Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №130/2393/26
Суддя: Матківська М. В.
Справа № 130/2393/26
Провадження № 33/801/1067/2026
Категорія: 146
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач: Матківська М. В.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,
розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП,
Встановив:
Згідно з протоколом ЕПР1 № 708493 від 02 липня 2026 року – водій ОСОБА_1 26 червня 2026 року о 21:55 год в м. Жмеринка по вул. Івана Франка, керуючи автомобілем марки «Рено Кліо», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував бокового інтервалу та здійснив дотичне зіткнення з автомобілем марки «Сітроєн С5», державний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Також, згідно протоколу ЕПР1 № 708506 від 02 липня 2026 року, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Рено Кліо», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував бокового інтервалу та здійснив дотичне зіткнення з автомобілем марки «Сітроєн С5», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. При цьому водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП, в зв`язку з чим проводились заходи пошуку вказаного транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 вересня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.
В апеляційні скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції допустив істотне порушення його права на захист, а також ігнорування електронних доказів, оскільки судом не було вирішено та навіть не відображено у тексті оскаржуваної постанови письмове клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи та дослідження доказів.
Крім цього, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовуючи його вину послався на недопустимий доказ – копію постанови про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 серії ЕНА № 7477132 від 02 липня 2026 року, котра на момент розгляду справи перебуває в процесі судового оскарження.
Також, зазначає про невідповідність схеми місця ДТП реальним обставинам, зокрема відсутність на вказаній ділянці дороги дорожньої розмітки, відтак схема ДТП є неналежним доказом. У матеріалах справи відсутня належна ідентифікація водія та транспортного засобу, а на фотокартках, наявних у матеріалах справи, не видно ані номерного знаку автомобіля, ані особи водія.
ОСОБА_1 зазначає, що оскільки його транспортний засіб не пошкоджено, а потерпілий у розписці підтвердив повну відсутність матеріальних збитків, то відповідно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Також, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просить дослідити в судовому засіданні електронні докази на флеш-накопичувачі. До апеляційної скарги додано клопотання про долучення електронних доказів та їх дослідження, а саме відеофайлів фіксації зовнішнього стану його автомобіля, а також незаконних на його думку дій працівників поліції в день скоєння правопорушення.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про долучення електронних доказів до матеріалів справи та дослідження їх у судовому засіданні, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання.
Водночас реалізація зазначених процесуальних прав на стадії апеляційного перегляду здійснюється з урахуванням положень статті 294 КУпАП, яка визначає порядок і межі такого перегляду.
Згідно із частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, лише за умови визнання обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим їх відхилення місцевим судом.
Отже, саме по собі неподання доказів або незаявлення відповідних клопотань під час розгляду справи судом першої інстанції не зумовлює необхідності їх дослідження апеляційним судом. Особа, яка заявляє клопотання про дослідження нових доказів на стадії апеляційного перегляду, повинна навести конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй своєчасно заявити відповідне клопотання або подати такі докази до місцевого суду.
Крім того, відповідно до статті 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання про задоволення клопотань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їхніх законних представників та адвоката.
Як убачається зі змісту заявленого клопотання, ОСОБА_1 не зазначив причин, які перешкоджали йому звернутися з відповідним клопотанням до суду першої інстанції, та не обґрунтував неможливості надання цих доказів у межах розгляду справи місцевим судом.
За таких обставин клопотання не підтверджує наявності передбачених частиною сьомою статті 294 КУпАП підстав для збирання й дослідження нових доказів апеляційним судом.
З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання.
У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованими ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 124 КУпАП визначено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Статтею 122-4 КУпАП врегульовано відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з правовою позицією, викладеною в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного перегляду встановлено, що водій ОСОБА_1 26 червня 2026 року о 21:55 год в м. Жмеринка по вул. Івана Франка, керуючи автомобілем марки «Рено Кліо», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував бокового інтервалу та здійснив дотичне зіткнення з автомобілем марки «Сітроєн С5», державний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками та залишив місце ДТП, в зв`язку з чим проводились заходи пошуку транспортного засобу марки «Рено Кліо», державний номерний знак НОМЕР_1 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 13.1 та 2.10 а Правил дорожнього руху України.
Вказані обставини зафіксовані протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708493 від 02 липня 2026 року (а. с. 1) та ЕПР1 № 708506 від 02 липня 2026 року (а. с. 25), підтверджуються схемою місця ДТП, яка сталася 26 червня 2026 року (а. с. 4, 28); поясненнями потерпілого ОСОБА_2 (а. с. 7, 31), протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а. с. 6, 30); рапортом інспектора-чергового ЧЧ СМ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Д. Огородніка (а. с. 5, 29); фотокопіями транспортних засобів із зазначенням характеру ушкоджень (а. с. 11-16, 35-40).
Пункт 13.1 Правил дорожнього руху України вимагає від водія дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Згідно пункту 2.10.а Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.
За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючі обставини визначені ст. 34 КУпАП при накладенні стягнення на правопорушника не повинні враховуватись.
Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, доведена матеріалами справи.
Так, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 , порушивши вимоги ПДР України, допустив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої транспортному засобу потерпілого спричинено механічні пошкодження, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з невирішенням його письмового клопотання апеляційний суд відхиляє як безпідставні.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних заяв чи клопотань правопорушника, окрім трьох заяв про ознайомлення з матеріалами справи: вх. № 9361/26 від 13 липня 2026 року (а. с. 50), вх. № 9362/26 від 13 липня 2026 року (а. с. 51) та вх. № 12129/26 від 08 вересня 2026 року (а. с. 52).
Отже, матеріали справи не підтверджують факту подання ОСОБА_1 до суду першої інстанції письмового клопотання про долучення та дослідження доказів. За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині не знаходять свого підтвердження та підлягають відхиленню.
Посилання в апеляційній скарзі на недопустимість доказу у вигляді копії постанови про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП серії ЕНА № 7477132 від 02 липня 2026 року апеляційний суд відхиляє як такі, що самі по собі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо обставин вчиненого правопорушення.
Сам факт долучення зазначеної копії постанови до матеріалів справи не свідчить про помилковість висновків суду по суті правопорушення, оскільки оцінка доведеності вини має ґрунтуватися на сукупності досліджених доказів.
Зауваження ОСОБА_1 щодо змісту схеми місця ДТП, зокрема відображення на ній дорожньої розмітки, яка, за його твердженням, фактично відсутня на відповідній ділянці дороги, також не заслуговують на увагу.
Неналежний стан дорожньої розмітки або її недостатня видимість самі по собі не звільняють водія від обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху, зокрема бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, а також дотримуватися безпечної дистанції та інтервалу. При цьому наведені обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням зазначених вимог ПДР, яке стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належної ідентифікації водія та транспортного засобу з огляду на те, що на долучених фотознімках не вбачається ані номерного знака автомобіля, ані особи водія. Водночас правопорушник стверджує про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що його транспортний засіб не зазнав пошкоджень, а потерпілий у розписці підтвердив відсутність матеріальних збитків.
При цьому наведені доводи є суперечливими за своєю суттю, оскільки, з одного боку, ОСОБА_1 заперечує свою причетність до керування транспортним засобом, а з іншого – посилається на відшкодування ним шкоди потерпілому як на обставину, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд наголошує на тому, що, по-перше, відсутність фотофіксації транспортного засобу та особи водія працівниками поліції зумовлена тим, що водій автомобіля «Renault Clio», державний номерний знак НОМЕР_1 , залишив місце ДТП. Водночас потерпілий ОСОБА_2 , який викликав працівників поліції, надав необхідні відомості для ідентифікації правопорушника та його транспортного засобу. Крім того, працівниками поліції вживалися заходи щодо розшуку зазначеного автомобіля.
По-друге, факт відшкодування потерпілому ОСОБА_2 завданої шкоди не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень і сам по собі не свідчить про відсутність у його діях відповідного складу правопорушення. Наявність розписки потерпілого могла бути врахована під час визначення виду та міри адміністративного стягнення, однак не звільняє правопорушника від відповідальності за вчинене.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124, 122-4 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua