Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №333/8494/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер №333/8494/26

Провадження №1-кп/333/944/26

ВИРОК

Іменем України

28 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження № 12026082040001023 від 22.07.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, із середньою освітою, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який проходить військову службу на посаді водія 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 03.02.2006, Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75, 76, 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

2) 07.11.2006, Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці. Звільнений 23.12.2008 з Кременчуцької виправної колонії Полтавської області згідно постанови Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 15.12.2008 умовно-достроково, не відбутий строк 1 рік 5 місяців 21 день;

3) 26.07.2010, Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2006 та визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 18.06.2013 з Софіївської виправної колонії Запорізької області №55 згідно ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.06.2013, умовно-достроково, не відбутий строк 11 місяців 3 дні;

4) 08.04.2015 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

5) 03.02.2021, Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2015 та остаточно призначено покарання у виді 3 роки 2 місяці позбавлення волі. Звільнений 16.12.2021 з Софіївської виправної колонії Запорізької області №55 згідно ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 08.12.2021 умовно-достроково, не відбутий строк 11 місяців 3 дні,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який призначений на посаду водія 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи те, що згідно з указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №64/2022 від 24.02.2022 року на території України введений та продовжує діяти воєнний стан, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, 22.07.2026, близько 09 години 16 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Єва 101108», що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Космічна, 87, усвідомлюючи, що його дії непомічені іншими особами, таємно, викрав чоловічу туалетну воду об`ємом 100 мл «Versace Pour Homme», вартістю 1 436 гривень 36 копійок без ПДВ та чоловічу парфумовану воду об`ємом 100 мл «Dolce&Gabbana The One» вартістю 2 243 гривень 31 копійок без ПДВ, із загальною вартістю 3 679 гривень 67 копійок без ПДВ, що знаходились на стелажах торгового залу для реалізації покупцям, з якими, без наміру подальшої оплати, направився до виходу з торгового залу магазину але в цей час його дії, щодо викрадення майна були помічені працівниками магазину.

В подальшому ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його таємні дії з викрадення чужого майна помічені сторонніми особами з числа працівників магазину, які вимагали зупинитись останнього та показати вміст кофти, в якій містилися неоплачені товари, розуміючи, що його протиправні дії, спрямовані на викрадення чужого майна, викриті, останній втік із вищезазначеним викраденим майном, з приміщення магазину, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «РУШ» майнову шкоду на суму 3 679 гривень 67 копійок.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене обвинувачення ОСОБА_5 та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому обвинувачені визнав повністю, щиро покаявся, підтвердив обставини викрадання духів при цьому зазначив наступне, що у зв`язку з тяжким матеріальним становищем вирішив продати викрадені духи.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені судом, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні, обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів, а також, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 , у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 , в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, визнав повністю, щиро розкаявся, за місцем мешкання характеризується позитивно, не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не має постійного місця роботи, відношення до скоєного як в момент вчинення злочину, так і під час судового розгляду, беручи до уваги той факт, що його протиправні дії не носили насильницький характер, раніше судимий.

Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, на обліку у лікаря нарколога психіатра не перебуває.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність пом`якшуючих покарання обставин. Суд враховує, що скоєний ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

Так суд враховує, що ОСОБА_5 , співпрацював з правоохоронними органами, щиро розкаявся. Відповідно суд вважає, що є всі підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК, тобто більш м`якого ніж передбачено у санкції статті.

Вважаємо, що такі обставини (являється переселенцем з окупованих територій Приазовського району Запорізької області, втратив своє житло та майно) істотно знизили тяжкість кримінального правопорушення.

На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_5 такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу (ст.ст. 124, 368 КПК України) при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Враховуючи ухвалення обвинувального вироку, у відповідності до положень ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вирішує стягнути з обвинуваченого витрати на проведення експертизи:

- №1240 від 22.07.2026 у сумі 458,01 грн. (сума витрат підтверджується відомостями з супровідного листа до висновку експертизи).

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили – залишити незмінним.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання 22.07.2026 – 16 год.14 хв.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експерта – 458,01 грн.

Арешт накладений 24.07.2026 хвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя на кофту чорно-червоного кольору з маркуванням «ADIDAS» – скасувати.

Арешт накладений 24.07.2026 хвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя на пусту коробку з під Dolce&Gabbana The One парфумонова вода чоловіча 100 мл та Versace Pour Homme туалетна вода чоловіча 100 мл, упакованих до спец. пакету NORIC2164245 – скасувати.

Речові докази:

- кофту чорно-червоного кольору з маркуванням «ADIDAS», яка зберігається в камері речових доказів ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області – повернути власнику.

- пусту коробку з під Dolce&Gabbana The One парфумонова вода чоловіча 100 мл; парфуми Dolce&Gabbana The One парфумонова вода чоловіча 100 мл та Versace Pour Homme туалетна вода чоловіча 100 мл, упакованих до спец. пакету NORIC2164245 – повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1