Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №725/8299/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/8299/26

Провадження № 2/727/4105/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Берник Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 11.09.2021 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №205436.

ТОВ «Клай Інвест» було направлено відповідачу електронним повідомленням (смс) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №205436 від 11.09.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті позикодавця.

За цим договором ТОВ «Клай Інвест» перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 гривень.

19.04.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Клай Інвест» укладено договір факторингу №568/ФК-24.

Згідно даного договору факторингу№568/ФК-24 від 19.04.2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №205436 від 11.09.2021 року.

Вказало, що 14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест».

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором №205436 від 11.09.2021 року в сумі 18570 гривень, що складається з: 3000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 1890 гривень - заборгованість за відсотками; 450 гривень - заборгованість за комісіями; 13230 гривень - заборгованість за пенею.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №205436 від 11.09.2021 року у сумі 18570 гривень та понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 16.09.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, ухвалою суду від 16.09.2026 року за клопотанням позивача було витребувано докази.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позов підтримав. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 11.09.2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №205436 (а.с.17-19).

Згідно п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 21 днів, тобто до 01.10.2021 року. Строк дії договору 21 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1110% річних від суми кредиту в розрахунку 3% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п.1.3 кредитного договору).

Згідно п.1.5 кредитного договору, за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

У п.4.1. кредитного договору сторони погодили, що вони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору.

У разі порушення умов договору та додатків до нього, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права. Упущена вигода відшкодуванню не підлягає (п.4.2. кредитного договору).

Відповідно до п.4.3. кредитного договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен деньпрострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Згідно п.6.1. кредитного договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У розділі 7 кредитного договору ОСОБА_1 вказала номер рахунку: НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Клій Інвест» про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026 року, клієнт ОСОБА_1 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Клій Інвест». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №205436: унікальний ідентифікатор - KL2962; номер картки - НОМЕР_1 ; номер телефону - НОМЕР_2 ; дата відправки ідентифікатора - 11.09.2021 року о 18:50:01 (а.с.29).

Згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок оримувача: платник ТОВ «Клай Інвест» 11.09.2021 року о 18:50 здійснило переказ коштів у розмірі 3000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка емітована АТ «ПриватБанк», призначення переказу - видача кредиту №205436 (а.с.30).

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Із дослідженого судом кредитного договору №205436 від 11.09.2021 року, встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, кредитний договір №205436 від 11.09.2021 року, укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

Із копії вказаного договору також видно, що ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (РНОКПП - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_2 , адресу проживання: АДРЕСА_1 , та відомості про електронну пошту).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Як вбачається з протоколу №13/09/2023 загальних зборів учасників ТОВ «Займер» від 13.09.2023 року, ТОВ «Займер» змінило найменування на ТОВ «Клій Інвест».

19.04.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №568/ФК-24.

Згідно п.2.1 договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку №1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору (п.4.1 договору факторингу).

Як вбачається з витягу з Додатку №1 до договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 року від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №205436 від 11.09.2021 року у розмірі 18570 гривень, з яких: 3000 гривень - сума заборгованості за тілом, 1890 гривень - сума заборгованості за відсотками, 450 гривень - сума заборгованості по комісії; 13230 гривень - сума заборгованості за пенею.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «Діджи Фінанс» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №205436 від 11.09.2021 року у розмірі 18570 гривень, з яких: 3000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 1890 гривень - заборгованість за відсотками; 450 гривень - заборгованість за комісіями; 13230 гривень - заборгованість за пенею.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 13230 гривень суми заборгованості за пенею суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 4.3. кредитного договору №205436 від 11.09.2021 року передбачено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен деньпрострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення, але не більше ніж за 100 календарних днів.

Водночас із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором №205436 від 11.09.2021 року пеня первісним кредитодавцем не нараховувалася, а її розмір у відповідній графі розрахунку становить 0,00 грн.

Натомість, сума 13230 гривень у зазначеному розрахунку відображена як «Відсотки на прострочці», тобто як окрема від пені складова заборгованості, що була нарахована за межами, погодженого сторонами строку кредитування.

Також, суд зауважує, що розмір пені сторонами погоджено у сумі 5% в день від суми невиконаного зобов`язання, що становить 150 гривень на день, що не відповідає розрахунку заборгованості.

Разом із тим, у реєстрі боржників до договору факторингу від 19.04.2024 року зазначену суму 13230 гривень віднесено до заборгованості за пенею.

Однак, саме по собі зазначення цієї суми як пені в реєстрі боржників не підтверджує обґрунтованості її нарахування відповідно до умов кредитного договору та не змінює правової природи відповідного грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Водночас перехід права вимоги не звільняє нового кредитора від обов`язку довести наявність та розмір заборгованості, стягнення якої він вимагає.

При цьому позивачем не надано окремого розрахунку пені із зазначенням періоду її нарахування, кількості днів прострочення, розміру простроченого грошового зобов`язання, на який вона нарахована, та відповідної процентної ставки. Також позивачем не обґрунтовано, з яких підстав суму 13230 гривень, відображену в розрахунку первісного кредитодавця як «Відсотки на прострочці», а у реєстрі боржників до договору факторингу визначено як пеню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують наявності у відповідачки заборгованості зі сплати пені в розмірі 13230 гривень, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 205436 від 11.09.2021 року складає 5340 гривень, з яких: 3000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 1890 гривень - заборгованість за процентами; 450 гривень - заборгованість за комісіями.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Правничу допомогу позивачу ТОВ «Діджи Фінанс» здійснював адвокат Білецький Б.М. на підставі договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 року.

Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, Білецький Б.М. отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 17.03.2016 року.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, що вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено майнові вимоги на загальну суму 18570 грн. 00 коп. Судом позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 5340 грн. 00 коп., тобто 29%.

Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволено частково, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню 772 грн. 10 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу у розмірі 1740 гривень, обраховані пропорційно задоволенню позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), проживаючої в АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746), яке розташоване за адресою: Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, заборгованість за кредитним договором №205436 від 11.09.2021 року у розмірі 5340 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) понесені судові витрати у розмірі 772 грн. 10 коп. та 1740 гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.