Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №916/2036/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2036/24

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання – Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Дерев`янко О.В., у порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився;

від особи, дії якої оскаржуються: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С.

на ухвалу Господарського суду Одеської області про задоволення скарги на дії державного виконавця

від 14 травня 2026 року (повний текст складено 25.05.2026)

у справі №916/2036/24

за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія”

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 176 351 грн.

особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються: старший державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцина О.С.

суддя суду першої інстанції: Бездоля Ю.С.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 27.10.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі також – позивач, Управління) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” (далі також – відповідач, ТОВ “ООЕК”), в якій просило суд:

- визнати недійсними додаткові угоди №3 від 23.09.2021, №4 від 28.09.2021, №5 від 21.10.2021, №7 від 26.11.2021, №8 від 17.12.2021, №9 від 17.12.2021, №10 від 17.12.2021, №11 від 17.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії від 16.03.2021 №91/2021, укладеного між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції та ТОВ “ООЕК”;

- стягнути з ТОВ "ООЕК" на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надмірно сплачені Управлінням за Договором від 16.03.2021 №91/2021 у розмірі 1 176 351,00 грн.

Також позивач просив здійснити розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції посилалось на те, що додаткові угоди до Договору від 16.03.2021 №91/2021, якими підвищувалась ціна Договору, укладені в порушення положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, відповідно, є недійсними.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2036/24 (суддя Пінтеліна Т.Г.), яке залишено без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 та Верховного Суду від 14.04.2026, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Крім того даним рішенням стягнуто з ТОВ “ООЕК” на користь Південного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції 41 869,26 грн. судового збору.

При цьому, в день винесення рішення судом першої інстанції, ТОВ "ООЕК" подало до суду заяву про розстрочення виконання цього рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 у даній справі вказану заяву ТОВ “ООЕК” задоволено та розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2036/24, шляхом сплати заборгованості в розмірі 1 218 220,26 грн. щомісяця рівними частинами – по 101 518,35 грн. у період протягом з жовтня 2024 по вересень 2025 (включно).

Зазначена ухвала суду першої інстанції про розстрочення виконання рішення суду оскаржена не була та набрала законної сили 22.10.2024 року.

05.02.2025 на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2036/24 видані відповідні накази (враховуючи те, що відповідне рішення набрало законної сили лише 15.01.2025, після апеляційного оскарження).

14.03.2025 до Господарського суду Одеської області від ТОВ “ООЕК” надійшла скарга (вх.№2-347/25) на рішення та дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яцини О.С., в якій заявник просив суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яцини О.С. щодо відкриття виконавчого провадження №77344058, стягнення з ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія” виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження №77344058;

- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яцини О.С. про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2036/24 від 05.02.2025 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025.

В обґрунтування поданої скарги ТОВ «ООЕК» вказує, зокрема, наступне:

- ТОВ “ООЕК” своєчасно та в повному обсязі виконувалось рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/2036/24 та ухвала Господарського суду Одеської області від 22.10.2024; після здійснення кожної оплати ТОВ “ООЕК” повідомляло Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання рішення суду, шляхом направлення листів та копій платіжних інструкцій на підтвердження проведених оплат;

- 03.03.2025 ТОВ “ООЕК” стало відомо з Автоматизованої системи виконавчого провадження про відкриття старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яциною Олександром Сергійовичем виконавчого провадження №77344058 на виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2036/24 від 05.02.2025;

- за результатом ознайомлення, ТОВ “ООЕК” стало відомо про винесення старшим державним виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) Яциною О.С. постанови від 03.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77344058 та постанови від 03.03.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №77344058;

- в заяві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.02.2025 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/2036/24 від 05.02.2025 відсутня будь-яка інформація як про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 відповідно до ухвали від 22.10.2024 у справі № 916/2036/24, так і про виконання ТОВ “ООЕК” визначеного судом графіку платежів; поряд з цим ухвала Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 по справі №916/2036/24 про розстрочення рішення суду наявна у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/, а отже - старший державний виконавець Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) Яцина О.С. мав доступ до такої ухвали;

- 04.03.2025 з боку ТОВ «ООЕК» було направлено на електронну адресу Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) заяву вих. № 06/02-873 від 04.03.2025 року, якою повідомлено старшого державного виконавця Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) Яцину О.С. про те, що як станом на дату направлення Стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження, так і станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025, заборгованість ТОВ «ООЕК» за наказом Господарського суду Одеської області у справі № 916/2036/24 від 05.02.2025 року було вчасно сплачено згідно графіку розстрочки, встановленого ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 у справі №916/2036/24, а отже – відсутня прострочена заборгованість по виконанню виконавчого документу;

- отже, станом на день подачі цієї скарги, старшому державному виконавцю Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) Яцині О.С. було достеменно відомо про безпідставність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.03.2025, однак не усунуто виявлених порушень законодавства;

- у правовому висновку Великої Палати Верховного суду по справі №916/19080/18 у постанові від 04.06.2019 щодо застосування норм ч.2 ст. 625 ЦК України щодо розстрочення або відстрочення виконання судового рішення зазначено, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною; таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання, натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом;

- станом на дату відкриття старшим державним виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) Яциною О.С. виконавчого провадження №77344058 - строк оплати ТОВ “ООЕК” суми заборгованості за рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/2036/24, з урахуванням постановленої ухвали Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 по справі №916/2036/24 про розстрочення такого рішення суду, не настав; відтак, у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття відповідного виконавчого провадження, а також постановлення супутньої постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, у зв`язку з чим оскаржувані ТОВ “ООЕК” постанови прийняті з порушенням приписів Закону України “Про виконавче провадження”;

- перебіг строку пред`явлення до виконання рішення, в якому передбачено розстрочення його виконання, починається з моменту прострочення оплати згідно встановленого судом графіку; з урахуванням вищевикладеного, перебіг строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 року по справі №916/2036/24 розпочнеться з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому ТОВ “ООЕК” необхідно здійснити черговий платіж згідно графіку розстрочки, у випадку відсутності такого платежу; однак, із врахуванням своєчасно здійснених ТОВ “ООЕК” оплат, згідно встановленого ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 по справі №916/2036/24 графіку розстрочення рішення, станом на день відкриття виконавчого провадження №77344058 перебіг встановленого Законом України “Про виконавче провадження” строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/2036/24 не розпочався;

- неправомірною є і зазначена до стягнення з ТОВ “ООЕК” сума виконавчого збору в розмірі 117635,10 грн., вказана старшим державними виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) Яциною О.С. у постанові про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025; як вже зазначалось, п.6 розділом ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати; отже, виконавчий збір розраховується із сум заборгованості, за якими сплинув строк сплати, а не із сукупного розміру заборгованості за рішенням суду, як це було здійснено старшим державними виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) Яциною О.С. у постанові про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025.

В подальшому, скаржником було подано заяву про уточнення скарги, в якій останній повідомів, що наразі правильним найменуванням суб`єкту оскарження є - Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим просив суд задовольнити скаргу та: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С. щодо відкриття виконавчого провадження №77344058, стягнення з ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія” виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження №77344058; визнати неправомірними та скасувати постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С. про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2036/24 від 05.02.2025 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/2036/24 (суддя Бездоля Ю.С.):

- закрито провадження у справі №916/2036/24 в частині скарги ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія” за вимогами про визнання неправомірними та скасування постанови від 03.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77344058 в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 117 635,10 грн. та постанови від 03.03.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025;

- решта вимог скарги ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія” за вх.№2-347/25 від 14.03.2025 – задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С. щодо відкриття виконавчого провадження №77344058 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2036/24 від 05.02.2025 та скасовано постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С. про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2036/24 від 05.02.2025 (окрім стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця).

Закриваючи судове провадження в частині вимог скарги ТОВ “ООЕК” відносно визнання неправомірною та скасування постанови від 03.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77344058 в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 117635,1 грн. та постанови від 03.03.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025, суд першої інстанції, посилаючись на приписі ч. 2 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження”, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.10.2022 у справі №229/1026/21, від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц, від 18.12.2019 у справі №759/15553/14-ц та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №585/2436/21, зазначив, що такі вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, а підпадають під адміністративну юрисдикцію, у зв`язку з чим мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. З огляду на вказане, суд дійшов висновку про закриття судового провадження у відповідній частині скарги на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, проаналізувавши наявні матеріали справи та з огляду на встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги ТОВ “ООЕК” в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №77344058 та визнання неправомірною і скасування постанови останнього про відкриття виконавчого провадження (окрім стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця), оскільки, на переконання суду, перед відкриттям виконавчого провадження саме виконавець повинен перевірити чи наявні судові рішення про надання розстрочки, та чи є підстави для відкриття виконавчого провадження (лише в частині, за якою сплинув строк сплати), шляхом перевірки інформації у ЄДРСР щодо вказаної справи, яка є у вільному доступі. Також, суд врахував те, що скаржником було повідомлено державного виконавця (вже після відкриття ВП) про наявність ухвали суду про відстрочення виконання рішення суду, яка була постановлена до видання наказу від 05.02.2025 та до відкриття виконавчого провадження, проте виконавцем не було вчинено відповідних дій по такому виконавчому провадженню.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, старший державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцина О.С. (далі також – державний виконавець) звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2025 у ВП №77344058 правомірними. Скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/2036/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ТОВ “ООЕК” від 14.03.2025 за вх.№2-347/25 у повному обсязі.

Ключовим аргументом апелянта є необізнаність державного виконавця про наявність будь-якої відстрочки або розстрочки виконання рішення суду від 30.09.2024 у справі №916/2036/24 станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №77344058.

При цьому, державний виконавець, посилаючись на ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», вказує, що саме сторони виконавчого провадження зобов`язані повідомити виконавцю про встановлення відстрочки або розстрочки виконання рішення. Проте, боржник такої інформації державному виконавцю не надав.

Крім того, за твердженням апелянта, розстрочка не зупиняє та не скасовує примусове виконання рішення, а лише змінює порядок і строки виконання останнього. Відкриття виконавчого провадження дозволяє державному виконавцю здійснювати контроль за дотриманням боржником графіків платежів, передбачених ухвалою про розстрочку.

Отже, дії державного виконавця здійснювалися виключно на підставі дійсного виконавчого документа, який відповідав вимогам закону, та рішення суду, що набрало законної сили.

Апелянт звертає увагу на те, що стягнення виконавчого збору здійснюється за фактом відкриття виконавчого провадження відповідно до ст. 27 Закону. Тому, залишення в силі постанови про стягнення виконавчого збору при одночасному скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження є суперечливими діями суду, а також такими, що суперечать нормам законодавства.

На переконання апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що боржник не надав достатніх доказів відсутності підстав для відкриття провадження; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження унеможливлює контроль за виконанням рішення суду в умовах розстрочки, унеможливлює подальше виконання рішення суду та порушує принцип обов`язковості судових рішень, а також фактично позбавляє стягувача ефективного механізму захисту своїх прав.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 04.06.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/2036/24; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її розгляд на 07.10.2026 о 14:00 год. Крім того, даною ухвалою надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

07.07.2026 від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також – Міжрегіональне управління) до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Міжрегіональне управління повністю погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що Господарським судом Одеської області при постановленні оскаржуваної ухвали від 14.05.2026 у справі № 916/2036/24 неправильно застосовано норми матеріального права – п. 1 ч. 3 ст. 18, ч. 4 ст. 19, ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та порушено норми процесуального права – ч.ч. 1, 2 ст. 18, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Наводячи обґрунтування своєї позиції, яка є аналогічною доводам апеляційної скарги, Міжрегіональне управління просить суд врахувати останні, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі № 916/2036/24 та ухвалити нове рішення у справі № 916/2036/24, яким у задоволенні скарги ТОВ «ООЕК» за вх. № 2-347/25 від 14.03.2025 на дії та рішення державного виконавця, здійснені в межах виконавчого провадження № 77344058, відкритого на виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі від 05.02.2025 №916/2036/24, відмовити у повному обсязі.

Судова колегія залишає поза увагою вищенаведені вимоги та доводи Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, викладені останнім у відзиві на апеляційну скаргу, з огляду на таке.

За приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Також, згідно з ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України визначені вимоги для форми та змісту апеляційної скарги.

Так, за вказаною статтею, в апеляційній скарзі апелянтом зазначається, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення; нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції тощо.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія зазначає, що по суті відзив Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України і є апеляційною скаргою. Однак, як зазначалось вище, для подання апеляційної скарги встановлюються окремі вимоги щодо її форми, строку на її подання та документів, що надаються разом з апеляційною скаргою.

Разом з цим, згідно зі ст. 265 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Втім, як свідчать наявні матеріали справи, Міжрегіональне управління до суду апеляційної інстанції не зверталось з окремою апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі № 916/2036/24, а також не скористався своїм правом на приєднання до апеляційної скарги старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С.

В той же час, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити, у тому числі: (п.3 вказаної статті) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на наведені законодавчі приписи, учасник справи у відзиві на апеляційну скаргу зазначає своє обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а не додаткові вимоги (підстави) для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони викладаються в окремій апеляційній скарзі, з якою як вже було зазначено вище, Міжрегіональне управління до Південно-західного апеляційного господарського суду не зверталось.

В свою чергу, ТОВ «ООЕК» також подало до суду відзив на апеляційну скаргу державного виконавця – 21.07.2026, у зв`язку з чим просило поновити відповідачу на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що представник відповідача був позбавлений можливості подати своєчасно відзив на апеляційну скаргу через перебування у відпустці в період з 09.07.2026 по 19.07.2026. З огляду на це, представнику відповідача потрібен був більш тривалий строк для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, аніж був встановлений в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що остання не містить жодних доводів щодо допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права, а також спростування висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду.

Позиція ТОВ «ООЕК» полягає у тому, що виходячи з обставин, встановлених судом першої інстанції та не спростованих в апеляційній скарзі, вбачається, що на момент подання заяви про примусове виконання рішення позивачу було достеменно відомо про наявність ухвали про розстрочку виконання рішення, а також про те, що відповідачем було сплачено усі платежі, строк яких на той момент настав, що свідчить про недобросовісні дії позивача.

Водночас, звертаючись до доводів апелянта щодо зобов`язань сторін виконавчого провадження повідомляти виконавця про встановлення відстрочки або розстрочки виконання рішення (вимоги ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»), ТОВ «ООЕК» наголошує на тому, що боржник листом від 04.03.2025 №06/02-873 просив Приморський ВДВС скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки прострочені платежі згідно графіку, визначеного в ухвалі Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 у справі №916/2036/24, відсутні. Отже, наступного дня після відкриття виконавчого провадження, Товариством з обмеженою відповідальністю «ООЕК» державного виконавця було повідомлено і про наявність ухвали про розстрочення виконання рішення, і про відсутність прострочених платежів, що свідчить про виконання з боку відповідача вимог ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вказане, ТОВ «ООЕК» вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що перед відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен перевірити чи наявні судові рішення про надання розстрочки, та чи є підстави для відкриття виконавчого провадження лише в частині, за якою сплинув строк сплати, шляхом перевірки інформації у ЄДРСР щодо вказаної справи, яка є у вільному доступі. При цьому, не зазначення стягувачем при поданні заяви на примусове виконання рішення суду про наявність розстрочки не звільняє виконавця від обов`язку перевірити вказані обставини, оскільки примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і з урахуванням наданих законом виконавцю повноважень по реалізації його завдань.

Таким чином, ТОВ «ООЕК» із поданою державним виконавцем апеляційною скаргою не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву ТОВ «ООЕК» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів відмовляє у задоволенні останньої, у зв`язку із наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали від 29.06.2026 про відкриття провадження у справі №916/2036/24 встановлено право учасників на подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання відзиву учасникам справи у строк, якій дорівнює 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідачу зазначена ухвала доставлена в електронному вигляді в його Електронний кабінет 30.06.2026 о 12:00 год, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 про доставку електронного листа

Відповідно до ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

Згідно з п. “а” ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.

Частиною 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 вказаної частини).

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Доказів неможливості користування ТОВ «ООЕК» своїм особистим електронним кабінетом у підсистемі «Електронний Суд» матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, перебіг встановленого апеляційним господарським судом строку на подання відзиву починається зі спливом 10 днів з моменту отримання ТОВ «ООЕК» ухвали від 29.06.2026, тобто з 30.06.2026 (оскільки ухвалу отримано 30.06.2026 до 17 год, а саме: о 12:00 год), а завершується 10.07.2026 (включно). Проте, відзив на апеляційну скаргу скеровано ТОВ «ООЕК» до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 21.07.2026, тобто з пропущенням строку.

Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.

Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже, його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

Таким чином, відповідач мав можливість у строк, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 (у даному випадку до 10.07.2026 включно) подати відзив на апеляційну скаргу або подати до апеляційного суду заяву про продовження судом процесуального строку у відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції від Сільської ради у встановленому порядку не надходило.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, посилання представника ТОВ «ООЕК» на своє перебування з 09.07.2026 по 19.07.2026 у відпустці свідчить лише на бездіяльність останнього до 09.07.2026, тобто у весь той строк, що був наданий відповідачу на подання відповідного відзиву на апеляційну скаргу або на подання зави про продовження такого строку.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим, відзив ТОВ «ООЕК» на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції залишає без розгляду та врахування на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Таку позицію підтримує Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.08.2019 у справі №757/43793/18-ц (провадження №14-311цс19), Верховний Суд у постановах: від 19.11.2025 у справі № 914/2659/23, від 29.04.2026 у справі № 293/1073/24, від 08.04.2026 у справі № 911/202/25 тощо.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що жодного доказу на підтвердження наведених відповідачем обставин пропуску строку останнім до суду не надано.

Отже, відзив ТОВ «ООЕК» залишається апеляційним судом без розгляду, однак, приєднується до матеріалів справи (враховуючи наявність роздрукованого судом апеляційної інстанції у паперовому вигляді примірника відзиву, який був поданий до суду в електронній формі через "Електронний кабінет" користувача ЕСІТС).

Між тим, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Ярош А.І. з 05.10.2026 по 09.10.2026 у відпустці, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 учасників справи №916/2036/24 було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 07.10.2026 о 14:00 год не відбудеться, а розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у даній справі призначено на 27.10.2026 о 14:15 год.

Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 задоволено заяву представника позивача – Дерев`янка Олега Васильовича про надання йому можливості брати участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів – через систему відеоконференцзв`язку “EasyCon”. Вирішено здійснювати розгляд справи №916/2036/24 в режимі відеоконференції.

У судове засідання 27.10.2026 з`явився лише представник позивача, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтримав доводи апеляційної скарги державного виконавця, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/2036/24 без змін.

Представники ТОВ «ООЕК» та суб`єкта оскарження у судове засідання не з`явились. Також, не прибув до суду і державний виконавець особисто (апелянт). Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 27.10.2026, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши та проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Перш за все, судова колегія зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 14.05.2026 у даній справі оскаржується апелянтом виключно в частині задоволення скарги ТОВ “ООЕК” за вх.№2-347/25 від 14.03.2025 щодо визнання неправомірними дій державного виконавця Яцини О.С. щодо відкриття виконавчого провадження №77344058 та скасування постанови останнього про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2036/24 від 05.02.2025.

Висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі №916/2036/24 в частині скарги ТОВ “ООЕК” за вх.№2-347/25 від 14.03.2025 за вимогами про визнання неправомірними та скасування постанови від 03.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77344058 в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 117635,1 грн. та постанови від 03.03.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025 апелянтом не оскаржені.

З огляду на наведене, судова колегія здійснює перегляд даної справи лише в межах апеляційних аргументів, відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, суд повинен надати оцінку їх правомірності, тобто встановити, чи дотримано державним виконавцем вимоги законодавства, яке регулює його діяльність у відповідних правовідносинах, та залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність порушення прав особи, яка звернулася зі скаргою.

Питання, що виникають на стадії виконання судових рішень, ухвалених господарським судом, вирішуються у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом частин 1, 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен перевірити відповідність виконавчого документа вимогам Закону України "Про виконавче провадження", наявність належної заяви про примусове виконання рішення та необхідних документів, а також установити, чи існують передбачені законом підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік обставин, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Зокрема, такими підставами є ненабрання рішенням законної сили, пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, припинення юридичної особи-боржника, невідповідність виконавчого документа встановленим законом вимогам, неподання стягувачем заяви про примусове виконання рішення, відсутність у рішенні заходів примусового виконання, непідвідомчість виконавчого документа відповідному виконавцю та інші визначені законом обставини.

Таким чином, установивши, що пред`явлений до примусового виконання виконавчий документ відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", пред`явлений до виконання у встановленому порядку та відсутні визначені законом підстави для його повернення стягувачу без прийняття до виконання, державний виконавець, діючи у межах наданих йому законом повноважень, відкриває виконавче провадження та вчиняє передбачені законом дії щодо примусового виконання відповідного виконавчого документа.

Отже, вчинення державним виконавцем дій, визначених законом для виконання судового рішення, буде вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Як встановлено колегією суддів, 22.10.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/2036/24 задоволено заяву ТОВ «ООЕК» та розстрочено виконання рішення від 30.09.2024 відповідно до графіку: по 101 518,35 грн. щомісячно протягом періоду з жовтня 2024 по вересень 2025 (включно).

При цьому, рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2036/24, яким було стягнуто з ТОВ «ООЕК» кошти, набрало законної сили лише 15.01.2025, після перегляду останнього судом апеляційної інстанції.

30.01.2025 листом №06/02-252 ТОВ «ООЕК» повідомило стягувача – Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про сплату, згідно платіжним інструкціям від 30.01.2025 №9958814688 та №9958814689, 406 073,40 грн., з яких: 364 204,14 грн - є платіжами, строк яких настав згідно наданої судом розстрочки ; 41 869,26 грн. – сплата судового збору.

Між тим, 05.02.2025 Господарським судом Одеської області на виконання рішення від 30.09.2024 у справі №916/2036/24 видано накази про стягнення з ТОВ “ООЕК” на користь Південного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) надмірно сплачені грошові кошти в сумі 1 176 351,00 грн та 41 869,26 грн витрат на сплату судового збору.

25.05.2025 листом №06/02-563 боржник, серед іншого, просив Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не направляти виконавчий документ на примусове виконання.

Однак, 26.02.2025 стягувачем - Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) було подано заяву до Приморського ВДВС про примусове виконання рішення, до якої було додано: оригінал наказу №916/2036/24 від 05.02.2025 та копію рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2036/24 з відміткою про набрання останнім законної сили.

03.03.2025 старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яциною Олександром Сергійовичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №77344058 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 про стягнення з ТОВ «ООЕК» на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 1 176 351,00 грн надмірно сплачених коштів. Також, даною постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 117 635,10 грн.

Одночасно з відкриттям зазначеного виконавчого провадження 03.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 369,00 грн.

При цьому, матеріали даної господарської справи (№916/2036/24) не містять доказів того, що на момент відкриття 03.03.2025 виконавчого провадження №77344058 державний виконавець володів відомостями про сплату ТОВ «ООЕК» коштів, визначених у наказах Господарського суду Одеської області від 05.02.2025.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що лише після відкриття виконавчого провадження, а саме: наступного дня - 04.03.2025 ТОВ «ООЕК» в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» листом №06/02-873 просило державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки прострочені платежі згідно графіку, визначеного в ухвалі Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 у справі №916/2036/24, відсутні.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що накази Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі №916/2036/24 не визнавалися такими, що не підлягають виконанню, а матеріали справи не містять відомостей про існування станом на 03.03.2025 будь-якої, з передбачених ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", підстав для повернення зазначених виконавчих документів без прийняття до виконання.

Отже, станом на момент надходження виконавчих документів до органу державної виконавчої служби та вирішення питання про відкриття виконавчих проваджень у державного виконавця були наявні виконавчі документи, які підлягали примусовому виконанню, та були відсутні відомості про їх фактичне виконання боржником.

За таких обставин колегія суддів вважає, що станом на 03.03.2025 правових перешкод для відкриття державним виконавцем ВП №77344058 не існувало.

Відтак, відкриваючи 03.03.2025 ВП №77344058 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі №916/2036/24, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та у межах наданих йому повноважень.

Судова колегія зазначає, що сам по собі факт того, що ТОВ «ООЕК» сплатило в межах встановленого ухвалою від 22.10.2024 графіку присуджені судовим рішенням кошти 30.01.2025, тобто до відкриття виконавчого провадження, за відсутності у державного виконавця на момент його відкриття відомостей про таке виконання та відомостей про наявність ухвали про розстрочення виконання рішення суду, не може свідчити про неправомірність постанови про відкриття ВП №77344058.

Наведене спростовує висновок місцевого господарського суду про те, що сам факт існування ухвали від 22.10.2024 про розстрочення виконання наказу Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 до відкриття виконавчого провадження виключав можливість відкриття останнього державним виконавцем та вчинення передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати дії державного виконавця щодо відкриття 03.03.2025 ВП №77344058 такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2026 у справі №917/1500/24, у якій суд касаційної інстанції, зокрема, виходив з того, що за відсутності у державного виконавця на момент відкриття виконавчого провадження відомостей про попереднє виконання боржником рішення, за умови належного пред`явлення до виконання чинного виконавчого документа та відсутності визначених законом підстав для його повернення без прийняття до виконання, правові перешкоди для відкриття виконавчого провадження відсутні. Після отримання державним виконавцем відомостей про виконання боржником рішення таке виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, судова колегія враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Тобто, законодавець визначив механізм отримання виконавцем актуальної інформації щодо стану виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню, в разі їх добровільного повного чи часткового виконання боржниками: оперативне інформування виконавця покладається на сторони виконавчого провадження шляхом обов`язкового повідомлення про вказані обставини.

Обмежившись лише посиланням на можливість державного виконавця дізнатися з відкритого доступу про факт наявності ухвали про розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції проігнорував вимоги ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки це, у даному випадку, був насамперед обов`язок позивача - повідомити державного виконавця про часткове виконання судового рішення.

Настання негативних наслідків для боржника через невиконання покладених на сторони Законом обов`язків, зокрема щодо інформування виконавця, не можна розцінювати як результат протиправних дій (бездіяльності) виконавця щодо перевірки виконання боржником рішення під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або наявності ухвали про розстрочення виконання відповідного рішення.

Отже, у даному випадку спірна ситуація виникла внаслідок недобросовісних дій позивача у даній справі, проте, з урахуванням вищевказаного, таки дії стягувача - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не можуть бути підставою для визнання дій саме державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження протиправними.

Отримавши заяву позивача про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець діяв у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", та відповідно до вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

При цьому, враховуючи те, що за положенням п. 6 розділу III наведеної Інструкції у разі пред`явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати, судова колегія зазначає, що у даному випадку у державного виконавця, як зазначалось вище, не було інформації щодо часткового виконання рішення Господарського суду Одеської області з боку ТОВ «ООЕК».

Водночас, апеляційний суд виходить з того, що у виконавця відсутній законодавчий обов`язок перевіряти наявність судових рішень, які можуть стосуватися вже виданого судом і оформленого відповідно до приписів чинного законодавства, виконавчого документа.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено можливість звернення боржника саме до виконавця з відповідною заявою у разі наявності передбачених законом обставин.

Разом з цим, матеріали даної справи свідчать що жодних дій щодо фактичного примусового виконання спірного рішення суду (стягнення будь-якої суми, арешту коштів) в межах ВП №77344058 з боку державного виконавця не здійснювалось.

А тому, колегія суддів вважає, що станом на 03.03.2025 державний виконавець діяв у спосіб та в порядку, визначеному як виконавчим документом, так і положенням чинного законодавства, у зв`язку з чим, настання негативних наслідків для боржника через невиконання покладених на сторін Законом обов`язків, зокрема щодо своєчасного, з урахуванням обставин цієї справи, інформування виконавця про наявність ухвали про розстрочення виконання рішення та часткове виконання останньої, не можна розцінювати як результат протиправних дій (бездіяльності) виконавця щодо перевірки наявності судових рішень, які можуть стосуватися вже виданого судом і оформленого відповідно до приписів чинного законодавства, виконавчого документа.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яцини О.С. щодо відкриття виконавчого провадження №77344058, а також визнання неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яцини О.С. про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2036/24 від 05.02.2025.

Висновки суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної постанови державного виконавця ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене апеляційна скарга старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С. підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/2036/24 – скасуванню в частині пунктів 2 та 3 резолютивної частини вказаної ухвали, а у задоволенні скарги ТОВ “ООЕК” за вх.№2-347/25 від 14.03.2025 – слід частково відмовити.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини Олександра Сергійовича - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/2036/24 скасувати частково, а саме: пункти 2 та 3 резолютивної частини останньої.

У цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” за вх.№2-347/25 від 14.03.2025 щодо визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С. щодо відкриття виконавчого провадження №77344058 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/2036/24 від 05.02.2025 та скасування постанови старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яцини О.С. про відкриття виконавчого провадження №77344058 від 03.03.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2036/24 від 05.02.2025 (окрім стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця).

Пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/2036/24 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 29.10.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Богацька Н.С.

Суддя Ярош А.І.