Суд: Жидачівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №447/3144/26
Суддя: РАВЛІНКО Р. Г.
Справа №447/3144/26
Провадження №3/443/801/26
ПОСТАНОВА
іменем України
28 жовтня 2026 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, інваліда ІІІ групи
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №744472 від 13.08.2026, ОСОБА_1 13.08.2026 об 11 год 08 хв на автомобільній дорозі Р84 210 км Стрийського район керував електричним двохколісним транспортним засобом з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук та не чітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці чи у найближчому медичному закладі відмовився. Своїми діями порушив, п. 2.5 ПДР, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні 20.10.2026 ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, пояснив, що в той день алкоголь не вживав, в нього не було ознак алкогольного спяніння які зазначені в протоколі, а відтак і обовязку проходити огляд на стан алкогольного спяніння в нього також не було, відтак просив закрити провадження з врахуванням поданого захисником клопотання. Додатково зазначив, що він є учасником бойових дій, інвалідом ІІІ групи, отримав відзнаку Міністра оборони України «Хрест доблесті» та відзнаку Президента України « За оборону України».
В судове засідання 28.10.2026 ОСОБА_1 та його захисник адвокат Старовецький В.І. не з`явились, та подали через канцелярію суду заяву про закінчення розгляду справи у їхній відсутності, клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП підтримують в повному обсязі та просять його задоволити повністю.
Тому у відповідності до ст. 268 КУпАП розгляд справи проведено без вказаних осіб.
Захисник ОСОБА_1 – адвокат Старовецький В.І. подав клопотання у якому просить провадження стосовно ОСОБА_1 у справі про адміністративні правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП - закрити.
В обгрунтування поданого клопотання захисник зазначає, що у протоколі зазначено, що 13.08.2026 близько 11 год 08 хв ОСОБА_1 керував електричним двоколісним транспортним засобом за адресою автодорога Р84 210 км Стрийського району з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук та не чітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці чи у найближчому медичному закладі відмовився чим порушив п.2.5 ПДР України, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП України. В п.11 вказаного Протоколу вказано що до нього додаються Рапорт поліцейського Христини Бурко від 14.08.2026, Акт огляду на стан сп`яніння складений поліцейським Христиною Бурко без дати, направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, інші матеріали СП. В п.10 вказаного протоколу в розділі 10 не зазначено технічний засіб відеозапису, яким здійснювалася відеофіксація подій описаних в Протоколі. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , поліцейським Христиною Бурко, підпис якою наявний, як такої, що склала протокол, не були роз`ясненні законні права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу, не було надано на ознайомлення Протокол та можливість надати письмові пояснення чи заперечення та підписати протокол. Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами з яких вбачається, що водію ОСОБА_1 уповноваженою особою не було роз`яснено його права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що є порушенням його права на захист. При цьому, працівниками поліції не було вручено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності другий примірник протоколу, що також підтверджується відеозаписами. ОСОБА_1 не відмовлявся від підписання протоколу. Поліцейська Христина Бурко взагалі не повідомляла, що відносно ОСОБА_1 буде складений протокол про порушення Правил дорожнього руху України, не кажучи вже про ознайомлення з текстом Протоколу і надання його копії. Поліцейські на місці зупинки не складали ніяких документів щодо дій чи обставин, вказаних в Протоколі і додатках, що є в матеріалах справи. Всі ці вимого діючого законодавства були проігноровані поліцейським (чоловік) який зупинив ОСОБА_1 . Спілкування проводив поліцейський (чоловік). Поліцейська (жінка) підійшла через деякий час після того як ОСОБА_1 був зупинений поліцейським (чоловік), вже в кінці спілкування з поліцейським (чоловіком). Візуальний огляд на стан сп`янінням на місці зупинки ніхто не проводив. З огляду на поведінку поліцейських, які всупереч обставинам, безпідставно та упереджено звинуватили ОСОБА_1 , що він знаходиться в стані алкогольного сп`янінням, з чим висловив незгоду ОСОБА_1 , було висловлено недовіру проведення огляду на стан сп`янінням поліцейськими за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки. При тому, що поліцейський тільки висловився, що є можливість проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою «Драгер», але поліцейські реальних дій для надання можливості проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки не здійснили, тобто сам прилад «Драгер» не надавався, не повідомлялося чи був він сертифікований і пройшов калібрування. Дана процедура чітко врегульована Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, якої поліцейські не дотрималися. Згідно п.2 вказаної Інструкції у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння на підставі яких огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану( п.3. ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Стосовно Акту огляду на стан сп`яніння, який також додається до Протоколу, то він взагалі на місці зупинки не складався і те що вказано у ньому зовсім не відповідає дійсності, що підтверджується файлами відеозапису. Запаху алкоголю з порожнини рота у ОСОБА_1 не встановлено, мова чітка, тремтіння рук відсутнє. Поліцейські до ОСОБА_1 на близьку відстань, щоб зробити такі висновки не підходили і ніяких дій щодо встановлення вказаних обставин не робили та під час спілкування на це не вказували. З відеозапису чітко видно, що у ОСОБА_1 відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка адекватна, мова зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні. Водій відмовився пройти перевірку на сп`яніння за допомогою «Драгера», але не від проходження огляду у медичному закладі. Працівники ж поліції відповідного направлення не видали. Зазначає, що ОСОБА_1 був згоден та наполягав на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Але поліцейські проігнорували цю вимогу їхати в медичний заклад на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Крім цього поліцейські в своїх висловлюваннях вказували, що ОСОБА_1 в медичному закладі охорони здоров`я так само дадуть «Драгер» для проведення освідування на стан алкогольного сп`яніння і фактично своїми висловлюваннями психологічно примушували проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки. Окрім того, у відповідності до вимог ст.265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. Однак, всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми, а саме, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Після того, як ОСОБА_1 сказав поліцейським, що відкоче (перевезе) велосипед з проїзної частини дороги на подвір`я, поліцейський (чоловік) сказав «добре». ОСОБА_1 зняв велосипед з підніжки, а поліцейські сіли в автомобіль і поїхали. Враховуючи вищенаведене, вважає, що матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази на підставі яких можна зробити висновок про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є адміністративно караним діянням, що передбачає встановлену законом відповідальність.
Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони даного правопорушення на переконання суду є вина суб`єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб`єкт правопорушення, усвідомлюючи обов`язок пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився від такого як на місці зупинки транспортногго засобу так і в медичному закладі.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.
Згідно з абз.2 п.5, п.6, п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п.6 та п.7 розділу І Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).
Як вбачається з вищенаведених правових норм, законодавцем встановлені імперативні вимоги до процедури проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов`язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд у медичному закладі.
Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення поліцейським долучено до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №744472 від 13.08.2026, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7712567 від 13.08.2026, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.08.2026, рапорт поліцейського СРПП ВПД №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старшого сержанта поліції Христини Бурко від 14.08.2026 та відеозапис.
З долученого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 під час керування електричним двохколісним транспортним засобом.
Згідно приписів ст. 18 ч. 3 Закону України «Про національну поліцію», звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
З відеозапису вбачається, що після зупинки водія працівники поліції в порушення ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» не представились.
Спілкування проводив поліцейський (чоловік). Старший сержант поліції Бура Х.М., яка складала протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №744472 від 13.08.2026 та всі інші матеріали підійшла пізніше.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом із тим, як це було встановлено із відеозапису, працівниками поліції було порушено порядок оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, оскільки водію ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав передбачених ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, зокрема і права на захист.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що незабезпечення права на захист є порушенням вимог Конвенції щодо розгляду справи. Так, у своєму рішенні від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» Європейський суд з прав людини відмітив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у поєднанні з підпунктами «b» і «c» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що заявниці не було надано можливості підготувати свій захист та ефективно скористатись допомогою захисника.
Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Відтак, не повідомлення особи про його права, а як наслідок ненадання інспектором можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, у випадку якщо особа цього б бажала, порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Така бездіяльність працівників поліції порушила конституційні права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та, як наслідок, порушує порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі. Аналогічний висновок викладений у постанові ВС КАС від 18 лютого 2020 року по справі № 524/9827/16-а.
Поліцейський (чоловік) який знаходився на значній відстані від ОСОБА_1 , повідомив, що вбачає в останнього ознаки алкогольного спяніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, та запропонував останньому пройти огляд на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній відмовився, повідомивши, що не довіряє приладу який знаходиться у працівників поліції. Попросив відвести його для огляду в лікарню.
В той же час розмова у ОСОБА_1 чітка, тримтіння пальців рук відсутнє, а відтак дані ознаки алкогольного спяніння на відео не зафіксовані.
Зважаючи на вищенаведене, погоджуюсь з аргументами сторони захисту, про відсутність у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного спяніння, а саме не чіткої мови та тримтіння пальців рук.
В подальшому ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що проживає за кількасот метрів, та попросив дозволу відвести електровелосипед до себе на подвіря, щоб його не вкрали. Сержант поліції ОСОБА_2 в цей час знаходилась на значній відстані, біля службового автомобіля та розмовляла по телефону. Поліцейський (чоловік) відмовив Романіву, та повідомив , що таку поведінку розцінює як відмову від проходження огляду. В процесі розмови ОСОБА_3 5 разів повідомляв, що згідний проїхати на огляд, однак просив забезпечити збереження електровелесипеда від крадіжки. В подальшому підійшла сержант поліції ОСОБА_2 та не вказуючи на наявність у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного спяніння, запропонувала пройти огляд на стан спяніння в медичному закладі, на, що останній погодився, попросивши в неї дозволу відвести електровелосипед до себе на подвіря. Сержант поліції ОСОБА_2 о 10.35 сказала «водій відкотіть свій транспортний заклад», після чого ОСОБА_1 зняв електровелосипед з підніжки, однак поліцейський (чоловік) повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. Після чого відео переривається.
З врахуванням дослідженого відео констатую, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що в присутності ОСОБА_1 , сержант поліції Бура Х.М. складала протокол, постанову, акт, направлення та рапорт.
Таким чином, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рапорт, не відповідають критерію допустимості доказів і не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення.
Не може бути визнаний допустимим доказом і рапорт поліцейського СРПП ВПД №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старшого сержанта поліції Христини Бурко від 14.08.2026, оскільки відповідно до Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 № 747, рапорт належить до внутрішніх документів та такий складений співробітником поліції, який, на думку суду, зважаючи на факт складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою органу Національної поліції, не може вважатися стороннім очевидцем з точки зори об`єктивності висвітлення подій, беручи до уваги й той факт, що такий рапорт іншими дослідженими доказами не знайшов свого підтвердження.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Також, згідно статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.
Водночас відповідно до п. 1 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Всупереч зазначеним вимогам Інструкції ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи відсутній документ встановленої форми, а саме не зазначено особу, якій передано керування транспортним засобом та на відеозаписі не зафіксовано що працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від керування транспортним засобом. Більше того, ОСОБА_1 сказав поліцейським, що відкоче (перевезе) велосипед з проїзної частини дороги на подвір`я, поліцейський сказав «добре».
Отже, за встановлених у судовому засіданні усіх обставин даної справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності висную, що направлені до Жидачівського районного суду Львівської області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення та є сумнівними.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04, ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Суд звертає увагу, що наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. TheUnitedKingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03. Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що сформульовані у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява№ 25657/94 від 10 липня 2001 року, згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принципindubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно із пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
У справі «Полі Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (Pauland Audrey Edwards v. The United Kingdom), рішення від 27 жовтня 2004 року, заява № 46477/99, Європейський Суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegueand Jabardov.Spain), рішення від 06 грудня 1998 року, заява № 10590/83, Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Так, згідно з п. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись ст. 247, 279, 283, 284, 287, 289 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Р.Г. Равлінко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua