Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №583/356/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №583/356/24

Номер провадження 22-ц/816/509/26, 22-ц/816/513/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сізова Д. В. , Щербаченко М. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2025 року та на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 червня 2025 року у складі судді Яценко Н.Г., ухвалені в м. Охтирка Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», третя особа – Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко», про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3% річних,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та остаточно уточнивши позовні вимоги (а.с. 155-159) просила стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на свою користь заборгованість за договором оренди землі №127/16 від 21 квітня 2016 року у розмірі 21519 грн 03 коп., обраховану без вирахування податків та інших обов`язкових платежів; 31723 грн 32 коп. – пені; 6627 грн 94 коп. - інфляційних збитків та 1631 грн 43 коп. – 3% річних, а також всі понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,7134 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0651, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади (колишньої Кардашівської сільської ради) Охтирського району Сумської області. 21 квітня 2016 року вона уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі №127/16 строком на 10 років, відповідно до якого передала цю земельну ділянку у строкове платне користування. У договорі №127/16 сторонами визначено орендну плату в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7855 грн 71 коп., обчислення якої здійснюється з урахуванням індексації. 26 липня 2017 року вона уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі №127/16 від 21 квітня 2016 року, в якому сторони погодили зміну розміру орендної плати з 7% на 10%. 20 березня 2018 року між нею, ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до договору №127/16, відповідно до якої новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «Райз-Максимко», а також сторони вирішили внести зміни/доповнення, зокрема про те, що з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки. Однак, незважаючи на погоджені сторонами умови договору оренди земельної ділянки, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 : невиплачену індексацію в розмірі 21519 грн 03 коп., обраховану без вирахування податків та інших обов`язкових платежів; пеню у розмірі 00 грн 87 коп.; інфляційні втрати у розмірі 6627 грн 94 коп.; 3% річних у розмірі 1631 грн 43 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 4941 грн 70 коп.

09 травня 2025 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 – адвокатом Абрамовичем О.В. подано заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача додатково понесених та підтверджених документально судових витрат на правничу допомогу у сумі 15 084 грн.

Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 червня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Абрамовича О.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», третя особа ПрАТ «Райз Максимко» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4800 грн 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та додатковим рішенням суду, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» подало апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі на рішення суду ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи заяву про збільшення позовних вимог, не взяв до уваги те, що позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, позивачем заявлено нові позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, які не були заявлені у первісному позові.

Стверджує, що наведені позивачем розрахунки не грунтуються на матеріалах справи, не було доведено в яких місяцях проводилася виплати орендної плати у 2018-2020 роках, у зв`язку з чим заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Також заявник апеляційної скарги послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22 щодо застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

У поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення суду, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у вирішенні питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити у повному обсязі.

У доводах вказує на те, що судом не було враховано, що під час розгляду справи позиція позивача фактично не змінювалася, при цьому аргументи, викладені позивачем у позовній заяві не потребували ні додаткового часу, ні зусиль на підготовку. Правова позиція позивача сформульована у позовній заяві, а доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Представник позивача – адвокат Абрамович О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення. Крім того просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею при перегляді рішення суду в апеляційному порядку витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційні скарги подані на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,7134 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0651, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади (колишньої Кардашівської сільської ради) Охтирського району Сумської області (а.с. 7-9).

21 квітня 2016 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі №127/16 з ПрАТ «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0651, площею 4,7134 га, (далі – Договір №127/16) строком на 10 років (а.с. 10-11).

10 травня 2016 року договір №127/16 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 14452560, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 січня 2024 року №362507529 (а.с. 14).

Пунктом 9 договору №127/16 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 7% нормативної грошової оцінки, що складає 7855 грн 71 коп.

Пунктом 10 договору №127/16 передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 договору №127/16 орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня.

Пунктом 14 договору №127/16 передбачено сплату пені у розмірі 0,01% облікової ставки НБУ.

26 липня 2017 року між ПрАТ «Райз-Максимко» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі №127/16 від 21 квітня 2016 року, відповідно до якого: у п. 9 договору оренди землі щодо розміру орендної плати цифри та слова «розмірі 7%» замінити на цифри та слова «розмірі 10%». Даний додатковий договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації і є невід`ємною складовою частиною вищевказаного договору оренди землі. Відповідно до додаткового договору та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена в договорі п. 5 і становить 112224 грн 47 коп., орендна плата становить 11222 грн 45 коп. (а.с. 12).

20 березня 2018 року між ОСОБА_2 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №127/16, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224 грн 47 коп., з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп. (а.с. 13).

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 26 грудня 2023 року вбачається, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було нараховано та виплачено ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2018 році – 11222 грн 45 коп. (2 квартал), у 2019 році – 12344 грн 69 коп. (2 квартал), у 2020 році – 12344 грн 67 коп. (3 квартал), у 2021 році – 12344 грн 67 коп. (червень), у 2022 році – 12344 грн 67 коп. (грудень), у 2023 році – 12344 грн 67 коп. (вересень) (а.с. 15-17).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі №127/16 від 21 квітня 2016 року, оскільки виплата орендної плати за 2018-2023 роки позивачці проведена не у повному обсязі. Загальний розмір недоплаченої орендної плати становить 21519 грн 03 коп., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

У зв`язку з невиплатою орендної плати у повному розмірі за вказані роки на підставі пункту 14 договорів оренди землі з відповідача підлягає стягненню пеня, яка розраховується за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] ? [Розрахункова ставка пені] / 100% / [Кількість днів у році] ? [Кількість днів], а також до нього можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Аналіз частини 3 статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі №127/16 від 21 квітня 2016 року, з урахуванням змін та доповнень внесених до цього договору додатковими угодами, вбачається, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Додатковою угодою №1 від 20 березня 2018 року до цих договорів, сторони дійшли згоди щодо збільшення розміру орендної плати до 10% нормативно грошової оцінки земельних ділянок, тобто базовим місяцем для обрахування індексу інфляції є березень 2018 року.

Проведений судом першої інстанції розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції за 2018-2023 роки відповідає розрахунку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Отже, в супереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами оренди землі, оскільки виплата орендної плати за 2018-2023 роки позивачу проведена не у повному обсязі. Загальний розмір недоплаченої орендної плати становить 21 519 грн 03 коп., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Переглядаючи рішення суду в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що в разі невнесення орендної плати у визначені строки (не пізніше 31 грудня поточного року) справляється пеня в розмірі 0,01 % облікової ставки НБУ.

Наведений позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, з яким погодився і суд першої інстанції, відповідає як розміру невиконаного відповідачем зобов`язання так і умовам укладених між сторонами договорів оренди. Початком обрахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є перший день після закінчення визначеного договорами строку на внесення орендарем плати за користування належними позивачці земельними ділянками, а не фактичне внесення товариством коштів, як помилково вказав заявник апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивачка просила розірвати договір оренди землі №127/16, укладений 21 квітня 2016 року, стягнути з відповідача заборгованість за вказаними договорами оренди землі.

У подальшому, представником позивачки подана заява, в якій він просив залишити без розгляду позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі та, доповнивши свої вимоги, просив стягнути з відповідача на користь позивачки пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Відповідачем отримана заява про збільшення позовних вимог та подані заперечення на цю заяву

Вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних є додатковими (акцесорними) і тісно пов`язані з вимогами про стягнення боргу з орендної плати, вони не є новими окремими вимогами, які могли б змінити предмет або підстави позову.

На переконання колегії суддів прийняття судом першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог, яка була подана представником позивача з недотриманням визначених ст. 49 ЦПК України строків, не привело до істотного порушення норм процесуального права, що в силу ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Більш того, розгляд вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат в одному провадженні з вимогами про стягнення боргу з орендної плати надасть змогу уникнути несення сторонами зайвих витрат часу та коштів (зокрема щодо сплати судового збору).

Усупереч тверджень заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції було враховано заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків пропуску строків позовної давності та обґрунтовано відмовив у його задоволенні, оскільки у відповідності до положень пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності до заявлених позовних вимог щодо стягнення невиплаченої індексації, 3% річних, інфляційних втрат та пені за період з 12 березня 2019 року по 14 квітня 2025 року не сплив. Натомість відмовив у задоволені вимог про стягнення пені за період з 01 січня 2019 року по 19 березня 2019 року у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22 щодо застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України не є релевантною для судової справи, яка переглядається, зважаючи на те, що положення Господарського Кодексу України не підлягають застосування до спірних правовідносин.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалив судове рішення.

Колегія суддів погоджується також і з додатковим рішенням суду, а доводи апеляційної скарги вважає непереконливими.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції врахувавши критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критеріїв розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов до висновку, що підлягають розподілу між сторонами 10 000 грн 00 коп. цих витрат. Пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4800 грн 00 коп. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для розподілу понесених позивачем судових витрат, з посилання на критерії обґрунтованості та пропорційності, колегія суддів вважає непереконливими.

Зокрема, відповідачем, в доводах апеляційної скарги не спростовується факт надання адвокатом Абрамовичем О.В. позивачу ОСОБА_1 професійної правничої допомоги під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, зокрема ним була складена заява про залишення без розгляду частини позовних вимог, брав участь у судових засіданнях. Позивачем були понесені витрати за надану йому правничу допомогу адвокатом, а тому у зв`язку з частковим задоволенням вимог позивача, ці судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

При визначенні розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції в повній мірі врахував обсяг виконаних адвокатом робіт на виконання договору про надання правової допомоги від 18 січня 2024 року, складність судової справи та її значення для сторін.

Присуджений до стягнення розмір цих витрат в повній мірі відповідає засадам розумності та справедливості, а тому підстав для зміни чи скасування додаткового судового рішення в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу.

На підтвердження понесення ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду рішення суду витрат на професійну правничу допомогу представником Абрамовичем О.В. надано: додаткову угоду до договору №9 про надання правничої допомоги від 21 вересня 2026 року, якою визначено, що адвокат надає клієнту правову допомогу щодо представлення його інтересів в Сумському апеляційному суді при розгляді апеляційної скарги ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» у справі №583/356/24, розмір гонорару адвоката становить 5000 грн 00 коп.; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором №9 про надання правничої допомоги від 18 січня 2024 року та додаткової угоди від 31 липня 2026 року, складений 21 вересня 2026 року, з якого сліду, що адвокат на виконання договору, ознайомився з апеляційному скарго ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2025 року у справі №583/356/24, підготовка, складання та подача до Сумського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу від імені та в інтересах ОСОБА_1 у справі №583/356/24, вартість наданих послуг становить 5000 грн; квитанцію №9/2, якою підтверджується сплата ОСОБА_1 адвокату Абрамовичу О.В. 5000 грн 00 коп.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України та, врахувавши характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що підлягає розподілу між сторонами понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн 00 коп., понесені нею під час апеляційного перегляду рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2025 року та додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 червня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 2000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею під час апеляційного перегляду рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Д. В. Сізов

М. В. Щербаченко