Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №607/19129/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/19129/26Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І.

Провадження № 33/817/590/26Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - ч.4 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Р.І. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно із постановою суду, 27 серпня 2026 року о 18.05 год. по вул. Енергетичній, 5 в м. Тернополі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz М1350 з н.з. НОМЕР_1 та після скоєного ним ДТП за його участі, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння вживав алкоголь та від проходження огляду за допомогою газоаналізатора Aлкотест 6810 номер ARAM-2250 (повірка чинна до 20.11.2026 року) чи проходження такого ж огляду в медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовся, чим порушив вимоги п.2.10 (є) Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Никитюк Р.І. просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях його довірителя складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилається на те що викладена фабула адміністративного правопрушення у вигляді відмови від проходження огляду та наявність зовнішніх ознак сп`яніння сама по собі не доводить післяаварійного вживання алкоголю. Наголошує, що відмова від огляду та вживання алкоголю після ДТП є різними формами правопорушення, які не можуть ототожнюватися.

Звертає увагу суду на те, що в протоколах про адміністративні правопорушення, складені щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП зазначено однаковий час події - 18:05 27.08.2026 року, без конкретизації часу вживання алкоголю, а повідомлення про ДТП надійшло о 18:11, екіпаж поліції направлено о 18:12, а прибув на місце ДТП близько 18:20. За таких обставин, вважає що поліцейські не спостерігали за поведінкою ОСОБА_1 безперервно після ДТП, а матеріали справи не встановлюють часу, місця та обставин інкримінованого йому вживання алкоголю.

Посилається на те, що акт огляду містить лише відомості про зовнішні ознаки сп`яніння, тоді як огляд за допомогою Alcotest 6810 та медичний огляд фактично не проведені. Свідоцтво про повірку приладу підтверджує лише його метрологічну придатність, але не факт використання щодо ОСОБА_1 чи вживання ним алкоголю після ДТП.

Вважає, що суд без належної перевірки поклав в основу постанови відомості рапорту працівника поліції та інформації Єдиного обліку про нібито визнання ОСОБА_1 факту післяаварійного вживання алкоголю. Зазначає, що суд не встановив точного змісту відповідного висловлювання, обставин його фіксації та наявності об`єктивного підтвердження відеозаписом.

Звертає увагу суду на те, що відеозапис ДТП, схема, фотографії пошкоджень, протоколи за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП і пояснення свідка ОСОБА_2 стосуються обставин дорожньої пригоди та залишення її місця, але не підтверджують вживання алкоголю після ДТП.

Вказує на неповноту й невмотивованість постанови, оскільки суд обмежився переліком доказів та загальним відхиленням доводів захисту, не навівши конкретних фактичних даних на підтвердження післяаварійного вживання алкоголю та не надавши належної оцінки запереченням, викладеним у клопотанні про закриття провадження від 01.10.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Згідно з пунктом 2.10.є Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Висновок суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП суд обгрунтував даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №756686 від 27.08.2026, згідно з яким 27 серпня 2026 року о 18.05 год. по вул. Енергетичній, 5 в м. Тернополі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz М1350 з н.з. НОМЕР_1 та після скоєного ним ДТП за його участі, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння вживав алкоголь та від проходження огляду за допомогою газоаналізатора Aлкотест 6810 номер ARAM-2250 (повірка чинна до 20.11.2026 року) чи проходження такого ж огляду в медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовся, чим порушив вимоги п.2.10 (є) Правил дорожнього руху, акті огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, направленні водія до закладу охорони здоров`я у відповідності для проходження огляду на стан сп`яніння, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, рапорті поліцейського, відеозаписах з двору будинку, у якому відбулась ДТП та відезаписах з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано події після прибуття поліцейських на місце ДТП.

Зокрема, з відеозапису з нагрудної камери працівка поліції вбачається що під час спілкування з поліцейським ОСОБА_1 на запитання останнього вказав що вживав алкоголь до ДТП, однак , на вказаному відеозаписі не зафіксовано що поліцейська роз`яснила право не давати показання щодо себе.

Санкцією ч.4 ст.130 КУпАП передбачено накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громаднян з позбавленням права керування тарснпортними засобами на строк 5 років.

За критеріями, сформульованими ЄСПЛ у справі “Енгель та інші проти Нідерландів”, така справа є “кримінальною “ в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Про поширення гарантій ст.6 Конвенції на справи про адміністративні правопорушення в Україні ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема, у рішеннях “Гурепка проти України” та “Лучанінова проти України”.

Відтак, ОСОБА_1 мав право на всі гарантії, передбачені ст.6 Конвенції, зокрема, право захищати себе особисто або використовувати юридичну дпомогу захисника, вибраного на вланий розсуд (п.п”с” п.3 ст.6 Конвенції).

Висновок про вживання алкоголю саме після ДТП грунтується виключно на поясненнях самого ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП полягає у вживанні алкоголю соосбою, яка керувала транспортним засобом, після ДТП за її участю до проведення її огляду на стан сп`яніння. Тобто доведенню підлягають дві обставини: факт вживання алкоголю та те що його вжито саме після ДТП.

Жоден із перелічених у постанові доказів, крім відеозаписів зі словами самого ОСОБА_1 , цих обставин не підтверджує, а наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія не підтверджує самого факту вживання ним алкоголю та чи його було вжито до чи після ДТП.

Відповідно до ст.63 Конституції України особа не несе відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе. Відеозаписи не містять роз`яснення водію цього права перед тим як поліцейські почали з`ясовувати в нього обставини щодо вживання алкоголю. Письмових пояснень у водія не відбирали, тобто відомостей про те що водію роз`яснювали право не давати показання щодо себе матеріали справи не містять. За таких умов єдиним доказом на підтвердження вживання ним алкоголю після ДТП є його висловлювання ,зафіксовані на відеозаписі поліцейських.

Обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях згідно з ст.62 Конституції України, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.18 КПК України кожна особа має право нічого не говорити з приводу обставин, які можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитись відповідати на запитання, а також має бути негайно бути повідомленою про ці права.

Отже, пояснення можна отримати тільки за згодою особи, яка згідно ст.62 Конституції України може відмовитись від дачі пояснень щодо себе, членів сім`ї, близьких родичів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У рішенні ЄСПЛ “Ірландія проти Сполученого Королівства” суд зазначив що доказування має здійснюватись за стандартом доказування “поза розумним сумнівом”.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП одночасно викладено два різних за змістом діяння: вживання алкоголю після ДТП (ч.4 ст.130 КУпАП) та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у визначеному законом порядку, яка утворює іншу об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбачаеного ч.1 ст.130 КУпАП, яка ОСОБА_1 не ставилась у провину.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, його суть. Поєданння в одному протоколі ознак різних складів правопорушення позбавляє особу можливості чітко знати, від чого їй належить захищатись, чим порушується її право негайно і детально бути проінформованою про характер і причини обвинувачення (п.п.”а” п.3 ст.6 Конвенції) та є порушенням права на захист особи оскільки суд не оцінив вказаних обставин та значною міру обгрунтував вину водія доказами відмови від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння( акт відмови від огляду та направлення до медичного закладу), які до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП не входять.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 4 КУпАП, приходжу до висновку що наявними у справі доказами не доведена наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Згідно з положеннями п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Отже, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Р.І. слід задовольнити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП — скасувати, а провадження в стправі щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Р.І. задовольнити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП - скасувати, провадження в справі щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя