Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №522/11589/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11589/25-Е

Провадження № 2/522/2771/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Юрченка В. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №8292333 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Позикодавець на виконання умов Договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 10 000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, який котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору кредиту. В свою чергу, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала. У зв`язку з неповерненням заборгованості та відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 8292333 від 12.08.2024, станом на дату здійснення розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 становить 34 997,80 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 9 800,00 грн; заборгованості по відсотках - 19 672,80 грн; заборгованості по комісії за видачу кредиту - 525,00 грн; штрафних санкцій - 5 000,00 грн.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 34 997,80 грн, а також вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Калінін С. К., у задоволенні позову просила відмовити, зазначила, що з договору про споживчий кредит № 8292333 від 12.08.2024 слідує, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок. Проте, дані рахунку не були зазначені у кредитному договорі. Ураховуючи, що Довідка № 7/7762 від 21.02.2025 містить зазначення номеру картки частково НОМЕР_1 без зазначення банківської установи, платіжне доручення, за яким здійснено переказ для зарахування на платіжну картку, саме по собі не свідчить про отримання відповідачем кредиту в сумі 10 000 грн, без інформації від банківської установи про рух коштів по картці відповідача. Крім цього, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вважає, що з наданих позивачем доказів, жоден не містить інформації, що кредитні кошти за кредитними договорами були перераховані відповідачу. Також відсутні докази того, що саме відповідач будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, відсутні докази отримання саме нею цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, відсутні докази отримання нею коштів за вказаним кредитним договором.

Крім того, розрахунок заборгованості не містить даних про осіб, повноважних на його видання із зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення. Позивач не надав суду докази про отримання ОСОБА_1 листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, про здійснення входу останньою на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, а тому в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору в електронному вигляді. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Зазначила, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією зазначила, що за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Виходячи з наведеного, позивачем нараховано боржнику комісію неправомірно, а тому слід відмовити у її задоволенні.

Щодо стягнення заборгованості за пенею зазначила, що відповідно до ст. 15, 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України нарахування пені у період дії карантину та воєнного стану на території України є незаконним.

Також зазначила, що незважаючи на недоведеність позовних вимог, відповідач вважає за необхідне звернути суд увагу, що визначений в наданому договорі розмір процентної ставки не відповідає вимогам закону. В п. 1.5 договору розмір денної процентної ставки складає 1,11 %. При цьому стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Таким чином, є незаконним нарахування заборгованості по процентам в розмірі 19 672,80 грн, оскільки умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,11 % та 1,40 %, передбачені договором № 8292333 від 12.08.2024, є нікчемними.

Також вважає, що з огляду на складність справи, ціну позову, заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Мілоан» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Представник «Мілоан» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив здійснити розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розглядати справу без участі сторони відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 28.10.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

12.08.2024 в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала Заявку на отримання кредиту № 8292333.

12.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8292333.

Згідно з п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3. Договору Кредит надається загальним строком на 345 днів з 12.08.2024 (дата надання кредиту).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наданому у додатку № 1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом 23.07.2025 (п. 1.4. Договору).

Як слідує з п. 1.5. Договору денна процентна ставка складає 1,11%.

Відповідно до п. 1.5.1. Договору Комісія за надання кредиту: 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,75 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 255,50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк користування складатимуть 37 548,00 грн. (п. 1.5.2., 1.5.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписаний відповідачем 12.08.2024 09:41 одноразовим ідентифікатором 564988.

Додатком № 1 до Договору є Графік платежів, Додатком № 2 є Заява на отримання кредиту № 8292333, Додатком № 3 є Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії за кредитним договором.

Також 12.08.2024 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 758822 підписала паспорт споживчого кредиту №8292333.

Довідкою ТОВ «Мілоан» про укладання договору підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан». 12.08.2024 о 9:41:09 відповідачу було направлено одноразовий ідентифікатор 564988 на номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено кредитору 12.08.2024 о 9:41:35, перерахування грошових коштів 12.08.2024 о 9:41:36.

Листом ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 7/7762 від 21.02.2025 на адресу ТОВ «Мілоан» повідомлено про успішність операції, а саме переказ грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн 12.08.2024 о 9:41 на картку НОМЕР_1 , номер договору № 8292333.

Зазначені реквізити банківської карти вказані у заяві на отримання кредиту та співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у Договорі про споживчий кредит №8292333 від 12.08.2024.

Отже, ТОВ «Мілоан» належним чином виконало зобов`язання за договором № 8292333 від 12.08.2024 та надало позичальнику грошові кошти у загальній сумі 10 000,00 грн.

Згідно з розрахунком, заборгованість відповідача за договором № 8292333 від 12.08.2024 станом на 17.02.2025 становить 34 997,80 грн, яка складається з: 9 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 672,80 грн - заборгованість за відсотками; 525,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту; 5 000,00 грн - штрафні санкції.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду (частина 1 стаття 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 стаття 638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач погодилася на умови кредитного договору шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором 564988.

Таким чином, укладаючи кредитний договір у такий спосіб, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо форми його укладення, що передбачено викладеними вище нормами законодавства.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Факт зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн на картку відповідача підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» про укладання договору, листом ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 7/7762 від 21.02.2025.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сукупність наданих позивачем доказів у достатній мірі підтверджує укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору кредиту.

При цьому встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, кредитні кошти на умовах, визначених договором, не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів, що саме відповідач будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, відсутні докази реєстрації, саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а також докази отримання відповідачем коштів за вказаним кредитним договором спростовуються матеріалами справи.

Так, у розділі 10 Договору про споживчий кредит №8292333 від 12.08.2024 вказано, зокрема: ПІБ: ОСОБА_1 , Ід.номер: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_2 .

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Таким чином, договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (ідентифікаційний номер, адреса проживання, номер телефону, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів,) можливо були використані для укладення кредитного договору від її імені, а не нею, відповідачем до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї можливих неправомірних дій відповідач не зверталась, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Відповідачем не спростовано належними доказами, що рахунок на який були перераховані кошти, належить їй.

Крім того, суд звертає увагу на те, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і вона не була позбавлена можливості надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату. Також відповідач не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження відсутності в неї відповідного рахунку.

Щодо доводів відповідача про те, що нарахування заборгованості по процентам в розмірі 19 672,80 грн є незаконним, оскільки умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,11 % та 1,40 %, передбачені договором № 8292333 від 12.08.2024, є нікчемними, оскільки суперечать ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» суд зазначає наступне.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року (далі - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону № 1734-VIII (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1734-VIII (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1734-VIII», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

Приписами ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору.

Як встановлено умовами кредитного договору між відповідачем та кредитором, процентна ставку за користування кредитом є фіксованою.

За розрахунком позивача проценти нараховані за період з 12.08.2024 до 17.02.2025, їх загальний розмір складає 19 672,80 грн, розмір процентної ставки в день з 12.08.2024 до 27.03.2024 - 0,70% з 28.03.2024 до 17.02.2025 - 1,40%, тобто відсотки нараховані в межах строку кредитування та відповідно до узгодженого сторонами фіксованою відсотковою ставкою (п. 1.5.2, 1.5.3 Договору), в межах законодавчого обмеження, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за період з 12.08.2024 до 17.02.2025, підлягають до задоволення у заявленому розмірі 19 672,80 грн.

Щодо посилання відповідача на незаконне нарахування комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п 1.5.1. укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,75 відсотків від суми кредиту одноразово.

Укладаючи 12.08.2024 договір про споживчий кредит № 8292333, позичальник у п. 6.3 підтвердила, що погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами та графіком платежів) договору в цілому.

Отже, умови договору про споживчий кредит від 12.08.2024 щодо розміру та порядку сплати комісії з ОСОБА_1 погоджені, положенням Закону України «Про споживче кредитування» вказані умови не суперечать.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5 000,00 грн та зазначає таке.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Ураховуючи зазначене вище, позовні вимоги у частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню частково та з відповідача, якою порушено умови укладеного нею договору, на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 8292333 від 12.08.2024 у розмірі 29 997,80 грн, яка складається з: 9 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 672,80 грн - заборгованість за відсотками; 525,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 076,32 грн.

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму пропорційності. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження здійснення витрат, пов`язаних з розглядом справи позивачем надано:

- копію договору № 16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025, що укладений між Адвокатським об`єднанням «Правовий курс» (Об`єднання) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт). Відповідно до п. 1.1. Договору за цим Договором Об`єднання бере на себе зобов`язання надавати Клієнту за його дорученням правничу допомогу у відповідності з умовами цього Договору, а Клієнт зобов`язується прийняти надану йому правничу допомогу та здійснити її оплату на умовах, передбачених цим договором;

- копію Додаткової угоди № 1 від 23.01.2025 до договору № 16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025, відповідно до п. 1 якої за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного договору Клієнт оплачує Об`єднанню винагороду у розмірі 7 100,00 грн;

- копію акта приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором № 16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025, відповідно до якого послуги правничої допомоги надані Об`єднанням якісно і в повному обсязі (боржник ОСОБА_1 , суть послуг: складання проекту позовної заяви та направлення/подача позовних заяв, назва суду: Приморський районний суд м. Одеси, вартість наданих послуг 7 100,00 грн);

- копію платіжної інструкції № 15888 від 29.04.2025, відповідно до якої ТОВ «Мілоан» сплачено Адвокатському об`єднанню «Правовий курс» 7 100,00 грн - оплата правничої допомоги за договором № 16012025 від 16.01.2025.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17.

При цьому дослідивши надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу документи, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 7 100,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не є співмірними, розумними та необхідними у межах розгляду цієї справи, в тому числі враховуючи ціну позову у даній справі.

Тому, з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, ураховуючи задоволення позову частково, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит № 8292333 від 12.08.2024 у загальному розмірі 29 997 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 80 коп., яка складається з: 9 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 672,80 грн - заборгованість за відсотками; 525,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 2 076 (дві тисячі сімдесят шість) грн 32 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», код ЄДРПОУ: 40484607, адреса: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА