Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №645/4878/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 645/4878/25

провадження № 22-ц/818/3616/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

треті особи: Орган опіки та піклування у Немишлянському районі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2026 року у складі судді Шарка О.П.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про виключення відомостей про особу як батька ОСОБА_2 з актового запису про народження дитини № 1024 від 29 жовтня 2024 року Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; про внесення відомостей про батька у свідоцтво про народження її сина ОСОБА_5 зв слів матері, згідно ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина - ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 сина було зареєстроване в Третьому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1024. Батьком народженої дитини, згідно ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України, був записаний - відповідач по справі. Однак наразі вона з цим не згодна з наступних підстав. 08 серпня 2014 року між позивачкою, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та відповідачем ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) було укладено шлюб. У 2015 року відповідач виїхав за кордон працювати, з часом їх стосунки перестали існувати як повноцінна сім`я, разом не жили, жили окремо. З кінця 2015 року, у зв`язку з відсутністю відповідача та ведення спільного домогосподарства, вони не були сім`єю, але вони залишалися сім`єю лише на папері, оскілки у відповідача не було у місті та країні, а без нього вона не могла подати на розлучення тому так продовжували жити. З кінця 2023 року, вона почала жити цивільним шлюбом з іншим чоловіком, від якого у січні 2024 року завагітніла, намагались знайти відповідача, щоб розлучитись, тому продовжувала жити цивільним шлюбом з іншим чоловіком, не оформлюючи стосунки. Після того як завагітніла, їй підказали, що можливо розлучитися через електронний суд, що вона і зробила. Однак, після отримання свідоцтва про народження її сина, вона ще формально перебувала у шлюбі з відповідачем, тому вказати ім`я по батькові справжнього батька вона не могла, тому що у органі де остання отримувала свідоцтво про народження сина, їй повідомили, що поки вона знаходиться у шлюбі, вони не мають права писати ім`я по батькові іншої люди зі слів матері, окрім як чоловіка. Після того як вона завагітніла, та довго не могла розлучитися справжній батько дитини не захотів вести спільне життя, і тому так склалось, що під час вагітності, та коли народжувала з батьком дитини вона також вже не перебувала у відносинах, але позивач хоче, щоб у її сина було спражнє ім`я по батькові - ОСОБА_6 , яке буде записане зі слів матері.

Заочним рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що як на підставу своїх вимог, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів. Констатував, що оскільки в силу норм СК України при розгляді справ про оспорювання батьківства доведенню підлягає факт відсутності кровного споріднення між собою, в той час, як позивачем доказів вказаного факту надано не було, позовні вимоги є безпідставними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить рішення суд скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Крім, іншого апеляційна скарга містить клопотання про залучення до участі у справі, як третю особу – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та про призначення судово-генетичної експертизи (ДНК) для встановлення батьківства із залученням експертів ННУ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» для проведення судово-молекулярної експертизи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 було повідомлено суду, що вона перебуває у шлюбі зі справжнім батьком дитини - ОСОБА_3 . Мешкає разом з ним і він наполягає на реєстрації його батьком дитини. Проте, вислухавши ОСОБА_1 , суд не звернув уваги на такі її доводи і не з`ясував ключові обставини справи, а саме: чи є відповідач біологічним батьком дитини; які докази підтверджують або спростовують батьківство й не забезпечив участь у справі біологічного батька дитини, не з`ясувавши при цьому його позицію щодо походження дитини, хоча рішення у справі безпосередньо впливає на його права і обов`язки.

Вказує, що суд відмовив у задоволенні позову, посилаючись на відсутність доказів, однак така відсутність доказів є наслідком процесуальної поведінки самого суду, оскільки суд не витребував необхідні докази, не з`ясував обставини батьківства й не призначив судову молекулярно-генетичну експертизу, яка у справах щодо встановлення або оспорювання батьківства є найбільш достовірним науковим методом встановлення біологічного походження дитини та має вирішальне значення для правильного вирішення спору. Таким чином суд не встановив походження дитини, що є ключовою обставиною у даній справі та фактично обмежився формальним посиланням на наявність актового запису про народження дитини та розглянув справу лише виходячи з формулювання позовної заяви, що є порушенням вимог ЦПК України. Вказані порушення вважає підставами для скасування рішення суду та розгляду справи із залученням біологічного батька дитини та призначення судово-генетичної експертизи для встановлення батьківства.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2026 року клопотання ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задоволено та залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2026 року клопотання ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задоволено та призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування у Немишлянському районі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини – судово - медичну молекулярно-генетичну експертизу, на ви рішення якої поставлено питання: «Чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 біологічним батьком дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 », проведення якої доручено експертам ННУ «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи сторони з 08 серпня 2014 року перебували у шлюбі, який було розірвано відповідно заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 січня 2025 року (Справа № 641/6508/24, провадження № 2/645/380/25).

В період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_7 , про що 29 жовтня 2024 року Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконано відповідний актовий запис № 1024. Батьком народженої дитини, згідно ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України, був записаний - відповідач у справі – ОСОБА_2 (актовий запис про народження №1024 від 29.10.2024 року, свідоцтво про народження серія – НОМЕР_1 ).

Позивачка ОСОБА_1 заперечуючи батьківство ОСОБА_2 , зазначила, що з останнім вони не проживають разом з 2015 року, в той час, як з кінця 2023 року вона почала мешкати разом з іншим чоловіком, від якого і народила у 2024 році сина – ОСОБА_8 .

На підставі викладеного позивачка і звернулася з позовною заявою про виключення відомостей про особу ОСОБА_2 , як батька її сина ОСОБА_8 , з актового запису про народження дитини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII(далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 06 квітня 2021 року у справі №676/1200/20 (№61-588св21).

Разом з тим, з урахування вимог ст.128 ЦПК України, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в сукупності.

У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21, від16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц, від 10 листопада 2022 року в справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 та інші зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

09 вересня 2026 року на виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 26 травня 2026 року ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи від 27.08.2026 року надано висновок, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (об`єкт №1) є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об`єкт №2). Ймовірність даної події щодо батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (об`єкт №1) стосовно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об`єкт №2) складає 99, 9999992% (а.с.153-159).

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Аналогічні висновки викладені в Постанові Верховного суду України у справі №752/13549/22 (№61-10510св23).

Обставина батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_5 , підтверджується також дослідженими судом апеляційної інстанції належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема:

- висновком експерта №7988, від 27.08.2026 року, зробленого за результатами, проведеної ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса» судової молекулярно-генетичної експертизи від 27.08.2026 року;

- заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 січня 2025 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- свідоцтвом про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 20 червня 2025 року Серії НОМЕР_2 ;

- заявою ОСОБА_3 від 27 березня 2026 року про визнання батьківства щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Таким чином, на переконання колегії суддів зазначені докази в їх сукупності підтверджують факт батьківства ОСОБА_3 , відносно дитини, ОСОБА_5 , батьком якої записаний колишній чоловік матері.

ОСОБА_3 подав заяву про своє батьківство.

Тому умови ст.138 СК України дотримані.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги ОСОБА_3 .

Суд не в повній мірі з`ясував обставини по справі та передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2026 року, - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Виключити відомості про особу, як батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з актового запису про народження дитини № 1024 від 29 жовтня 2024 року Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Визнати ОСОБА_3 батьком дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису про народження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина