Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №445/1806/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/1806/26 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 33/811/1713/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Кекіша Петра Петровича на постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2026 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

– адвоката Кекіша П.П.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, ч.1 ст. 122-2 КУпАП та, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 29 червня 2026 року, близько 18 год. 19 хв., на автодорозі М-09, зі сполученням Тернопіль-Львів-Рава Руська, 56 км + 500 м, керував автомобілем марки Skoda Superb, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , 29 червня 2026 року, близько 18 год. 19 хв., на автодорозі М-09, зі сполученням Тернопіль-Львів-Рава Руська, 56 км + 500 м, керуючи автомобілем марки Skoda Superb, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, яку було здійснено шляхом увімкнення проблискових маячків синього і червоного кольору, та спеціального звукового сигналу, чим порушив п. 2.4 ПДР України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Кекіш П.П. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою без повного і всебічного з`ясування обставин справи, без належного виконання вимог КУпАП, з істотним порушенням норм процесуального закону та застосування норм матеріального права. Звертає увагу на те, що суддею місцевого суду, порушено право на захист особи щодо якої складено протокол, оскільки він не був ознайомлений з матеріалами справи, про що подавав неодноразово клопотання, а відповідно і не підготував правову позицію захисту ОСОБА_1 , крім цього, розгляд справи відбувся у відсутності правопорушника та його захисника, чим порушено вимоги ст. 268 КУпАП.

Просить оскаржувану постанову скасувати, матеріали справи скерувати на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

У судове засідання правопорушник ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду, не з`явився, однак, адвокат Кекіш П.П. повідомив про неможливість правопорушника вийти на відеозв`язок, та не заперечував про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності правопорушника, так як згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Кекіша П.П. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, у повному обсязі підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, та в апеляційній скарзі не оспорюється.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання адвоката на недостатність часу для формування правової позиції, так як ознайомився з матеріалами за день до судового засідання, оскільки саме лише суб`єктивне твердження захисника не може розцінюватися як безумовна підстава для повторного розгляду справи, за відсутності підтверджуючих обставин, які б свідчили про реальне обмеження права на захист.

Щодо покликань апелянта в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи у його відсутності та правопорушника то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені їх права, поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення участі в апеляційному розгляді, на який правопорушник також не з`явився.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ризики, технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, переривання зв`язку, тощо, несе учасник провадження, який подав відповідне клопотання.

Що стосується доводів адвоката Кекіша П.П. про необхідність скерування матеріалів справи на новий судовий розгляд, то апеляційний суд вважає їх необгрунтованими, оскільки під час апеляційного перегляду не встановлено істотних порушень норм процесуального права, які б перешкоджали повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи й вимагали її направлення на новий судовий розгляд.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Кекіша П.П. - залишити без задоволення, а постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, ч.1 ст. 122-2 КУпАП та, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік – без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.