Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №127/34938/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/34938/25

Провадження № 22-ц/801/2432/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Токарчук Л. Г.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 127/34938/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ТОВ «ФК «Кредит - Капітал»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 01.06.2026 року у справі за позовом ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

05.11.2025 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказало, що 16.08.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №9204340, шляхом підписання останнім його тексту в особистому кабінеті одноразовим електронним ідентифікатором, що направлявся на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Згідно умов вказаного договору позивач зобов`язався надати відповідачу споживчий кредит в розмірі 6 200 грн на строк 105 днів , з яких 15 днів - пільговий період та 90 днів – поточний період (до 29.11.2022 року) ,зі сплатою передбачених договором процентів у розмірі 1 % в день протягом пільгового періоду та 3 % протягом поточного періоду, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити передбачені умовами договору відсотки та інші платежі. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та 16.08.2022 року надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 6 200 грн шляхом перерахування їх на банківську картку ОСОБА_1 . Останній умови договору не виконував, внаслідок чого у нього станом на 29.11.2022 виникла заборгованість у розмірі 24 490 грн, з яких: 6 200 грн –заборгованість за кредитом; 17 670 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 620 грн – заборгованість за комісією.

02.12.2022 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №85-МЛ, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором № 9204340 від 16.08.2022. Посилаючись на вказане , просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у вищезазначеному розмірі.

Заочним рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 01.06.2026 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит № 9204340 від 16.08.2022 року в сумі 24 490 грн , судові витрати у розмірі 2422,40 судового збору та 8 000 грн витрати на правничу допомогу.

15.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Ухвалою Чечельницького районного суду від 23.07.2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене заочне рішення скасувати в частині стягнення процентів та витрат на правову допомогу ,а у справі ухвалити нове рішення , яким у стягненні процентів відмовити , зменшивши їх суму до 6 510 грн ,а також зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розміру, співмірного зі складністю справи. Вказав, що суд не врахував, що розмір процентів суперечить принципу добросовісності (ст. 3, 13 Цивільного кодексу України) та є несправедливою умовою договору споживчого кредиту в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» ,а тому до поточного періоду підлягає застосуванню відсоткова ставка не вище 1 % від суми кредиту. Суд процитував ч. 4 ст. 137 ЦПК України та перелічив документи, якими позивач підтверджував понесені витрати, проте не навів жодного аналізу співмірності заявленої суми зі складністю справи та обсягом виконаної роботи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не находив.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи , рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги , апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду вищевказаним вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.08.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №9204340 ,шляхом підписання останнім його тексту в особистому кабінеті одноразовим електронним ідентифікатором, що направлявся на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Згідно умов вказаного договору позивач зобов`язався надати відповідачу споживчий кредит в розмірі 6 200 грн на строк 105 днів з яких 15 днів пільговий період та 90 днів – поточний період (до 29.11.2022 року) ,зі сплатою передбачених договором процентів у розмірі 1 % в день – протягом пільгового періоду та 3 % протягом поточного періоду, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити передбачені умовами договору відсотки та інші платежі.

Згідно п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *65.

Крім того, вказане підтверджується графіком платежів за договором про споживчий кредит та паспортом споживчого кредиту з ідентичними умовами (а.с. 11),

та платіжним дорученням № 80610767 від 11.09.2022. (а.с. 12 зв. бік)

02.12.2022 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", було укладено договір відступлення прав вимоги №85-МЛ, згідно якого до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" від ТОВ "Мілоан" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 9204340,що підтверджується копією договору відступлення прав вимоги №85-МЛ, копією акту приймання-передачі реєстру боржників від 02 грудня 2022 року до договору відступлення прав вимоги №85-МЛ.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №85-МЛ від 02.12.2022 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 9204340 в сумі 24 490 гривень. (а.с. 19)

16.10.2025 року позивачем ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" на адресу відповідача ОСОБА_1 було надіслано претензію про повернення заборгованості в сумі 24 490 гривень. (а.с. 19 зв. бік)

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із доведеності обставин того, що 16.08.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №9204340,за яким товариство свої зобов`язання виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання не виконував свої , внаслідок чого у ОСОБА_1 станом на 29.11.2022 виникла заборгованість у розмірі 24 490 грн, з яких: 6 200 грн –заборгованість за кредитом; 17 670 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 620 грн – заборгованість за комісією, та необхідності стягнення її на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст. 89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом обставин несправедливості умов договору споживчого кредитування щодо розміру процентів ,який суперечить принципу добросовісності ,а тому має застосовуватися до поточного періоду ставку не вище 1 % від суми кредиту, не заслуговують на увагу.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1-3 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ч.1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056/1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Згідно з пунктом 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23.12.2023, дата набрання законної сили 24.12.2023.

На підставі ч.5 ст.8 Закону про споживче кредитування починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст. 8 Закону про споживче кредитування не може перевищувати 1%.

Пунктом 9 частини 1 ст.12 цього Закону встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом ( крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживання на дату укладення договору про споживчий кредит.

Отже, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору.

Верховний суд у постанові від 07.09.2026 року у справі №552/672/23 дійшов висновку про те, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена ЗУ № 3498-IX є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні "не може перевищувати". Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова; Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %; тому якщо договір про споживчий кредит вчинений 13 травня 2021 року, то щоб правила. Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит було продовжено після 24 грудня 2023 року; з урахуванням встановлених обставин у цій справі відсутні підстави для висновку, що сторони продовжили строк кредитування чи строк, на який надається кредит після 24 грудня 2023 року. Як наслідок, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду робить висновок, що правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки не застосовуються при вирішенні цього спору.»

Отже, за договором про споживчий кредит № 9204340 від 16.08.2022 року ,укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , строк кредитування за договором становив 105 днів — з 16 серпня 2022 року до 29 листопада 2022 року. Позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів продовження сторонами строку кредитування після 24 грудня 2023 року. Відтак ,відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин установленого Законом № 3498-IX обмеження денної процентної ставки та перерахунку заборгованості виходячи зі ставки 1 % на день.

Крім того, відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов у межах, установлених законом. Під час укладення договору ОСОБА_1 погодився з його умовами, зокрема, з розміром кредиту, строком користування ним, порядком нарахування процентів та іншими платежами. Погодження відповідачем умов кредитування підтверджується укладеним в електронній формі договором, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, у яких зазначено відповідні умови кредитування. Саме по собі встановлення сторонами процентної ставки в розмірі 3 % на день протягом поточного періоду не свідчить про несправедливість відповідних умов договору. Апелянт не навів переконливих аргументів і не надав належних доказів, які б свідчили про порушення вимог законодавства на час погодження сторонами відповідних умов.

При цьому ОСОБА_1 не оспорює наявності заборгованості за тілом кредитом та комісією. Отже, спір фактично стосується розміру нарахованих процентів, однак наведені апелянтом доводи ґрунтуються на застосуванні законодавчих обмежень, які не поширюються на спірний договір за встановлених у справі обставин. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості в розмірі 24 490 грн, з яких: 6 200 грн –заборгованість за кредитом; 17 670 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 620 грн – заборгованість за комісією.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд процитував ч. 4 ст. 137 ЦПК України та перелічив документи, якими позивач підтверджував понесені витрати, проте не навів жодного аналізу співмірності заявленої суми зі складністю справи та обсягом виконаної роботи ,також не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8 000 грн, які підтверджуються: договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 21), витягом з акту №Д/5604 наданих послуг від 22.10.2025 (а.с. 21 зв. бік), детальним описом наданих послуг до акту №Д/5604 від 22.10.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 21 зв. бік), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093. (а.с. 20)

Колегія суддів вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, часом, необхідним для підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів, а також ціною позову. Визначений розмір витрат не є надмірним з огляду на характер спірних правовідносин, обсяг зібраних і опрацьованих матеріалів та необхідність обґрунтування позовних вимог. При цьому позов задоволено в повному обсязі, а відповідач не надав доказів, які б свідчили про неспівмірність зазначених витрат. Отже, підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів не вбачає.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за ним.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 01.06.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук