Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №619/2855/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №619/2855/26

Суддя: Тичкова О. Ю.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 619/2855/26

провадження № 22-ц/818/5136/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2026 року ухвалене у складі судді Нечипоренко І.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023 року на суму 75000 грн. Одночасно вирішити питання про стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 05.09.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №06032-09/2023, умови якого відповідачем належно не виконувались. 29.03.2024 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024. Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023 становить 75000,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 8000,00 грн; заборгованість за процентами – 67000 грн.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023 у розмірі 16000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 567,88 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав належні докази на підтвердження підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту. Водночас заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками за договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023 в розмірі 67000,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту в розмірі 8000,00 грн, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Тому суд дійшов висновку про те, що розмір процентів необхідно зменшити до розміру тіла кредиту у розмірі 8000,00 грн. Крім того, суд першої інстанції, врахувавши складність справи, яка не є складною та є однотипною для адвоката, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), а також ціну позову, вважав, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 3000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Кредит-капітал» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 був ознайомлений із розміром процентної ставки, порядком нарахування, строком дії договору та загальною вартістю кредиту. Крім того, апелянт заперечує проти твердження суду першої інстанції про необґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000, оскільки така сума є обґрунтованою, відповідає середнім ринковим розцінкам на аналогічні послуги в Україні та узгоджується з положеннями чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника у період воєнного стану від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від неустойки (штрафу, пені) за прострочення; відповідні платежі, нараховані за прострочення починаючи з 24.02.2022 підлягають списанню. Тому, вважає, що якщо будь-яка частина заявлених 67 000 грн відсотків за своєю суттю є платою саме за прострочення, а не звичайними процентами за правомірне користування кредитом у межах строку, така частина може бути стягнута в обхід зазначеної імперативної норми. Крім того, вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та наголошує, що цим відзивом він прямо заявляє про зменшення таких витрат, оскільки вважає їх неспівмірними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 05.09.2023 ОСОБА_1 підписав заявку-анкету на отримання фінансового кредиту, у якій зазначив свої особисті дані. Крім того, відповідач підписав інформаційне повідомлення споживача.

05.09.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №06032-09/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу.

ОСОБА_1 05.09.2023 підписав паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого, тип кредиту – кредит; сума кредиту – 8000,00 грн; строк кредитування – 360 днів; тип процентної ставки – фіксована; процентна ставка, відсотків річних – 2,50% в день, що становить 912,50% річних.

Позикодавець виконав свої зобов`язання, а саме передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платежі рішення».

29.03.2024 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024.

На підставі акту приймання-передачі реєстру боржників від 29.03.2024 за договором факторингу №29032024 від 29.03.2024 згідно з вимогами п. 8. Договору відступлення прав вимоги №29032024 від 29.03.2024, кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору.

За відомостями Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №29032024 від 29.03.2024, до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023, укладеним з ОСОБА_1 .

Положеннями ч. 1ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що договір, укладений між позивачем та відповідачем (позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту) підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору і які були надіслані на номер телефону відповідача відповідно до положень укладених договорів.

Частиною 1статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 526, 530ЦК України зобов`язання мають виконуватись у встановлений строк.

У частині першій статті 612ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно достатті 1048 ЦК Українисплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Так, задовольняючи лише частково позовні вимоги в частині стягнення відсотків за кредитним договором, суд першої інстанції послався на їх неспівмірність тілу кредиту, суперечливість принципам розумності та добросовісності у зв`язку з чим прийняв рішення про необхідність їх зменшення до тіла кредиту.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вважає його таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, відповідно до статей 527, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ж зі статтями 1054, 1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики у розмірах і порядку, встановлених договором. Проценти за користування кредитом є платою за послугу надання коштів у користування, а право на їх отримання – зустрічним майновим правом кредитора, яке виникає на підставі чинного договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.09.2023 підписав паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого, тип кредиту – кредит; сума кредиту – 8000,00 грн; строк кредитування – 360 днів; тип процентної ставки – фіксована; процентна ставка, відсотків річних – 2,50% в день, що становить 912,50% річних.

Позикодавець виконав свої зобов`язання, а саме передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платежі рішення».

З наведеного вбачається, що підписанням кредитного договору № 06032-09/2023 від 05.09.2023 сторони досягли згоди щодо його істотних умов, зокрема про строк кредитування, нарахування відсотків та процентної ставки, отже нарахування відсотків за кредитним договором № 06032-09/2023 є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення проценти за користування кредитом є неспівмірними, суперечать принципам розумності та добросовісності, а тому підлягають зменшенню, оскільки вказаний висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, нарахування процентів, як ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» так і його правонаступником ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» здійснювалося у межах строку кредитування за ставками, умовами та формулою, визначеними кредитним договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023.

Доказів визнання в судовому порядку недійсними положень кредитного договору щодо процентної ставки матеріали справи не містять.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносини загальні засади цивільного законодавства: розумність, добросовісність, справедливість, як самостійну підставу для заниження розміру договірних процентів.

Колегія суддів констатує, що відповідно до положень статті 551 Цивільного кодексу України, розмір відповідальності, який може бути зменшений судом стосується виключно неустойки (штрафу, пені), яка є способом забезпечення зобов`язання і містить штрафний характер.

Натомість проценти за користування кредитом не є неустойкою, а є основним елементом ціни договору.

У даному випадку суд не наділений дискреційними повноваженнями на власний розсуд зменшувати розмір правомірних договірних процентів, нарахованих за період, коли кредитний договір був чинний, оскільки це втручанням у свободу договору, визначеного статтею 627 ЦК України та принципам правової визначеності.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про зменшення суми стягнення відсотків за користування кредитом до розміру тіла кредиту є необґрунтованими, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В той же час, колегія суддів не погоджується з розміром нарахованих позивачем відсотків, які складають 67 000 гривень, з огляду на наступне.

Як вбачається із розрахунків заборгованості, наданих ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», нарахування відсотків за кредитним договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023 здійснювалося у період з 05.09.2023 року по 29.08.2024 року, тобто у межах строку кредитування та за процентною ставкою 2,5 %, визначеною умовами договору.

Проте, колегія суддів зазначає, що 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 23.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 21.08.2024 року - денна ставка не більше 1%.

У даному випадку, оскільки період нарахувань процентів охоплює час як до набрання чинності вищевказаним Законом так і після, зокрема з 05.09.2023 року по 29.08.2024 року, то колегія суддів вважає за необхідне розбити цей строк на періоди.

Так, у період з 05.09.2023 року по 23.12.2023 року вищевказаний Закон ще не діяв, тому за цей відрізок часу мала застосовуватися погоджена у договорі ставка – 2,5 % на день.

У період з 24.12.2023 року по 22.04.2024 року максимальна процентна ставка згідно із законом не може перевищувати 2,5 % на день, тобто за цей період ставка залишається на рівні 2,5 %, відповідно до кредитного договору.

У період з 23.04.2024 року 20.08.2024 року Закон встановив ліміт, тобто максимальна ставка на день не може перевищувати 1,5 % на день, тобто колегія суддів змушена знизити нарахування до 1,5 % на день

А в період з 21.08.2024 року діє остаточний на даний час ліміт – не більше 1% на день, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне перерахувати проценти з 21.08.2024 року по 29.08.2024 року.

Колегія суддів наголошує, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення.

Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

Вказаного висновку дійшла ОП КЦС ВС у своїй постанові від 07.09.2026 року по справі № 552/672/23.

У зв?язку з викладеним, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок процентної заборгованості за кредитним договором за певні періоди з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ.

Так,

-за період з 05.09.2023 року по 22.04.2024 року, де максимальна процентна ставка визначена 2,5%, заборгованість за процентами буде складати 46000 грн (230 днів х 200 грн);

-за період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року, де максимальна процентна ставка визначена 1,5 %, заборгованість за процентами буде складати 14400 грн (120 днів х 120 грн);

-за період з 21.08.2024 року по 29.08.2024 року, де максимальна процентна ставка визначена 1%, заборогованість за процентами буде складати 720 грн (9 днів х 80 грн).

Тобто, загальна заборгованість за відсотками за всі три періоди, якими охоплюється визначений у договорі строк його дії становить 61 120 гривень. В той же час, сума зазначених процентів підлягає зменшенню з урахуванням фактично сплачених боржницею коштів у розмірі 5000, та складає 56 120 грн.

Отже, з урахуванням залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 гривень та проведеного перерахунку процентів остаточно підлягає стягненню сума у розмірі 64120 гривень.

Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права у зв`язку з чим оскаржуване рішення в частині визначення розміру заборгованості слід змінити, а позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023 у розмірі 64120,00 грн що складається з тіла кредиту – 8000,00 грн та відсотків за користування кредитом – 56120,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2662,40 грн та апеляційної скарги 3993,60 грн, а всього 6656 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (85,50 %) з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 5690,88 грн.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5ст.137ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду першої інстанції були надані: договір про надання правової допомоги; ордер на надання правничої допомоги, акт № 828 наданих послуг, детальний опис наданих послуг до акту № 828 від 10.04.2026 за договором про надання правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, у колегії суддів відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Вартість виконаних робіт згідно акту №828 наданих послуг та детальному опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року становить 8000,00 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія прийшла до висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пропорційно до задоволених вимог витрати у розмірі 6840,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Кредит-Капітал» – задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2026 року –змінити в частині визначеного судом розміру заборгованості.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 06032-09/2023 від 05.09.2023 року у загальному розмірі 64120 (шістдесят чотири тисячі сто двадцять) грн 00 коп. що складається з тіла кредиту – 8000,00 грн та відсотків за користування кредитом – 61120, 00 грн.

Здійснити перерахунок судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 5690,88 грн (п`ять тисяч шістсот дев`яносто) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6840 (шість тисяч вісімсот сорок) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua