Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №341/1105/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/1105/25

Провадження № 22-ц/4808/2071/26

Головуючий у 1 інстанції АННИШИН С. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Томин О.О., Девляшевського В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Галицького районного суду від 17 серпня 2026 року під головуванням судді Аннишина С.І. у м. Галич,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1463-5828 продукту «CreditKasa» від 25.10.2024, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у сумі 5 300 грн на строк кредитування 365 днів з базовим періодом 21 днів, комісія за видачу кредиту - 15 %, стандартна ставка 1,00 % в день.

Оскільки відповідачкою не сплачено заборгованість, відсотки та комісію, то заявлені відповідні вимоги для стягнення боргу в судовому порядку.

Відповідачка не виконала перед позивачем кредитні зобов`язання, внаслідок чого у неї станом на 05.05.2025 виникла заборгованість на загальну суму 16 438,76 гривень: заборгованість за кредитом – 5 300 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 9 853,76 гривень; заборгованість за штрафами - 490 гривень; заборгованість за комісією – 795 гривень.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань, позивач просив стягнути з неї 16 438,76 грн заборгованості та судовий збір.

Рішення Галицького районного суду від 17 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1463-5828 від 25.10.2024 в розмірі 5 300 грн та судовий збір в розмірі 858,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не погоджується з рішенням суду в повному обсязі і вважає його неправильним.

В частині відмови у стягненні відсотків зазначає, що відповідачка взяла на себе зобов`язання та не виконала їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідачка була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилась із ними.

Вказує, що проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». В результаті неправильного застосування вищезазначених норм матеріального права суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив хибний висновок, що розмір нарахованих позивачем відсотків за користуванням кредитними коштами є несправедливими та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову у розмірі 16 438,76 грн.

Відповідачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Судом установлено, що 25 жовтня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1463-5828 продукту «CreditKasa» (надалі по тексту – договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (т.1., а.с. 10-21).

За пунктом 3.8 договору після прийняття кредитодавцем рішення про можливість укладення цього договору у особистому кабінеті стає доступним введення позичальником реквізитів електронного платіжного засобу споживача або обрання збережених реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з використанням яких на рахунок позичальника будуть зараховані грошові кошти, надані у кредит за цим договором. Далі позичальник здійснює відповідні дії в особистому кабінеті у наступному порядку: - ознайомлюється з інформацією у паспорті споживчого кредиту, який має форму електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, який сформовано для ознайомлення позичальника до укладення договору з умовами кредитування, погодженими такому позичальнику кредитодавцем, з урахуванням умов щодо суми кредиту та базового періоду сплати відсотків, обраних позичальником під час формування заявки в особистому кабінеті та з додатком, у якому передбачена інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Позичальник підтверджує ознайомлення з паспортом споживчого кредиту шляхом введення одноразового ідентифікатора та натискання кнопки «Підписати»; - ознайомлюється з наданою кредитодавцем пропозицією (офертою) укласти договір, яка підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Надана кредитодавцем пропозиція (оферта) є пропозицією укласти електронний договір у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та включає усі умови, на яких позичальнику пропонуються укласти договір; - надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) кредитодавця шляхом введення одноразового ідентифікатора та натискання кнопки «Підписати». Вчинення таких дій вважається відповіддю позичальника про прийняття (акцепт) ним пропозиції (оферти) кредитодавця укласти електронний договір у розумінні абз. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію».

Одноразові ідентифікатори надсилаються кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, вказаним позичальником у ІКС кредитодавця, в тому числі, але не виключно: з використанням номеру телефона заявника (надсилання СМС-повідомлення на такий номер телефону або надсилання повідомлення з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо) або шляхом здійснення дзвінку на такий номер телефону та повідомлення одноразового ідентифікатора; з використанням адреси електронної пошти заявника (надсилання електронного листа на таку адресу електронної пошти).

Спершу кредитодавець надсилає позичальнику одноразовий ідентифікатор для підписання паспорту споживчого кредиту. Після підписання позичальником паспорту споживчого кредиту, кредитодавець надсилає позичальнику одноразовий ідентифікатор для акцептування оферти та укладення договору. Накладення позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора здійснюється шляхом введення отриманого одноразового ідентифікатора у відповідне поле форми на вебсайті кредитодавця/у мобільному додатку.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, загальний розмір кредиту становить 5 300 грн, датою надання якого є 25.10.2024.

За пунктом 4.10 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору. Ставка 0.75% за кожен день користування кредитом, застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору, і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту (пункт 4.11 договору).

За пунктом 4.13 договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення виплати – 24.10.2025.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 3 769,7 процентів (пункт 4.14 договору).

За пунктом 4.15 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 22 988,75 грн, та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Відповідно до розділу 13 договору, договір підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора А3627. Номер особистого платіжного засобу НОМЕР_1 .

Відповідно до додатку №2 до договору про відкриття кредитної лінії №1463-5828 від 25.10.2024, сторонами узгоджено графік обчислення загальної вартості кредиту, відповідно до такого сторонами узгоджено погашення кредиту та процентів за ним платежами згідно з графіку, починаючи з 25.10.2024 по 24.10.2025, який підписано позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3627 (т. 1 а.с.30).

Згідно з договором № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019, АТ «КБ «Притвабанк» надає дистанційне обслуговування ТОВ «Укр Кредит Фінанс», фінансові послуги з прийому платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські карти платників (т.2, а.с. 22-26).

Згідно з випискою, наданою АТ «КБ «Приватбанк» на ухвалу суду про витребування доказів, №20.1.2.0/7-260624/130027-БТ від 25.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . По цьому рахунку 25.10.2024 відбулося нарахування на суму 5 300 грн, деталі операції Viplata zaima Creditkasa, ID платежу 2537063592 (т. 2 ст.45-46).

Відповідно до листа, наданого АТ «КБ «Приватбанк», про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів «LiqPay», 25.10.2025 здійснено платіж на 25.10.2024 у сумі 5 300 грн за договором №1463-5828 на номер карти НОМЕР_1 , ID платежу 2537063592 (т.1 а.с.34).

Згідно з довідкою, наданою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1463-5828 від 25.10.2024, 25.10.2024 через систему LipPay перераховано кошти у сумі 5 300 грн на номер карти НОМЕР_1 , платіж №2537063592 (т.1 а.с.34).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1463-5828 від 25.10.2024, станом на 07.05.2025 ОСОБА_1 не здійснювала жодних платежів на виконання умов кредитного договору, а тому у неї утворилась заборгованість на загальну суму 16 438,76 грн, з них: 5 300 грн - тіло кредиту, 9 853,76 грн - проценти за користування кредитом, 795 грн – комісія за видачу кредиту, 490 грн - штраф (т.1 а.с.35,36).

Відповідно до вимоги про усунення порушень умов договору №1463-5858 від 13.05.2025, яка надіслана відповідачці на адресу її місця реєстрації, позивач вимагав погасити заборгованість у сумі 16 438,76 грн.

Суд першої інстанції, оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, перерахування відповідачці кредитних коштів та неналежного виконання нею зобов`язань щодо повернення кредиту.

Проте суд не погодився із нарахуванням процентів за кредитним договором, який надано позивачем і доданим до матеріалів справи.

Суд зазначив, що наданий позивачем файл договору у форматі PDF сам по собі не містить належних відомостей, які б дозволяли суду достовірно встановити цілісність та незмінність його змісту з моменту акцепту договору відповідачкою. Також позивачем не надано суду даних або інших належних доказів, за допомогою яких можливо було б встановити, що текст договору, який міститься у наданому суду PDF-файлі, є тотожним тексту електронного документа, який був доступний відповідачці безпосередньо під час його укладення.

Задовольнивши позов частково, суд дійшов висновку, що заборгованість за тілом кредиту підлягає задоволенню, проте заборгованість за процентами та комісією, не може бути визнана судом належно обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким рішенням суду в частині відмови у стягненні відсотків за кредитним договором, з огляду на таке.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що коли сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 зазначено, що без отримання одноразового ідентифікатора, здійснення входу до особистого кабінету та підтвердження умов договору електронний кредитний договір не був би укладений, тому використання такого ідентифікатора підтверджує волевиявлення сторони на укладення правочину.

Також Верховний Суд виходить із того, що договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, якщо сторони досягли згоди щодо його істотних умов і дотрималися визначеної законом процедури підписання.

Надана позивачем копія договору містить відомості про його сторони, розмір кредиту, строк кредитування, порядок повернення коштів, розмір процентних ставок, порядок їх нарахування, права та обов`язки сторін, а також одноразовий ідентифікатор А3627, яким відповідачка підписала договір.

Отже, електронний кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог законодавства та є належною правовою підставою виникнення взаємних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошті. Однак, позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконала та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 1463-5828 від 25.10.2024 у розмірі 5 300 грн.

Щодо відмови у стягненні заборгованості за процентами за кредитним договором, колегія суддів зазначає таке.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою–шостою.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Згідно із частиною п`ятою статті 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Спірний кредитний договір укладено 25 жовтня 2024 року, тобто вже після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, на момент укладення договору діяла імперативна норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою максимальний розмір денної процентної ставки встановлено на рівні 1 %.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно пункту 4.10 кредитного договору №1463-5828, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору. Ставка 0.75% за кожен день користування кредитом, застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору, і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Отже, перевіривши розрахунок заборгованості за процентами, апеляційний суд доходить висновку, що таку заборгованість нараховано правильно, розрахунок заборгованості є чітким та таким, що відповідає умовам договору укладеним між сторонами, тому позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором №1463-5828 від 25.10.2024 підлягає задовленню, а рішення суду в цій частині скасуванню.

Щодо доводу апелянта про стягнення з відповідачки комісії за користування та надання кредиту, колегія суддів вважає таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором у сумі 9 853,76 грн. В решті рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому його слід залишити без змін.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги у цій справі та збільшенням розміру заборгованості відповідача, колегія суддів вважає, що слід провести новий розподіл витрат, понесених позивачем по оплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Позивач у суд першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Позовні вимоги заявлено в розмірі 16 438,76 грн, а задоволено в розмірі 15 153,76 грн, тому з відповідачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 233 грн.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 3 633,60 грн судового збору, тому пропорційно до задоволених позовних вимог в суді апеляційної інстанції з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2 178 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду від 17 серпня 2026 року в частині відмови у стягненні процентів за кредитним договором скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №1463-5828 від 25.10.2024 за процентами в розмірі 9 853,76 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три, 76 коп.) грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 2 233 (дві тисячі двісті тридцять три ) грн та 2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. Бойчук

Судді: О.О. Томин

В.А. Девляшевський