Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №127/29172/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/29172/26

Провадження № 33/801/1065/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №747552 від 17 серпня 2026 року вбачається, що водій ОСОБА_1 17 серпня 2026 о 01 год 30 хв в м. Вінниця по вул. 600-річчя, 21Б, керував транспортним засобом електросамокатом Vevi без д.н.з. в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в встановлений законом порядок на місці зупинки із застосуванням приладу Drager 7510, результат огляду позитивний 0,95 ‰, при цьому велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори 468855, 468815, чим порушив п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 в дохід держави.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що участі в судовому засіданні не брав, про дату, час і місце його проведення повідомлений не був, а копію постанови фактично отримав лише 28 вересня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до неналежного його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права, а також вважає необґрунтованим посилання суду на те, що він протягом двох годин після складення протоколу самостійно не звернувся до медичного закладу для спростування результатів огляду, зазначаючи, що такий обов`язок не передбачений ст. 266 КУпАП. Крім того, просить перевірити дотримання порядку проведення огляду, дослідити відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та зіставити їх із письмовими матеріалами справи.

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити із підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що постанову у справі про адміністративне правопорушення судом першої інстанції винесено 17 вересня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 , при цьому докази вручення йому судової повістки про виклик до суду та копії постанови в матеріалах справи відсутні, а згідно з трекінгом, доданим до апеляційної скарги, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 28 вересня 2026 року (а. с. 25).

За таких умов апеляційний суд, з огляду на необхідність забезпечення реалізації права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про обґрунтованість клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім того, згідно з приписами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Аналіз наведених правових положень статей 268, 277-2 КУпАП дає можливість дійти висновку про те, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

З цього приводу свою правову позицію у постанові від 30 січня 2020 року (справа № 482/9/17, адміністративне провадження № К/9901/38702/18) висловив КАС ВС, зазначивши, що обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, та такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

Також суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

В оскаржуваній постанові, суд першої інстанції вказує, що в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом шляхом направлення судової SMS-повістки, про причини своєї неявки суд не повідомив. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а. с. 13-17).

Згідно сталої судової практики надсилання судових повісток (повідомлень) через додаток Viber є належним способом повідомлення за таких умов: сторона надала згоду на такий спосіб комунікації; суд має підтвердження доставки повістки.

Крім того, у випадку, якщо особа, звертаючись до суду, в заяві по суті справи, або в заяві з процесуальних питань, вказала свою електронну пошту, номер телефона, яка не є офіційною, то слід вважати, що вона погоджується на отримання кореспонденції (повідомлень) саме на цю електронну пошту чи номер телефону, тобто, діє презумпція обізнаності – особа має цікавитися чи отримано нею кореспонденцію (повідомлення) від суду.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вперше особисто зазначив свою адресу для листування та засоби зв`язку (мобільний телефон) у заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення від 17 серпня 2026 року (а. с. 6).

19 серпня 2026 року було створено судову повістку про виклик до суду, проте в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження надсилання судової SMS-повістки та її доставки ОСОБА_1 . Тому зазначений судом першої інстанції висновок про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне підтвердження того, що він дійсно отримав зазначену судову SMS-повістку.

Отже, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП є підставою для скасування постанови.

Зі змісту ст. 294 КУпАП вбачається, що, якщо скасування постанови суду першої інстанції відбулося через процесуальні порушення, апеляційний суд повинен дослідити обставини справи, оцінити докази та вирішити питання про правопорушення самостійно.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність перевірки дотримання порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, дослідження відеозаписів із нагрудних камер поліцейських та їх зіставлення з письмовими матеріалами справи, апеляційний суд зазначає, що такі доводи фактично стосуються оцінки доказів та встановлення обставин, які входять до предмета апеляційного перегляду.

Апеляційний суд під час перегляду справи досліджує матеріали провадження в повному обсязі, всебічно та об`єктивно оцінює кожний доказ окремо та їх сукупність, з`ясовуючи, зокрема, належність і допустимість протоколу про адміністративне правопорушення та дотримання встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Учасники провадження мають можливість надавати пояснення та брати участь у дослідженні доказів відповідно до прав, передбачених главою 21 КУпАП.

За результатами такої оцінки апеляційний суд надає відповідні правові висновки щодо належності та допустимості зазначених доказів. У разі встановлення істотних порушень порядку складення протоколу або проведення огляду на стан сп`яніння відповідні обставини будуть враховані при вирішенні питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення та, за наявності передбачених законом підстав, можуть зумовити закриття провадження у справі. За таких обставин окремого вирішення зазначені доводи не потребують.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №747552 від 17 серпня 2026 (а. с. 2), роздруківкою приладу Drager з позитивним результатом – алкотест 7510 – результат 0,95 проміле (а. с. 4), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 5), рапортом працівника поліції (а. с. 8), направленням на проведення огляду водія транспортного засобу(а. с. 7), а також відеозаписом фіксації вчиненого правопорушення з портативних нагрудних камер працівників патрульної поліції (а. с. 9).

Обставини, відображені у письмових доказах, повністю підтверджуються доданим відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, що брали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №747552 від 17 серпня 2026 року.

За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час патрулювання вулиць у період дії комендантської години.

Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування електросамокатом. На законну вимогу поліцейських він пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, з результатами якого погодився.

Зазначена поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, оцінена в сукупності з іншими доказами у справі, узгоджується з встановленими обставинами та враховується апеляційним судом на підтвердження факту керування ним електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Drager», який становив 0,95 проміле.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують фактів, викладених у матеріалах справи, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Згідно положень статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріалами справи повністю доведена вина останнього в інкримінованому правопорушенні та із застосуванням до нього, визначеного санкцією частини 1 статті 130 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді штрафу із розстрочкою його виплати на 10 місяців та із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу на десять місяців в рівних частках: щомісячно по 1700,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) на користь держави.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська