Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №523/25327/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №523/25327/25

Суддя: Коновалова В. А.

Номер провадження: 22-ц/813/7118/26

Справа № 523/25327/25

Головуючий у першій інстанції Боков О. М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якої зазначило, що 10.06.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1406-7874.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 16400,00 грн; строк кредитування – 300 днів; комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,20 % в день; стандартна % ставка – 1,50 % в день.

Відповідач всупереч умов кредитного договору, Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав з повному обсязі всі інші свої грошові зобов?язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 13.10.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 89471,20 гривень, а саме: ?прострочена заборгованість за кредитом - 13900,00 гривень, ??прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 73111,20 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 2460,00 грн.

Разом з тим позивач повідомив, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 9971,20 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 79500,00 гривень.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1406-7874 від 10.06.2024 року, в розмірі 79500,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 13900,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 65600,00 гривень, вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Пересипський районний суд м. Одеси рішенням від 23 березня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1406-7874 від 10.06.2024 року у розмірі: прострочена заборгованість за кредитом – 13900,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 65600,00 гривень, на загальну суму 79500 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 копійок.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення встановив, що 10.06.2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору та уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1406-7874, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося в межах строку кредитування – з 10.06.2024 року по 05.05.2025 року, з урахуванням положень ст. 509, 526, 536, 629, 1050, 1054 ЦК України вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 13900,00 гривень є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Оскільки кредитний договір з ОСОБА_1 був укладений 10.06.2024 року, то положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», на час укладення договору не застосовуються. Так само, на виконання вимог ст.12 Закону «Про споживче кредитування», у кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, сторони дійшли згоди про розмір процентної ставки за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів. Беручи до уваги вищевказане, дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що на день ухвалення судом рішення, доказів оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитним договором суду не надано, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс`підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Пересипського районного суду м.Одеси, у справі № 523/25327/25 від 23.03.2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості, вирішити питання розподілу судових витрат, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц); лист від АТ КБ «ПриватБанк» не є, а ні платіжним доручення, а ні, платіжною вимогою, а ні меморіальним ордером, тобто не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а тому, в силу висновків Верховного суду, не може бути належним та допустимим доказом, не містить ПІБ відповідача, його ІПН, тобто із такого листа не можливо достовірно встановити кому та на якій підставі, нібито, було відправлено кредитні кошти.

Посилається, що матеріали судової справи не містять жодного доказу, що відповідач володіє/володів або використовує/використовував картку, на яку, нібито, було перераховані кредитні кошти. Надана позивачем «довідка» не може бути належним доказом, оскільки таку довідки виготовив позивач, як зацікавлена особа, із зазначенням інформації на власний розсуд. Інформація у довідці із відповідачем не погоджувалась та не визнається останнім.

Позивачем також не надано до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить відповідачу; не надано виписки по рахунку, з якої б чітко вбачалось, чи відбувалось перерахування коштів до АТ КБ «ПриватБанк», для подальшого їх перерахування відповідачеві, чи такі кошти було перераховано відповідачеві на пряму.

Скаржник зазначає, що не заперечує щодо можливості підписання будь-якого договору одноразовим електронним ідентифікатором, як того вимагає Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронну комерцію», однак у матеріалах справи відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину.

Вважає, що згідно Закону України «Про споживче кредитування» нібито, укладений договір від 10.06.2024 року № 1406-7874 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому первісний кредитор не мав права визначати процентну ставку у розмірі, що перевищує 1% в день.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.06.2026 року відкрито провадження у справі, та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 отримали 11.06.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» отримало 11.06.2026 року та 23.05.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року у справі № 523/25327/25 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, в обґрунтування зазначивши, що у кредитному договорі №1406-7874 від 10.06.2024 року сторонами було погоджено умови щодо розміру та сплати процентів та одноразової комісії і ОСОБА_1 погодилася з такими умовами, шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором A2733. Створюючи заявку на отримання кредиту відповідач самостійно вносить власні дані в тому числі номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти, а тому кредитні кошти були перераховані позивачем саме у відповідності з умовами кредитного договору та правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача. Вважає, що довідка про перерахування коштів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо видачі кредиту ОСОБА_1 за договором №1406-7874 від 10.06.2024 року та довідка про перерахування суми кредиту №1406-7874 від 10.06.2024 року є достовірними і належними доказами перерахування відповідачу коштів у розмірах 16400,00 грн.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 79500 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 10.06.2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору та уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1406-7874, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося в межах строку кредитування – з 10.06.2024 року по 05.05.2025 року, з урахуванням положень ст. 509, 526, 536, 629, 1050, 1054 ЦК України вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 13900,00 гривень є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Оскільки кредитний договір з ОСОБА_1 був укладений 10.06.2024 року, то положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», на час укладення договору не застосовуються. Так само, на виконання вимог ст.12 Закону «Про споживче кредитування», у кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, сторони дійшли згоди про розмір процентної ставки за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів. Беручи до уваги вищевказане, дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що на день ухвалення судом рішення, доказів оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитним договором суду не надано, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс`підлягає задоволенню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.06.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1406-7874 продукту «На все», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А2733.

Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту за цим договором становить 16400 грн, дата надання/видачі кредиту: 10.06.2024 (п. 4.1 договору).

У відповідності до п. 3.1 договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил (п. 3.10 договору).

Згідно з п. 2.2 кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користуванням кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою (п. 4.3).

Згідно п. 4.6 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою: - 1.5% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

Відповідно до пункту 4.5. договору сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені Графіком платежів за договором за зниженою ставкою (який є додатком № 2 договору), дати які є основними днями відповідних базових періодів.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 84690,32 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту, (якщо в п. 4.7.цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом (п. 4.11 договору).

Пунктом 4.9 договору передбачено строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 05.04.2025 року.

Відповідач ознайомлений з графіком платежів за укладеним договором, про що свідчить додаток до додаткової угоди, а саме таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А2733.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови договору про відкриття кредитної лінії, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Позивач через АТ КБ «Приват Банк» на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1406-7874, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем у договорі, № НОМЕР_1 , 10.06.2024 року в сумі 16400,00 грн, що підтверджується квитанцією LIQPAY ID платежу 2473733291 від 10.06.2024 року.

Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс», 23.10.2024 відбулась видача кредитних коштів за договором №1406-7874 від 10.06.2024 року ОСОБА_1 на суму 16400,00 грн.

Доказів на підтвердження того, що вказаний картковий рахунок не належить відповідачу та на нього не було зараховано 16400,00 грн на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії матеріали справи не містять.

Отже, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконано умови договору про відкриття кредитної лінії, проте відповідач у строк, передбачений умовами договору, кошти не повернув.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду позивач провив стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1406-7874 у розмірі 79500,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом – 13900,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 65600,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 13.10.2025 року у розмірі 89471,20 грн, яка складається з наступного: 13900,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 73111,20 грн – заборгованість за відсотками, заборгованість по комісії - 2460 грн.

Позивачем зазначено, що кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 9971,20 грн за умовами погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 79500,00 грн.

Отже, виходячи із наданого позивачем розрахунку заборгованості, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 13900,00 грн. Відповідачем не надано до суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості за тілом кредиту, свого контррозрахунку відповідач не надав.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за договором, платіж здійснено 20.06.2025 року на суму 2500 грн.

Відсотки нараховувались наступним чином: 1) за період з 10.06.2024 по 23.06.2024 за процентною ставкою 1,2 %; 2) 24.06.2024 по 05.04.2025 за процентною ставкою 1,5 %.

Колегія суддів вважає за необхідним перевірити нарахування заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1406-7874 приписам, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

22 листопада 2023 прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 зроблено висновок про ре, що «норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року.».

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються обмеження щодо розміру процентної ставки 1%, оскільки договір про відкриття кредитної лінії № №1406-7874, укладено 10.06.2024 року.

Суд враховує, що умови договору в частині перевищення розміру денної процентної ставки більше ніж на 1% є нікчемники.

Так, договір про відкриття кредитної лінії № №1406-7874 укладено 10.06.2024, тому розмір процентів за період з 10.06.2024 року по 05.04.2025 року підлягає обрахуванню виходячи із процентної ставки 1 %.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами за кредитним договором упродовж строку дії договору (300 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 13500 грн та відповідає такому розрахунку: з 10.06.2024 до 05.04.2025 року 16400 х 1% х 300 днів = 49200,00 грн.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими процентами складає 49200 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс».

Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач володіє/володів або використовує/використовував картку на яку нібито було перераховано кредитні кошти, відсутні первинні бухгалтерські документи, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, надання первинних банківських документів є неможливим, а відтак надані позивачем довідки про перерахування коштів колегія суддів вважає належними та допустимими доказами перерахування коштів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

ЄСПЛ визнає допустимість застосування у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (див. наприклад п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Khamidov v. russia», заява №72118/01; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12) та вказує на його відмінність із стандартом доказування у кримінальних справах - «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

На відмінність між стандартами доказування у цивільних та кримінальних справах звертав увагу і Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 січня 2026 року у справі №755/9838/23.

Водночас стандарт доказування «баланс ймовірностей» чи «перевага доказів» не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у цивільній справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

В розділі 13 договору про відкриття кредитної лінії № 1406-7874 вказано номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .

Квитанцією LIQPAY ID платежу 2473733291 від 10.06.2024 року підтверджується перерахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , 10.06.2024 року в сумі 16400 грн.

Номер рахунку, на який перераховані кошти, відповідає номеру рахунку, зазначеному у розділі 13 договору про відкриття кредитної лінії № 1406-7874.

Доказів, які б спростовували належність відповідачу особистого електронного платіжного засобу, який зазначено у договорі про відкриття кредитної лінії № 1406-7874, на який було перераховано кредитні кошти, або ненадходження кредитних коштів, скаржник не надав.

Відповідач мав об`єктивну можливість надати докази щодо ненадходження коштів по договору про відкриття кредитної лінії, а саме відомості з банку про відсутність електронного платіжного засобу із реквізитами вказаними у квитанції від 10.06.2024 року, або ж про те, що кошти на банківську картку позичальника не надходили.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до відзиву на апеляційну скаргу долучено моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при укладенні кредитного договору №1406-7974, договір про надання послуг в системі Liq Рау від 02.12.2019 року, протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, лист Національного банку України від 19.02.2024 року, фото.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Звертаючись до суду з відзивом на апеляційну скаргу відповідачем не заявлено клопотання про долучення доказів доданих до відзиву, не викладені обставини та не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції у визначений цивільним процесуальним законодавством строк зазначених вище доказів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що додані до відзиву на апеляційну скаргу докази не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження укладення 10.06.2024 між сторонами електронного договору про відкриття кредитної лінії № 1406-7874, який підписано ОСОБА_1 одноразовим електронним ідентифікатором НОМЕР_3 , договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін, у договорі ОСОБА_1 зазначила усі необхідні свої дані, зокрема, персональні дані, номер телефону, паспортні дані, ідентифікаційний номер, електронну пошту, адресу проживання та номер банківського рахунка, на який необхідно перерахувати кошти, та часткове виконанням зобов`язань за вказаним договором шляхом сплати суми 2500 грн, що свідчить про прийняття відповідачем таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Житомирського апеляційного суду у справі № 757/25558/23, Київського апеляційного суду у справі № 367/7049/23 від 28.05.2024 року, Дніпровського апеляційного суду у справі № 183/12840/23 від 16.05.2024 року, Дніпровського апеляційного суду у справі № 204/15069/23, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, висновки щодо застосування норм права, які викладені у судових рішеннях інших судів, ніж в постановах Верховного Суду, не є обов`язковими під час розгляду справи апеляційним судом у подібних правовідносинах.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року слід змінити, зменшивши розмір стягнутої простроченої заборгованості за нарахованими процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 1406-7874 від 10.06.2024 року з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» з 65600 грн до 49200 грн, загальну суму з 79500 грн до 63100 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7165 від 13.11.2025 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для його зміни в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягають задоволенню частково на 79,37 % (63100 грн х 100 / 79500 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1922,66 грн (2422,40 грн х 79,37%/100).

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.05.2026 року.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 20,63 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 749,61 грн (3633,60 грн х 20,63%/100).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1173,05 грн (1922,66 грн –749,61 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнутої простроченої заборгованості за нарахованими процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 1406-7874 від 10.06.2024 року з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» з 65600 грн до 49200 грн, загальну суму з 79500 грн до 63100 грн.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року в частині стягнення судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, судовий збір у розмірі 1173,05 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua