Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №128/817/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/817/26

Провадження № 22-ц/801/2419/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 128/817/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: АТ «Перший український міжнародний банк»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.08.2026 року у справі за позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

26.02.2026 року АТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Послалось на те, що 29.10.2020 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001719523901 на споживчі потреби, шляхом підписання ОСОБА_1 власноручним підписом заяви № 1001719523901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Згідно умов цього договору АТ «Перший український міжнародний банк» зобов`язався надати ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 70 698.20грн на строк 48 місяців (до 30.10.2024 року), зі сплатою передбачених договором процентів у розмірі 0,1 % річних та сплатою щомісячної комісії за обслуговування договору у розмірі 1,99 % від суми кредиту, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти та сплати передбачені договором платежі. АТ «Перший український міжнародний банк» свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 70 698,20 грн на строк 48 місяців (до 30.10.2024 року) з передбаченою договором процентною ставкою та комісією, а відповідач свої зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів та обов`язкових платежів належним чином не виконував ,в зв`язку з чим станом на 05.01.2026 року у нього виникла заборгованість в розмірі 76 857,62 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту – 42 052,71 грн; за процентами – 12,74 грн; за комісією – 34 792,17 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10.08.2026 року позов задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за договором від 30.10.2020 № 1001719523901 в розмірі 76 857, 62 грн. та 2 662, 40 судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення скасувати, через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказав, що відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису файл «Додатки. позовна заява до ОСОБА_1 , яким до суду подано всі додатки до позовної заяви (копію кредитного договору, розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів, довіреність представника позивача тощо), не пройшов перевірку підпису. Окрім того, суд не встановив, і за наявними доказами наданими позивачем не міг встановити, за які саме додаткові чи супутні послуги кредитодавця стягується комісія, тому така комісія нарахована неправомірно. Спірна комісія нараховувалася на кредитну заборгованість у зв`язку з її наявністю та непогашенням, проте нарахування в силу прямої вказівки закону підлягали списанню кредитодавцем. Відхиляючи довід відповідача про закінчення строку кредитування 30.11.2020, суд послався виключно на заяву про приєднання, в якій зазначено строк 48 місяців, і не надав оцінки паспорту споживчого кредиту, який містить інші відомості щодо строку кредитування та дати повернення кредиту.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.08.2026 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов суд виходив із того, що 29.10.2020 року відповідач підписав заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою погодив отримання кредиту в розмірі 70 698,20 грн строком на 48 місяців, процентну ставку та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,99 %. Ці умови також відображені в підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту, а тому суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний з умовами кредитування та добровільно погодився з ними. Ураховуючи надані банком розрахунок заборгованості та виписки за картковими рахунками, які відповідач не спростував, суд установив факт неналежного виконання кредитних зобов`язань. При цьому суд відхилив доводи щодо неправомірності стягнення комісії, зазначивши, що її розмір погоджений сторонами, включений до загальних витрат за кредитом, а нарахування здійснювалося до 26.03.2024 року в межах погодженого 48-місячного строку кредитування. Відтак суд визнав обґрунтованими вимоги банку про стягнення 76 857,62 грн заборгованості, з яких 42 052,71 грн — за тілом кредиту, 12,74 грн — за процентами та 34 792,17 грн — за комісією.

Колегія суддів вважає, що із вказаними висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них ,неправильно застосувавши норми матеріального і порушивши норми процесуального права щодо оцінки доказів та встановлення обставин справи, чим допустив хибний висновок про відмову у задоволенні позову.

Апеляційним судом встановлено, що 29.10.2020 відповідач ОСОБА_1 підписав заяву № 1001719523901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО) в повному обсязі, просив надати йому споживчий кредит «Рефінансування» (без послуги страхування) на суму кредиту 70 698, 20 грн, строком на 48 місяців, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1, 99 %, та процентною ставкою 0,01 % річних.(а.с. 8 зі звороту - 11).

29.10.2020 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому викладено основні умови кредитування, в тому числі визначено строк кредитування 48 місяців, сплату процентів у розмірі 0,1 % річних та щомісячну комісію за обслуговування кредиту 1, 99 %.

06.01.2026 позивач звернувся до ОСОБА_1 із письмовою вимогою (повідомленням), якою позивач вимагав від відповідача виконати зобов`язання перед банком, а саме: погасити заборгованість за договором № 1001719523901 в розмірі 76 857, 62 грн, протягом тридцяти днів з моменту отримання листа. (а.с. 11 зі звороту - 12).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором № 1001719523901 від 29.10.2020 станом на 05.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором складає 76 857, 62 грн, яка складається з: заборгованість по сумі кредиту – 42 052, 71 грн (оскільки відповідачем було частково погашено тіло кредиту на суму 28 645.49); заборгованість за процентами становить – 12, 74 грн, заборгованість за комісією– 34 792, 17 грн, яка нараховувалась кредитодавцем до 26.03.2024 (а.с. 13 - 14).

Також позивачем надано до суду виписки по карткових рахунках, з яких вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 14 зі звороту – 15 зі звороту).

Відповідно до ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч.5 ст.14 ЦПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно ч.1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватись будь - якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Так як надання фінансового інструменту є фактично надання кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюються при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором , тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту - позичальнику.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 708/195/19, від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/ оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що «Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п.3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку».

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону. Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису файл «Додатки. позовна заява до ОСОБА_1 , яким до суду подано всі додатки до позовної заяви (копію кредитного договору, розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів, довіреність представника позивача тощо), не пройшов перевірку підпису не заслуговують на увагу.

Як убачається з протоколу створення та перевірки кваліфікованого й удосконаленого електронного підпису від 26.02.2026 року, представник позивача Донцова Є.О. підписала документ «Позовна заява до ОСОБА_1 », за результатами перевірки якого встановлено, що підпис створено та перевірено успішно, а цілісність даних підтверджено. При цьому обставина, на яку посилається апелянт щодо результатів перевірки підпису файлу з додатками, сама по собі не свідчить про недотримання вимог процесуального закону, оскільки позовна заява разом із додатками була сформована та підписана представником позивача як єдиний документ. Положення частини другої статті 175 ЦПК України щодо підписання позовної заяви позивачем або його представником у цьому випадку дотримано. За таких обставин наведені доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неналежне підписання позовної заяви.

Доводи скарги про те, що відхиляючи вказівку відповідача про закінчення строку кредитування 30.11.2020, суд послався виключно на заяву про приєднання, в якій зазначено строк 48 місяців, і не надав оцінки паспорту споживчого кредиту, який містить інші відомості щодо строку кредитування та дати повернення кредиту, також не заслуговують на увагу, та спростовуються матеріалами справи.

29.10.2020 року ОСОБА_1 підписав як заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і паспорт споживчого кредиту, в обох документах зазначено строк кредитування 48 місяців. Отже, зміст паспорта споживчого кредиту не суперечить умовам заяви про приєднання в частині тривалості кредитування, а тому посилання відповідача на закінчення строку кредитування 30.11.2020 року є безпідставним. Таким чином паспорт споживчого кредиту не спростовує погодженого сторонами строку кредитування та не підтверджує, що зобов`язання відповідача щодо повернення кредиту мали бути виконані до 30.11.2020 року. Відповідач не навів переконливих доводів і не надав належних доказів на підтвердження того, що сторони погодили інший строк кредитування або змінили відповідні умови договору. За таких обставин підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно визначив строк кредитування, немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив, і за наявними доказами наданими позивачем не міг встановити, за які саме додаткові чи супутні послуги кредитодавця стягується комісія, тому така комісія нарахована неправомірно заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів справи, за розрахунком позивача станом на 05.01.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 76 857,62 грн, з яких 42 052,71 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12,74 грн - заборгованість за процентами та 34 792,17 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, нарахованою до 26.03.2024 року.

Водночас із наданих позивачем документів не вбачається, які саме послуги фактично надавалися відповідачу за сплату зазначеної комісії та в чому полягав їх зміст. Саме лише передбачення кредитним договором щомісячної комісії в розмірі 1,99 % не підтверджує правомірності її стягнення за відсутності доказів надання позичальнику відповідних самостійних послуг. При цьому дії банку, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, здійсненням обліку платежів та контролем за виконанням кредитних зобов`язань, самі по собі не свідчать про надання позичальнику додаткових послуг, за які може стягуватися окрема плата. Крім того, надані позивачем виписки по карткових рахунках відображають рух коштів, однак не підтверджують фактичного надання відповідачу послуг, за які нараховано комісію в розмірі 34 792,17 грн. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість нарахування цієї складової заборгованості. За таких обставин нарахована комісія в розмірі 34 792,17 грн не підлягає стягненню, а загальний розмір заборгованості відповідача має визначатися без урахування цієї суми.

Оскільки ОСОБА_1 не заперечував факту отримання кредитних коштів та часткового погашення заборгованості, а тому обов`язок повернути фактично отримані кошти в непогашеній частині залишається чинним. Водночас підстав для стягнення комісії в розмірі 34 792,17 грн не встановлено, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 42 052,71 грн та заборгованість за процентами в розмірі 12,74 грн, що загалом становить 42 065,45 грн.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи, що суд невірно застосував норми права щодо стягнення та нарахування комісії за користування кредитними коштами, розрахований позивачем та стягнутий судом розмір заборгованості не відповідає нормам матеріального права, що підлягали застосуванню у даних правовідносинах , апеляційна скарга підлягає задоволенню частково ,рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнутої заборгованості за комісією та судових витрат,з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 30.10.2024 року у розмірі 42 065,45 грн, яка складається з 42 052,71 грн за тілом кредиту та заборгованість за процентами в розмірі 12,74 грн.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1 457,14 грн, що відповідає частці задоволених позовних вимог.

Водночас з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 807,90 грн, пропорційно частці вимог, щодо яких апеляційну скаргу задоволено. Ураховуючи зустрічний характер зазначених грошових вимог, суд вважає за необхідне провести їх взаємозалік, унаслідок чого з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця в розмірі 350,76 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України-

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.08.2026 року в частині стягнення комісії за користування кредитом та судових витрат скасувати.

Позовні вимоги АТ «Перший український міжнародний банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001719523901 від 29.10.2020 року станом на 30.10.2024 року у розмірі 42 065,45 грн, з яких 42 052,71 грн за тілом кредиту та 12,74 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з АТ «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у розмірі 350,76 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук