Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №352/2165/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/2165/26

Провадження № 33/4808/636/26

Категорія ч. 5 ст. 126 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Харука М.Т. на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресу: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

у відповідності до частини третьої статті 30 кодексу України про адміністративне правопорушення до стягнення приєднано невідбуту частину стягнення та остаточно накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 9 (дев`ять) років 7 (сім) місяців без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , повторно протягом року керував транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП за наступних обставин:

15.08.2026 року о 12 год 06 хв в с. Марківці дорога Н-10 117 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Сітроєн С4, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами Івано-Франківським міським судом №344/6242/26 від 21.04.2026 року строком на 5 років, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Харук М.Т. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року у справі №352/2165/26 у частині визначення остаточного строку позбавлення права керування транспортними засобами, виключити з резолютивної частини постанови положення про застосування частини третьої ст.. 30 КУпАП та приєднати до призначеного за частиною п`ятою статті 126 КУпАП стягнення невідбутої частини стягнення, на накладеного постановою у справі №344/6424/26 від 21 квітня 2026 року та визначити остаточним адміністративним стягненням за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП, позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без приєднання невідбутої частини попереднього стягнення, в іншій частині постанову Тисменицького районного суду Івано-франківської області від 24 вересня 2026 року по справі №352/2165/26 залишити без змін.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 9 років 7 місяців, неправильно застосував положення частини третьої статті 30 КУпАП.

Вказує, що постановою у справі № 344/6242/26 від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років, однак суд першої інстанції, приєднуючи невідбуту частину попереднього стягнення до нового стягнення у виді позбавлення права керування строком на 5 років, не встановив її розміру, не навів відповідного календарного розрахунку та не обґрунтував механізму визначення остаточного строку стягнення.

На думку апелянта, оскаржувана постанова в цій частині є немотивованою та необґрунтованою, оскільки з її змісту неможливо встановити, яка саме частина попереднього стягнення залишалася невідбутою та яким чином її приєднання зумовило визначення остаточного строку позбавлення права керування транспортними засобами на 9 років 7 місяців.

З огляду на викладене, апелянт просить виключити з постанови положення про приєднання невідбутої частини попереднього стягнення, залишивши самостійне адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років за частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що захисник адвокат Харук М.Т. просить розгляд справи здійснювати за його відсутності та відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною п`ятою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою — четвертою цієї статті, зокрема за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення та доведеність винуватості у вчиненні правопорушення не оскаржуються. Доводи апеляційної скарги стосуються виключно застосування судом положень частини третьої статті 30 КУпАП та визначення остаточного строку позбавлення права керування транспортними засобами.

Зокрема, сторона захисту не заперечує необхідність застосування вимог ч.3 ст.30 КУпАП при визначенні остаточного строку позбавлення права керування транспортними засобами, однак вважає, що суд першої інстанції, приєднуючи невідбуту частину попереднього стягнення до нового стягнення у виді позбавлення права керування, не встановив її розміру, не навів відповідного календарного розрахунку та не обґрунтував механізму визначення остаточного строку стягнення. Вважає, що постанова суду в цій частині є немотивованою та необґрунтованою, оскільки з її змісту неможливо встановити, яка саме частина попереднього стягнення залишалася невідбутою та яким чином її приєднання зумовило визначення остаточного строку позбавлення права керування транспортними засобами на 9 років 7 місяців.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2026 року у справі № 344/6242/26 ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Вищевказана обставина не заперечується стороною захисту і до матеріалів провадження не долучено даних, які свідчать що вищевказаний висновок суду не відповідає дійсності.

Вищевказане рішення суду набуло законної сили 02.05.2026 року та було звернуто до виконання. Станом на 24.09.2026 року, на час ухвалення рішення судом першої інстанції, особою яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було відбуто 4 м. 22 дні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами за попереднім рішенням суду. При цьому, невідбута частина стягнення на час ухвалення судового рішення складала 4 роки 7 місяців 8 днів.

Відповідно до ч.3 ст.30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до вимог ч.3 ст.30 КУпАП до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення частково приєднав невідбуту частину стягнення за попереднім рішенням суду та визначив остаточне стягнення у виді 9 років 7 місяців позбавлення права керування транспортними засобами.

Приєднання невідбутої частини попереднього стягнення не є повторним притягненням особи до адміністративної відповідальності за раніше вчинене правопорушення. Воно становить передбачений законом механізм визначення остаточного стягнення з урахуванням того, що особа вчинила нове правопорушення під час дії раніше призначеного стягнення.

Доводи захисника про необхідність виключення положень частини третьої статті 30 КУпАП та визначення остаточного стягнення виключно у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на п`ять років не можуть бути прийняті без перевірки обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми. Сам по собі факт призначення за нове правопорушення п`ятирічного строку позбавлення права керування не виключає необхідності врахування невідбутої частини попереднього стягнення.

Разом із тим апеляційний суд бере до уваги доводи апелянта щодо необхідності встановлення конкретного розміру невідбутої частини попереднього стягнення та перевірки правильності визначення остаточного строку. Застосування частини третьої статті 30 КУпАП має бути обґрунтоване встановленими обставинами, а визначений остаточний строк повинен відповідати результатам належного розрахунку.

Відсутність у тексті постанови окремого розрахунку невідбутого строку стягнення не є безумовною підставою для виключення положень про приєднання невідбутої частини стягнення, якщо з матеріалів справи та встановлених судом обставин можна перевірити правильність застосування відповідної норми права. Вирішальне значення має не форма викладення мотивів, а встановлення юридично значущих обставин та відповідність остаточного стягнення вимогам закону.

Визначаючи остаточне стягнення, суд повинен забезпечити дотримання принципу законності та врахувати обставини, що мають значення для правильного застосування адміністративного законодавства. Водночас суворість стягнення сама по собі не свідчить про його незаконність, якщо воно призначене відповідно до встановлених законом правил.

Апеляційний суд враховує, що доводи захисника не спрямовані на спростування факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом після позбавлення його відповідного права, а стосуються виключно правових наслідків учинення нового правопорушення та порядку визначення остаточного стягнення. Відтак підстави для перегляду висновку про винуватість особи в межах наведених апеляційних вимог відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для скасування судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Харука М.Т. залишити без задоволення.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв