Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №627/953/26 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/953/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Краснокутського районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визначити йому додатковий строк тривалістю у два місяці для подання до Краснокутської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач у позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . При її житті позивач добре знав ОСОБА_4 , часто відвідував її, допомагав по господарству, продуктами харчування, по огородництву, також допомагав в інших питаннях, в яких вона потребувала допомоги, оскільки її діти та інші рідні проживали у м. Харкові.

У 2025 році позивачу стало відомо від рідних ОСОБА_4 про те, що вона склала заповіт на його ім`я та заповіла житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , а також передали йому оригінал заповіту ОСОБА_4 від 16 листопада 2007 року.

Оскільки ОСОБА_1 являється спадкоємцем за заповітом, та маючи намір успадкувати належне йому майно за заповітом, позивач звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у зв`язку з пропуском строку на звернення із заявою про прийняття спадщини.

Зазначив, що в подальшому йому стало відомо, що за життя ОСОБА_4 16 листопада 2007 року склала заповіт на свою онуку, ОСОБА_3 на частину майна. Крім того, нею був також складений 21 березня 2003 року заповіт, згідно якого частину свого майна заповіла синам – ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Всі спадкоємці за заповітом прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину.

Після того, як позивачу стало відомо про заповіт, він звернувся до відповідачів з проханням надати йому згоду відповідно до ст.1272 ЦК України на включення його у число спадкоємців та подання заяви про прийняття спадщини. 04.06.2026 ОСОБА_2 та 17.06.2026 ОСОБА_3 були складені нотаріальні заяви про надання їхньої згоди на включення позивача до кола спадкоємців. Спадкоємець ОСОБА_5 на той час був госпіталізований до лікувального закладу м. Харкова, де невдовзі помер.

Вказав, що основною причиною пропуску строку для прийняття спадщини були ті обставини, що ОСОБА_1 не перебував з ОСОБА_4 у родинних відносинах, підтримував лише добрі відносини та періодично допомагав, і, очевидно, у знак подяки вона заповіла житловий будинок, при цьому нічого йому не повідомила та жодних документів не передавала, тому він не знав про наявність заповіту на його ім`я, про який дізнався лише у 2025 році від рідних ОСОБА_4 .

Оскільки на даний час не всі спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 надали згоду на включення ОСОБА_1 до кола спадкоємців, оскільки ОСОБА_5 помер, а нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропущений строк, тому позивач для захисту своїх спадкових прав змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, відповідачам запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов. Витребувано із Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області завірену належним чином копію спадкової справи.

16.09.2026 на виконання ухвали суду від 09.09.2026, в.о. завідувачем Краснокутської державної нотаріальної контори Руденко В.О. надано копію спадкової справи № 272/2013 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 28.10.2026 поновлено позивачу процесуальний строк для подання доказів та долучено до матеріалів цивільної справи копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 .

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про підтримання позовних вимог та про слухання справи без його участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце його проведення повідомлялися своєчасно та належним чином відповідно до ст. 128 ЦПК України, причину неявки суд не повідомили. Відзиву не надали, будь-яких клопотань до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Крім того, направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв`язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Оскільки в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1269, частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 16 листопада 2007 року склала заповіт, посвідчений та зареєстрований секретарем Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, реєстр №366, згідно якого належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 , 1961 року народження. Заповіт на день смерті заповідача не відмінявся, не скасовувався.

Згідно даних технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна – житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , до складу входять: житловий будинок, літня кухня, сарай, льох. На зазначений об`єкт нерухомого майна станом на 31.12.2012 право власності не зареєстроване.

Суд ознайомився з копією спадкової справи №272/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка була надана державним нотаріусом Руденко В.О. на виконання ухвали суду від 09.09.2026 про витребування доказів, з якої встановлено, що спадкова справа №272/2013 була заведена в Краснокутській державній нотаріальній конторі 18.10.2013 року за заявою ОСОБА_3 , що є спадкоємцем за заповітом, посвідченим 16.11.2007 року Козіївською сільською радою за реєстром №368.

Спадкоємцями згідно заповіту, посвідченого 21.03.2003 року Козіївською сільською радою за реєстром №72 та заповіту, посвідченого 16.11.2007 року Козіївською сільською радою за реєстром №368, є ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

30 січня 2020 року державним нотаріусом Руденко В.О. були видані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 3,7581 га та 0,0968 га, що належали спадкодавиці ОСОБА_4 .

17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Проте, державний нотаріус Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області виконуючий обов`язки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Руденко В.О. постановою від 17.10.2025 №391/02-31 відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що він пропустив строк для прийняття спадщини та не прийняв спадщину. Також заначено, що спадкоємці, котрі прийняли спадщину, у відповідності зі ст. 1272 ЦК України не дали згоду на включення до кола спадкоємців та на подачу заяви про прийняття спадщини спадкоємця ОСОБА_1 , який пропустив термін прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253, ч. 3, 5 ст. 254 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач зазначає, що лише у 2025 році йому стало відомо від рідних ОСОБА_4 – відповідачів по справі про те, що вона склала заповіт на його ім`я та заповіла житловий будинок з господарськими будівлями.

Також до матеріалів справи позивачем надано копію нотаріально завіреної заяви відповідача по справі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 червня 2026 року, згідно якої встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба, ОСОБА_4 , яка на день смерті постійно проживала в АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 являється спадкоємицею на майно померлої ОСОБА_4 згідно заповіту, посвідченого Козіївською сільською радою 16 листопада 2007 року за реєстром №368. Зазначено, що окрім неї, спадкоємцем на інше майно померлої, а саме житловий будинок з господарськими будівлями згідно заповіту, посвідченого 16.11.2007 року за №366, є ОСОБА_1 , який пропустив термін для прийняття спадщини. Повідомила, що відповідно до ст. 1272 ЦК України надає свою згоду на включення ОСОБА_1 у число спадкоємців та подання ним заяви про прийняття спадщини. Також позивачем до позову долучено аналогічну нотаріально завірену заяву відповідача ОСОБА_2 від 04 червня 2026 року про надання згоди на подачу ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини.

Окрім того, ухвалою суду долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про смерть спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними обставинами щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Суд вважає достатнім строк терміном два місяці для подання позивачем заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3-5, 11-13,76-81, 83, 89, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Каліберда В. А.