Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №515/1054/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1054/25

Провадження № 2/515/129/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Саданов Олександр Валерійович, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Баранової О. В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державний нотаріус Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Саданов О. В., про визнання нікчемним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування запису про реєстрацію права власності.

Також позивач просить поновити строк позовної давності на оскарження правочину.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.07.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Утім, під час підписання вказаного договору позивач перебував у переконанні, що підписує договір довічного утримання (догляду), оскільки саме така домовленість була досягнута між ним та відповідачем.

Позивач не читав тексту договору купівлі-продажу перед його підписанням, довіряючи відповідачеві, з якою на той час мав довірчі особисті стосунки. Про справжній зміст підписаного правочину позивач дізнався лише у вересні 2024 року, коли відповідач почала вимагати, щоб позивач залишив будинок, мотивуючи це тим, що він вже не є власником.

Через зазначені обставини позивач звертався із відповідною заявою до поліції щодо дій відповідача. Згідно пояснень наданих відповідачем у ході розгляду заяви позивача Білгород-Дністровським РВП ВП №2, вона не заперечує, що між нею, та позивачем була усна домовленість, відповідно до якої вона мала доглядати за ним, забезпечувати його побутові потреби, а також зобов`язувалась організувати його похорон у разі смерті. У зв`язку з цим, позивач матеріально допомагав відповідачеві, а також склав на її користь заповіт 01.04.2022 року. Після цього, у липні 2022 року, з ініціативи відповідача було укладено оскаржуваний нині договір купівлі-продажу - під виглядом договору довічного утримання(догляду), тобто шляхом введення позивача в оману.

Також, позивач звертає увагу на те, що згідно п. 16 оскаржуваного договору купівлі-продажу: Продавець повністю звільнив відчужуване ним нерухоме майно від усіх речей, що належать йому, для вільного і безперешкодного користування ним покупцем, до підписання цього договору.

Однак, позивач продовжує проживати у зазначеному будинку та сплачує комунальні платежі. Тобто, умови договору фактично не були виконані.

Згідно п. 18 договору: Покупець стверджує, що грошові кошти, сплачені за договором купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, є її особистим накопиченням та набуті шляхом багаторічних заощаджень, не одержані злочинним шляхом, не спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.Сторони домовились, що продавець не буде зніматись з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

При укладенні оскаржуваного договору купівлі-продажу не було проведено розрахунок відповідним до чинного законодавства способом, тому на думку представника позивача, такий правочин має бути визнаний недійсним. Крім того, доказом недійсності правочину також є те, що примірник договору купівлі-продажу залишився у позивача, що згідно договору є продавцем.

Через похилий вік та поганий зір, позивач не ознайомився із текстом договору, прийнявши на віру слова відповідача про те, що наданий йому нею документ є договором довічного догляду.

Рух справи

16липня 2025 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

16 липня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської областіпозовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу копії ухвали.

23липня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

11 листопада 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

18 лютого 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Баранової Оксани Володимирівни про витребування доказів, поновлення строку на подання доказів та про долучення доказів.

22 жовтня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області залишити без задоволення клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Білунової С. Г., про повернення до стадії підготовчого судового засідання.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Представник відповідача, адвокат Давиденко К. В., надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що зазначене позивачем в позовній заяві окрім його власних слів нічим не доводить. Відсутній будь-який належний та допустимий доказ його твердження.

Насправді, спочатку відповідач заїхала з дітьми за домовленістю проживати в домоволодінні по АДРЕСА_1 , яке складається з фактично 2 окремих будинків.Відповідач з дітьми переїхала проживати до будинку під літерою «Б», а позивач залишився проживати в будинку під літерою «А».

Відповідач запропонувала позивачеві придбати зазначений житловий будинок, але напочатку запропонувала зробити заповіт на її ім`я. Далі відповідач назбирала необхідну суму для придбання вищезазначеного житлового будинку та сторони по справі уклали оскаржуваний договір-купівлі продажу.Позивач отримав кошти на його прохання в готівковій формі, оскільки не хотів зайвих турбот.

Також позивач по справі ретельно перечитав текст договору купівлі-продажу, де була зазначена ціна договору та його умови та його все влаштувало. В пункті 3 Договору зазначено, що «Підписання цього договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за продане майно, та свідчить про відсутність до покупця будь-яких претензій фінансового та майнового характеру.

Також в пункті 6 Договору вказано: «Своїм підписом під цим договором, я, Продавець, підтверджую факт повного розрахунку за продане нерухоме майно і відсутність щодо Покупця будь-яких претензій фінансового характеру».

Отже доказів того, що відповідач не розрахувалась, або позивач не розумів. що він підписує не надано. Нотаріус встановив особи сторін, перевірив дієздатність, переконався в намірах сторін і посвідчив договір купівлі-продажу, тобто зробив все відповідно до вимог чинного законодавства. Сторони самі визначили ціну договору, а саме сумарно 100000 (сто тисяч) гривень, за продаж будинку та земельну ділянку, які позивач від відповідача і отримав, але коли в цього закінчились кошти він через майже три роки після укладення між ними договору почав вимагати в неїще кошти. Саме тому він три роки не звертався до суду.

Так, у позивача з відповідачем були усні домовленості, які не входили до умов оскаржуваного договору, а саме домовленість про догляд та поховання позивача після його смерті, але це не відноситься до договору купівлі-продажу, та ні як його не виключає його умов. Позивач, як я зазначав вище продовжив проживати в будинку під літерою «А» та продовжує жити і по нині з дозволу Відповідача після укладання договору купівлі-продажу, ніхто його не виганяє та не виганяв після цього, а конфлікт як зазначено вище, стався через те, що через 3 роки позивач захотів більше коштів та почав погрожувати відповідачу судами та поліцією.

Щодо того, що оригінал договору знаходиться у позивача, то хочу зауважити, що позивач мав вільний доступ до будинку під літерою «Б», їв з відповідачкою та її дітьми, вільно заходив та коли відповідач на роботі, діти це сприймали як норму.

Саме після перших конфліктів на підставі коштів, через 3 роки після укладення договору купівлі-продажу,позивач зайшов до будинку під літерою «Б», скориставшись її відсутністю забрав оригінал договору купівлі-продажу та технічного паспорту.

Щодо твердження позивача, що розрахунок мав здійснюватися в безготівковій формі, то зазначає, що позивач отримав зазначені кошти за будинок та земельну ділянку, що вбачається з пунктів 3 та 6 Договору, та недодержання безготівкової форми розрахунку не призводить до нікчемності договору.

За таких обставин просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Баранова О. В., надала відповідь на відзив, в якому зазначає, щоу своєму відзиві представник відповідача зазначає, що позивач нібито не надає належних та допустимих доказів своїх вимог та що «Зазначене Позивач окрім своїх власних слів нічим не доводить.»Однак, далі за текстом, представник відповідача лише наводить обставини з власної точки зору, обґрунтовуючи їх замість належних та допустимих доказів лише словом «Насправді», що нічим не підкріплене.Також, зазначаючи, що позивач не доводить той факт, що договір купівлі-продажу був ним укладений неусвідомлено, через довіру до відповідача, її представник фактично власними твердженнями цю довіру доводить, адже вказує, що позивач дозволив відповідачу разом з її дітьми оселитись в його будинку, яким він користувався сам та продовжує понині. Що також вказує на те, що позивач не збирався продавати будинок, адже не має сенсу продавати єдине власне житло, з якого «продавець» не з`їхав після так званого «продажу».

Крім того, представник відповідача вказує, що «Відповідачка запропонувала позивачеві придбати зазначений житловий будинок, але напочатку запропонував зробити заповіт на ім`я відповідачки.», але якщо позивач мав за ціль продаж будинку, навіщо спочатку його заповідати «покупцеві»?

У даних суперечностях представник відповідача проблеми не бачить, зазначаючи далі у тексті наступне: «Так, у позивача з відповідачкою були усні домовленості, які не входили до умов оскаржуваного договору, а саме домовленість про догляд та поховання Позивача після його смерті, але це не відноситься до договору купівлі-продажу, та ні як його не виключає та його умов», та правда в тому, що домовленості позивача з відповідачем не стосуються договору купівлі-продажу тому, що домовленості стосувались лише договору довічного утримання, замість якого, шляхом введення в оману, зловживаючи довірою позивача відповідачем, було укладено саме договір купівлі-продажу.

Також, представник відповідача зазначає, що: “Далі Відповідачка назбирала необхідну суму для придбання вищезазначеного житлового будинку та сторони по справі уклали оскаржуваний договір купівлі-продажу. Позивач отримав кошти на його прохання в готівковій формі, оскільки не хотів зайвих турбот.”, та жодних доказів накопичення відповідачем відповідної суми, як і джерела походження коштів, представник відповідача не наводить та не доводить, так само як і отримання коштів позивачем, вважаючи сам оскаржуваний договір купівлі-продажу доказом отримання позивачем вказаної у договорі суми у 100 000 гривень, що, однак, належним та достатнім доказом не є, адже позивач оскаржує договір купівлі-продажу саме на підставі того, що не був ознайомлений зі змістом договору, та вважав що підписує договір геть іншого змісту.

Доводи представника відповідача про те, що позивач “коли в нього закінчились кошти він через майже три роки після укладення між ними договору почав вимагати в неї ще кошти. Саме тому він три роки не звертався до суду.” є не лише безпідставними та нічим не підкріпленими, а й відвертим наклепом. Позивач має у власності земельні ділянки, які надає в оренду, тобто проблем з грошовими коштами не має, також сам позивач сплачує за комунальні послуги у будинку, який нібито «продав`відповідачу, що доводить як те, що фінансове становище позивача до його звернення до суду відношення не має, так і те, що він користується будинком як власним та утримує його власним коштом, чого б не робила особа, яка здійснила продаж будинку.

До того ж, представник відповідача зазначає, що «Позивач зайшов до будинку під літерою «Б», скориставшись її відсутністю забрав оригінал договору купівлі-продажу та технічного паспорту.» Однак, якщо на думку відповідача, позивач викрав у неї документи, чому вона не звернулась до правоохоронних органів стосовно такого факту, натомість, до поліції звертався саме позивач, щодо протиправних дій з боку відповідача. За таких обставин просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

29.10.2026 від представника ОСОБА_1 – адвоката Білунової С. Г. надійшла письмова промова в судових дебатах, з якої вбачається, що вони підтримують свою позицію, викладену у поданих до суду заявах по суті спору та просять задовольнити позов у повному обсязі. Письмова промова в дебатах долучена до матеріалів справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно із заповітом, складеного 01.04.2022 в місті Білгород-Дністровський Одеської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Садановим О. В., на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, ОСОБА_3 (а.с.25).

08 липня 2022 року між ОСОБА_1 ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу та земельної ділянки та домоволодіння, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 придбала житловий будинок та земельну ділянку, яка надана для його обслуговування, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж будинку за домовленістю сторін вчинено за 80000,00 гривень, земельної ділянки за 20000,00 гривень. Вказаний договір посвідчено державним нотаріусом першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Садановим О. В. та зареєстровано вреєстрі за № 851 (а.с. 18-20).

ОСОБА_2 є власницею домоволодіння та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 5125080400:02:001:0068, за адресою: АДРЕСА_1 . Належність речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 304562882 та № 304564032 від 08.07.2022 (а.с.35,36).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2023/002475914 від 24.03.2023, ОСОБА_1 з 01.10.1999 року проживаєза адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).

Згідно довідки про доходи № 6767 7470 3053 2784 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Саратському об`єднаному управлінні ПФУ в Одеській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01.04.2024 р по 30.09.2024 року складає 26854,38 грн (а.с.24).

10.03.2024 р, 15.09.2024 р, 20.09.2024 р ОСОБА_1 звертався до ВП №2 Білгород-ДністровськогоРВП ГУНП в Одеській області з заявами в яких скаржився на дії ОСОБА_2 , а саме, що вона шахрайським чином заволоділа його будинком (а.с.25 зворот, 27, 28зворот-29, 31).

ЛистамиВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області №63.2/7129 від 16.09.2024 рта № 63.2/7948 від 14.10.2024 радресованих ОСОБА_1 , останнього було повідомлено, що його повідомлення, зареєстроване в журналі ЄО ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області № 3490 від 10.09.2024 р та № 3693 від 20.09.2024 р та була проведена відповідна перевірка. За результатами перевірки було припинено розгляд даних матеріалів за відсутністю ознак складу злочину. Також, було роз`яснено, цивільно-правові відносини, які у нього виникли, необхідно вирішувати в приватному порядку в районному суді (а.с.26 зворот, 30 зворот).

З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.03.2025 по 10.03.2025; з 10.05.2025 по 19.05.2025 та з 24.07.2025 по 29.07.2025.

22.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 6,3702 га, із кадастровим номером 5125080400:01:001:0844. Вказаний договір було посвідчено державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області Садановим О. В., реєстровий №2350 (а.с.83-85).

ОСОБА_1 поніс витрати по комунальним послугам, що надаються до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується квитанціями про сплату електроенергії та квитанціями про сплату послуг з водопостачання (а.с.85-114 зворот).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала свідчення про те, що вона позичила сестрі ( ОСОБА_2 ) 50 тис. грн на придбання спірного домоволодіння.

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення учасників справи,допитавши свідка, також дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Нікчемний правочин є недійсним в момент його вчинення у зв`язку з прямою вказівкою правової норми, а тому судового рішення про визнання його недійсним не вимагається (quaecontraiusfiuntdebentutiqueproinfectishaberi - зроблене проти закону повинне вважатися нікчемним). Нікчемний правочин не підлягає виконанню, на нікчемність правочину мають право посилатися та вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності заінтересовані особи.

Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину дійсним лише у випадках, визначених законом. Наприклад, при недотриманні нотаріальної форми договору за умови його повного або часткового виконання, якщо одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга статті 220 ЦК України).

Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, а породжує лише правові наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками є поновлення сторін у їх початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що укладений між ним та відповідачем договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та домоволодіння є нікчемним, так як укладений під впливом помилки, обману, тобто не вказує ознаки нікчемності укладеного правочину.

До нікчемних правочинів, відповідно до чинного законодавства, відносять: укладені з порушенням форми (якщо закон прямо передбачає недійсність);укладені без необхідного погодження органу управління; укладені без волі власника або з перевищенням повноважень; удавані та фіктивні правочини (ст. 234–235 ЦК України), а до оспорюваних - укладені під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини (ст. 229–233 ЦК України).

Тобто, нікчемний договір є недійсним автоматично в силу закону.

Оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній домоволодіння від 08.07.2022 року укладено з дотриманням чинного законодавства (дотримано нотаріальне посвідчення, тощо).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.

У даному конкретному випадку вимоги про визнання нікчемним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування запису про реєстрацію права власності не є необхідними та ефективним способом захисту порушених прав особи, яка вважає себе власником спірного майна.

Правильним та ефективним способом захисту у цій справі є вимоги про визнання правочину недійсним, однак позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявив вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній домоволодіння від 08.07.2022 року.

Отже, позов ОСОБА_1 не може бути задоволений у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту прав.

Висновки за результатами розгляду справи

Суд зобов`язаний не просто відмовити в позові під час обрання неправильного способу захисту, а встановити ефективний спосіб, який відновлює порушене право.

Ефективний захист має відповідати характеру порушення та забезпечувати повне відновлення прав, що випливає із принципу juranovitcuria.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Правильним та ефективним способом захисту у цій справі є вимога про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній домоволодіння від 08.07.2022 року недійсним.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення, то суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державний нотаріус Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Саданов Олександр Валерійович, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя К. І. Олійник

Повний текст судового рішення виготовлено 29 жовтня 2026 року.