Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №305/3297/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/3297/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю секретаря судових засідань Кушнір А. І., захисника-адвоката Гудза Ю. Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/701/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.09.2025.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 121, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на нього в порядку ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п`ять) років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 432801 від 24.08.2025 та постанови судді від 24.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 24.08.2025 о 12 год 34 хв в м. Рахів по вул. Теодора Ромжі, Закарпатської області, повторно протягом року, керував транспортним засобом марки «Yamaha Jog», б/н, не маючи права керування таким типом транспортного засобу, тобто не набував права керування та не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 432787 від 24.08.2025 та постанови судді від 24.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 24.08.2025 о 12 год 34 хв в м. Рахів по вул. Теодора Ромжі, Закарпатської області, повторно протягом року, керував транспортним засобом марки «Yamaha Jog», який незареєстрований у встановленому законом порядку в сервісних центрах МВС, чим порушив п. 30.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 7 ст. 121 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 19.08.2025 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що вину свою у вчинені правопорушень не визнає, належних та допустимих доказів вчинених ним правопорушень передбачених ч. 7 ст. 121, ч. 5 ст. 126 КУпАП, до матеріалів справи не додано. Наявний у справі відеозапис цих обставин таких не підтверджує. Факт повторності стверджений наявністю постанови від 26.07.2025, однак

-2-

судом не з`ясовано чи набрала дана постанова законної сили на момент вчинення нового адміністративного правопорушення, що безпосередньо впливає на кваліфікацію. Також стверджує про відсутність доказів керування та зупинки транспортного засобу, що свідчить про недоведеність події правопорушення.

В додаткових поясненнях захисник-адвокат Гудз Ю. Ю. зазначає про відсутність доведеності події правопорушення. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу який би безспірно підтверджував, що ОСОБА_1 здійснював рух транспортного засобу «Yamaha Jog», мав фактичний вплив на органи керування та перебував у стані керування у розумінні ПДР. Відеозапис не підтверджує версію обвинувачення, а навпаки виключає її фактичну основу, скільки фіксує перебування особи на велосипеді. Протокол не є безумовним доказом вини особи, а пояснення інспектора не мають самостійної доказової сили. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, тому накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом є юридично не можливим. За таких обставин, у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 7 ст. 121 КУпАП, отже і застосування ст. 36 КУпАП є необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП явка особи, яка притягується до відповідальності у судове засідання на апеляційний розгляд справи не є обов`язковою. Тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Адіментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за можливе роз глянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. При цьому, враховується думка захисника-адвоката Гудза Ю. Ю., який не заперечив щодо розгляду справи без участі ОСОБА_1 підтвердивши, що останньому відомо про час та місце її розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката Гудза Ю. Ю., який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи

-3-

підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 121, ч. 5 ст. 126 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цих адміністративних правопорушень.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 432801 від 24.08.2025, ОСОБА_1 24.08.2025 о 12 год 34 хв в м. Рахів по вул. Теодора Ромжі, Закарпатської області, повторно протягом року, керував транспортним засобом марки «Yamaha Jog», б/н, не маючи права керування таким типом транспортного засобу, тобто не набував права керування та не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Всупереч доводів апеляційної скарги, в матеріалах справи міститься інформація, за якою ОСОБА_1 26.07.2025 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Факт наявності цієї постанови працівники поліції з`ясували на місці зупинки за допомогою планшета, і при цьому, матеріали не містять відомостей про те, що така постанова оскаржувалась чи скасовувалась.

Вищенаведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Всупереч доводів апеляційної скарги, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що інспектор Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Куцин П. М., який оформляв матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був упереджений під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейського у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.

Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди підписати протокол про адміністративне правопорушення, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.

-4-

Тому, апеляційний суд приходить до висновку проте, що поліцейський при виконанні свої посадових обов`язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.

Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII вiд 30.06.1993.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.

На переконання апеляційного суду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 432801 від 24.08.2026, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП і засвідченим підписами уповноваженої особи та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 432787 від 24.08.2026, складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 7 ст. 121 КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5560280 від 24.08.2026, винесеної щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5319901 від 26.07.2025, винесеної щодо ОСОБА_1 за 2 ст. 126 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він визнав факт керування транспортним засобом мопедом «Yamaha Jog», який не зареєстрований в передбаченому законом порядку; довідками начальника САП Боднар О. від 25.08.2025, відповідно до яких ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії та про те, що 26.07.2025 винесено постанову щодо ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5319901 за ч. 2 ст. 126 КупАП; фото доказами, відеозаписом, на якому чітко відображено хронологію події, яка мала місце за участі ОСОБА_1 .

Твердження захисника про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначені в протоколі час та місці, не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються вищенаведеними доказами, у тому числі й відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що мав місце факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 24.08.2025 о 12 год 34 хв по вул. Теодора Ромжі у м. Рахів, і такого факту ОСОБА_1 не заперечував під час складання щодо нього адміністративних матеріалів.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що з відеозапису вбачається, що автомобіль патрульних поліцейських слідує за транспортним засобом мопедом. Водій мопеда, побачивши, що його переслідує патруль, звернув в одну з вулиць та через декілька хвилин (4 хв), був виявлений працівниками поліції біля подвір`я будинку на вул. Теодора Ромжі у м. Рахів, на велосипеді, а мопед був припаркований біля паркану зазначеного подвір`я.

-5-

Працівниками поліції було встановлено особу водія, ним виявився ОСОБА_1 . Між тим, під час спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 не спростовував факту керування транспортним засобом мопедом марки «Yamaha Jog», навпаки вказував лише про те, що не чув і не бачив звукового та світлового сигналу патрульних поліцейських, які слідували за ним до моменту його зупинки.

Крім того, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив про те, що 24.08.2025 він близько обіду перебував вдома і попросив від свого знайомого мопед марки «Yamaha Jog», який не мав реєстраційного знаку і не був зареєстрований в органах МВС, і перегнав цей мопед із вулиці на вулицю, при цьому без мотошолому. В подальшому до нього підійшли працівники поліції із запитанням, чому він не зупинився. Він пояснив, що звукового та світлового сигналу не чув і не бачив.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом мопедом «Yamaha Jog», повністю спростовуються матеріалами справи, в тому числі наявним відеозаписом з бодікамер патрульних поліцейських, а також письмовими поясненнями ОСОБА_1 ..

Також непереконливими є і доводи сторони захисту про недоведеність у діях ОСОБА_1 ознак повторності через відсутність даних про набрання чинності постави про накладення стягнення.

Повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно пунктом 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

З наведеного слідує, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягнення за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до ст. 289 КУпАП на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови може бути подано скаргу, а згідно ч. 1 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2025 постановою серії ЕНА № 5319901 на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, у постанові міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 роз`яснено його права за ст. 268 КУпАП та строк на оскарження за ст. 289 КУпАП, що останній засвідчив своїм підписом. Зазначене підтверджується у тому числі й відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що мав місце факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Yamaha Jog», 24.08.2025 о 12 год 34 хв у м. Рахів на вул. Теодора Ромжі і такого факту ОСОБА_1 не заперечував під час його спілкування з працівниками поліції.

При цьому матеріали справи не містять даних про те, що зазначена постанова скасована.

Із цих же підстав, визнаються необгрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом указаного правопорушення.

-6-

Доказів про те, що на момент керування транспортним засобом у ОСОБА_1 було наявне посвідчення водія в матеріалах справи немає.

Безпідставними апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не може бути взятий до уваги як доказ вини ОСОБА_1 , оскільки такий не є безперервний і на такому не міститься інформації про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Згідно пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозапис не здійснювався безперервно, не є підставою для закриття провадження по справі, оскільки цим відеозаписом чітко підтверджено, що мав місце факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 «г» Правил дорожнього руху України, за що його було зупинено. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає, а тому такі твердження сторони захисту апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, згідно якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

-7-

Частина 2 статті 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Таким чином, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на недопустимість відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, як на неналежний доказ у зв`язку з тим, що вказаний запис є неповним, визнаються необґрунтованими, оскільки усі необхідні факти, які мають важливе значення при розгляді даної справи та з якими законодавство пов`язує настання відповідальності за вчинене правопорушення, чітко зафіксовані нагрудними камерами поліцейських та використані як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому за провину.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, а обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджуються зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 432801 від 24.08.2026, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості відеозапису.

Всупереч доводам сторони захисту, апеляційний суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі.

Твердження сторони захисту про те, що матеріалами справи не підтверджено категорію транспортного засобу «Yamaha Jog», а отже не доведено обов`язку проходження обов`язкового технічного контролю, а тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 121 КУпАП, апеляційний суд визнає безпідставними та відхиляє з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 24.08.2025 о 12 год 34 хв в м. Рахів по вул. Теодора Ромжі, Закарпатської області, повторно протягом року, керував транспортним засобом марки «Yamaha Jog», який незареєстрований у встановленому законом порядку в сервісних центрах МВС, чим порушив п. 30.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 7 ст. 121 КУпАП..

Згідно пункту 30.1 Правил дорожнього руху України, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів

Пунктом 2.9 «в» Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення.

За положеннями ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

-8-

Відповідно, наведений в положеннях Правил дорожнього руху України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що мопед марки «Yamaha Jog», яким керував ОСОБА_1 , є механічним транспортним засобом, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційним судом не приймаються до уваги та відхиляється.

Таким чином, винуватість ОСОБА_1 за ч. 7 ст. 121 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є логічними, послідовними, належними та достатніми і узгоджуються між собою.

Щодо твердження захисника про те, що накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом особи, яка не має такого права, є юридично неможливим, також не заслуговують на увагу, оскільки відсутність на момент складення відносно ОСОБА_1 у нього посвідчення водія не перешкоджає позбавленню його права керування транспортними засобами протягом строку визначеного судом, оскільки суд позбавив останнього не самого посвідчення водія (документу), а саме права керування транспортними засобами.

Відповідно до усталеної судової практики (правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20), відсутність у особи посвідчення водія не є обставиною, яка унеможливлює застосування до неї адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вказана правова позиція ґрунтується на тому, що додаткове покарання полягає у забороні здійснення діяльності з керування транспортними засобами, незалежно від факту наявності у винного відповідного посвідчення. Закон не містить заборони щодо призначення такого покарання особам, які де-факто керували транспортом, не маючи права на це.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами в справі.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних адміністративних правопорушень.

Вищенаведене свідчить про те, що доводи апеляційної скарги, які є безпідставними та надуманими, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 згідно вимог ст. 32-35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративних правопорушень, так і особі ОСОБА_1 , а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, та не суперечить приписам ст. 36 цього Кодексу. При цьому, судом першої інстанції наведено обґрунтовані мотиви, з яких суд прийшов до висновку про накладення

-9-

на ОСОБА_1 адміністративного стягнення саме у межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП, з чим погоджується апеляційний суд, беручи до уваги те, що сторона захисту в апеляційній скарзі не наводить доводів про незаконність висновків суду першої інстанції при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення.

Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.

Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.09.2025 щодо нього, - без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя