом якого жодні погодні явища об`єктивно не перешкоджали виконанню зобов`язання з поставки товару в межах узгодженої відстані (близько 800 метрів).
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції цієї обставини не дослідив та не з`ясував, чому Відповідач не здійснив поставку товару в зазначений безперешкодний проміжок часу 30.09.2025, обмежившись лише встановленням факту існування форс-мажорних обставин станом на другу половину дня, що, на думку Позивача, є передчасним та неповним з`ясуванням обставин справи.
На переконання Скаржника, суд також не дослідив та не оцінив докази Позивача щодо фактичної проїзності доріг до складу. Апелянт зазначає, що Позивачем до матеріалів справи долучено копії витягів з журналу реєстрації в`їзду/виїзду автотранспорту на територію складу КЕВ м. Одеса, які підтверджують, що в період з 09:00 год. по 13:30 год. 30.09.2025, а також після цього часу, на територію складу безперешкодно прибували транспортні засоби інших контрагентів для розвантаження товарно-матеріальних цінностей. Це спростовує доводи Відповідача про повну та об`єктивну неможливість здійснення перевезень до складу скаржника в зазначений період.
Крім того, Апелянт зауважує, що відстань між складом Відповідача та місцем поставки товару становить не більше 800 метрів, що об`єктивно дозволяло здійснити перевезення товару протягом 5– 10 хвилин та виконати зобов`язання в ранковий час 30.09.2025, до настання несприятливих погодних умов.
Позивач також зазначає, що Сертифікат ТПП України, який суд першої інстанції поклав в основу рішення, не є безумовним доказом та мав оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі. Обставини, вказані у Сертифікаті ТПП, стосуються радше організаційних (операційних) ризиків самого Відповідача, а не об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.
Апелянт також звертає увагу суду, що Відповідач раніше вже здійснював поставки за тим самим маршрутом на виконання Договорів № 108, № 109 та № 110 від 23-24.09.2025, а отже був повністю обізнаний з місцем поставки, логістичним маршрутом та фактичною відстанню, що додатково свідчить про наявність у Відповідача об`єктивної можливості виконати зобов`язання завчасно, зокрема в ранковий час 30.09.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/174/26 залишено без руху; встановлено Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду належних доказів доплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
17.08.2026 від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси надійшла заява про усунення недоліків, до якої апелянтом додано докази доплати судового збору у розмірі 216,57 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2026 поновлено Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/174/26; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/174/26; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/174/26 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/174/26; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/174/26.
21.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/174/26.
01.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання та клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
07.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси надійшла відповідь на відзив.
19.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Перш ніж перейти до розгляду справи, судова колегія, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає наступне.
В силу положень ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України строк, встановлений судом, не може бути поновлений, а може бути лише продовжений.
Позаяк, Відповідач не звертався до суду з клопотанням про продовження строку на подання відзиву до закінчення такого строку, а колегія суддів не вбачає підстав для продовження такого строку з власної ініціативи та відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, колегія суддів залишає без розгляду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" від 01.10.2026, а також клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Окремо суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Судова колегія звертає увагу, що суд апеляційної інстанції створює учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надає сторонам строк для подачі відзиву та інших письмових пояснень.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Щодо поданої Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси 07.10.2026 відповіді на відзив, а також поданих 19.10.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Баско" заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, судова колегія зауважує наступне.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частини друга, п`ята статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
В свою чергу, відповідно до статей 258 та 263 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи на стадії апеляційного провадження є саме апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В силу частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив подані поза межами строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, означеними учасниками справи фактично наведено додаткові доводи щодо наявності підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги/ її задоволення, і заявники при цьому не просили дозволу подати такі документи, не заявляли клопотання про поновлення строку на їх подання, а суд поза межами цього строку не визнав їх подання необхідним, колегія суддів залишає без розгляду подані Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси 07.10.2026 відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" від 19.10.2026 на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що приписи пункту 3 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України дійсно наділяють учасників справи правом надавати суду пояснення. Але, подаючи їх, сторони обмежені строками, визначеними процесуальним законом. Тому немає підстав не застосовувати приписи частин першої та другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що всі доводи щодо суті спору представники сторін мали можливість висловити у апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між КЕВ м. Одеса, як замовником, та ТОВ “Баско”, як постачальником, 23.09.2025 було укладено Договір про закупівлю №108 (далі – Договір), п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника профільований металевий лист ПК – 35 за кодом ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника – 441110000-4-Конструкційні матеріали (далі – товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до Договору), а замовник зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим Договором.
У відповідності до п. 3.2. Договору ціна Договору становить 1 158 696 грн, у т. ч. ПДВ 193 116 грн.
Згідно з п. 4.1. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у розмірі 100% вартості такого товару, упродовж 30 (тридцяти) робочих днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданих товаросупровідних документів.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що кінцевий строк поставки товару – 30.09.2025.
Датою поставки товару партії товару є дата, коли партію товару було передано у власність замовника в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Товар вважається переданим замовнику у кількості в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Приймання товару по якості (тобто виявлення при використанні товару недоліків, які неможливо було виявити при звичайному способі приймання товару) здійснюється замовником протягом 14 днів з дати поставки товару (п. 5.6. Договору).
За положеннями п. 5.7. Договору зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання партії товару належної якості у власність замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар.
У відповідності до п. 6.3.1. Договору постачальник зобов`язується забезпечити поставку товару у терміни, встановлені цим договором.
Згідно з п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки.
Пунктом 7.7. Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентів, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють їх в розмірі 0% річних від несплаченої замовником вартості товару.
Відповідно до п. 7.9. Договору збитки завдані сторонам у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару, несвоєчасним прийняттям поставленого товару стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.
Згідно з п. 7.11. Договору сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за цим договором. Винна сторона відшкодовує суму штрафних санкцій чи або збитків на підставі претензії, протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок іншої сторони. Претензія направляється шляхом повідомлення на електронну адресу винної сторони, зазначену в цьому договору, та/або шляхом направлення цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу винної сторони та вважається отриманою на чотирнадцятий день після дня її відправлення.
За порушення строків поставки товару визначених цим договором (прострочення поставки) до 30 днів з постачальника стягується штраф у розмірі 20% від загальної вартості цього договору, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів стягується штраф у розмірі 30% від загальної вартості Договору (п. 7.12. Договору).
За положеннями п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною силою в цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т. п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).
У відповідності до п. 8.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.
Згідно з п. 8.3. Договору сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Документи, зазначені у цьому пункті, сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), повинна надати іншій стороні у розумний строк, але не пізніше ніж 14 днів з моменту припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків.
Пунктом 8.5. Договору передбачено, що якщо обставини непереборної сили та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають повному або частковому виконанню зобов`язань за цим договором, час виконання зобов`язань продовжується на час дії таких обставин або усунення їх наслідків, але не більше ніж до кінця поточного, бюджетного року.
Договір підписаний Позивачем та Відповідачем та скріплений відтисками печаток останніх.
Між КЕВ м. Одеса, як замовником, та ТОВ “Баско”, як постачальником, було укладено та підписано додаток № 1 до Договору про закупівлю від 23.09.2025, а саме Специфікацію, за умовами якої найменування товару – профільований металевий лист ПК – 35; виробник, країна походження товару – ТОВ "Сталь Волинь", Україна; одиниця виміру – метрів квадратних; кількість – 3800; ціна за одиницю без ПДВ – 254,10 грн; ціна за одиницю з ПДВ – 304,92 грн; загальна вартість без ПДВ – 965580 грн; загальна вартість з ПДВ – 1 158 696 грн.
Згідно видаткової накладної №RА0-049911 від 02.10.2025, підписаної та скріпленої печатками сторін, ТОВ "Баско" було поставлено КЕВ м. Одеса товар (профільований металевий лист ПК – 35) на загальну суму з ПДВ – 1 158 696 грн.
Тобто, ураховуючи умови п. 5.2. Договору, відповідач прострочив поставку товару.
У відповідності до платіжної інструкції №2050 від 13.10.2025 Позивач сплатив Відповідачу 1 158 696 грн із вказівкою призначення платежу: "оплата за профільний металевий лист ПК-35; д. № 108/23.09.2025, вид. накл. № RА0-049911/02.10.2025, ПДВ – 193116, 00".
Позивач засобами поштового зв`язку направив Відповідачу претензію №1 від 07.10.2025 про неналежне виконання умов Договору про закупівлю №108 від 23.09.2025, в якій просив сплатити заборгованість у сумі 233 897, 87 грн, у тому числі штраф 20% відповідно договору у сумі 231 739, 20 грн, суму 3% річних у розмірі 190,47 грн, пеню у розмірі 1968, 20 грн на банківські реквізити замовника.
Факт направлення на адресу Відповідача претензії №1 від 07.10.2025 підтверджується наявними в матеріалах справи копією відповідного опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку від 07.10.2025.
У доповідній записці № 1934-09/25 від 30.09.2025 за підписом начальника складу ТОВ "Баско", адресованій директору ТОВ "Баско", повідомлено, що 30.09.2025 о 12 год. 34 хв., замовлений відповідно до Договору №108 від 23.09.2025, не може бути завантажений для доставки на адресу, визначеному замовником (м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26) у зв`язку з затопленням складу. В умовах підтоплення, електронавантажувачі не можуть працювати. Внаслідок цього, а також підтоплення складських приміщень та під`їзних шляхів промислової бази ТОВ "Баско", розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37/2, вантажники не змогли завантажити товар в машини. Товар знаходиться у належному стані внаслідок упакування належним чином відповідно до умов договору та буде відвантажений при першій можливості.
Відповідачем засобами поштового зв`язку направлено Позивачу повідомлення від 12.10.2025 щодо настання форс-мажорних обставин за Договором про закупівлю №108 від 23.09.2025, в якому зазначено, що 30.09.2025 в Одесі сталася сильна повінь через рекордну зливу, яка привела до підтоплення вулиць, будинків та транспортної інфраструктури, а також до людських жертв. Саме внаслідок даної обставини, постачальник виконав поставку товару замовнику лише 02.10.2025, відповідно до видаткової накладної RA0-049911. На виконання умов Договору повідомив замовника в установлений Договором строк про настання форс-мажорних обставин, а саме: сильної зливи, внаслідок якої рух вантажного транспорту, виконання робочої функції з навантаження та розвантаження Товару – були унеможливлені, що призвело до затримки поставки товару без вини Постачальника з об`єктивних і непереборних причин. На підтвердження існування даної обставини зобов`язується надати засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідними документами торгово-промислової палати у розумний строк."
Повідомлення від 12.10.2025 щодо настання форс-мажорних обставин за Договором про закупівлю № 108 від 23.09.2025 Відповідачем направлено Позивачу на електронну адресу 12.10.2025 та засобами поштового зв`язку, про що свідчить копія відповідного опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку від 12.10.2025, накладна № 6511304808663 та фіскальний чек АТ "Укрпошта".
ТОВ "Баско" звернулося із заявою № 1028-1 від 28.10.2025 з урахуванням додатку до неї від 18.11.2025, до Торгово-Промислової Палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання-фізичних осіб за договірними зобов`язаннями стосовно укладеного з КЕВ м. Одеса Договору № 108 від 23.09.2025.
Сертифікатом №3100-25-2495 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Торгово-Промислова Палата України від 27.11.2025 за №680/05-4 на №1028 від 28.10.2025 та на №1811-3 від 18.11.2025, на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Регламенту засвідчення Торгово промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), із змінами та доповненнями, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: надзвичайна ситуація регіонального рівня в м. Одеса 30.09.2025 внаслідок небезпечних природних явищ (значні опади у вигляді дощу) ТОВ "Баско" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставити та передати у власність замовника профільований металевий лист ПК-35 за кодом ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника – 44110000-4 – Конструкційні матеріали, визначені в асортименті, кількості, які зазначені у специфікації (додаток 1 до Договору), у термін: за 30.09.2025, Договором про закупівлю № 108 від 23.09.2025, укладеним з КЕВ м. Одеса, відповідно до:
- копії Договору оренди №1 від 28.02.2025, укладеного між ТОВ "АВАЯ" (Орендодавець) та ТОВ "Баско" (Орендар), щодо строкового платного користування приміщеннями (нежилі будівлі складу прирейкового та мостіння прилеглої території) за адресою: м. Одеса вул. Промислова, буд. 37/2;
- копії Договору про закупівлю №108 від 23.09.2025, укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баско" (Постачальник/Учасник), з додатком №1;
- копії листа Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 27.10.2025 №9914-1-1042/9914-10, згідно якого, 30.09.2025 над північно західним узбережжям Чорного моря в полі зниженного тиску утворився локальний хвильовий циклон, що призвело до надзвичайного стану в м. Одеса (гроза, дощ, видимість 2700, вітер схід-північних схід, 10-15 м/с, пориви 15-22 м/с), кількість опадів 30.09.2025 склала 93.9 мм, що складає 224% від місячної норми опадів (42 мм);
- копії протоколу №6 позачергового засідання комісії з питань техногенно екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міської ради від 01.10.2025, згідно якого, ситуацію, яка сталася в м. Одесі 30 вересня 2025 року внаслідок небезпечних природних явищ (значні опади у вигляді дощу), як надзвичайну ситуацію природного характеру (код 20314 - НС), пов`язану з дуже сильним дощем (кількість опадів - 50 мм і більше, тривалістю 12 годин і менше; для гірських районів - 30 мм і більше, тривалістю 12 годин і менше), віднесено до надзвичайної ситуації регіонального рівня;
- копії протоколу №8 позачергового засідання комісії з питань техногенно екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міської ради від 03.10.2025, яким затверджено зони, які з урахуванням особливостей рельєфу місцевості є зонами з високим ризиком підтоплення та затоплення у випадку надзвичайних ситуацій природного характеру (в тому числі, вул. Промислова);
- копії доповідної записки начальника складу ТОВ "Баско" на адресу директора ТОВ "Баско" від 29.09.2025 №1933-09/25 щодо підготовки до завантаження зі складу м. Одеса, вул. Промислова, 37/2 на склад Замовника товару, замовленого відповідно до Договору №108 від 23.09.2025;
- копії доповідної записки начальника складу ТОВ "БАСКО" на адресу директора ТОВ "Баско" від 30.09.2025 №1934-09/25 щодо неможливості завантаження товару, замовленого відповідно до Договору №108 від 23.09.2025 у зв`язку з затопленням складу, підтопленням складських приміщень та під`їздних шляхів промислової бази ТОВ "Баско", розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37/2;
- фотофіксації стану під`їздних шляхів та орендованого майна за договором оренди №1 від 28.02.2025, здійсненої 30.09.2025 представниками ТОВ "Баско" та ТОВ "АВАЯ";
- копії видаткової накладної №00055622 від 22.09.2025;
- копії видаткової накладної №RA0-049911 від 02.10.2025 за Договором №108 від 23.09.2025;
- копії бухгалтерської довідки ТОВ "Баско" від 18.11.2025 №1118-2, згідно якої, станом на 29.09.2025 на балансі ТОВ "Баско" обліковується профільований металевий лист ПК-35, 3800 кв.м., в складських приміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 37/2, підстава постановки на баланс - видаткова накладна від 22.09.2025 р., списання з балансу - 02.10.2025 (видаткова накладна від 02.10.2025);
- копії повідомлення ТОВ "Баско" від 12.10.2025 б/н на адресу КЕВ м. Одеса щодо настання форс-мажорних обставин за договором про закупівлю № 108 від 23.09.2025;
період дії форс – мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання – 30.09.2025, дата закінчення - 02.10.2025.
У довідній записці від 18.11.2025 за підписом водія Фрижи А.В., адресованій директору ТОВ "Баско", вказано про виконання усного наказу директора від 30.09.2025 про перевезення товару – профільований металевий лист ПК-35, в розмірі 3800 кв.м. зі складу ТОВ "Баско" на адресу м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26 лише 02.10.2025, оскільки до цього товар не було завантажено в транспорт для перевезення, як відомо через підтоплення складу та під`їзних шляхів до нього. Також, зазначено, що стан доріг не дозволяв безпечного руху транспортного засобу ані 30.09.2025, ані 01.10.2025, що особисто перевірено.
Відповідач у листі № 251209-1 від 09.12.2025 "Щодо підтвердження обставин настання форс-мажорних обставин за договором про закупівлю № 108 від 23.08.2025" зазначив, що на виконання умов Договору, направляє копію сертифікату ТПП України № 3100-25-2495 про форс-мажорні обставини від 27.11.2025 за вих. № 680/05-4.
Лист № 251209-1 від 09.12.2025 "Щодо підтвердження обставин настання форс- мажорних обставин за договором про закупівлю № 108 від 23.08.2025" з копією сертифікату про форс-мажорні обставини відповідач направив позивачу засобами поштового зв`язку, про що свідчить копія відповідного опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку від 09.12.2025, накладна № 6501501189244 та фіскальний чек АТ "Укрпошта".
Позивач надав копії витягів з журналу в`їзду/виїзду автотранспорту на територію матеріального складу КЕВ м. Одеса за адресою: вул. Миколи Боровського, 26 відповідно до якого 30.09.2025 в період, зокрема, з 09:00 год. по 13:30 год. на територію складу Позивача прибували транспортні засоби.
Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 у задоволенні позову було відмовлено.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Апеляційний господарський суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів.
Згідно з нормами частин першої, другої та четвертої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Положеннями частини першої статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 Цивільного кодексу України).
Стаття 663 Цивільного кодексу України регламентує, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Договір, укладений між Позивачем та Відповідачем, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вони є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
Так, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і, водночас, набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.
Слід зазначити, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
У контексті приписів ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст.14 Закону України “Про Торгово-промислові палати в Україні” Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно з п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. З урахуванням ознак форс-мажорних обставин необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.
Позаяк, у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
До того ж, у пунктах 75- 77 постанови від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:
"Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд зауважив:
- потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП України за отриманням сертифіката;
- саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;
- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено у договорі (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.05.2026 у справі №905/541/16 зазначено, що при застосуванні положень договору щодо форс-мажорних обставин необхідно розрізняти: (1) обов`язок сторони своєчасно повідомити іншу сторону про настання таких обставин у строк і спосіб, визначені договором, та (2) обов`язок надати належні докази їх існування, зокрема сертифікат ТПП України.
Об`єднана палата виходить з того, що повідомлення про форс-мажорні обставини має бути здійснене у встановлений договором строк, а якщо він (строк) сторонами не визначений (не визначений нормами законодавства), то невідкладно – з моменту, коли стороні стало відомо про їх настання чи можливість впливу на виконання зобов`язання. Натомість отримання сертифіката ТПП України, як доказу таких обставин, об`єктивно пов`язане з відповідною процедурою звернення до уповноваженого органу та може відбуватися пізніше, у тому числі після настання порушення виконання зобов`язання.
З огляду на це власне сам факт несвоєчасного надання сертифіката ТПП України за відсутності прямо передбачених договором правових наслідків такого порушення не може розцінюватися як безумовна підстава для позбавлення сторони права посилатися на форс-мажорні обставини. Водночас інше можливе лише у разі, якщо відповідна заборона або негативні наслідки прямо встановлені умовами договору. Отже, при вирішенні спору суди мають встановити, чи дотрималася сторона обов`язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, а вже після цього оцінювати належність та своєчасність подання сертифіката ТПП України як доказу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19)).
Як встановлено судовою колегією раніше, сторони уклали Договір про закупівлю № 108 від 23.09.2025, зобов`язання за яким Відповідачем виконані в повному обсязі 02.10.2026, тобто з порушенням строку поставки товару на 2 дні.
Факт порушення строку поставки товару Відповідачем не заперечується, натомість Відповідач зазначає, що порушення встановленого Договором строку поставки відбулось внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме надзвичайної ситуації регіонального рівня в м. Одеса 30.09.2025 внаслідок небезпечних природних явищ (значні опади у вигляді дощу).
Договором № 108 від 23.09.2025 сторони визначили чіткий і вичерпний механізм застосування та правові наслідки форс-мажорних обставин (п. п. 8.1., 8.2., 8.3. договору), з яким сторони, підписуючи Договір, погодилися та зобов`язані його дотримуватися.
Повідомлення від 12.10.2025 щодо настання форс-мажорних обставин за Договором про закупівлю № 108 від 23.09.2026 Відповідач направив Позивачу на його електронну адресу 12.10.2025 та засобами поштового зв`язку, про що свідчить копія відповідного опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку від 12.10.2025, накладна №6511304808663 та фіскальний чек АТ "Укрпошта".
З огляду на наведене, а також умови п. 8.2. Договору, судова колегія зауважує, що Відповідач своєчасно повідомив Позивача про настання обставин непереборної сили.
На підтвердження існування форс-мажорних обставин, що унеможливили вчасне виконання ТОВ “Баско” зобов`язань, Відповідачем було отримано Сертифікат № 3100-25-2495 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-Промислової Палати України від 27.11.2025 за №680/05-4 на №1028 від 28.10.2025 та на №1811-3 від 18.11.2025, на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Регламенту засвідчення Торгово промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), зі змінами та доповненнями засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: надзвичайна ситуація регіонального рівня в м. Одеса 30.09.205 внаслідок небезпечних природних явищ (значні опали у вигляді дощу); період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання – 30.09.2025, дата закінчення – 02.10.2025.
З урахуванням наведеного, Відповідач належним чином довів факт існування форс-мажорних обставин, які настали 30.09.2025 та тривали до 02.10.2025, натомість Позивачем означеного не спростовано жодним чином.
Крім того, судова колегія зауважує, що в матеріалах справи, окрім Сертифікату ТПП, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин, наявні також копія листа Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 27.10.2025 №9914-1-1042/9914-10, згідно якого, 30.09.2025 над північно західним узбережжям Чорного моря в полі зниженного тиску утворився локальний хвильовий циклон, що призвело до надзвичайного стану в м. Одеса (гроза, дощ, видимість 2700, вітер схід-північних схід, 10-15 м/с, пориви 15-22 м/с), кількість опадів 30.09.2025 склала 93.9 мм, що складає 224% від місячної норми опадів (42 мм); копія протоколу №6 позачергового засідання комісії з питань техногенно екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міської ради від 01.10.2025, згідно якого, ситуацію, яка сталася в м. Одесі 30.09.2025 внаслідок небезпечних природних явищ (значні опади у вигляді дощу), як надзвичайну ситуацію природного характеру (код 20314 - НС), пов`язану з дуже сильним дощем (кількість опадів - 50 мм і більше, тривалістю 12 годин і менше; для гірських районів - 30 мм і більше, тривалістю 12 годин і менше), віднесено до надзвичайної ситуації регіонального рівня; копія протоколу №8 позачергового засідання комісії з питань техногенно екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міської ради від 03.10.2025, яким затверджено зони, які з урахуванням особливостей рельєфу місцевості є зонами з високим ризиком підтоплення та затоплення у випадку надзвичайних ситуацій природного характеру (в тому числі, вул. Промислова); копія доповідної записки начальника складу ТОВ "Баско" на адресу директора ТОВ "Баско" від 29.09.2025 №1933-09/25 щодо підготовки до завантаження зі складу м. Одеса, вул. Промислова, 37/2 на склад Замовника товару, замовленого відповідно до Договору №108 від 23.09.2025; копія доповідної записки начальника складу ТОВ "Баско" на адресу директора ТОВ "Баско" від 30.09.2025 №1934-09/25 щодо неможливості завантаження товару, замовленого відповідно до Договору №108 від 23.09.2025 у зв`язку з затопленням складу, підтопленням складських приміщень та під`їздних шляхів промислової бази ТОВ "Баско", розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37/2; фотофіксація стану під`їздних шляхів та орендованого майна за договором оренди №1 від 28.02.2025, здійсненої 30.09.2025 представниками ТОВ "Баско" та ТОВ "АВАЯ"; копія повідомлення ТОВ "Баско" від 12.10.2025 б/н на адресу КЕВ м. Одеса щодо настання форс-мажорних обставин за Договором про закупівлю № 108 від 23.09.2025.
Наведені докази у їх сукупності повністю спростовують будь-які твердження Апелянта про безпідставність посилань Відповідача на форс-мажорні обставини. Стихійне лихо (аномальна кількість опадів і затоплення території) мало характер об`єктивної непереборної сили, унеможливило фізичний доступ до товару та його відвантаження, що відповідно до норм цивільного та господарського законодавства повністю звільняє Відповідача від відповідальності за порушення строків/невиконання зобов`язань за Договором закупівлі.
Судова колегія відхиляє доводи Апелянта, як необґрунтовані, стосовно того, що погіршення погодних умов та затоплення складських приміщень Відповідача відбулося лише о 12 год. 34 хв. 30.09.2025, а також те, що у розпорядженні Відповідача був період з 09:00 год. до 12:34 год. (близько 3,5 годин), протягом якого жодні погодні явища об`єктивно не перешкоджали виконанню зобов`язання з поставки товару в межах узгодженої відстані (близько 800 метрів).
Означене не підтверджено жодними доказами та ґрунтується виключно на припущеннях і суб`єктивних судженнях Апелянта, які спростовуються матеріалами справи.
Судова колегія зазначає, що настання форс-мажорних обставин (гідрометеорологічного явища надзвичайного масштабу) не обмежується точним моментом фіксації критичної фази чи піку стихії. Будь-які спроби математично розрахувати «безпечні години» (зокрема проміжок з 09:00 до 12:34) та звинуватити Відповідача у нездійсненні поставки на короткій дистанції є безпідставними, оскільки ігнорують характер надзвичайної ситуації.
По-перше, екстремальні опади (які склали 224% місячної норми) та утворення локального хвильового циклону є процесом накопичувальним і прогнозовано призводять до стрімкого підтоплення низинних ділянок місцевості та під`їзних шляхів, особливо в зонах підвищеного ризику (до яких офіційно належить вул. Промислова згідно з протоколом комісії ТЕБ і НС). Навіть за умов відсутності інтенсивного дощу в окрему хвилину ранкового часу, наслідки попередніх опадів та стрімке підняття рівня води унеможливлювали безпечне маневрування транспорту, завантаження товарно-матеріальних цінностей та роботу складу загалом.
По-друге, виконання господарського зобов`язання з поставки вимагає не просто фізичного переміщення товару на коротку відстань (800 метрів), а дотримання вимог безпеки праці, збереження цілісності вантажу, наявності нормального функціонування під`їзних шляхів та складської інфраструктури. Наявність у матеріалах справи доповідних записок керівництва складу та фотофіксації станом на 30.09.2025 беззаперечно свідчить про те, що об`єктивні перешкоди для виконання Договору існували впродовж усього робочого часу зазначеної доби.
Апелянтом не було надано жодних належних та допустимих доказів (технічних висновків, довідок дорожніх служб чи актів фіксації проїзду), які б підтверджували реальну можливість безперешкодного та безпечного здійснення поставки у вказаний проміжок часу. Відтак, посилання Апелянта на наявність у Відповідача 3,5 годин для виконання зобов`язання є юридично неспроможними та такими, що не спростовують встановленого судом факту наявності обставин непереборної сили.
Крім того, судова колегія зазначає, що посилання Апелянта на витяги з журналу реєстрації в`їзду/виїзду автотранспорту на територію складу Позивача та фіксація прибуття транспортних засобів інших контрагентів не спростовують факт неможливості виконання зобов`язань саме Відповідачем.
Так, наявність транспортного сполучення чи окремих проїзних ділянок на території приймаючої сторони (складу КЕВ) не свідчить про наявність аналогічних умов у місці відвантаження товару — на промисловій базі ТОВ "Баско" за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37/2. Як зазначено раніше, матеріалами справи (зокрема, доповідними записками та фотофіксацією) підтверджено, що критичне підтоплення та затоплення відбулося саме безпосередньо на території та під`їзних шляхах складу Відповідача, який розташований у зоні високого ризику підтоплення.
Відтак, зазначені витяги з журналів не доводять реальної можливості виконання саме цього договірного зобов`язання (завантаження та вивезення товару з підтопленого складу Відповідача у визначений час), а тому судова колегія відхиляє цей довід Скаржника, як необґрунтований та такий, що не спростовує наявності форс-мажорних обставин.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність форс-мажору, існування якого вплинуло на виконання Відповідачем цивільно-правового зобов`язання, передбаченого Договором про закупівлю № 108 від 23.09.2025.
Крім того, матеріалами справи підтверджено своєчасність повідомлення про виникнення таких обставин Позивача, вжиття всіх залежних від Відповідача заходів щодо належного виконання зобов`язання, передбачених законом і договором.
Судова колегія також наголошує, що з урахуванням встановлених вище обставин та наявних у справі доказів, апеляційним господарським судом не встановлено, а Позивачем не доведено, що Відповідач діяв недобросовісно. Помилковим є посилання Позивача на порушення Відповідачем грошового зобов`язання, оскільки Відповідач, як вже зазначалося, зобов`язаний був поставити товар, а не сплатити гроші за нього, тому посилання на ст. 625 Цивільного кодексу України є безпідставним. Матеріали справи також не містять доказів, що внаслідок прострочки поставки товару Відповідачем через дію обставин непереборної сили (форс-мажору) Позивачеві було завдано збитків.
Натомість, Відповідачем доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у простроченні поставки товару, вчасне повідомлення Позивача про обставини непереборної сили, виконання свого обов`язку якнайшвидше після закінчення дії таких обставин, надання документу, виданого Торгово-промисловою палатою України на підтвердження форс-мажорних обставин, що повністю відповідає положенням укладеного між сторонами Договору та є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ним (прострочки поставки товару) у вигляді неустойки.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд вважає, що Скаржником не доведено того факту, що судом для встановлення обставин, що мають суттєве значення, застосовані недопустимі докази у справі.
У силу зазначеної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/174/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси - без задоволення.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/174/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/174/26 - залишити без змін.
Матеріали справи №916/174/26 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Л.В. Лічман
Н.А. Павленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua