Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №683/45/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/45/26

Провадження № 22-ц/820/1590/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі – ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» зазначило, що 20 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір № 272634 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (далі – кредитний договір), згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачці кредит у розмірі 4 000 грн, а та, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти. На підставі договору факторингу № 015-220221 від 22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі – ТОВ «Сіроко Фінанс»), яке, у свою чергу, на підставі договору факторингу № 20240822/1 від 22 серпня 2024 року відступило це право позивачу. ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 4 грудня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 15 064 грн 03 коп., яка складається з: 4 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 8 760 грн заборгованості за відсотками, 2 304 грн 03 коп. інфляційного збільшення.

За таких обставин ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 15 064 грн 03 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн 40 коп. витрат на сплату судового збору та 7 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 рок позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 064 грн 03 коп., з яких: 4 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8 760 грн – заборгованості за відсотками, 2 304 грн 03 коп. – інфляційне збільшення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» 2 422 грн 40 коп. витрат на сплату судового збору та 7 000 грн витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за укладеним із ТОВ «Лінеура Україна» кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» як нового кредитора слід стягнути неповернутий кредит і нараховані проценти. ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого вона повинна сплатити ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» інфляційні втрати за період з 6 квітня 2020 року по 23 лютого 2022 року. Строк позовної давності за вимогами ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» не сплив, оскільки його було продовжено на строк дії карантину та зупинено на час дії воєнного стану. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» понесло обґрунтовані витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору та одержання відповідачкою кредитних коштів. Також у справі відсутні докази виникнення у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором і набуття ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» права вимоги за цим договором. Розмір процентної ставки за користування кредитом є завищеним і несправедливим у розумінні закону про захист прав споживачів. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» не подало відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

20 листопада 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а та зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти згідно з графіком платежів (пункти 1.1, 3.1 кредитного договору).

Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що позика видається строком на 30 днів (до 20 грудня 2019 року).

Сторони погодили наступні умови щодо розміру та порядку сплати процентів: акційна процентна ставка становить 0,95 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (346,75 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору (пункт 1.3.1 кредитного договору); стандартна процентна ставка складає 1,90 процентів від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних) (пункт 1.3.2 кредитного договору); у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі застосовується стандартна процентна ставка (пункт 1.3.3 кредитного договору).

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).

Того ж дня, тобто 20 листопада 2019 року, ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 4 000 грн кредитних коштів.

За додатковими договорами № 313317 від 20 грудня 2019 року, № 497765 від 23 січня 2020 року, № 773849 від 5 березня 2020 року сторони погодили процентну ставку у розмірі 1,60 процентів від суми позики за кожний день користування позикою (584 проценти річних), а також продовжили строк користування позикою до 5 квітня 2020 року.

ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 5 квітня 2020 року (кінець строку кредитування) виникла заборгованість у розмірі 12 760 грн, із яких: 4 000 грн – неповернутий кредит, 8 760 грн – несплачені проценти.

22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) і ТОВ «Сіроко Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу № 015-220221, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» своє право грошової вимоги до боржників за зобов`язаннями, що визначені в реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим договором за формою згідно з Додатком № 2.

Відповідно до реєстру прав вимог № 015-220221/01 від 22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 щодо сплати 12 760 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається з 4 000 грн заборгованості за кредитом і 8 760 грн заборгованості за процентами.

За змістом пункту 4.3 договору факторингу права грошових вимог переходять до фактора з моменту підписання сторонами акта прийняття-передання відповідного реєстру прав грошових вимог (Додаток № 3) та виконання фактором зобов`язання з передачі клієнтові суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх зобов`язань (за винятком майбутньої вимоги, яка вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника).

22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Сіроко Фінанс» підписали акт прийняття-передання реєстру прав вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 11 від 23 лютого 2021 року ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти в сумі 1 123 813 грн 30 коп. як оплату фінансування за договором факторингу № 015-220221/01 від 22 лютого 2021 року.

22 серпня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) і ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (фактор) було укладено договір факторингу № 20240822/1, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату відступило позивачу належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Пунктом 2.1.3 договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Того ж дня, тобто 22 серпня 2024 року, сторони підписали реєстр прав вимог № 20240822/1, до якого включено право вимоги до ОСОБА_1 щодо сплати 12 760 грн заборгованості за кредитним договором (складається з 4 000 грн заборгованості за кредитом і 8 760 грн заборгованості за процентам).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Як передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

У разі прострочення боржником грошового зобов`язання настають наслідки такого прострочення у виді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми. Ці нарахування входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, направленим ТОВ «Лінеура Україна» на її телефонний номер.

Отже, ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало грошові кошти (4 000 грн) на вказаний ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 , про що свідчить довідка Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» від 23 березня 2026 року (а.с. 106).

Отже, твердження ОСОБА_1 про недоведеність позивачем факту укладення сторонами кредитного договору та одержання відповідачкою кредитних коштів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Після закінчення строку кредитування (5 квітня 2020 року) ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 12 760 грн (4 000 грн – неповернутий кредит, 8 760 грн – нараховані проценти).

За договорами факторингу ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Сіроко Фінанс», яке, у свою чергу, відступило це право ТОВ «ФК «Артеміда-Ф». Зазначені обставини підтверджуються відповідними договорами факторингу, реєстрами прав вимог (боржників) та актами приймання-передачі цих реєстрів.

Підставою для переходу права вимоги від клієнтів до факторів було підписання сторонами відповідних реєстрів прав вимоги та надання під відступлення цієї вимоги. З моменту підписання ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» реєстру прав вимог № 20240822/1 від 22 серпня 2024 року у ОСОБА_1 виникло зобов`язання перед позивачем з повернення кредиту та сплати процентів.

Посилання ОСОБА_1 на недоведеність переходу до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» права вимоги за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором.

У справі відсутні належні та допустимі докази про те, що кредитний договір містить незрозумілі чи несправедливі умови. Заявлені ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» проценти є процентами за користування чужими грошовими коштами (статті 536, 1048 ЦК України). Натомість ОСОБА_1 помилково ототожнила ці проценти з неустойкою (стаття 549 ЦК України).

Проценти за користування кредитними коштами нараховані судом згідно з умовами кредитного договору та у межах строку кредитування.

Посилання ОСОБА_1 на необґрунтованість і завищеність розміру присуджених з неї процентів є необґрунтованим.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду щодо порядку укладення кредитного договору та відступлення права вимоги за цим договором, а також щодо покладення на позичальника зобов`язання зі сплати процентів у межах строку кредитування, оскільки у справах, в яких судом касаційної інстанції викладені правові висновки, та у справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлені різні обставини.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Сагайдак І.М.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27