Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №953/10654/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10654/26

н/п 2/953/5472/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Представниця ТОВ "Укр Кредит Фінанс " звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором № 1395-6343 від 15.05.2024, що становить 10 000 грн, з яких 2 000,00 грн тіло, 8 000,00 грн - проценти та судові витрати.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 04.09.2026 прийняв до розгляду цивільну справу та призначив судове засідання. Розгляд справи відкладався, зокрема, до 27.10.2026.

27.10.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Представник позивача в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про вручення що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відповідачка не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.

Суд ухвалою від 27.10.2026, враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Товариство та ОСОБА_1 уклали договір № 1395-6343 про відкриття кредитної лінії від 15.05.2024 (далі – договір), відповідно до якого кредитодавець відкриває для позичальника не відновлювану кредитну лінію, шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С0884.

Відповідно до п. 4.1. – 4.13. договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 2 000,00 гривень; дата надання/видачі: 15.05.2024; спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок; позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу; ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику (оригіналу) договору та додатків до нього у вигляді електронного документа; кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку; кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні кредиту; плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту); тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована; процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою; надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2 цього договору; тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту); базовий період складає 14 календарних днів; стандартна процентна ставка становить – 1,45% за кожен день користування кредитом; знижена процентна ставка – 1,45% за кожен день користування кредитом; строк кредитування становить – 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту – 14.05.2025; реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає – 24554,29 %.

З квитанції долучених до матеріалів справи вбачається перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а саме відповідно до квитанції ID операції 2462497723 від 15.05.2024 вбачається перерахування коштів у сумі – 2 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1395-6343 від 15.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 12 885,00 грн, з яких: 2 000,00 грн – заборгованість за кредитом; 10 585,00 грн – заборгованість за відсотками, 300,00 грн – заборгованість по комісії.

Позивач в позовній заяві заявив до стягнення заявляє 10000,00 грн, з яких: 2 000,00 грн – заборгованість за кредитом; 8 000,00 грн – заборгованість за відсотками, оскільки до відповідача було застосовано програму лояльності та списано заборгованість нараховану за комісією та частково за відсотками.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір № 1395-6343 від 15.05.2024, що підтверджується електронним підписом відповідачки з одноразовим ідентифікатором С0884. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, своєчасно та повністю, надало ОСОБА_1 в розпорядження кредитні кошти, однак відповідач, в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого в останньої перед позивачем утворилась заборгованість.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Щодо розміру нарахованих процентів

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформував такі висновки:

- норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні "не може перевищувати". Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

-за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Повертаючись до обставин цієї справи, договір про споживче кредитування був укладений 12.04.2024, тобто після грудня 2023 року (набрання Законом чинності), відповідно, до такого, за загальним правилом, застосовується максимальний розмір денної процентної ставки визначений вказаним Законом – 1 %.

Водночас, як вбачається з положень договору та наданого розрахунку заборгованості, позивач здійснював нарахування процентів у розмірі стандартної процентної ставки 1,45 %, зниженої 1,45 %. Однак застосування таких процентних ставок не відповідає змісту розміру, встановленому частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, положення договору про застосування процентної ставки більшої ніж встановлено Законом є неправомірним, оскільки таке є нікчемним і відповідно нарахування процентів за такими ставками. Відповідно процентна ставка обмежується законодавчо встановленим розміром 1 %.

Щодо строку нарахування

Зі змісту договору вбачається, що сторони узгодили, що базовий період складає 14 календарних днів.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформував висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Суд зазначває, що положення договору містять нечіткі умови щодо строку кредитування, зокрема, "базовий період", "строк кредитування". Тому суд у цій справі здійснює тлумачення умов договору з урахуванням того, що споживач є слабшою стороною, а умови договору складені позивачем.

Тому суд визнає обґрунтованим нарахування процентів у встановлений договором строк – 14 днів. Відповідно суд здійснив перерахунок нарахованих процентів, з урахуванням максимально встановленої ставки Законом (статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", яку було доповнено частино п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, який набув чинності 24.12.2023) і такий складає – 280, 00 грн (2 000,00 * 1 % * 14 (строк кредитування)).

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 280 грн, в решті слід відмовити.

Судові витрати

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 280 - 283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" суму заборгованості за договором № 1395-6343 про надання кредиту від 15.05.2024 у загальному розмірі 2 280,00 гривень, з яких: 2 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 280,00 грн – заборгованість за процентами.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" витрати зі сплаті судового збору в розмірі 607,02 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано 27.10.2026.

Суддя Роман ВІТЮК