Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №308/17682/25 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №308/17682/25

Суддя: Бисага Т. Ю.

Справа № 308/17682/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, 130 ч. 1 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

Відповідно до постанови суду, 23.11.2025, о 21.25 год., в с. Великі Лази, автомобільна дорога М06, 801 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку зі згоди водія лікарем закладу охорони здоров`я (результат – 1,58 проміле). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Крім того, 23.11.2025, о 21.25 год., в с. Великі Лази, вул. Довга, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі М06, 801 км, порушивши вимогу дорожнього знаку 2.1, не надав дорогу та допустив зіткнення з автомобілем «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги п. 2.10«а» Правил дорожнього руху.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.12.2025 об`єднано в одне провадження справи за №308/17682/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за №308/17683/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП та за №308/17686/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та матеріали справи повернути до відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області. Посилається, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомив його про дату, час і місце судового засідання, позбавив можливості «бути почутим» у суді, надати письмові пояснення, заяв, клопотань, подання доказів на спростування обставин, чим порушив конституційне право на участь у судовому розгляді. Зазначає, що під час складання протоколу йому не було роз`яснено права та право на користування юридичною допомогою адвоката. Вважає, що відсутність роз`яснення прав та не вручення копії протоколу є істотними порушеннями, які унеможливлюють визнання протоколу належним та допустимим доказом. Зазначає, що поліцейським було вилучено посвідчення водія, проте тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавалось.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Відповідно до п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.10.1 Правил дорожнього руху).

Згідно з п.2.10«а» Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Обставини справи, які були встановлені судом першої інстанції та зазначені у постанові, були підтверджені безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521846 від 24.11.2025, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від підпису та отримання копії якого ОСОБА_1 відмовився; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521779 від 23.11.2025 в якому викладені обставини події про порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, від підпису та отримання копії якого ОСОБА_1 відмовився; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521803 від 23.11.2025 в якому викладені обставини події про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.10а ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП, від підпису та отримання копії якого ОСОБА_1 відмовився; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.11.2025 №1197, складеним лікарем комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (результат – 1,58 проміле); направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 24.11.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом поліцейського від 24.11.2025; дослідженими у судовому засіданні відеозаписами, що містяться на компакт диску DVD+R, з нагрудного відеореєстратора поліцейського (VID251123214829_0136; VID251123234710_0140; VID251124001712_0141), якими підтверджуються обставини ДТП на місці події, а також проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 лікарем закладу охорони здоров`я.

Вказані зібрані по справі докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях. Сумніви у їх належності та достовірності у апеляційного суду не виникає.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за його відсутності, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції викладених у судовому рішенні та не свідчать про відсутність у його діях складу, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративних правопорушень, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що факт розгляду справи без участі правопорушника не являється підставою для скасування чи зміни судового рішення у справах про адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що хоча судове засідання в суді першої інстанції проводилося за відсутності ОСОБА_1 , він скористався своїм правом апеляційного оскарження шляхом подачі апеляційної скарги, у зв`язку з чим мав можливість надати пояснення, та докази, які не зміг надати в суді першої інстанції та не позбавлений можливості захищатись та доводити свою невинуватість, проте в судове засідання апеляційного суду не прибув.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Разом з тим, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративні правопорушення за статтями 122-4, 124, 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що під час складання протоколу йому не було роз`яснено права та право на користування юридичною допомогою адвоката, та що відсутність роз`яснення прав та не вручення копії протоколу є істотними порушеннями, які унеможливлюють визнання протоколу належним та допустимим доказом, апеляційний суд відхиляє та зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідної присутності адвоката під час проходження водієм огляду на стан сп`яніння, а також обов`язку працівника поліції при огляді водія на стан сп`яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника.

Невручення ОСОБА_1 копій протоколу про адміністративні правопорушення зумовлено його відмовою від підписання цих протоколів та отримання їх копії, про що у протоколах міститься відповідна відмітка.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколах про адміністративні правопорушення.

Отже, всупереч доводам апеляційної скарги, вказані протоколи про адміністративні правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, оформлені компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в яких чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколів, які б тягли визнання їх недопустимими доказами, не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не видавався тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки такий документ видається лише у разі тимчасово вилучення посвідчення водія (ст. 265-1 КУпАП). Однак, як убачається з пункту 15 протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 документи, зокрема посвідчення водія, тимчасово не вилучалося.

До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що з моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній не звертався зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських. Тобто незаконність дій інспекторів поліції не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Щодо прохання ОСОБА_1 про повернення до відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області матеріали справи, то апеляційний суд звертає свою увагу на те, що таке повернення не передбачене нормами КУпАП, тим паче, на стадії апеляційного перегляду, оскільки процесуальний закон чітко регламентує порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та не містить механізму повернення матеріалів органу, що їх склав, для усунення недоліків чи їх доопрацювання.

Суд апеляційної інстанції не має права вимагати від органу, який склав протокол, викладати обвинувачення інакше, а повинен самостійно дати оцінку наявним матеріалам. Це обумовлено, зокрема, тим, що особа, яка склала протокол та зафіксувала правопорушення (поліцейський), не є стороною обвинувачення, а тому від неї не можна вимагати формулювання обвинувачення відповідно до стандартів кримінального процесу.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є найбільш суворою, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4,124, ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага

Оригінал: reyestr.court.gov.ua